Сьогодні 8 липня: яке свято та день в історії

8 липня в Україні – День сім’ї. День народження відзначає Головком ЗСУ генерал Валерій Залужний. 8 липня 52 року до н.е. заведено вважати датою заснування Парижа. Цього дня 1709 року відбулася Полтавська битва. Також 8 липня народився Джон Рокфеллер та помер Кім Ір Сен.

Свята та пам’ятні дати 8 липня

8 липня в Україні святкують День сім’ї.

8 липня в історії

8 липня 52 р. до н. е. заведено вважати датою заснування Парижа.

Хоча реальної дати насправді немає. Перша письмова згадка про майбутній Париж, а на той момент Лютецію, є в 6-й книзі Юлія Цезаря про Галльську війну й датована 53 р. до н. е. Сучасна назва походить від назви кельтського племені паризіїв. Лютецію також називали містом паризіїв. 52-й рік до нашої ери вважають датою заснування, тому що цього року римляни спробували захопити Лютецію. Коли вони підійшли до міста, паризії підпалили його та зруйнували мости. А римляни залишили місцевим острів, а на лівому березі Сени розпочали будівництво нового міста – з амфітеатром, термами, 16-кілометровим акведуком та брукованими дорогами.

8 липня (за старим стилем – 27 червня) 1709 року сталася трагічна для шведської армії Карла XII та козаків українського гетьмана Івана Мазепи битва під Полтавою. На той момент Карл XII вже виграв ряд битв Північної війни, завдавши поразки Данії та Речі Посполитій. А після цього вирішив піти у наступ на Московію. Коли спроба йти прямо на Москву в 1708 році не вдалася, військо пішло на південь – на Гетьманщину. На той момент козаки допомагали московській армії. Але у союзі зі шведами Мазепа побачив шанс звільнитися з-під московського ярма. Він уклав союз із Карлом. За що Петро наказав зруйнувати гетьманську столицю Батурин. Під час цієї каральної операції було вбито не лише захисників міста, а й мирне населення (включаючи жінок та дітей).

Весною 1709 року до війська Карла XII та Мазепи приєдналися запорізькі козаки Костя Гордієнка. Об’єднане військо у травні дісталося Полтави. Взяти місто штурмом відразу не вдалося, тож почалася його облога. Вирішальна битва почалася вночі 8 липня з наступу шведів. Ідея була – захопити редути ворога, прикриваючись темнотою. Але проблеми почалися із самого початку. Коли о 4-й годині ранку армія досягла ворожих редутів, з’ясувалося, що частина кавалерії заблукала. Поки колони шукали та перенаправляли, час було втрачено. Противник забив на сполох. І в бій вступила московська артилерія. Однак Карл XII, порадившись зі своїми полководцями, вирішив, що армія має продовжити виконувати задум. Тому редути все ж таки взяли, вирізавши всіх, хто їх захищав. Кавалерія шведів тим часом вибила з позицій московитів і гнала їх до болот. В армії ворога почала поширюватися паніка.

Але шведсько-українське військо знову припустилося фатальної помилки – шість батальйонів (третина піхоти) відхилилися на схід і втратили контакт з іншими військами. Тому король наказав не розпочинати штурм московського табору. Московити ж кинули свої сили в атаку на шведських піхотинців, що “загубилися”. Командування шведів зволікало, намагаючись знайти свою піхоту. Війська простояли на місці кілька годин. А після цього московське військо всіма силами вийшло з табору і вишикувалося до битви, тож шведам та українцям довелося приймати бій. Кількісна перевага противника була надзвичайною: 22 тисячі проти 4000 піхоти. Артилерії у шведів не було зовсім. Однак навіть за таких умов шведські батальйони кинулися в атаку, яку історики називають однією з найвідчайдушніших і найшаленіших за час Північної війни. Під їхнім натиском лівий фланг і центр московитів “здригнулися”. Але все ж таки чисельна перевага противника була такою, що бій був програний. Армія Карла XII перейшла у відступ. Втрати шведської армії склали близько 10 тисяч убитими та пораненими, московитів – 4900. Для України поразка у цій битві призвела до московської окупації та ліквідації державності. Більшість прихильників Мазепи змушені були залишити Гетьманщину, склавши першу хвилю української політичної еміграції.

8 липня 1839 року народився перший доларовий мільярдер світу Джон Рокфеллер. На момент смерті його статки становили 1,4 млрд доларів США (в еквіваленті 2021 року це 423 млрд доларів).

