70 бійців ЗСУ проти 150 росіян. Як дві доби звільняли Нескучне – NYT

Маленька перемога ЗСУ у селі Нескучне показала, наскільки виснажливим буде український контрнаступ, пише The New York Times. Замість того, щоб використовувати танки, які було б добре видно з повітря та чути на землі, українці увійшли до села тихо, пішки та невеликими групами піхоти після артилерійського обстрілу у стилі Першої світової війни. 

Українські солдати припускали, що росіяни швидко відступлять із Нескучного, крихітного села на півдні України, особливо після погодженого артилерійського обстрілу та ракетного удару по штабу військ рф.

Натомість росіяни окопалися, билися дві доби, перш ніж здати село, а після відступу залишили своїх загиблих розкладатися на узбіччях та купи витрачених боєприпасів навколо імпровізованих укріплень.

Поразка рф 9 червня стала першою перемогою України в тривалому контрнаступі, який триває вже четвертий тиждень, але просувається повільніше, ніж очікувалося. Щодо цього битва за Нескучне послужила раннім попередженням, що надії Києва та західних союзників на швидку перемогу нереалістичні і що кожен кілометр їхнього просування на окуповану росіянами територію буде виснажливим і напруженим.

Протягом дня бій йшов переважно контингентом бійців-добровольців, які атакували в пішому порядку, а не великими, навченими НАТО бригадами, оснащеними західними танками та бронетранспортерами, які, на думку військових аналітиків, мали очолити довгоочікуваний наступ.

Солдати, які описали бойові дії, разом із візуальними свідченнями битви, які все ще розкидані у селі Нескучне за два тижні після її закінчення, ясно дали зрозуміти, що успіх України залежав від винахідливості, яка допомогла застати російські війська зненацька.

За кілька днів після «визволення» Нескучного, про яке було оголошено 10 червня, українським силам вдалося відбити кілька сіл на південь. Але після цієї ранньої низки перемог український наступ сповільнився. Українські сили загрузли в міцній російській обороні, що призводить до зростаючих втрат через безліч наземних мін.

У битві за Нескучне близько 70 українських військовослужбовців зі 129-ї бригади територіальної оборони протистояли приблизно 150 російським солдатам із 60-ї окремої мотострілецької бригади, а також контингенту російських в’язнів, які стали солдатами, відомому як загін “Штурм Z”.

“Нам доводилося звільняти будинок за будинком, – сказав Валерій, солдат 129-ї бригади, який брав участь у боях і, як і інші в цій статті, з міркувань безпеки названий тільки на ім’я. – На початку контрнаступу ми думали, що їх не більше 20″.

Нескучне, село з населенням близько 500 осіб, було окуповане росіянами у перші місяці війни, тому російські війська мали достатньо часу, щоб окопатися. Місцевість довкола села — поступовий підйом на захід, а зі сходу Нескучне обгинає річка Мокрі Яли. Це означало, що Нескучне служило воротами у низку сіл на півдні.

Росіяни знали про це і очікували, що просування українців у село буде підтримане танками та іншою важкою технікою головною дорогою з півночі на південь. Українські солдати, які брали участь у бою, розповіли, що російська оборона складалася із протитанкових мін та запасів протитанкових ракет, частина з яких залишилася у російському штабі, який побачив репортер The New York Times.

Але атака, принаймні на ранніх стадіях, не включала «загальновійськові операції» або військову стратегію НАТО з координації артилерійського вогню з рухами військ і танків, яку західні військові аналітики та офіційні особи США часто називають критично важливою для успіху контрнаступу України.

Замість того, щоб використовувати танки, які було б добре видно з повітря чи чутно на землі, українці увійшли до села тихо, пішки та невеликими групами піхоти після артилерійського обстрілу у стилі Першої світової війни.

Проте, на відміну від характерного для тієї війни масового насичення артилерійським вогнем, український удар по Нескучному також включав керовану ракетну атаку. Ракети, випущені поставленим із США HIMARS, поцілили по російському штабу — командному пункту в північно-східному кутку села, що колись був школою, — і пошкодили будівлю, але не змогли її зруйнувати.

Більшість із приблизно 200 будинків і крамниць Нескучного є одноповерховими будівлями, поширеними в сільській Україні, а це означало, що двоповерхова школа була стратегічно важливою для будь-якого виду оборони. Більшість битви за село було зосереджено на розгромі росіян зі школи, закритої після вторгнення.

Російські солдати з 60-ї бригади підготували будівлю до будь-якої атаки, просвердливши проходи між класами, щоб солдати могли пересуватися, не обстрілюючи — тактика, яку бойовики «Ісламської держави» застосовували під час битви за іракське місто Мосул у 2017 році. Захисники також влаштували свої казарми у підвалі та вирізали у стінах отвори для кулеметів.

Одне кулеметне гніздо, влаштоване на сходах, по суті, як дзот – колодязь з мішками з піском та невеликою бійницею вказував на дорогу з півночі на південь, яка забезпечувала єдиний доступ до села. Позиція була усіяна сотнями гільз, що ясно вказувало на те, що школа залишалася зайнятою та оборонялася навіть після удару HIMARS.

“Після того, як штаб був обстріляний ракетами HIMARS, вони продовжували оборонятися”, – сказав Дмитро, військовослужбовець 129-ї бригади, який також брав участь у бою. Тільки після застосування більшої кількості артилерії «нам вдалося нарешті вибити їх зі школи», – сказав він.

Після початкового артилерійського обстрілу, який був спрямований на знищення фугасів, встановлених на околицях села, а також російських захисників усередині, десятки українських солдатів вийшли віялом із північно-західного кута Нескучного, пробираючись по зарослих дворах і руїнах, що тліли. Потім вони атакували.

У міру просування українці спілкувалися через рації, залишаючись на зв’язку з пілотами дронів, які управляють невеликими серійними пристроями. Безпілотники виявилися незамінними через те, що битва затягувалася: українські війська покладалися на пілотів дронів і тих, хто стежив за боєм із відеозв’язку, щоб спілкуватися — використовуючи супутниковий інтернет Starlink — з артилерійською батареєю, яка підтримує атаку.

На другий день боїв 129-а бригада була посилена ще 20 солдатами із сусідньої танкової бригади, яка щосили намагалася витіснити росіян.

Бій майже закінчився 9 червня, коли російські війська відступили під загрозою оточення. Більше десятка російських солдатів було вбито та поранено, а українські військові заявили, що деякі потонули, намагаючись бігти через річку Мокрі Яли. Щонайменше шість українських військових загинули у боях за Нескучне.

“Росіяни не залишали свої позиції до останньої хвилини”, – сказав Дмитро.

Росіяни залишили запас боєприпасів, кулеметів, гвинтівок та артилерійських снарядів. Військові трофеї поділили між українськими частинами, які брали участь у битві.

Зараз лінія фронту приблизно за 8 км від Нескучного. Гуркіт артилерії — це майже безперервний саундтрек, змішаний із брязканням вихідних снарядів із вогневих позицій навколо села.

Майже кожен будинок у Нескучному або пошкоджений, або зруйнований, а остання людина, яка там жила, евакуювалася після бою. По вулицях блукають голодні кішки. Школа є згорілою, із пошкодженим корпусом будівлі. Небагато доводить, що це колись було місцем навчання, хіба що розірвані книжкові сторінки на підлозі, обвуглена ракетка для пінг-понгу та наполовину здутий футбольний м’яч, покинутий серед гранат, протигазів та кинутих використаних бинтів.

Читайте також: «Це не шоу». Генерал Залужний дратується, коли чує, що контрнаступ повільний