Сьогодні 5 червня: яке свято та день в історії

5 червня 1910 року в Києві відбувся перший політ літаком вітчизняної конструкції – авторства професора КПІ. 1945-го підписано Декларацію про поразку Німеччини, якою встановили зони окупації країни. 1990 року розпочався дводенний Всеукраїнський православний собор у Києві, на якому відродили УАПЦ.

Свята та пам’ятні дати 5 червня

5 червня державні та професійні свята в Україні не відзначають.

Під егідою ООН проходять Всесвітній день охорони навколишнього середовища, Міжнародний день боротьби з незаконним та нерегульованим рибальством, День бігу та День повітряних куль.

5 червня в історії

5 червня 1596 року розпочалася остання та розгромна битва поляків проти повстанців Северина Наливайка. Вона проходила протягом 5-8 червня в урочищі Солониця поблизу Лубнів. На той момент Северин Наливайко був головним ватажком повстання, яке поширилося на Поділля, Волинь, Київщину та Білорусь. Ще в 1593 році він зібрав навколо себе вільних козаків і здійснив кілька вдалих походів до Молдови. Повстанський рух під його керівництвом в Україні розгорнувся 1595-го, а загони Наливайка зросли до 4000 осіб. Наприкінці 1595 року стурбований подіями в Україні польський уряд доручив гетьману Станіславу Жолкевському приборкати повстання. На цьому етапі, щоб протидіяти полякам, Наливайко поєднав сили із запорожцями. Проте, щоб перемогти поляків у битвах, цього виявилося замало. Повстанці були змушені відступити на Лівобережжя після бою під Білою Церквою. За ними рухався обоз із сім’ями, що значно сповільнювало рух. Тож повстанців наздогнали поблизу Лубнів та оточили в урочищі Солониця. Там козацько-селянські загони збудували укріплений табір, де (за польськими оцінками) налічувалося до 6000 воїнів та стільки ж поранених, жінок та дітей.

Польське військо налічувало понад 5000 осіб, але вони підтягнули резерви. В обложеному таборі повстанців був брак води та продовольства, почався голод та хвороби. Вирішальна битва розпочалася 5 червня – протягом двох днів поляки просто розстрілювали повстанців із гармат. Селяни та козаки чинили відчайдушний опір, проте, зрештою, мали капітулювати. Однією із ключових вимог польської сторони було видати Наливайка та його найближчих соратників. Так і сталося. Однак після того, як козаки здали зброю, польські воїни увірвалися до табору та влаштували різанину. Було вбито також жінок і дітей. Загалом загинуло близько 5000 українців. Наливайка вивезли до Варшави, де його та дев’ять його соратників стратили.

5 червня 1910 року в Києві вперше піднявся у повітря літак вітчизняної конструкції.

Його створив професор Київського політехнічного інституту Олександр Кудашев. Він же пілотував. Ідея створення власного літака вперше прийшла до Кудашева, коли він жив у Франції, де був свідком зародження європейської авіації. Повернувшись до Києва, він став у джерел Київського товариства повітроплавання та почав конструювати власний літак. У другій половині травня 1910 року літак “Кудашев-1” був готовий до польоту. Він був обладнаний двигуном “Анзані” потужністю 35 кінських сил. Літак важив 320 кг і був форменим біпланом. Каркас виготовили з дерев’яних рейок та обтягнули прогумованим полотном. 23 травня (5 червня) 1910 року літак перевезли на Сирецький іподром. Там Кудашев і здійснив свій політ – у присутності журналістів місцевих видань та членів Київського товариства повітроплавання.

5 червня 1925 року народився останній президент УНР у екзилі Микола Плав’юк. Саме він 1992 року передав президентові України Леоніду Кравчуку грамоту Державного центру УНР, якою УНР визнавала незалежну Україну своєю правонаступницею.

Більша частина життя та діяльності Плав’юка була пов’язана з еміграцією. Він був членом ОУН зі студентських років. 1944 року рішенням Проводу ОУН направлений до Австрії та Німеччини, де в березні 1945-го став до лав Другої дивізії Української національної армії, яка формувалася у Берліні. Метою було перейти фронт та діяти у тилу Червоної армії. Але дивізія потрапила у полон до американців. Надалі Плав’юка інтернували до Мюнхена. Там він здобув додаткову освіту економіста, закінчивши Мюнхенський університет. Був діячем “Пласту”. 1950-го емігрував до Канади. Став членом Проводу українських націоналістів та головою Координаційної ради ідеологічно споріднених націоналістичних організацій. У 1979 році обраний Головою Проводу Українських Націоналістів на еміграції. У 1988-му – після смерті Президента УНР в екзилі Миколи Лівицького, – став п’ятим і останнім Президентом УНР в екзилі. Після відновлення незалежності України Плав’юк став засновником і головою Фундації ім. Олега Ольжича, президентом видавництва ім. Олени Теліги, видавав тижневик “Українське cлово”. Він доклався до створення Музею Української революції 1917-1921 років. Помер 10 березня 2012 року в місті Гамільтон (Канада).

5 червня 1945 року в Берліні підписали Декларацію про поразку Німеччини та прийняття верховної влади в цій країні урядами СРСР, США, Великобританії та Франції. Цей документ констатував відсутність у Німеччині уряду чи влади, здатних здійснювати управління країною. А також перехід верховної влади до урядів союзних держав. Також декларація містила вимоги щодо здачі зброї, видачі нацистських лідерів та військових злочинців, повернення військовополонених. Декларацію опублікували 6 червня – разом з інформацією про поділ зон окупації Німеччини та окупаційних секторів Берліна. Також запровадили контрольний механізм. Країну розділили на такі зони окупації: радянську – східну, британську – північно-західну, американську – південно-західну та французьку – західну. 30 липня 1945 року утворили Союзну контрольну раду. Їй підпорядковувалася Міжсоюзницька комендатура, яка здійснювала владні повноваження у розділеному на окупаційні сектори Берліні.

5 червня 1990 року розпочався дводенний Всеукраїнський православний собор у Києві. На ньому проголосили відродження Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). А також обрали патріархом митрополита Мстислава (Скрипника). Собор відкрився урочистим богослужінням у стінах Софії Київської – вперше після 1934 року, коли її пограбували та закрили більшовики. Далі пройшла хресна хода від Софії до Будинку кіно, де й відбулося головне засідання.

Серед важливих рішень собору – визнання недійсним акту приєднання Української церкви до Московської у 1686 році – як такого, що суперечить канонам Вселенської православної церкви. Також скасували ухвали “надзвичайного” собору УАПЦ у 1930 році, коли під примусом церква ухвалила рішення про “самоліквідацію”. Мстислав (Скрипник), обраний патріархом, був небожем Симона Петлюри та очолював УАПЦ у діаспорі. На соборі він не був присутній, адже йому просто не дозволили в’їхати в на той час ще радянську Україну. Поки його немає в Україні, новий патріарх уповноважив керувати церквою митрополита Львівського та Галицького Іоанна (Боднарчука). Сам Мстислав зміг приїхати до України лише у жовтні 1990-го, коли Верховна Рада офіційно визнала Українську Автокефальну Православну Церкву.

Церковне свято 5 червня

5 червня християни вшановують преподобного Михаїла, сповідника, єпископа Синадського. Святитель Михайло з юності прагнув до чернечого життя і був направлений святішим патріархом Тарасієм до монастиря, розташованого на березі Чорного моря. Надалі патріарх Тарасій висвятив святого Михайла на єпископа міста Синад. Святитель Михайло здобув глибоку любов у віруючого народу та особливу увагу імператорів Никифора I та Михайла I Рангава. У 787 році брав участь у Сьомому Вселенському Соборі в Нікеї. Захищав православ’я в часи правління іконоборця Лева Вірменина. Лев Вірменин засудив святителя Михайла та заслав його на ув’язнення в місто Євдокіаду, де сповідник помер близько 821 року.

Народні прикмети

Задушливий ранок – до погіршення погоди.

Якщо мурахи відповзли далеко від мурашника – буде гарна погода.

Що не можна робити 5 червня

Не можна нічого лагодити та ремонтувати.

У цей день не слід вінчатися.