Рокфеллер виріс у родині дрібного землевласника Вільяма Рокфеллера та його дружини Луїзи – побожної баптистки. Батько Рокфеллера був досить заповзятливою людиною і з дитинства розповідав синові про підприємства, в яких брав участь. Сам мільярдер згодом писав про батька: “Він часто торгувався зі мною і купував у мене різні послуги. Він навчив мене, як купувати та продавати. Мій батько просто “натаскував” мене на збагачення!”

Свій перший “бізнес-проєкт” Рокфеллер-молодший реалізував ще сім років. Він почав вирощувати на продаж індиків, а також підробляв, копаючи для сусідів картоплю. Цікаво, що з самого дитинства він фіксував усі результати своєї фінансової діяльності в блокноті. А з першої зарплати придбав собі бухгалтерську книгу, яку вів усе життя. Найбагатша людина світу не закінчила коледжу – Рокфеллер вирішив не витрачати час і залишив навчання, віддавши перевагу тримісячним бухгалтерським курсам. Першим та єдиним місцем його роботи з найму стала компанія Hewitt&Tuttle. У ній Рокфеллер швидко зростав від помічника бухгалтера до керівника компанії. Але покинув її, оскільки йому дали зарплату 800 доларів у той час, як його попередник заробляв 2000 доларів.

Після цього була спільна компанія з Джоном Кларком, який займався торгівлею сіном, зерном та м’ясом за часів Громадянської війни. Наприкінці 1850-х Рокфеллер також прийшов у “справу свого життя” – нафтовидобуток. На той момент попит на нафту тільки виникав (вона була потрібна для гасових ламп). Об’єднавшись із хіміком Самуелем Ендрюсом та своїм тим само Джоном Кларком Рокфеллер заснував компанію з переробки нафти “Ендрюс і Кларк”. Також заклали нафтопереробний завод “Флетс”.

У 1870-му Рокфеллер із партнерами створив знамениту “Standard Oil” – компанію, що зайнялася пошуками нафти в США. Він поступово скуповував інші нафтові фірми, створюючи для них неконкурентні умови завдяки значним знижкам для “Standard Oil” на транспортування залізницею. Уже до 1880 року в руках Рокфеллера було 95% нафтовидобутку Америки. Але через 10 років у країні ухвалили закон проти монополій. Тоді Рокфеллер розділив свого монстра на 34 компанії, але у кожній зберіг контрольний пакет акцій. Більшість американських нафтових компаній є спадкоємицями саме “Standard Oil”. Рокфеллер дожив до 97 років. Коли він помер від серцевого нападу, його єдиний син Джон успадкував 460 млн доларів. Решту грошей протягом життя і за заповітом Рокфеллер передав на благодійність.

8 липня 1973 року народився Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.

Генерал виріс у родині військових та з дитинства мріяв саме про службу в армії. 1997 року він закінчив загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ. А потім пройшов шлях від командира взводу до командира батальйону. 2007-го із золотою медаллю завершив Національну академію оборони України та став начальником штабу — першим заступником командира 24-ї окремої механізованої бригади. З 2009 по 2012 рік був командиром 51-ї ОМБр.

У 2014 році став найкращим випускником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. У липні того ж року його призначили заступником командира сектору “С” на Донеччині. З 2017-го – начальник штабу – перший заступник командувача військ Оперативного командування “Захід”. Із 2018-го – начальник Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ – перший заступник командувача Об’єднаних сил. У 2019-му Залужного призначили командувачем оперативного командування “Північ”. У грудні 2020-го він здобув ще одну освіту – закінчив магістратуру Острозької академії за спеціальністю “Міжнародні відносини”. 27 липня 2021 року Президент України Володимир Зеленський призначив Валерія Залужного Головнокомандувачем Збройних Сил України.

8 липня 1994 року помер Кім Ір Сен – людина, яка створила Північну Корею такою, якою вона є зараз.

При владі в країні Кім Ір Сен був майже півстоліття – з 1946-го по 1994-й. І за цей час сформував у країні божевільний культ своєї особистості, закрите суспільство та “паралельну реальність”. Кім Сон Чжу (як його звали насправді) ще зі шкільних років вступив до марксистського гуртка. У 1930-х був активним учасником антияпонського партизанського руху. Саме в ці часи він прийняв псевдонім Кім Ір Сен (“Сонце, що сходить”). Просуваючись службою, він у 1936-му вже командував “дивізією Кім Ір Сена”. У перші роки Другої світової війни корейські партизани швидко порозумілися з радянським керівництвом. Уже 1942-го Кім Ір Сена зарахували до штату Червоної армії, де він очолив батальйон. Військові, що увійшли до цього формування, мали їхати до звільнених від Японії міст Маньчжурії та Кореї та забезпечувати там взаємодію радянської військової влади з місцевим населенням. 

