Сьогодні 30 червня: яке свято та день в історії

Рік тому 30 червня ЗСУ вибили росіян із острова Зміїний. 1894 року в цей день у Лондоні відкрили Тавер-бридж. 1907 року народився головнокомандувач УПА Роман Шухевич. 1908 року впав Тунгуський метеорит. 1934-го в нацистській Німеччині відбулася “ніч довгих ножів”.

Свята та пам’ятні дати 30 червня

30 червня в Україні – День арбітражного керуючого.

Під егідою ООН проходять: Міжнародний день астероїда, Міжнародний день парламентаризму, Міжнародний день боротьби зі сколіозом та День соціальних мереж.

30 червня в історії

30 червня 1894 року в Лондоні відкрили найзнаменитіший і найвідомий міст – Тавер-бридж.

Його вирішили будувати через суттєве зростання кінного та пішохідного трафіку. На початку пішоходам віддали тунель Тавер Сабвей, збудований для метро. Але цього виявилося замало. Тож у 1876 році створили комітет для вирішення проблеми та оголосили конкурс проєктів. Його переможця обрали лише 1884 року. А саме будівництво зайняло вісім років. Тавер-бридж має довжину 244 метри. Висота його веж – 65 метрів. Центральний проліт між ними розвідний і має довжину 61 метр. Кожне з крил, що піднімаються над Темзою, важить понад тисячу тонн. Для пішоходів передбачили можливість переходити річку й тоді, коли міст розведено. Для цього сконструювали пішохідні галереї між вежами – на висоті 44 метрів. Але вони були відриті недовго. Адже згодом набули “слави” місця “роботи” кишенькових злодіїв. Тож у 1910-му галереї закрили.

30 червня 1907 року народився головнокомандувач УПА Роман Шухевич.

Він походив із інтелігентної української родини. Дід майбутнього українського партизана – професор Володимир Шухевич – був активним учасником товариства “Просвіта” та дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка. У юності Шухевич активно спілкувався із командиром Українських Січових Стрільців Євгеном Коновальцем, який винаймав кімнату в бабусі Шухевича.

18-річним Роман Шухевич вступив до лав Української військової організації. Був членом Організації Українських Націоналістів з моменту її створення (1929). 1934-го заарештований польською поліцією у справі про вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького. Хоча доказів провини Шухевича не було, його відправили до концтабору в Березі-Картузькій. Суд згодом ухвалив вирок – чотири роки ув’язнення. Але за урядовою амністією Шухевич вийшов уже 1937-го. Після розколу в ОУН (на мельниківців та бандерівців) увійшов до Революційного Проводу ОУН на чолі зі Степаном Бандерою. Став крайовим провідником ОУН на західноокраїнних українських землях, які на той момент відійшли до Німеччини.

Навесні 1941 року Провід ОУН домовився з німецьким командуванням про вишкіл військової частини Дружини Українських Націоналістів, яка мала воювати на території України проти більшовицьких окупантів за відновлення державності. На базі цієї підготовки згодом створили підрозділи “Нахтігаль” та “Роланд”. Шухевич вів старшинські курси ОУН, які діяли при “Нахтігалі”. У результаті став одним із керівників “Нахтігаля” – з німецького боку ним керували обер-лейтенанти Герцнер та Оберлендер, а з українського – Шухевич.

22 червня 1941 року у складі німецької армії цей Український легіон увійшов на територію, яку контролював СРСР. 30 червня основні сили дісталися Львова. Там Шухевич дізнався про смерть у катівнях НКВС його брата Юрія. А потім взяв участь у проголошенні Акту відновлення Української Держави. Але такі дії українських націоналістів не входили до планів німецького командування, тож нацисти затримали головних акторів проголошення, зокрема Степана Бандеру та Ярослава Стецька, та відправили до концтабору Заксенгаузен. “Нахтігаль” із Шухевичем терміново відправили подалі зі Львова – на схід. Там українці у складі німецької армії брали участь у бойових діях проти Червоної армії.

