Сьогодні 16 липня: яке свято та день в історії

16 липня в Україні – День бухгалтера та День металурга. Цього дня 1054 року в християнстві реалізувався розкол на католиків та православних. У 1790 році визначили розташування уряду США – в окрузі Колумбія. 1917-го було прийнято II Універсал Української Центральної Ради. 1945-го США підірвали першу у світі атомну бомбу. 1990-го Верховна Рада УРСР прийняла “Декларацію про державний суверенітет УРСР”.

Свята та пам’ятні дати 16 липня

16 липня в Україні – День прийняття Декларації про суверенітет України, День бухгалтера та День металурга (День працівників металургійної та гірничодобувної промисловості).

У світі – Всесвітній день змій.

16 липня в історії

16 липня 1054 року оформився розкол у християнстві між католиками та православними (Велика Схизма). Попри догматичні розбіжності, найважливішу роль у процесі все ж таки відіграли особистості – Папи Римського та патріарха Константинопольського.

З IV століття християнською церквою керувала так звана пентархія – п’ять патріархатів: у Римі, Константинополі, Олександрії, Антіохії та Єрусаламі. Константинопольська патріархія була наймолодшою, але набувала впливу у зв’язку з тим, що Константинополь став новою столицею Римської імперії (“Новим Римом”). Найголовнішою ж залишалася патріархія в Римі. Але після нашестя варварів, розпаду Римської імперії та інших “світських” подій Рим поступово почав втрачати провідну роль у світі. При цьому в християнстві залишався основним центром. Але від Візантії (Костянтинополя) Рим поступово почав віддалятися, схиляючись до зв’язків із варварською на той час Європою. Остаточно цей процес оформився в IX столітті, коли Римська церква визнала франкських королів (а не візантійських імператорів) спадкоємцями римських кесарів. Папи римські остаточно пов’язали своє майбутнє із молодими християнськими державами Західної Європи. Але при цьому зберегли авторитет у старому християнському світі.

Читайте також: “Особливі” відносини Ватикану з Москвою, або Чого чекати Україні від Папи Римського

З часом відмінностей між західними та східними християнами ставало дедалі більше, а зв’язки між ними слабшали. Отже момент, коли ця різниця реалізується, став питанням часу. Історичні суперечності наклалися на особистісний конфлікт на початку другого тисячоліття. Спільної мови не знайшли патріарх Константинопольський Михайло Кіруларій і Папа Римський Лев IX (а також його легати, що прибули до Константинополя, зокрема кардинал Гумберт). Патріарх Михайло намагався домогтися визнання себе “Вселенським Патріархом” (таким собі “Східним Папою”), тобто отримати статус вище за всіх інших східних патріархів. Папа Римський, звичайно, не планував поступатися позиціями та відповів на забаганки “колеги” відмовою.

Тоді в Константинополі видали документ “Викриття латинян”, де перерахували всі “відхилення” римлян від “істинної” віри. Рим, який мав нормальні відносини зі світською владою (імператором) Константинополя, спробував дійти згоди з бунтівним патріархом. З цією метою до Константинополя на початку 1054 року прибули легати Папи. Але спільної мови з Михайлом не знайшли. Фіналом цієї історії став епізод, який і стався 16 липня 1054 року. Цього дня під час літургії у Святій Софії папські легати пройшли до вівтаря храму та звернулися до вірян, жорстко критикуючи патріарха Михайла. А потім поклали на вівтар буллу, в якій піддали патріарха та його прихильників анафемі – нібито за схильність до єресей. Патріарх своєю чергою відразу скликав помісний собор, який засудив папських легатів і піддав їх анафемі.

Щодо розбіжностей, у яких сторони релігійного конфлікту звинувачували одна одну, то найголовнішою з них було питання походження Святого Духа. У Константинополі, спираючись на Нікео-Константинопольський Символ віри (“Вірую”), наголошували, що Святий Дух походить від Бога Отця. У Римі, починаючи з VI століття, додали до Символу віри формулювання “і Сина” (латиною це одне слово – “Filioque”). Православні це формулювання не приймають і звинувачують католиків у спотворенні Символу віри. Надалі кількість розбіжностей між двома гілками християнства зросла (зокрема, католики додали розбрату догматами про непогрішність Папи у справах віри та про непорочне зачаття Богородиці). До догматичних розбіжностей також додаються розбіжності в питаннях церковних обрядів.