Читайте також: 25 червня 1950 року розпочалася Корейська війна

Найбільшим містом Кореї, яке зайняли радянські війська, був Пхеньян, а найвищим із корейських командирів за званням – Кім Ір Сен. Тож логічно, що він і став помічником пхеньянського коменданта. У грудні 1946-го Кім Ір Сен очолив Північнокорейське оргбюро Компартії Кореї та Тимчасовий народний комітет Північної Кореї. 1948-го став прем’єр-міністром КНДР.

Покінчивши у 1950-х з будь-якими спробами внутрішньопартійної опозиції усунути його від влади, одноосібний лідер Північної Кореї почав впроваджувати ідеї чучхе (дивне поєднання марксизму з конфуціанством). Передав промисловість в управління партійних комітетів, збільшив армію до близько 1 млн осіб, зробивши однією з найбільших у світі. Послідовно ліквідував ринкову торгівлю та будь-які прояви приватної власності – аж до присадибних ділянок. Таке “мудре керівництво” призвело КНДР до стагнації вже у 1970-ті. Але ідеологічна обробка населення та поліцейський режим призвели до того, що на тлі падіння рівня життя “народна любов” до лідера лише зростала.

Кім Ір Сен увійшов у північнокорейську історію як “Великий Вождь”, “Сонце Нації”, “Залізний Всепереможний Полководець”, “Маршал Могутньої Республіки”, “Запорука Визволення Людства”. Його портретами була обвішана країна, а кожне місце, де побував “Великий Вождь”, відзначено меморіальною табличкою. Біографія Кім Ір Сена була головним, що мали знати все в Північній Кореї – тому її вчили з дитсадка до вишу. Його праці завчали напам’ять на спеціальних зборах. Зрозуміло, що після смерті тіло Кім Ір Сена забальзамували та розмістили у мавзолеї – меморіальному комплексі “Кимсусанський палац Сонця”.

А через чотири роки після смерті його визнали “Вічним Президентом КНДР”, ліквідувавши пост президента республіки.

Церковне свято 8 липня

8 липня християни вшановують пам’ять преподобномучениці Февронiї. Вона постраждала під час гонінь  Діоклетіана. Дівчину виховували в монастирі у місті Сиваполі. Діоклетіан відрядив до Ассирії для винищення християн загін воїнів на чолі з Лісімахом. Той був схильним до християн, адже його мати жила та померла християнкою. Загін воїнів прийшов до жіночого монастиря. Коли вони наближалися, всі черниці втекли. Але ігуменія Врієнна, її помічниця Фомаїда та Февронія залишилися. Лісімах запропонував інокиням піти, але вони вирішили не полишати монастир. Тоді воїн попросив свого побратима Пріма укрити десь черниць. Але про це дізнався дядько Лісімах та його начальник Селін. Святу Февронію схопили та привели до Селіна. Той вимагав, щоб вона зреклася віри в Христа. Але вона відмовлялася та молилася. Мученицю довго били, а потім повісили на дереві та розпалили під нею вогонь. Свята Февронія мовчала. Від слабкості вона не могла говорити жодного слова. В люті Селін наказав вирвати їй язик, вибити зуби, відрізати груди і, нарешті, відсікти обидві руки та ноги. Люди не виносили жахливого видовища і йшли з місця муки, проклинаючи Діоклетіана та його богів. Нарешті Февронії відітнули голову. Ідучи з місця страти, Лісімах плакав і зачинився у своєму приміщенні. Селін збирався обідати, але не міг їсти і ходив по покоях свого палацу. Раптом, подивившись угору, він раптом втратив язик, замикав подібно до вола, впав і, вдарившись об мармурову колону, розбив собі голову і тут же помер. Коли Лісімах дізнався про те, що сталося, то сказав: “Великий Бог християнський, Він гідний шанування, тому що помстився за неповинну кров!” Він приготував ковчег, вклав у нього розсічене тіло мучениці та відніс до монастиря.

Народні прикмети

Якщо 8 липня спекотно, то спека триматиметься ще 40 днів.

Дощ у цей день – до великої кількості меду.

Якщо конюшини багато, то друга половина липня буде дощовою.

Що не можна робити 8 липня

Краще не міняти в цей день місце роботи.

Цей день не підходить для рукоділля.