Сьогодні 21 липня: яке свято та день в історії

21 липня в різні роки зазнали руйнацій два Чуда світу  – Храм Артеміди в Ефесі та Александрійський маяк. У цей день 1542-го Папа Римський створив Конґреґацію, яка координувала дії інквізиції. У 1906-му народилася українська поетка Олена Теліга, яку в 1940-ві вбило гестапо. У  1954-му підписано Женевську угоду, що дала незалежність Лаосу та Камбоджі й закріпила розділ В’єтнаму.

Свята та пам’ятні дати 21 липня

21 липня видатні державні та професійні свята в Україні та світі не відзначають.

21 липня в історії

21 липня 356 року до нашої ери мешканець міста Ефес Герострат підпалив Храм Артеміди. Знищення релігійної та культурної пам’ятки він пояснив бажанням увійти в історію. І як не намагалися греки, щоб йому це не вдалося, Герострат все ж таки став відомий нащадкам.

Храм, знищений палієм, був уже другою версією цієї культової будівлі. Першу споруду зруйнував потоп у VII столітті до н.е. Але храм відбудували ще кращим, ніж він був. Будівля була завдовжки 115 метрів і 46 – завширшки. З усіх боків її оточувала подвійна колонада заввишки близько 13 метрів. Храм був виконаний з мармуру та дерева. Герострат уночі підпалив дерев’яні балки даху. Самого антигероя земляки засудили до смерті, а також заборонили будь-кому згадувати його ім’я. Однак пізніше історик Феопомп таки написав про нього, і палій, як і хотів, увійшов у історію. А храм все ж таки відбудували. Роботи розпочалися у 323 році до н.е. і тривали багато років. Але саме ця, третя та остання, версія Храму Артеміди стала відома як одне із Семи чудес світу. Остаточно він був зруйнований у часи боротьби християнства з язичництвом – у 401 році наказ знести “місце поганського культу” віддав константинопольський архієпископ Йоан Золотоустий.

21 липня 365 року стався масштабний підводний землетрус у Греції з епіцентром біля острова Крит. Він призвів до тисячних жертв та численних руйнувань. Серед іншого частково зруйнувалося ще одне Чудо світу – Александрійський маяк.

Сучасні геологи оцінюють магнітуду цього землетрусу близько 8 балів за шкалою Ріхтера. Одним із найгірших його наслідків стала цунамі, що обрушилася на Александрію. Ці події ще багато років місцеві згадували як “день жаху”. Александрійський маяк, хоч і зазнав руйнацій, але після відновлювальних робіт простояв ще майже тисячоліття. “Добив” його землетрус 1323 року.

21 липня 1542 року Папа Римський Павло III видав буллу Licet ab initio, якою заснував Конґреґацію доктрини віри. Її метою був контроль діяльності інквізиції в боротьбі з протестантизмом та іншими “єресями”.  У подальшому Папа Сікст V в 1588 році надав цьому утворенню статус Римської конґреґації, підпорядкувавши інквізиторів собі безпосередньо. Із цього моменту вона офіційно іменувалася  Верховна Священна Конґреґація Римської та Вселенської Інквізиції.

21 липня 1906 року народилася українська поетка та членкиня ОУН Олена Теліга.

Олена росла в російськомовному середовищі – народилася в Підмосков’ї, з п’яти років жила в Петербурзі. Батьки майбутньої поетки при цьому походили з України та Білорусі. 1918-го її батько відомий інженер-гідротехнік Іван Шовгенов забрав дружину та дочку на батьківщину – до Києва. Тільки тут, у Жіночій гімназії Дучинської, дівчина почала вивчати українську мову. 1922 року сім’я виїхала до Чехословаччини, де Олена продовжила навчання в Українському педінституті. Там вона брала уроки у бандуриста з Кубані Михайла Теліги. Надалі він став чоловіком Олени і разом із нею пішов на розстріл.

