Сьогодні 28 липня: яке свято та день в історії

28 липня в Україні – День української державності та День хрещення Русі-України. Цього дня 2014 року стартувала операція ЗСУ зі звільнення Авдіївки. 1914 року почалася Перша світова війна. А 1880 року народився майбутній керівник уряду УНР Володимир Винниченко.

Свята та пам’ятні дати 28 липня

28 липня в Україні – День української державності та День хрещення Русі-України. Обидва свята відзначають у цю дату востаннє 2023 року. Згідно з роз’ясненням Українського інституту національної пам’яті, вже наступного року їх відзначатимуть 15 липня. Адже обидва пов’язані із церковним календарем – днем ​​пам’яті Київського князя Володимира Великого. Зважаючи на перехід Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря з 1 вересня 2023 року, надалі ці свята “зміщуються” на два тижні.

28 липня під егідою ООН триває Всесвітній день боротьби з гепатитом.

У світі – День системного адміністратора (його відзначають кожну останню п’ятницю липня).

28 липня в історії

28 липня 1821 року Перу проголосило незалежність від Іспанії.

Цьому передувало проголошення незалежності Об’єднаних провінцій Ла-Плати (Аргентини) та визвольна війна проти Іспанії. Перу трохи “відстало” від інших іспанських колоній у питанні проголошення незалежності через те, що місцеві великі землевласники та промисловці здебільшого підтримували Іспанію. Перші спроби антиколоніальних повстань були легко придушені. У результаті “на звільнення” Перу прийшли армії генералів Хосе Сан-Мартіна та Симона Болівара, які успішно звільняли від іспанської влади інші країни Латинської Америки. Сан-Мартін вирушив у похід до Перу у вересні 1820-го. Він переправився до країни морем, захопив столицю – Ліму і 28 липня 1821-го оголосив про незалежність країни. Він же очолив перший уряд Перу. Проте бойові дії продовжувалися й після проголошення незалежності. Остаточної поразки іспанцям завдав інший уславлений герой війни за незалежність Латинської Америки Симон Болівар. Він із військом прибув на територію Перу з Колумбії й остаточно розбив прихильників іспанської корони у битві при Аякучо у 1824 році. У 1825 році від Перу відокремилася провінція Верхнє Перу, де утворили державу Болівія (названу на честь Болівара). Перші 75 років незалежності Перу влада перебувала у руках військових.

28 липня 1868 року прийнято 14-ту поправку до Конституції США. Вона забезпечила громадянство кожній людині, яка народилася в США. На той час головною метою внесення цієї поправки було забезпечити громадянство колишнім рабам.

28 липня 1880 року народився український письменник та видатний політичний діяч часів Української революції 1917-1921 років Володимир Винниченко.

Винниченко виявляв “революційні нахили” ще зі шкільних років. Уже в перших класах гімназії написав революційну поему, за яку отримав тиждень карцера. Але потім вступив до революційної організації та був виключений. Атестат отримував у іншому навчальному закладі, склавши іспити екстерном. Також екстерном після виключення йому довелося завершувати навчання на юриста в Київському університеті. Адже на першому курсі він створив таємну студентську революційну організацію. Тут виключенням не обійшлося – він навіть був у в’язниці, хоч і недовго. Далі через позбавлення права на відстрочку опинився в армії, звідки регулярно тікав і зрештою втік до Галичини. Там вступив до РУП та активно друкував свої літературні твори у місцевих газетах. 1903-го знову був заарештований – при спробі провезти з Галичини до Києва нелегальну літературу. А потім ще раз – 1907-го. Вийшов “на поруки” та емігрував до Європи.

З початком Першої світової переїхав до Москви, де під чужим ім’ям видавав журнал “Промінь”. А 1917-го повернувся до України, взяв участь у створенні Української Центральної Ради та очолив перший уряд – Генеральний Секретаріат. Винниченко доклався до створення всіх чотирьох універсалів УЦР, був у складі Директорії УНР. Однак упродовж усього часу Української революції Винниченко розходився у поглядах із ключовими політичними діячами. Він мав найбільш соціалістичні чи навіть комуністичні погляди серед них. Тож періодично подавав у відставку. Востаннє він це зробив за часів Директорії, не знайшовши спільної мови з Симоном Петлюрою.

Після цієї відставки він емігрував та за кордоном зайнявся літературною творчістю. Хоча не залишав і політику – зокрема спілкувався з російськими комуністами. Але пропозиції більшовиків повернутися до України та обійняти посаду заступника голови Раднаркому УРСР відхилив. Поспілкувавшись у Москві з місцевим керівництвом, він зрозумів, що жодної поваги до України там немає. Живучи в Європі, Винниченко здобув славу літератора та драматурга. Його твори виходили і в УРСР – до того моменту, коли 1933-го Винниченко виступив із відкритим листом до Політбюро Компартії, в якому звинуватив Сталіна та Постишева в організації Голодомору. З цього моменту в СРСР його твори заборонили. Письменник купив садибу в місті Мужен на півдні Франції, де писав, малював картини та займався садівництвом (наприкінці життя він став вегетаріанцем). Під час Другої світової німці, окупувавши Францію, пропонували Винниченку стати українським прем’єром – очолити маріонетковий уряд в Україні. Але він відмовився. Помер 6 березня 1951 року, випустивши перед смертю останній роман – “Слово за тобою, Сталін”, де розвінчував міф про “щасливе життя в Радянській Україні”.

