Сьогодні 18 липня: яке свято та день в історії

18 липня 1917 року в Києві відбувся збройний виступ полуботківців. 1995-го відбулися події, що увійшли в історію як “чорний” чи “кривавий” вівторок – побиття віруючих міліцією під час похорону патріарха Київського Володимира. Цього дня 1918-го народився Нельсон Мандела, 1925-го вперше опублікована “Mein Kampf” Гітлера, а 1947-го Велика Британія дала незалежність Індії та Пакистану.

Свята та пам’ятні дати 18 липня

18 липня державні та професійні свята в Україні не відзначають.

Під егідою ООН відбувається Міжнародний день Нельсона Мандели.

Мусульмани всього світу святкують Новий рік.

18 липня в історії

18 липня 64 року розпочалася “Велика пожежа” в Римі.

Він продовжувався протягом тижня. За цей час було знищено (частково або повністю) 10 із 14 кварталів міста. Серед них згоріли Священна вулиця, храм Вести та імператорський палац. Противники імператора Нерона звинуватили його в підпалі. Він же зробив “крайніми” християн і почав гоніння на них.

18 липня 1878 року шведський полярний дослідник Адольф Ерік Норденшельд вирушив північним шляхом з Атлантичного океану до Тихого.

Він став першим, хто успішно подолав цей жорсткий морський маршрут. Північний морський шлях проходить морями Північного Льодовитого океану. Він поєднує скандинавські країни з Азією. Його довжина – 5600 км. У наші часи навігація ним займає від двох до чотирьох місяців. Але експедиція Нордельшеда на парусно-паровій звіробійній шхуні “Вега” витратила набагато більше часу. Вони пливли у 1878 та 1879 роках – із зимівлею в дорозі.

18 липня 1917 року в Києві відбувся так званий виступ полуботківців. Воїни Другого українського козацького полку імені гетьмана Павла Полуботка зі зброєю в руках вимагали проголошення незалежності України. Новобранців, яких готувалися відправити на фронт Першої світової війни, зібрали у передмісті Києва – у селі Грушки. Російське військове командування наполягало на тому, щоб військових одразу відправили на передову – у різні частини чинної армії. Але близько 5000 військовослужбовців вимагали визнати їх 2-м Українським полком імені Павла Полуботка. Вони також виступали проти влади Тимчасового уряду, визнаючи владу Української Центральної Ради. Але II Універсал УЦР, оголошений напередодні, викликав значне невдоволення військових. Його сприйняли як здачу позицій новою владою України. Гостроти конфлікту додали переговори представників військових частин із керівником уряду Володимиром Винниченком та генеральним секретарем військових справ Симоном Петлюрою. Ті переконували військових, що Центральна Рада не потребує додаткової оборони.

Читайте також: 28 червня 1917 року в Україні Центральна Рада ухвалила рішення щодо формування першого уряду УНР – Генерального секретаріату

У ніч проти 18 липня полуботківці провели збройний виступ. Вони вийшли з казарм і захопили низку державних установ. Вимагали негайного проголошення незалежності України. У маніфесті військові підкреслили: “Ми українці-козаки, які зібралися в Києві… всіх росіян і ренегатів, які гальмують роботу українців, скидаємо з їхніх постів силою, не зважаючи на російський уряд”. Для ліквідації повстання українська влада задіяла полк імені Богдана Хмельницького. Під їхнім тиском полуботківці 18 липня повернулися до казарм, а 20 липня погодилися скласти зброю. При цьому УЦР пішла на поступки: 21 липня визнала 2-й Український козацький полк імені Павла Полуботка окремою військовою частиною. Після цього основну масу полуботківців відправили до діючої армії на Румунський фронт. Там вони потрапили в жорстокі бої та майже повністю були знищені. На початку лютого 1918 року від полку залишилося лише 5 осіб.

18 липня 1918 року народився Нельсон Мандела – всесвітньо відомий борець проти апартеїду в ПАР, який провів за ґратами 28 років. Після ліквідації апартеїду став президентом ПАР. Він також – лауреат Нобелівської премії миру 1993 року. 18 липня у світі відбувається Міжнародний день Нельсона Мандели.

18 липня 1925 року опубліковано перший том програмної праці Адольфа Гітлера “Mein Kampf”.

Крім автобіографічних епізодів та розповіді про шлях нацистського вождя в політику книга містить усі людоїдські ідеї, які згодом призвели до Голокосту та Другої світової війни. Перший том “Mein Kampf” Гітлер писав у в’язниці, де перебував після Пивного путчу. Раніше дослідники вважали, що книгу він надиктував виконавцю, але згодом довели, що набирав самостійно – на портативній машинці. Робота Гітлера стала бестселером у Німеччині та багато в чому визначила подальші криваві події. Назву книги запропонував видавець. Сам автор хотів назвати її “4,5 роки боротьби проти брехні, дурості та боягузтва”. Але такий варіант видавцеві видався надто довгим, тому він скоротив його до “Моя боротьба”. Книга містить тези про “єврейську загрозу” та “захоплення світової влади євреями”, а також звинувачення марксизму, який так само в Гітлера асоціювався з єврейством. У XI главі першого тому автор розділяє людей за походженням і виводить теорію про “вищу расу” – “арійців”. Гітлер визначив зовнішні ознаки “арійців”, їхнє походження і стверджував, що вся наука, техніка та мистецтво є продуктом творчості тільки цієї раси. Крім того, книга містить ідею вождизму, який протиставляється парламентаризму. Також уже в цьому виданні Гітлер прямо заявив про необхідність майбутньої війни – заради “розширення життєвого простору”.