У своїх спогадах Олена описала, як дійшла рішення розмовляти виключно українською. Це сталося після розмови у компанії, серед якої знайшлися охочі принижувати рідну мову її батьків. “І я не витримала: “Ви хами! Ця “собача мова” – моя мова!.. Мова мого батька та моєї матері! І я вас не хочу більше знати! З того часу я почала, як Ілля Муромець, який 33 роки не говорив, говорити лише українською мовою”, – писала поетка.

1939-го вона вступила до ОУН. А під час Другої світової поїхала до Києва – як і значна частина українських емігрантів, які вважали, що матимуть змогу використати війну для створення незалежної України. На початку Теліга очолила Спілку українських письменників та редколегію літературного додатку під назвою “Літаври” до газети “Українське слово”. Але національне піднесення тривало дуже недовго. Вже 12 грудня німці заарештували редакцію “Українського слова”, а “Літаври” заборонили. Теліга ще трохи залишалася на волі, проте відмовилася за порадами друзів залишити Київ. 9 лютого 1942 року Олену та її чоловіка Михайла заарештували. Він представився письменником, щоб розділити долю з дружиною. У камері №34 гестапо на стіні залишився останній автограф поетеси: тризуб та напис: “Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга”. 21 лютого 1942 року її та Михайла розстріляли у Бабиному Яру. А перша збірка творів Теліги вийшла посмертно – її впорядкували українські емігранти та видали 1946 року під назвою “Душа на варті”.

21 липня 1954 року було підписано Женевську угоду. Вона завершила Першу індокитайську війну, надавши незалежність Камбоджі та Лаосу, а також створивши основи для подальшої руйнівної В’єтнамської війни.

З 1885 року В’єтнам остаточно став французькою колонією. Його завоювання тривало ще з 1858-го. Разом із Лаосом та Камбоджею він увійшов до складу Французького Індокитаю. Однак у В’єтнамі поступово формувався потужний національно-визвольний рух. Він остаточно оформився у 1930-х під керівництвом Комуністичної партії Індокитаю на чолі з Хо Ші Міном.

У другу світову В’єтнам, як і значну частину країн Азії, захопили японці. Але, програючи у війні, ще до її завершення вивели війська. Однак “насамкінець” утворили у В’єтнамі маріонеточну імперію на чолі зі спадкоємцем імператорської династії Нгуєн – Бао Даєм. Комуністи ще 1941 року створили свою військово-політичну організацію В’єтмінь. А 1945-го ухвалили рішення про повстання і обрали Тимчасовий уряд на чолі з Хо Ші Міном. Бао Дай публічно зрікся імператорського престолу. 2 вересня 1945 року Хо Ші Мін оприлюднив Декларацію незалежності, оголосивши про створення Демократичної Республіки В’єтнам.

Проте бачення союзників розходилося з рішеннями в’єтнамців. За дорученням США північну частину В’єтнаму зайняли війська Чан Кайші (лідер китайського Гоміньдану). Англійські війська зайняли південний В’єтнам. Також на територію країни повернулися війська колишньої метрополії – французький корпус. У березні 1946-го Хо Ші Мін змушений був підписати з Францією угоди, за якими погодився на перебування країни у складі Французького союзу в обмін на визнання суверенітету Демократичної республіки В’єтнам. Але Франція все одно намагалася повністю підкорити бунтівну колонію. Обидві сторони почали готуватися до бойових дій, що розпочалися у грудні 1946-го.

