Більше 50 тисяч. Війна в Україні за масштабами ампутацій як Перша світова

За оцінками експертів із протезування, кількість ампутантів в Україні близько 50 тисяч. Київська благодійна організація Houp Foundation оцінює кількість серйозних поранень, викликаних війною, у 200 тисяч осіб, і з них близько 10% серйозних травм зазвичай потребують ампутації, пише видання The Wall Street Journal .

У лютому 19-річна українська військова Руслана Данілкіна потрапила під обстріл біля лінії фронту в районі Запоріжжя на південному сході України. Їй осколками відірвало ліву ногу вище коліна. Вона схопилася за відрізану стегнову кістку та спостерігала, як медики кладуть її відрізану ногу в автомобіль, який доставив її до лікарні.

«Я тримала кістку в руках… Тут і зрозуміла, що це кінець, що моє життя вже ніколи не буде таким, як раніше», — розповіла Данілкіна.

Данілкіна є однією з тих  українців, які втратили одну або кілька кінцівок з початку війни. Згідно з раніше невідомими оцінками протезних фірм, лікарів і благодійних організацій, скалічених війною в Україні близько 50 тисяч людей.

Фактична цифра може бути вищою, оскільки потрібен час для реєстрації усіх пацієнтів після проходження ними процедури. Декого ампутують лише за кілька тижнів або місяців після поранення. А в умовах контрнаступу Києва війна переходить у більш жорстоку фазу .

Для порівняння, під час Першої світової війни приблизно 67 тисячам німців і 41 тисячам британців довелося зробити ампутацію, оскільки ця процедура часто була єдиною доступною, щоб запобігти смерті. Менш ніж 2 тисячі американських ветеранів з Афганістану й Іраку мали ампутації.

Український уряд не відразу відповів на прохання прокоментувати ці цифри. Київ засекречує точну статистику втрат, щоб не деморалізувати населення. Але навіть як приблизна оцінка, ця цифра в 50 тисяч, проливає світло на приголомшливі людські втрати через вторгнення рф.

Німецький Ottobock, найбільший у світі виробник протезів, який співпрацює з Києвом, щоб допомогти людям з ампутаціями, оцінює кількість ампутантів приблизно в 50 тисяч на основі даних уряду та медичних партнерів. Київська благодійна організація Houp Foundation оцінює кількість серйозних поранень, спричинених війною, у 200 тисяч осіб. За даними фонду, близько 10% серйозних травм зазвичай потребують ампутації.

Такі цифри відображають те, як рф веде війну, активно застосовуючи міни та артилерію, ракети та обстріли безпілотників по солдатах і по цивільних.

«Мій дідусь заснував нашу компанію в 1919 році, щоб допомагати… німецьким солдатам, які поверталися з Першої світової війни, пораненим від артилерійського обстрілу, які втратили руки, ноги чи зір — це саме те, що ми бачимо в Україні», — каже Ганс Георг Недер, голова Ottobock.

Данілкіна перенесла 5 операцій, перш ніж отримала штучну ногу від Ottobock за допомогою благодійного фонду Superhumans, що знаходиться у Львові.

З того часу їй виповнилося 20, і вона документує своє одужання в соціальних мережах під ніком Незламна Руся. У понеділок вона отримала більш складну ногу під назвою Genium X3, розроблену Ottobock спільно з американськими військовими, яка дозволяє користувачам легко підніматися сходами або навіть ходити назад.

Денис Кривенко, 24-річний колишній металург із Кропивницького в Центральній Україні, був призваний торік і втратив обидві ноги та ліву руку в бою за Бахмут у січні. До травми він мав зріст 1,85 м, але тепер його зріст становить 1,67 м на штучних ногах.

І Кривенко, і Данілкіна зараз допомагають іншим людям з ампутаціями. Активність у соціальних мережах та виступи в ЗМІ перетворили їх на символи української стійкості.

Виготовлення достатньої кількості штучних кінцівок, деякі з яких коштують понад €50 тисяч (або $55 тисяч), не є головною проблемою. Найбільша біда – дефіцит експертного персонау для догляду за людьми з ампутованими кінцівками, кожному з яких потрібен індивідуальний протез, каже Недер.

Київ платить до € 20 тисяч за кожного військового з ампутованими кінцівками, але цивільним людям часто важко дозволити собі лікування. Ottobock надає знижку українцям і проводить безкоштовне навчання для лікарів і техніків. Проте багато пацієнтів змушені покладатися на благодійні організації, щоб отримати протези.