Після того, як німецьке командування повідомило про свої плани щодо подальшої долі України (які, звичайно, не передбачали жодного відновлення Української держави), Шухевич спільно з командиром “Роланда” Євгеном Побігущим склали “Меморандум Українського легіону” та направили до Берліна. Меморандум містив 10 вимог, з яких німці погодилися лише на одну – щоб українці не складали присяги, а підписували індивідуальні контракти. Надалі “Нахтігаль” і “Роланд” об’єднали в поліцейський батальйон, командиром якого став Побігущий. Вони діяли на території окупованої нацистами Білорусі, зокрема, боролися з місцевими партизанами.

Проте вже 1942 року українці відмовилися служити нацистам. 22 листопада особовий склад українського батальйону не надав згоди на продовження контракту. Тож у грудні особовий склад повернули до України, а керівництво батальйону – 22 особи – ув’язнили у Львові. Уже на початку 1943-го Шухевич та ще кілька старшин змогли втекти із ув’язнення та перейшли на нелегальне становище. З цього моменту вони самі стали партизанами, які ставили за мету боротьбу як із нацистами, так і з червоноармійцями. Того ж 1943-го Шухевича обрали до Бюро Проводу ОУН. Фактично він очолив ОУН(Б) та організовував діяльність Української повстанської армії (УПА). У липні 1944 року ОУН створила підпільний парламент – Українську головну визвольну раду, метою якої була збройна боротьба за створення Української держави.

Коли 1945 року Німеччина капітулювала, Шухевич звернувся до бійців та командирів УПА із закликом продовжити боротьбу – вже проти радянських окупантів. Цю підпільну боротьбу він очолював аж до смерті – 5 березня 1950 року. Тоді Шухевич сам викрив свою добре замасковану “криївку”, вистріливши крізь двері в представників МДБ, які прийшли захопити його. Він убив начальника Управління 2-Н МДБ УРСР майора Ревенка, збив з ніг полковника, заступника начальника УМДБ у Львівській області Фокіна. Але на виході з дому його вбили автоматною чергою.

30 червня 1908 року в басейні річки Підкам’яна Тунгуска (у Сибіру) впав Тунгуський метеорит.

Вибух стався на висоті 7-10 км над незаселеним районом тайги. Його потужність оцінюють у 10-20 мегатонн (у тротиловому еквіваленті). Це на рівні надпотужної водневої бомби. Вибухова хвиля обігнула землю двічі. При цьому на місці події виявили тільки ліс, що впав і був випалений. Ні кратерів, ні значних залишків метеориту – лише дрібні оплавлені кульки, які в тому числі містили рідкісний для Землі іридій. За даними досліджень, метеорит рухався до Землі зі швидкістю близько 40 км/с.

30 червня 1934 року в нацистській Німеччині відбулася “ніч довгих ножів”. Цієї ночі (і наступних дві доби) за наказом Гітлера знищили його найближчих соратників, які були з ним ще з часів Пивного путчу. А саме керівництво СА – штурмових загонів – на чолі з давнім другом Гітлера Ернстом Ремом.

Штурмові загони довгий час були головною “рушійною силою” нацистів на їхньому шляху до влади. Із самого початку метою їхнього створення була підготовка до збройного захоплення влади в Німеччині. У 1933 році кількість “штурмовиків” сягала трьох мільйонів – у рази більше, ніж чисельність армії, дозволена Німеччині умовами Версальського мирного договору (всього 100 тис.). Однак після приходу нацистів до влади політичним, а не збройним шляхом, СА ставали дедалі небезпечнішими для самої верхівки партії. Бойовики СА були віддані Рему, а не Гітлеру. Їхнє злиття з чинною армією – Рейхсвером – призвело до боротьби між німецькими генералами та Ремом за те, хто буде головним у кінцевому утворенні.