Паралельно французи утворили у В’єтнамі маріонеткову державу – на чолі з колишнім імператором Бао Даєм. Франція у цій війні отримувала суттєву підтримку США, але все одно не могла переломити опір. Фінальним акордом, що змусив французів розпрощатися з колоніальними примхами, стала битва при Дьєнб’єнфі. Під час неї війська Хо Ші Міна розгромили загарбників. Саме тому питання В’єтнаму постало на Женевській конференції. Переговори завершилися підписанням конвенції, яка насправді не влаштувала жодну із сторін. В’єтнам розділили як Корею– на північну та південну частини (по 17-й паралелі), між ними створили демілітаризовану зону. Передбачалося, що через два роки пройдуть демократичні вибори, після яких країна об’єднається. Однак популярність Хо Ші Міна свідчила про те, що його сила виграє вибори і на “умовно демократичному” півдні, і на півночі, який контролював уряд Демократичної республіки В’єтнам. Отже, Південний В’єтнам (за підтримки США) відмовився проводити загальнонаціональні вибори. Там було сформовано антикомуністичний уряд Нго Дінь Д’єма. У Північному В’єтнамі після того, як возз’єднання не вдалося, створили Фронт національного визволення (В’єтконг). Поступово це призвело до початку В’єтнамської війни.

21 липня 1969 року людина вперше ступила на Місяць. Першопрохідниками стали американські астронавти Ніл Армстронг та Базз Олдрін.

21 липня 1992 року сторожовий корабель Чорноморського флоту СКР-112 під командуванням капітан-лейтенанта Сергія Настенка підняв український прапор і вирушив із бухти Донузлав у Севастополі до Одеси, щоб увійти до складу ВМС України.

Росіяни намагалися перешкодити кораблю, який вирішив не приєднуватися до “їхнього” Чорноморського флоту, але капітан 2-го рангу Микола Жибарєв заявив їм: “Я йду під державним прапором України в її територіальних водах і прямую до українського порту Одеса. На провокації відповідати не буду, але готовий себе захищати. У результаті корабель успішно дістався Одеси, де екіпаж вітали як героїв.

21 липня 2009 року в одному із сіл Чуднівського району Житомирської області працівники СБУ та ГПУ затримали Олексія Пукача – виконавця вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. З’ясувалося, що поки його розшукували усі силовики України, Пукач жив у селі та займався сільським господарством.

Церковне свято 21 липня

21 липня християни вшановують пам’ять великомученика Прокопія (у світі – Неанія). Він був родом із Єрусалима. Постраждав під час гонінь, влаштованих імператором Діоклетіаном. Батько Прокопія був знатним римлянином і християнином. Але рано помер. Виховувала хлопця матір-язичниця. Він отримав гарну освіту, був представлений Діоклітіану в перший рік його вступу на престол і швидко просунувся по службі. Його світогляд змінився після чудесного явлення йому Ісуса. У 303 році Діоклетіан послав Неанія до Олександрії для проведення переслідувань. По дорозі голос із неба сказав йому: “Неаній, і ти йдеш на мене?” Неаній запитав: “Хто ти, Господи?” – і голос відповів: “Я – розп’ятий Ісус, син Божий”. А в повітрі з’явився сяючий хрест. Після цього видіння Неаній перетворився з гонителя на ревного християнина. Проте сина імператору “здала” власна мати-язичниця. Неанія викликали до прокуратора Юдеї, а той вручив йому послання від Діоклетіана. Святий же прочитав текст – і розірвав його. За це чоловіка взяли під варту та кинули до в’язниці. Там йому знову явився Христос і особисто хрестив майбутнього мученика, давши йому ім’я Прокопій.  Під час катувань Прокопія натхненні його подвигом під меч пішли багато колишніх сторожів в’язня, римських солдат і 12 жінок-християнок, які самі прийшли на страту. Вражена кількістю добровільних мучеників покаялася й мати Пропія Феодосія. Вона стала в ряди сповідниць, і також була страчена. Нарешті великомученику Прокопію відсікли голову мечем.

Народні прикмети

Яка погода 21 липня, таким буде початок серпня.

Якщо в цей день місяць-молодик, то серпень буде сухим і ясним.

Що не можна робити 21 липня

Не можна починати нові справи, міняти роботу чи вирушати в дорогу.

Не можна лінуватися. Цей день ідеально підходить для фізичної праці.

Не можна купатися у відкритих водоймах.