Сьогодні 27 липня: яке свято та день в історії

27 липня 1830 року у Франції розпочалася Липнева революція. 1890-го застрелився Вінсент ван Ґоґ. 2002-го в Україні сталася Скнилівська трагедія.

Свята та пам’ятні дати 27 липня

27 липня в Україні – День медичного працівника (його вперше відзначають у цю дату в 2023 році).

27 липня в історії

27 липня 1830 року у Франції розпочалася Липнева революція. Французи вкотре скинули з трону династію Бурбонів (вже після другої реставрації). Причини революції були вже “традиційними”: на тлі економічних проблем панівний монарх Карл Х разом зі своїм кабінетом вирішив “закрутити гайки” та придушувати громадянські свободи.

На той момент, починаючи з 1814-го, у Франції діяла так звана Хартія – по суті, конституція Франції. Її ухвалили після реставрації короля Людовіка XVIII. Вона обмежувала владу короля та гарантувала права громадян. Але 8 серпня 1829 року Карл X поставив при владі новий кабінет, який очолив керівник партії ультрароялістів Жуль Поліньяк. Це запустило відновлення абсолютної монархії. Спочатку позбавитися Поліньяка намагалися демократичним шляхом: 16 березня 1830 року палата депутатів більшістю у 221 голос зажадала відставки його уряду. У результаті 16 травня палату розпустили та призначили нові вибори. Але їх роялісти “з тріском” програли. Однак і після цього Поліньяк відмовився йти у відставку. Натомість 26 липня в урядовій газеті “Монітер” опублікували шість королівських указів (так званих “ордонансів Поліньяка”). Новообрану палату депутатів знову розпускали. На 6 та 13 вересня призначали нові вибори – ще й за іншою системою, яка надавала право голосу винятково великим землевласникам. Права самої палати обмежували, а кількість депутатів скорочували. Крім того, король розгорнув наступ на свободу слова, запровадивши жорсткі обмеження на видання газет та журналів, що унеможливлювало існування ліберальної преси.

Читайте також: 22 лютого 1848 року  в Парижі розпочалася чергова Французька революція. Її наслідком стало зречення престолу короля Луї-Філіппа

Перші заворушення розпочалися ввечері того ж дня. На протести з гаслами “Хай живе Хартія! Геть міністрів!” вийшли друкарі та студенти. Проте надвечір не без тиску жандармів натовп розійшовся. Король зберігав спокій і провів цей день на полюванні із сином. Але вже наступного дня стало ясно, що ситуація набагато серйозніша, ніж здавалося. Промисловці та комерсанти, які зібралися напередодні в Ратуші, прийняли рішення не відкривати 27 липня свої майстерні та фабрики. Більшість робітників вийшли на вулиці. Протест підтримували студенти. Декілька опозиційних газет, попри заборону, все ж таки вийшли та опублікували колективний протест журналістів проти королівських ордонансів. Почалися перші погроми, були розграбовані магазини зі зброєю. Король наказав маршалові Мармону очолити паризький гарнізон і розігнати натовп.

28 липня повстання вже було масовим. Народ почав валити дерева, вивертати бруківку, будувати барикади, роззброювати окремі групи королівських гвардійців. Повстанці захопили Арсенал, пороховий та військовий продовольчий склади. А потім Ратушу та собор Паризької Богоматері. Маршал Мармон умовляв короля піти на поступки, щоб урятувати корону. Але той наказав оголосити у Парижі воєнний стан і спробував придушити повстання з допомогою армії. Але військові окремими частинами почали переходити на бік повстанців. В останні години свого правління Карл Х погодився скасувати королівські ордонанси та прибрати Поліньяка. Але було пізно. 30 липня збори депутатів тієї палати, яку Карл своїми ордонансами розпустив, оголосили герцога Луї-Філіппа Орлеанського “намісником королівства” (тимчасовим правителем). А 2 серпня Карл X зрікся престолу на користь свого онука. Але онук королем не став. 9 серпня Луї-Філіппа I проголосили “королем французів”.

27 липня 1890 року застрелився Вінсент ван Ґоґ.