До російського вторгнення минулого року в Україні щорічно проводили кілька тисяч ампутацій, але зараз система охорони здоров’я перевантажена, а багато пацієнтів чекають на нову кінцівку більше року. Лише у Львові за минулий рік лікарі провели понад 53 тисячі операцій, повідомив Олександр Кобзарев, керівник мережі центрів медичної реабілітації Unbroken.

Виконавчий директор Superhumans Ольга Руднєва каже, що її фонд може прийняти лише близько 50 людей з ампутованими кінцівками кожного місяця.

Пацієнти повинні отримати нові кінцівки не пізніше ніж через 90 днів після ампутації, щоб уникнути атрофії та інших проблем, каже Руднєва, але багато хто чекає більше року. За її словами, за маленькими дітьми серед людей з ампутованими кінцівками особливо важко доглядати, тому що вони повинні змінити кілька протезів до того часу, як стануть дорослими.

7-річна Олександра Паскал втратила ногу під час російського ракетного обстрілу поблизу Одеси в травні 2022 року. Її мати Марія, яка частково втратила слух під час вибуху, каже, що її донька прокидається вночі через фантомний біль у втраченій кінцівці — часте неврологічне явище в ампутантів.

Доктор Дженніфер Ернст, керівник відділу інноваційної ампутаційної медицини в університетській лікарні Ганновера в Німеччині, спеціалізується на біонічній хірургії, що передбачає підключення нервів до протезів кінцівок. Нещодавно вона прооперувала солдата, який втратив обидві ноги під час нападу, внаслідок якого загинув увесь його підрозділ.

Як і багато українських пацієнтів, евакуйованих за кордон після серйозної травми, солдат мав стійку до антибіотиків бактеріальну інфекцію, що змусило Ернста видалити значні шматки тканини ноги. Незважаючи на успіхи (одному пацієнту вдалося врятувати руку завдяки надрукованому на 3D-принтері кістковому імплантату), вона каже, що більшості доводиться ампутувати через прогресуючі інфекції.

Минулого року її клініка госпіталізувала 16-річного хлопця, який втратив руку, коли російська ракета влучила в станцію київського метро. У результаті вибуху загинула його молодша сестра, але їх мати отримала лише легкі поранення.

Зі 100 солдатів, поранених у межах приблизно 5 км від лінії фронту, 36% отримали дуже важкі поранення, тоді як від 5% до 10% усіх розгорнутих військ були вбиті, згідно з оцінками українських військових, якими поділилися з групою військових хірургів США. Для порівняння, лише від 1,3% до 2% американських військ, залучених до останніх конфліктів, загинули під час бою.

Західні військові хірурги не бачили таких травм і такого масштабу з часів Другої світової війни, сказав доктор Аарон Епштейн, голова Глобальної групи хірургічної та медичної підтримки колишніх військових хірургів, які навчають українських військових медиків.

Хоча артилерія та ракети були головними причинами ампутації на початку конфлікту, зараз чи не найбільше втрат походять від мін, встановлених уздовж лінії фронту протяжністю 965 км.

Колишній британський десантник, який служив у ЗСУ, у червні втратив ногу під час вибуху на міні. Він уже був поранений у квітні минулого року, через місяць після того, як пішов воювати, коли російська крилата ракета влучила в штаб його частини. П’ять місяців провів в українських та британських госпіталях, але як тільки зміг повернувся на південний фронт.

У червні його підрозділ розпочав нічний рейд на російські сили, але зазнав нищівних втрат. Його команда провела ніч, скрючившись у підвалі покинутої школи, перш ніж атакувати знову. Вони проїжджали повз знищені танки Western Leopard, Humvee і БМП Bradley. Відрубані кінцівки їхніх товаришів лежали розкиданими на землі.

Солдати використовували зламані палиці, щоб пробиватися вперед і виявити приховані міни. Встановлюючи кулемет біля покинутого російського окопа, 28-річний хлопець наступив на протипіхотну міну.

«Я закричав і впав у напрямку руху, і мені пощастило не натрапити на ще одну міну», — сказав він.

Його евакуювали до польового госпіталю, де лікарі врятували йому ногу, але відрізали більшу частину лівої стопи. За його словами, чимало  з його підрозділу були госпіталізовані після рейду. Більшість військових, які їх супроводжували, загинули.

Тепер, очікуючи на лікування в США, він заявив, що має намір повернутися в свій полк — нехай навіть інструктором.

«Ця війна жахлива, і тепер я теж покалічений… Але я не шкодую про це», — сказав він.

Читайте також: Протезування в Україні: коли потрібно звертатися до благодійників за допомогою