16 липня 1790 року в США визначили місцеперебування уряду країни – в особливому окрузі Колумбія, який не входить до юрисдикції жодного штату. Цього дня було підписано Закон про місцеперебування. Їм виділили місце на кордоні між Віргінією та Мерилендом. Округ створили разом зі столицею США – містом Вашингтон. Для цього тому виділили місцевість площею 260 квадратних кілометрів. Назву обрали на честь відкривача Америки – Христофора Колумба. У 1791 році за бажанням Джорджа Вашингтона Конгрес дещо виправив закон, щоб включити до округу Олександрію. Того ж року столицю США вирішили назвати на честь Вашингтона. Кордон майбутньої столиці визначив архітектор Ендрю Еллікотт та його помічники. Вони обійшли територію майбутнього міста та поставили по периметру 40 великих каменів. Частина з них досі знаходяться на тих самих місцях і є національними пам’ятками.

16 липня 1917 року було оголошено II Універсал Української Центральної Ради.

Він став поступкою Тимчасовому уряду Росії. Акт проголошував взаємне визнання УЦР і Тимчасового уряду та зафіксував домовленості, що існували на той час між ними. Оприлюднив універсал Володимир Винниченко на урочистому засіданні – як відповідь на телеграму Тимчасового уряду Центральній Раді. Згідно з Універсалом, Тимчасовий уряд визнавав право України на автономію, а Центральна рада та Генеральний секретаріат – органами державної влади в Україні. Центральна рада, своєю чергою, погодилася, що остаточно питання про форму автономії буде вирішено Всеросійськими установчими зборами. Україна заявила, що не претендує на повну державну незалежність

16 липня 1945 року в США, у штаті Нью-Мексико, підірвали першу у світі атомну бомбу.

Випробування, на яких це сталося, отримали назву “Триніті”. Бомба “Штучка”, що вибухнула, була плутонієвою, а вибух мав еквівалент 21 кілотонни тротилу. Оскільки раніше ядерні вибухи ніколи не здійснювалися, навіть вчені не могли точно спрогнозувати наслідки. Серед версій, що розглядалися, була навіть апокаліптична: вона припускала, що ядерний вибух може запустити реакцію безконтрольного вигоряння атмосферного кисню на всій планеті. Але руйнування не стали критичними. Вибух зруйнував та “випарував” залізну вежу, на якій розмістили бомбу, а від надзвичайної температури пісок полігону розплавився, перетворившись на мінерал світло-зеленого кольору, названий тринітитом. У колі радіусом 370 метрів було знищено всю рослинність і утворився кратер. Світло від вибуху було видно у пунктах, віддалених приблизно на 290 км. Жителям країни повідомили про нібито вибух боєприпасів на складі авіабази в Аламогордо.

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла “Декларацію про державний суверенітет УРСР”.

Документом було проголошено державний суверенітет України як “верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах”. Декларація визнавала право української нації на самовизначення. Також було проголошено економічну самостійність та самостійність у вирішенні питань науки, освіти, культурного та духовного розвитку. “За” декларацію проголосували 357 депутатів, “проти” – лише четверо. Того ж дня визначили, що 16 липня святкуватимуть День проголошення незалежності України (реально його відзначили лише один раз – 1991-го). При цьому протягом року УРСР залишалася у складі СРСР, адже Верховна Рада не мала повноважень приймати рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу.

Це питання мали винести на Всеукраїнський референдум, що й зробили 1 грудня 1991 року – уже після прийняття Акту проголошення державної незалежності України 24 серпня 1991-го.

Церковне свято 16 липня

16 липня християни вшановують пам’ять мученика Якинфа. Він виріс у християнській родині. Римський імператор Траян поставив його своїм кубікуларієм (камергером імператорського палацу). Одного разу під час язичницького святкування Траян бенкетував у капищі, а Якинф замкнувся у своїй кімнаті та молився. Слова молитви почув один зі слуг. Він доніс імператору, що Якинф таємно молиться Христу. Тоді Якинфа схопили. Траян запропонував йому скуштувати ідоложертвенного м’яса, але святий відмовився й оголосив себе християнином. Після жорстоких катувань мученика ув’язнили, далі втомлювали голодом і спрагою, щоб змусити з’їсти ідольську їжу. На 38-й день один із сторожів, який приніс ідоложертвенне м’ясо, побачив поруч із мучеником ангелів, які вдягали його у світлий одяг і покладали на його голову його вінець. Однак суд над Якинфом вирішили продовжити, але його знайшли у в’язниці померлим.

Народні прикмети

Комарі літають великим роєм – до гарної погоди в найближчий тиждень.

Якщо собака активно риє землю, погода зіпсується.

Що не можна робити 16 липня

Не можна засмагати.

Не можна вбивати метеликів.