Спочатку здавалося, що Рем переможе у цій боротьбі, він навіть просив Гітлера призначити себе міністром оборони Німеччини. Однак у генералів був “козир у рукаві” у вигляді підтримки рейхспрезидента Гінденбурга. Він був тією людиною, яка могла вплинути на політичну долю самого Гітлера. Тож Гітлер натиснув на Рема, і той на початку 1934-го погодився визнати перевагу Рейхсвера над СА. Рем погодився, але його розкол із Гітлером з цього моменту значно поглибився, а він сам зі своїми мільйонами штурмовиків став відвертою загрозою для лідера нацистів. Крім того, не тільки Рейхсвер, а й німецькі політики, промисловці та найвище керівництво нацистів – Гіммлер і Герінг – вимагали від Гітлера приборкати Рема. Піку ця ситуація досягла 17 червня, коли близький до Гінденбурга віце-канцлер Франц фон Папен виступив із промовою у Марбурзькому університеті. У ній Папен попередив про загрозу “другої революції” з боку СА. З цього моменту Гітлер розпорядився готуватися до “чистки”.

Процесом зайнявся Гіммлер та підпорядкована йому СС. Проти Рема особисто сфабрикували докази причетності до змови проти уряду. Щодо інших “небажаних соратників” просто склали розстрільні списки. 30 червня Гітлер у Мюнхені особисто взяв участь в арештах – на початку глави мюнхенської поліції Шнайдгубера, а потім і самого Рема та високопоставлених лідерів СА. Згодом він виступив перед натовпом, заявивши про “найгіршу зраду в історії”.

Повернувшись до Берліна, Геббельс, який був разом із Гітлером, зателефонував Герінгу і назвав кодове слово “Kolibri” – воно давало старт масовим стратам “за списками”. Самого Рема деякий час утримували у в’язниці. А 2 липня йому дали пістолет та запропонували застрелитися. На це колишній друг Гітлера заявив: “Якщо я маю бути вбитий, то нехай Адольф зробить це сам”. Коли надані Рему 10 хвилин на роздуми закінчилися, його застрелив офіцер СС Міхаель Ліпперт. Того ж дня Геббельс у радіозверненні заявив, що Гітлер завадив Рему здійснити переворот і цим врятував державу від хаосу.

30 червня 1941 року у Львові Українські національні збори проголосили Декларацію про відновлення Української держави.

Це сталося на початку радянсько-німецької війни. Цього дня до Львова увійшов батальйон “Нахтігаль” на чолі з Романом Шухевичем та похідна група Ярослава Стецька, якому Український національний комітет надав повноваження проголосити незалежність. О 18:00 у будівлі місцевої “Просвіти” розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів. Вони проголосили відновлення Української держави та створення тимчасового уряду на чолі з Ярославом Стецьком. Для нацистів такі дії стали повною несподіванкою. Степана Бандеру та Ярослава Стецька за кілька днів заарештували та відправили до концтабору Заксенгаузен. 11 липня нацисти заборонили діяльність будь-яких українських організацій, а у вересні – розпочали масові арешти та розстріли ОУНівців.

30 червня 2022 року російські загарбники залишили острів Зміїний. До цього ЗСУ знищили тут значну кількість ворожої техніки та живої сили. Втечу зі Зміїного для своїх громадян у РФ традиційно назвали “жестом доброї волі”.

Церковне свято 30 червня

30 червня християни вшановують пам’ять мучеників Мануїла, Савела та Ісмаїла. Вони були рідними братами, які народилися в родині батька-язичника та матері-християнки. Саме мати хрестила хлопців і виховала в християнській вірі. Як послів перського царя Аламундара братів прислали для укладання мирного договору з імператором Юліаном Відступником. Проте коли вони відмовилися взяти участь у язичницькому жертвоприношенні, Юліан ув’язнив послів. А згодом – звелів піддати їх жорстоким мукам. Під час катувань мученики славили Бога та молилися. Зрештою їм відсікли голови мечами. Дізнавшись про вбивство своїх послів і про те, що Юліан із численними військами йде проти нього, цар Аламундар зібрав військо і став на кордоні своїх володінь. У битві перси здолали греків. А Юліана Відступника вбив великомученик Меркурій.

Народні прикмети

Якщо вранці на траві немає роси, то в найближчі дні дощитиме.

Веселка 30 червня – до хорошого врожаю овочів.

Що не можна робити 30 червня

Не можна рвати рослини на річці і біля води.

Не варто купатися.

Краще не проводити цей день на самоті, бо ризикуєте залишитися самотніми до кінця року.