28 липня 1914 року розпочалася Перша світова війна. Формальним приводом для неї стало вбивство 28 червня австро-угорського спадкоємця ерцгерцога Франца Фердинанда в Сараєво.

Із цього моменту ключові гравці європейської політики активно вели дипломатичні переговори. Вони були нібито спрямовані на деескалацію ситуації, проте насправді лише погіршували її. 23 липня Австро-Угорщина висунула Сербії явно нездійсненний ультиматум. Серед іншого вимагали допустити свою поліцію на територію незалежної держави (яку завжди хотіли анексувати). Сербія у конфлікті розраховувала на підтримку союзника – Російської імперії. І справді – у Росії також дійшли висновку, що справа йде до загальноєвропейської війни. 25 липня під час наради під головуванням Миколи II вирішили привести армію у бойову готовність та таємно розпочати часткову мобілізацію. Паралельно готувалися й союзники росіян – французи. У Франції 25 липня вжили “попереджувальних військових заходів”: розпочали повернення військ, що були на маневрах, виклик офіцерів з відпусток тощо. 

Того ж дня, 25 липня, у Сербії оголосили загальну мобілізацію та відповіли на ультиматум астро-угорців. Його погодилися виконати лише частково. Потім країни розірвали дипломатичні відносини. 26 липня мобілізацію оголосили вже австро-угорці та підвели війська до кордону із Сербією. 28 липня Австро-Угорська імперія, посилаючись на невиконання умов ультиматуму, оголосила війну Королівству Сербія.

Того ж дня артилерія вже обстрілювала столицю Сербії – Белград, а війська перетнули кордон. 30 липня Росія оголосила повну мобілізацію, а 31-го це також зробили Австро-Угорщина та її союзниця Німеччина. Німці вимагали від Росії провести демобілізацію протягом 12 годин. Коли цього не сталося, 1 серпня Німеччина оголосила війну Російській імперії. Австро-Угорщина зробила те саме 6 серпня. 2 серпня повну мобілізацію розпочала Франція, а вже 3 серпня Німеччина оголосила війну французам. Велика Британія не змогла довго бути нейтральною – 4 серпня вона заступилася за Бельгію, до території якої заради походу на Францію вже стягувалися німецькі війська. Ультиматум англійців німці проігнорували, тому Велика Британія оголосила війну Німеччині. Поступово до обох коаліцій – Антанти та Троїстого Союзу приєднувалися інші країни Європи. Надалі війна перекинулася на колонії, до неї вступили США… Так конфлікт двох країн переріс у світову війну.

28 липня 1942 року в СРСР Сталін підписав “знаменитий” наказ № 227 – “Ні кроку назад!”

Хоча саме його часто пов’язують зі створенням загороджувальних загонів, насправді такі загони існували з перших днів війни. Лише складалися зі співробітників НКВС. З виходом наказу №227 “стріляти у спину” вже могли й самі військові радянської армії. Загалом наказ вимагав наведення в армії “суворого порядку та залізної дисципліни”, дозволяв знімати з посад і судити командирів будь-якого рангу, які допустили відступ військ без наказу вищого командира. До кожного військовослужбовця діяла вимога: ні кроку назад без наказу командування. Тих, хто намагався відступити без дозволу, знищували на місці. Також наказ прописував чітку кількість штрафних батальйонів, рот та загороджувальних загонів.

28 липня 2014 року розпочалася операція зі звільнення Авдіївки від російських оккупантів та бойовиків так званої “ДНР”. ЗСУ викинули загарбників із міста, яке ті контролювали з квітня 2014 року, за три дні. Остаточно Авдіївку звільнили 30 липня 2014 року. І відтоді вона залишається форпостом української оборони. Попри нескінченні спроби загарбників захопити Авдіївку із початком повномасштабного вторгнення, захисники України надійно тримають тут позиції.

Церковне свято 28 липня

28 липня православні вшановують пам’ять рівноапостольного великого князя Володимира, у хрещенні Василя. Князь Володимир був наймолодшим із синів Святослава Ігоровича, онуком першої християнки на чолі Київської Русі – княгині Ольги. З народження Володимир був язичником. Проте, ставши князем, побажав зміцнити союз із Константинополем. Для цього він хотів узяти за дружину сестру візантійських імператорів Василя та Костянтина – Анну. Вони погодилися, але лише за умови, що Володимир прийме християнство. Тому київський князь прийняв хрещення сам, а потім охрестив Київську Русь. Після свого хрещення та одруження із царівною Анною князь повернувся до Києва, де відпустив усіх своїх чисельних жінок і наложниць, охрестив синів, знищив ідолів, а найважливішого з них, Перуна, звелів скинути у Дніпро. 1 серпня 988 року грецьке духовенство на чолі з Київським святителем Михайлом освятило молитвою води Дніпра. Увійшовши в них, хрещення отримали кияни.

Народні прикмети

Якщо 28 липня пішов дощ, то він буде ще тиждень.

На липі пожовтіло листя – до ранньої осені.

Чим спекотніше цього дня, тим холоднішим буде грудень.

Що не можна робити 28 липня

Не варто працювати на вулиці – жати та збирати врожай.

Не можна займатися важкою фізичною працею.

Не можна засмагати.