Літаки F-16, необхідні для перемоги, з’являться в Україні на початку 2024 року

Відсутність зброї та підготовки в Україні загрожує застоєм у боротьбі з Росією. Коли Україна почала свій великий контрнаступ цієї весни, західні військові чиновники знали, що Київ не мав усієї підготовки чи зброї — від снарядів до бойових літаків — необхідних для витіснення російських сил, пише The Wall Street Journal.

Але вони сподівалися, що українську мужність та винахідливість переможуть. Проте дива не сталося. Глибокі та смертоносні мінні поля, великі фортифікаційні споруди та російська повітряна потужність об’єдналися, щоб значною мірою заблокувати значний наступ українських військ. Військова кампанія ризикує зайти в глухий кут з потенційною загрозою знищити життя військових та обладнання без серйозних змін в імпульсі.

Оскільки ймовірність будь-якого великомасштабного прориву українців цього року зменшується, це підвищує тривожну перспективу для Вашингтона та його союзників на більш тривалу війну — таку, яка вимагала б величезного нового надходження сучасного озброєння та додаткової підготовки , щоб дати Києву шанс на перемогу.

Політичні розрахунки для адміністрації Байдена складні. Президент Байден планує переобратися восени 2024 року, і багато хто у Вашингтоні вважає, що занепокоєння Білого дому щодо впливу війни на передвиборчу кампанію спонукає до більшої обережності щодо обсягу підтримки, яку можна запропонувати Києву .

Американське вагання контрастує зі зміною поглядів у Європі , де за останні місяці все більше лідерів вважають, що Україна має перемогти в конфлікті, а Росія має програти, щоб забезпечити безпеку континенту.

Але європейським військовим бракує достатніх ресурсів, щоб забезпечити Україну всім необхідним для вигнання армій Москви з приблизно 20% території країни, яку вони контролюють. Європейські лідери також навряд чи суттєво посилять підтримку Києва, якщо відчують небажання США, кажуть західні дипломати.

Зміна трансатлантичних політичних вітрів, очевидна в напруженості між українським президентом Володимиром Зеленським і офіційними особами США на нещодавньому саміті НАТО в Литві , відбулася в той момент, коли довгоочікуваний наступ України, здається, зупинився. Нездатність Києва досягти успіху проти російської оборони переконала багатьох західних військових спостерігачів у тому, що українські сили потребують додаткової підготовки до складних військових маневрів, більш потужної протиповітряної оборони та значно більшої броні.

Тим часом московська армія бореться з низьким моральним духом через виснаження, погане постачання та внутрішню боротьбу між російськими лідерами , вказує українська та західна розвідка. Здається, Росія не може перехопити ініціативу та атакувати українські позиції, але її сили залишаються достатньо потужними, щоб укомплектувати сотні миль укріплень і велику кількість літаків, які тримають війська Києва на відстані.

Ситуація різко змінилася порівняно з минулим роком, коли українські уривчасті та часом нескоординовані бійці приголомшили Москву та світ, зупинивши, а потім відкинувши набагато більшу кількість російських сил з довкола Києва, а потім Харкова та Херсона.

У цих битвах Україна використовувала високомобільний, децентралізований захист проти більших, але незграбних сухопутних військ Росії. Москва обмежено використовувала свої грізні військово-повітряні сили, не зумівши отримати перевагу в повітрі, що, у свою чергу, дозволило українським сухопутним силам завдавати ударів по російським військам та їх припасам.

Зараз Україна перебуває в наступі на російські позиції, де у війська були місяці, щоб побудувати потужну оборону, включаючи мінні поля, загородження та бункери. Західна військова доктрина стверджує, що для нападу на противника, який окопався, сила атаки повинна бути щонайменше втричі більшою за чисельність противника та використовувати добре скоординовану комбінацію повітряних і сухопутних сил.

Київським військам бракує маси, підготовки та ресурсів для виконання цих приписів.

«Україні справді потрібно мати можливість нарощувати та синхронізувати військові операції, якщо вона хоче прорвати російську оборону», — сказав Франц-Штефан Гаді, незалежний військовий аналітик, який нещодавно відвідав українські фронтові.

Ґаді сказав, що замість того, щоб зосереджувати сили в штурмах із залученням багатьох підрозділів, які ведуть залповий вогонь ракетами та артилерією, підтримуючи одночасні хвилі наступаючих наземних сил, Україна атакує послідовно, з обстрілами, за якими слідує просування піхоти на рівні роти. За його словами, ця тактика «часто телеграфує росіянам, що вони атакують».

Маломасштабний підхід, яким командирам легше керувати, ніж притискати наземні сили під прикриттям артилерії, створює власні проблеми, такі як зниження мобільності. Безпечне вивезення поранених солдатів з фронту та завезення свіжих боєприпасів є більш вразливим в операціях на рівні роти, оскільки медичний і матеріально-технічний корпус менш захищені.

Проводити синхронні великомасштабні атаки важко для будь-якої збройної сили — навіть західної з більшим і кращим обладнанням, ніж Україна, — тому що інтегрувати величезну кількість наземних і повітряних військ у швидкий, жорстокий балет фронтального наступу надзвичайно важко.

Жодна західна армія також не намагатиметься прорвати встановлену оборону, не контролюючи небо.

«Америка ніколи не спробувала б перемогти готову оборону без переваги в повітрі, але вони [українці] не мають переваги в повітрі», — сказав Джон Нагл, підполковник армії США у відставці, який зараз є доцентом вивчення бойових дій у Військовому коледжі армії США. «Неможливо переоцінити, наскільки важливою є перевага в повітрі для ведення наземного бою за розумну ціну втрат».

У травні в інтерв’ю The Wall Street Journal Зеленський визнав, що Росія має перевагу в повітрі на фронті і що відсутність захисту для українських військ означає, що в бою «загине велика кількість солдатів».

Україна сподівалася знайти прогалини в російських укріпленнях та спричинити такий хаос, якого її війська завдали минулого року серед ворожих лав. Натомість несподівано щільні мінні поля сповільнили початкові наступальні сили Києва, залишивши їх під ударами російської авіації та ракет.

Особливо небезпечними виявилися російські безпілотники та ударні гелікоптери, зокрема бойові вертольоти Камов Ка-52 «Алігатор». Ка-52, які є одними з найсучасніших літаків Росії. Вони можуть залишатися далеко позаду російських ліній і покладатися на навідники цілей від безпілотних літальних апаратів, які сканують фронт. Їхні ракети з лазерним наведенням «Вихр» мають радіус дії приблизно 8 км, що більш ніж удвічі перевищує радіус дії будь-яких переносних зенітних ракет на озброєнні України.

На початку цього року аналітики Міністерства оборони США знали, що війська України на передовій будуть боротися з російськими повітряними атаками . У секретній оцінці Пентагону від лютого, яку нібито оприлюднив пілот Національної військово-повітряної гвардії Джек Тейшейра, підраховано невелику кількість зброї в українських руках, здатної вражати віддалені літаки, і вказано на ризик «нездатності запобігти російській перевазі в повітрі».

Києву не вистачає засобів протиповітряної оборони, таких як батареї Patriot виробництва США чи більш мобільні німецькі системи Gepard, щоб розгорнути багато поблизу лінії фронту. Патріоти та інші великі маломобільні системи також вразливі до атак російських безпілотників.

Нестача протиповітряної оборони та протиповітряної зброї на полі бою в України дозволила Росії домінувати в небі на більшій частині фронту.

«Тепер росіяни можуть краще використовувати свої авіаційні ресурси», — сказав Дуглас Баррі, старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень, мозкового центру в Лондоні. «Росія не має переваги в повітрі над усією Україною, але з точки зору захисника вони знаходяться в набагато кращому становищі».

Протидія російській авіації є головною причиною, чому Зеленський і його команда протягом місяців лобіювали Вашингтон і його європейських союзників щодо постачання винищувачів F-16 американського виробництва. Україна має лише невеликі військово-повітряні сили з літаків і гелікоптерів радянського виробництва.

F-16, які є сучасними, але не найновішими реактивними винищувачами США, можуть становити достатню загрозу для російської авіації, щоб бути менш небезпечними для українських сухопутних сил та цивільної інфраструктури, вважають прихильники надання літаків.

Українські пілоти та механіки готуються до навчання польотам та обслуговуванню реактивних літаків комплексу через коаліцію щонайменше з 10 європейських країн. Але Байден ще не дав необхідного дозволу на поставку F-16 в Україну, а налагодження ланцюжків постачання для підтримки та ремонту літаків займе місяці. Найшвидше F-16 можуть з’явитися на полі бою, ймовірно, на початку наступного року, кажуть аналітики.

Якщо Україна отримає ці літаки, їхній вплив на бойові дії залежатиме від багатьох факторів, включаючи кількість поставлених літаків, складність їх бортового обладнання та системи озброєння, надані для їх озброєння. Включення передових реактивних винищувачів у бойові плани також є надзвичайно складним, що потребує іншого рівня синхронізації в українських операціях.

«На війні немає срібної кулі», — сказав у квітні голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі, коли його запитали про F-16 для України. «Результати битв і воєн залежать від багатьох, багатьох змінних».

Читайте також: «Це не шоу». Генерал Залужний дратується, коли чує, що контрнаступ повільний