В експертному середовищі досі тривають суперечки щодо діагнозу, який мав художник. Версії різняться від шизофренії та епілептичного психозу до отруєння скипидарними випарами олійних фарб. Очевидно єдине – ван Ґоґ мав серйозні психічні розлади, які сильно прогресували в останні роки життя (починаючи з 1888-го). Першим, хто відчув глибину психічного захворювання ван Ґоґа став Поль Ґоґен. Деякий час у 1888-му обидва митця жили й працювали разом у місті Арлі. На початку співпраця проходила мирно, але поступово Ґоґен почав тиснути на ван Ґоґа, встановлюючи правила в побуті та роботі.  23 грудня ван Ґоґ накинувся на Ґоґена з бритвою в руці. Тому вдалося зупинити нападника, просто витримавши погляд у очі. Після цього Ґоґен пішов до готелю, а ван Ґоґ повернувся до себе, відрізав частину лівого вуха, загорнув її в ганчірку й відніс у бордель до повії Рашель, наказуючи “берегти цю річ”.

Після цього випадку ван Ґоґ кілька разів лікувався в лікарні для душевнохворих, у моменти просвітління відвідував виставки художників і спілкувався з братом Тео та його родиною. І безперервно малював. У останні роки його життя художник створив всесвітньо відомі картини – наприклад, “Зоряну ніч” та серію своїх автопортретів. Останньою краплею для митця, судячи з усього, стала сварка з братом. На початку липня 1890 року ван Ґоґ відвідав Тео в Парижі. Вони посварилися через фінансові труднощі (брат завжди підтримував Вінсента, адже за життя його картини не мали комерційного успіху).  Повернувшись від брата до Овер-сюр-Уаза, де мешкав, ввечері 27 липня 1890 року художник вийшов з дому із мольбертом й фарбами та попрямував до пшеничного поля. Там він вистрілив собі в груди з револьвера. Але помер не одразу, він зміг повернутися до готелю та прожив ще понад добу. Наступного дня приїхав Тео. Останні хвилини життя Вінсент стискав руку брата. Помер художник о 1:30 ночі 29 липня.

27 липня 1953 підписано угоду про перемир’я на Корейському півострові, що завершило бойові дії Корейської війни.

27 липня 2002 року сталася трагедія під час авіашоу на Скнилівському аеродромі у Львові. Літак Су-27 впав у натовп глядачів. Загинуло 77 осіб (у тому числі 28 дітей), ще понад 400 було поранено.

Скнилівська трагедія сталася під час святкування 60-річчя 14-го авіаційного корпусу ВПС України. За штурвалом літака Су-27 був досвідчений екіпаж – пілоти першого класу групи “Українські соколи” полковники Володимир Топонар та Юрій Єгоров. Проте ще на етапі підготовки до шоу розпочалися проблеми. Так, замість літака МіГ-29, що готувався для виступу, пілотам довелося сісти на Су-27. МіГ через погані погодні умови не зміг вчасно вилетіти з Івано-Франківська до Львова. Надалі в ході слідства пілоти (вони катапультувалися та вижили) повідомляли й про помилки у польотному завданні. Суд ухвалив вирок у цій справі не лише пілотам. До 6 років ув’язнення засудили генерал-майора Анатолія Третьякова – в.о. командувача 14 АК. 5 років отримав керівник польотів із землі підполковник Юрій Яцюк. Пілот Володимир Топонар отримав 14 років ув’язнення, а Юрій Єгоров – 8 років. 7 листопада 2007 року президент Віктор Ющенко помилував деяких обвинувачених, зокрема Третьякова, а Єгорову скоротили термін із восьми до трьох років.

Церковне свято 27 липня

27 липня православні вшановують пам’ять апостола вiд 70-ти Акили. Він був учнем апостола Павла. Акила – іудей, жив у Римі. Але за правління імператора Клавдія  всіх євреїв зі столиці вигнали, тож він із дружиною переїхав у Коринт. Незабаром туди прийшов із Афін із проповіддю апостол Павло. Він деякий час жив у будинку Акили та хрестив його з дружиною Прискіллою.  Вони супроводжували апостола до Ефесу, а далі самі продовжували проповідувати в цьому місті, коли апостол відбув до Єрусалиму. Після смерті імператора Клавдія євреям дозволили повернутися до Риму. Але в Римі святий Акила після повернення  пробув недовго: апостол Павло поставив його єпископом до Асії. Там він звертав язичників до Христа,  руйнував ідолів. У цьому йому невпинно допомагала свята Прискілла. Святий Акила закінчив життя мученицьки: його та Прискіллу вбили язичники.

Народні прикмети

Суха погода 27 липня – до теплої осені.

Якщо коти гріються на сонці на спині, то дощу не буде.

Хмарний схід сонця обіцяє дощ.

Що не можна робити 27 липня

Краще не займатися рукоділлям і не ремонтувати зламані речі.

Не можна залишати домашню худобу на випасі без нагляду.