18 липня 1947 року британський парламент ухвалив, а король Георг VI підписав Акт про незалежність Британської Індії. Території, де знаходяться Індія, Пакистан, Бангладеш, М’янма, Шрі-Ланка, Непал і Бутан, перебували в колоніальній залежності від Великої Британії з 1757 року. Рух до незалежності у цих країнах зростав і особливо посилився за часів Другої світової війни. У 1942 році Махатма Ґанді розпочав акцію громадянської непокори під гаслом “Вільна Індія”.

Читайте також: 12 березня 1930 року Махатма Ґанді разом із однодумцями вирушив у Соляний похід

А вже 1946-го сталися заколоти в британських військах, набраних в Індії. Тож керівництво Великої Британії вирішило відпустити бунтівну колонію у вільне плавання. Заодно було прийнято рішення про поділ Британської Індії – на початку на дві основні держави: індуїстський Індійський Союз (сучасна Індія) і мусульманський Пакистан (сучасні Пакистан і Бангладеш). Юридично дві нові країни виникли опівночі 15 серпня 1947 року. Церемонію передачі влади у Карачі (початковій столиці Пакистану) провели напередодні – 14 серпня. А в Делі – 15 серпня. Тож Індія та Пакистан святкують дні незалежності в різні дати. Розділ колишньої Британської Індії не пройшов гладко. Він призвів до обміну 15 мільйонами біженців та загибелі від 250 до 500 тисяч людей через міжрелігійне насильство.

18 липня 1995 року в Києві відбувся похорон патріарха Київського та всієї Руси-України (УПЦ (КП) Володимира. Він вилився в побиття віруючих силовиками та увійшов у історію як “чорний” чи “кривавий” вівторок. Після смерті патріарха Володимира постало питання місця його поховання. За традицією, священників такого рівня прийнято ховати на території православних святинь, тому церква звернулася до влади за дозволом поховати патріарха або у Видубицькому монастирі, або Києво-Печерській Лаврі, або Софії Київській. Але уряд дозволив це зробити на Байковому цвинтарі. Після тривалих, але безрезультатних переговорів, які тривали чотири дні, церковні діячі поступилися та погодилися на поховання на Байковому кладовищі. Але вранці 18 липня церква та громада вирішили поховати Володимира в Софії Київській, і після відспівування скорботна хода вирушила на Софійську площу. Тут їх зустріли спецпідрозділи міліції (у тому числі сумнозвісний “Беркут”), які забарикадували всі входи на територію заповідника. Пізніше тодішній прем’єр-міністр України Євген Марчук заявляв, що розпорядження не допустити похорону патріарха на території собору Святої Софії у його присутності давав особисто Президент України Леонід Кучма (оскільки на той час Адміністрація Президента перебувала у тісному контакті з УПЦ МП). При цьому під час подій “чорного” вівторка ані Кучми, ані Марчука в Києві фізично не було. Коли віруючі зрозуміли, що в Софію їм не пробитися, спонтанно виникла ідея викопати могилу просто біля головних воріт.

Близько 16:30 активісти УНА-УНСО почали копати могилу праворуч від входу до собору, просто в тротуарі, ламаючи асфальт. Коли ж тіло патріарха опустили до могили, з центральної брами Софії вискочило до тисячі бійців спецназу. Вони почали бити людей, у тому числі жінок та старих людей. Кілька людей, що залишилися біля могили (серед них були Віталій Карпенко, тодішній редактор “Вечірнього Києва” та В’ячеслав Чорновіл), руками засипали яму. Дати команду підняти з могили труну не наважився ніхто. За фактом масових заворушень прокуратура Києва порушила кримінальну справу. У травні 1996 року слідство заявило, що розслідування завершено, і ознак злочину в діях міліціянтів не знайшли. Тож кримінальну справу закрили.

Церковне свято 18 липня

18 липня православні вшановують пам’ять преподобного Афанасiя Афонського. Він рано осиротів, і хлопця виховувала благочестива черниця. Отримав освіту у Візантії, а згодом пішов у Кімінський монастир у Малій Азії, де прийняв чернечий постриг з ім’ям Афанасій. У 960 році з благословення ігумена оселився для пустельного проживання на Святій горі Афон. Через деякий час він заснував тут гуртожильний монастир із суворим статутом, де став ігуменом. Мав дар прозорливості та чудотворень, зцілював хворих і виганяв нечистих духів. Передбачав свою смерть. Тож виклав братії останнє повчання. А потім, помолившись, зійшов разом з шістьма братами на гору храму оглянути будівництво.  У цей момент верх обрушився, і преподобний з братами були завалені камінням. Вони всі померли. Це сталося в 1000-1001 роках.

Народні прикмети

Якщо 18 липня прохолодно, то й на сінокіс у серпні буде прохолодно.

Якщо вночі місяць то показується на небі, то ховається за хмарами, то урожай буде хорошим.

Що не можна робити 18 липня

Не можна сумувати та зневірятися.

Не можна пліткувати, обговорювати інших людей чи заздрити їм.

Не рекомендується спати вдень.

Не можна лінуватися. День підходить для активної робот – але тільки до заходу сонця. Після нього треба перепочити.