Сьогодні 6 серпня: яке свято та день в історії

Сьогодні в Україні – День Повітряних сил ЗСУ. 6 серпня 1945 року американський бомбардувальник скинув ядерну бомбу на Хіросіму. 1806-го припинила існування Священна Римська імперія. 1890-го провели першу страту на електричному стільці. А 1926-го 19-річна Гертруда Едерле стала першою жінкою, яка перепливла Ла-Манш.

Свята та пам’ятні дати 6 серпня

6 серпня в Україні – День Повітряних Сил Збройних Сил України. Його відзначають щорічно в першу неділю серпня.

Під егідою ООН 6 серпня проходить Всесвітній день боротьби за заборону ядерної зброї, а також акція “Лікарі миру за мир”.

6 серпня в історії

6 серпня 1806 року офіційно припинила існування Священна Римська імперія. У цей день корони зрікся останній імператор – Франц II.

Насправді, колосальна та роздроблена держава вже тривалий час (чи не з Середньовіччя) існувала все формальніше. Її територія постійно скорочувалася, а влада імператора занепадала. У той самий час зміцнювалася влада керівників окремих земель. Остаточно “добили” імперію наполеонівські війни. Останнім імператором Священної Римської імперії був Франц II. Перш, ніж зректися корони, він взяв участь у кількох війнах проти армії Наполеона та кілька разів підписував дедалі менш вигідні мирні договори. Розуміючи, що Священній Римській імперії через втрату італійських володінь приходить кінець, Франц у 1804-му проголосив себе імператором Австрії. Його метою було будь-що залишитися “на рівних” із Наполеоном, якого Франц вважав “вискочкою” й узурпатором.

Останній імператор був учасником трьох антинаполеонівських коаліцій. Третя привела його на поля знаменитої Аустерлицької битви у 1805 році. У ній імператор брав особисту участь, а після поразки особисто біг разом зі своїм двором. Після розгрому під Аустерліцом Франц II 26 грудня 1805 року підписав Пресбурзький мир. Імперія втратила чергові землі – Тіроль та Венецію. Саме за наслідками цього договору Наполеон зробив відомий прогноз: “Більше не буде рейхстагу […], більше не буде й німецької імперії”, – написав він. Фінальною точкою, після якої Франц II склав корону, стало підписання низкою німецьких земель договору про утворення Рейнського союзу. Це сталося 12 липня 1806 року в Парижі – під заступництвом Наполеона. А 1 серпня ці держави оголосили про свій вихід зі складу Священної Римської імперії. Тож 6 серпня 1806-го Франц II визнав очевидне: він більше не німецький імператор. Особисто останнього імператора в майбутньому очікувало ще одне приниження від Наполеона. Той вимагав собі за дружину доньку Франца Марію-Луїзу. І Францу довелося погодитись на цей шлюб.

6 серпня 1890 року в США вперше здійснили страту на електричному стільці. Новий метод смертної кари, який вважали гуманнішим, ніж повішення, випробували на вбивці Вільямі Кеммлері.

Того засудили за вбивство дружини сокирою. Перша спроба “гуманно” стратити людину вийшла зовсім негуманною. На початку крізь Кеммлера пропустили струм у 1000 вольт, який вважали достатнім, щоб призвести до швидкої непритомності та зупинки серця. Але Кеммлер залишився живим після того, як його били струмом 17 секунд. Він сильно обгорів і голосно стогнав. Напругу вирішили підвищити до 2000 вольт, але джерело живлення ще мало зарядитися, тож убивці довелося в такому стані чекати другої спроби страти. Вдруге його били струмом понад хвилину. Загалом страта зайняла вісім хвилин. Пізніше мільйонер Джордж Вестінгауз, який наймав адвокатів для Кеммлера, щоб скасувати саме такий спосіб страти, сказав: “Краще б вони скористалися сокирою”.

6 серпня 1926 року 19-річна американська олімпійська чемпіонка Гертруда Едерле перепливла Ла-Манш. У 1924 році вона отримала “золото” та дві “бронзи” літньої Олімпіади. А 1926-го не лише стала першою жінкою, яка перепливла Ла-Манш, але ще й побила всі рекорди швидкості, які до неї встановили в цьому запливі чоловіки.

До Гертруди лише п’ять людей змогли переплисти Ла-Манш. Їй це вдалося не з першої спроби. Попередню скасував її тренер Якоб Вульф, який вважав, що спортсменка пливе надто швидко та не зможе витримати темпу. Після цього Гертруда відмовилася від допомоги Вульфа та тренувалася під керівництвом Томаса Берджесса. Той сам успішно переплив протоку в 1911 році. Через рік після першої невдалої спроби плавчиха повернулася та досягла мети. Вона подолала відстань між Францією та Великою Британією за 14 годин 34 хвилини. До цього найкращий час становив 16 годин 33 хвилини. Першим, хто зустрів олімпійську чемпіонку на березі, був співробітник імміграційної служби, який попросив у неї паспорт.

6 серпня 1932 року відкрився перший Венеціанський кінофестиваль. Перший період його історії традиційно пов’язують з ім’ям фашистського диктатора Беніто Муссоліні, який підтримував фестиваль. Однак ідея створення фесту все ж таки Мусоліні не належала. Започаткувати захід запропонував генеральний секретар Венеціанського бієнале Антоніо Маірані. Він бачив фестиваль як кінематографічну частину бієнале – і з того часу захід зберігає першу назву – “Міжнародна виставка кінематографічного мистецтва” (скорочено – “Мостра”). Першим покровителем фестивалю став член фашистської партії Італії – граф Джузеппе Вольпі ді Мізурата.

Першим фільмом, показаним на фестивалі, була екранізація оповідання Роберта Льюїса Стівенсона “Доктор Джекіл та містер Гайд” Рубена Мамуляна. Декілька років засновники та організатори фестивалю намагалися уникати цензури фашистського керівництва Італії. Однак довго це не тривало. Уже 1933-го з’явився конкурс, головним призом у якому став “Кубок Муссоліні” (аналог сучасного “Золотого Лева”). Також було передбачено “Кубок Національної фашистської партії”. Поступово до програми почали відбирати здебільшого італійські та німецькі фільми. А з початком війни фільми з інших країн просто виключили. Зараз три випуски Венеціанського кінофестивалю (1940, 1941 та 1942 років) викреслили з його історії. Два роки фестиваль просто не проводився. А 1945-го його відновили вже у звільненому Римі.

6 серпня 1945 року американський бомбардувальник “Енола Гей” скинув ядерну бомбу на японське місто Хіросіма. Це було перше ядерне бомбардування в історії людства.

До знищення десятків тисяч людей американське керівництво готувалося довгий час. Вважається, що вперше ідею скинути ядерну бомбу саме на Японію президент США Рузвельт озвучив прем’єр-міністру Великобританії Черчиллю 19 вересня 1944 року. З того ж часу почали формувати 509 Змішану групу – підрозділ для проведення ядерного бомбардування. У лютому 1945-го визначилися, що атакувати Японію бомбардувальник із ядерною зброєю буде з острова Тініан (Маріанські острови).

Після смерті Рузвельта 12 квітня 1945-го план скидання ядерної бомби на Японію “успадкував” Гаррі Трумен. Він не лише не відмовився від ідеї масового вбивства людей, але активно включився у процес вибору локації для удару. Місто, яке мало зникнути з лиця Землі, обирали за декількома параметрами. