“Ніхто цього не робитиме за тебе”: як працюють харківські волонтери (сюжет)

Військовим – тепловізійні приціли, дітям – специфічне харчування, лікарні біля фронту – найнеобхідніші ліки. Харківські волонтери доставляють важливі вантажі під обстрілами, а під час окупації передавали їх “обхідними шляхами” на окуповані території. Подробиці – в сюжеті МГ “Об’єктив”.

Перемога здобувається на полі бою. Але за скорішу перемогу борються не тільки на фронті. Волонтери опікуються і військовими, і цивільними. Якісне спорядження і технічні прилади, медикаменти, харчування. Одним словом, надважливий надійний тил. З якими складнощами стикаються волонтери? Як відрізняється волонтерство до повномасштабного вторгнення, на початку війни і зараз. Журналісти МГ “Об’єктив” поспілкувалися з кількома українськими і австрійськими волонтерами, військовими, з тими, кому допомога призначена.

Мікроавтобус паркується біля входу Харківської обласної дитячої клінічної лікарні. Цього разу волонтери одержали запит від лікарів на профілактичні препарати для маленьких пацієнтів, одноразові медичні вироби, ентеральне харчування.

Михайло Єрмолаєв, завідувач дитячого гастроцентру Харківської ОДКЛ, кандидат медичних наук

Отримали партію лікувального харчування. Лікувальне харчування – це особливий вид харчування, який ми використовуємо. Причому використовуємо з високим ефектом для дітей, які мають порушення всмоктування, є дефіцит маси тіла. І завдяки якісному складу цих сумішей діти набагато краще піддаються нашому лікуванню та додають у вазі.

Співпраця благодійного фонду з дитячою лікарнею продовжується вже багато років. З початком повномасштабної війни РФ проти України допомагати стало важче. Але, волонтери вважають, що  приходити на допомогу в скрутні часи ще важливіше, ніж раніше.

Геннадій Ткаченко, волонтер БФ “Заповіт” Саркіса Давтяна

З дитячою лікарнею все дуже просто. У цієї лікарні дуже сталі зв’язки з фондом Саркіса Давтяна. Це була така волонтерська діяльність. Тоді, коли волонтерська діяльність ще не була розповсюджена.  Розумієте, 20 років тому.

Також Благодійний Фонд  “Заповіт” Саркіса Давтяна із перших днів повномасштабного вторгнення РФ підтримував українських біженців в Австрії: волонтери  зустрічали людей, допомагали з пошуком тимчасового житла,  купували їм продукти харчування, засоби гігієни, одяг та інші речі першої необхідності, організовували відправку гуманітарних вантажів в Україну. Війна РФ проти України триває майже півтора року. За цей час благодійний фонд передає значні суми на потреби ЗСУ і тероборони. Забезпечує сили оборони  обладнанням та технікою.

Перші наші бої  – це звільнення Вільхівки, а потім і Руської Лозової. Коли нічні бої, ти не маєш можливості дивитись у тепловізор і стріляти. Звісно, була потреба в тепловізійних прицілах. Вони значно полегшили життя. Тому, на питання: “Що потрібно?” відповідь: “Потрібний такий приціл”. Відповідь коротка: “Добре, зрозумів, зробимо”.

Давні зв’язки поєднують волонтерів і з мешканцями райцентра на півночі Харківської області, майже на самому кордоні з РФ. Вовчанськ – одне із визволених від рашистів українських міст, де жити надзвичайно важко. Це пов’язано і з географією міста та з логістикою. З одного боку – РФ, з іншого – майже відсутні дороги та підірвані мости.

Сергій Івашкевич, волонтер БФ “Заповіт” Саркіса Давтяна

Вовчанська лікарня. У них найскладніша ситуація, я вважаю, в Україні. Їх постійно обстрілюють, вони постійно під бомбардуванням. І найскладніше полягає в тому, щоб туди доставити там той самий гуманітарний вантаж, ті самі медикаменти. Це завжди дуже велика проблема. Доріг туди немає, все розбито, все розвалено. Усі відмовляються туди їхати, й там постійно обстріли, це дуже заважає допомагати цій лікарні.

Непрогнозованість розвитку ситуації, відсутність логістики,  неплатоспроможність клієнтів приводять до того, що бізнес у Вовчанську не має змоги відновитися. Банки не працюють. “Нова пошта” після звільнення так і не відновила роботу. “Укрпошта” через обстріли знов закрилася.

Дивіться також у сюжеті МГ “Об’єктив”: “Острівці радості” в Харкові: волонтери розписали стіни стадіону ХТЗ (сюжет)

Костянтин Тищенко, директор КНП “Вовчанська центральна районна лікарня”

Просте питання харчування хворих. Але, на жаль, на сьогодні з нами не хоче ніхто укладати договір. Бо везти нам продукти харчування – це є великий ризик, і не хочуть підприємці цього робити.

Геннадій Ткаченко, волонтер БФ “Заповіт” Саркіса Давтяна

Ми зрозуміли, що люди, які були в окупації, повинні отримувати від України допомогу. Щоб вони відчували, що Україна їх не те що не забула, Україна допомагає їм у ці важкі часи.

Під час війни важко всім. Але людям з інвалідністю ще важче. Дітям з інвалідністю врятуватися, вижити під час війни без сторонньої допомоги майже неможливо. Вони повністю залежать від тих, хто їм допомагає. У Шевченківському дитячому будинку-інтернаті  проживають дітки з інвалідністю віком від чотирьох до 18 років з порушеннями фізичного, інтелектуального розвитку та психічними розладами, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду.

Сергій Івашкевич, волонтер БФ “Заповіт” Саркіса Давтяна

Дитячий будинок у Шевченковому, в якому хворі діти. Ми їм допомагаємо вже вісім чи навіть десять років. Коли вони були в окупації, там була дуже складна ситуація з постачанням продуктів та медикаментів.

Ці кадри зроблені у липні 2022 року. Тоді селище Шевченкове було ще під окупацією. І українська держава майже ніяк не могла допомагати медичній установі. Волонтер Володимир Колий переносить ліки, які передали благодійники, з української території на тимчасово окуповану, де знаходився Шевченківський дитячий будинок-інтернат.

Всім велике спасибі, ми виїжджатимемо, передаватимемо, я вас усіх люблю, Слава Україні!

Геннадій Ткаченко, волонтер БФ “Заповіт” Саркіса Давтяна

Коли ми почали доставляти гуманітарну допомогу, то ми були в контакті із директором цього закладу, а також вихованцем цього закладу, який знав потреби. Він особисто підключився до того, як доставити. Якимось коридорами до закладу.

Володимир Колий, волонтер

З медикаментами там дуже важко, діти почали нервувати, бо немає вітамінів, немає добавок, уколів немає взагалі.

Волонтери допомагають. Це наближає перемогу. Водночас у них постійний емоційний контакт із тими, хто страждає. Уже п’ятнадцять місяців. Волонтери фонду кажуть, що коли стає морально важко, порівнюють свою втому з втомою тих, хто на передовій,  Це допомагає.

Сергій Івашкевич, волонтер БФ “Заповіт” Саркіса Давтяна

Є робота, справа. Ти її почав – треба продовжувати. Є зобов’язання. Ти там замовив, там попросили. Ти вже не можеш відмовитись від тієї чи іншої речі. Ти маєш обов’язково це зробити, тому що ти розумієш, що тебе ніхто не замінить. Ніхто не поїде, ніхто цього не робитиме за тебе. Нині час, коли треба допомагати. Треба їхати, треба старатися, треба робити те, що можна робити. І все.