Сьогодні 23 липня: яке свято та день в історії

23 липня 1888 року в Києві встановили пам’ятник Богдану Хмельницькому. У 1990-му Леоніда Кравчука обрали головою Верховної Ради УРСР. А 1974-го повалено диктатуру “чорних полковників” у Греції.

Свята та пам’ятні дати 23 липня

23 липня державні та професійні свята в Україні не відзначають.

У світі – Всесвітній день китів і дельфінів.

23 липня в історії

23 липня 1093 року руське військо князя Святополка Ізяславича зазнало нищівної поразки від половців річці Желянь (в урочищі поблизу Києва). Цей історичний епізод згаданий у “Повісті временних літ”. Метою київського князя було зняти облогу з міста Торчеськ, проте руські війська не витримали натиску ворога – і побігли. За свідченням літописця, військо Святополка зазнало величезних втрат, а сам князь повернувся до столиці лише з двома мужами. Торчеськ половці спалили вщент.

23 липня 1888 року на Софійській площі у Києві урочисто відкрили пам’ятник Богдану Хмельницькому.

Відкриття присвятили 900-річчю Хрещення Русі. Сама ідея створення пам’ятника виникла ще в середині століття – у професора Київського університету Микола Костомарова. Але процес створення та збору коштів забрав багато часу. Відомо, що переконаний “великорос” Михайло Юзефович очолював комітет зі створення монумента. Він же затвердив відверто антипольський та ще й антисемітський проєкт. Кінь Богдана мав топтати копитами тіло ксьондза-єзуїта, вкритого розірваним польським прапором. Зі скелі, на якій він стоїть, мали падати постаті польського шляхтича та єврея-орендаря. На щастя, коштів на таку пекельну композицію не вистачало. Тому вирішили залишити лише самого Хмельницького та єзуїта, якого він топче конем. Від єзуїта пам’ятник позбавив імператор Олександр II. Він оглянув гіпсову композицію, і наказав прибрати фігуру єзуїта.  

У Києві популярна легенда, що спочатку пам’ятник Хмельницькому мав загрожувати гетьманською булавою Польщі. Але в такому положенні він був хвостом до Михайлівського Золотоверхого собору. Тож монумент розвернули – і булава виявилася спрямованою в інший бік. Із самого початку на монументі були написи: “Волим под царя восточного, православного” та “Богдану Хмельницкому единая неделимая Россия”. Під час Української революції 1917 – 1921 років їх замінили на “Богдан Хмельницький. 1888”. Цей напис пережив радянський час – і зараз залишається на постаменті.

23 липня 1974 року в Греції повалили диктатуру “чорних полковників”. Після інспірованого хунтою перевороту на Кіпрі та введення на острів військ Туреччини нарада найстаріших політиків Греції усунула “полковників” від влади. Вони змушені були передати управління державою цивільному уряду. Самих колишніх глав держави спочатку засудили до страти, але згодом її замінили на довічне ув’язнення.

23 липня 1990 року депутати Верховної Ради УРСР після відставки з посади голови ВР Володимира Івашка обрали головою Леоніда Кравчука.

Йому судилося очолювати Раду в історичний момент прийняття Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. А також стати першим головою Верховної Ради незалежної України.  Сам Кравчук розповідав про те, як виглядала Рада УРСР, яку він очолив, в інтерв’ю “ВВС Україна”:  “Та Верховна Рада не була професійною. Вона збиралася на сесії двічі на рік. Одне з засідань присвячувалось якійсь конкретній темі. Наприклад, я пам’ятаю сесію, присвячену обговоренню книжок Леоніда Ілліча Брежнєва “Мала земля” і “Життя по заводському гудку”. Я не пам’ятаю, щоб у ВР того радянського скликання були якісь гострі суперечки, це виключалося. У залі було тихо, спокійно. Депутати виступали за списком, їхні виступи були заздалегідь спланованими й абсолютно передбачуваними. Голосували тоді тільки руками, рахувала голоси лічильна комісія з числа самих депутатів, але при цьому ніхто ніколи не голосував проти”.

Кожен із депутатів мав “постійну” роботу, а в Раді працював на громадських засадах – нібито безоплатно. Але насправді їм платили “стипендію” – так звані “депутатські”. За спогадами Кравчука це було близько 300 рублів на місяць – за одну каденцію можна було зібрати гроші на придбання автівки.  Про свої перші дні на посаді та події 1990-1991 років Кравчук згадував таке: “Ситуація тоді мінялася щодня. Ми почали жити в іншій країні. До ВР почали приходити люди, приїздили на бензовозах. Приходили з гаслами, смолоскипами, погрожували підпалити парламент, знімали одні прапори, ставили інші. Люди почали зовсім по-іншому ставитися до ВР. З Конституції вилучили 6-ту статтю, згідно з якою Комуністична партія проголошувалася керівною і спрямовуючою силою суспільства, і вже не ЦК, як до цього звикли, а ВР стала основним органом, який приймав рішення”. Що Рада змінилася остаточно, Кравчук відчув під час спільної роботи над Актом проголошення Незалежності та подальшого його прийняття.

Церковне свято 23 липня

23 липня православні вшановують пам’ять 45 мучеників у Нікополі Вірменському. Вони постраждали за царювання імператора Лікінія (307-324), співправителя Костянтина Великого. Лікіній переслідував християн і видав указ піддавати мукам і смерті всіх, хто не погоджується повернутися до язичництва. Коли почалися переслідування в Нікополі, понад сорок християн зважилися добровільно з’явитися до гонителів. Святих сповідників очолювали Леонтій, Маврикій, Данило, Антоній та Олександр. Ігемон вірменської області Лісій був здивований їхньою одностайністю та мужністю й намагався переконати їх зректися. Але марно. Тоді ігемон наказав бити сповідників по обличчю камінням, а потім закувати й кинути до в’язниці.  Наступного дня їх знову катували. А ще через день спалили у вогні, а кістки кинули в річку. Місцеві християни знайшли та зберегли останки мучеників, і згодом на тому місці спорудили храм в їхнє ім’я.

Народні прикмети

Якщо вранці немає роси – ввечері піде дощ.

Якщо верхівка берези пожовкла, то осінь буде ранньою.

Що не можна робити 23 липня

Не можна кидати у воду сміття і лаятися біля води.

Не можна нікому розповідати про свої плани, бо не здійсняться.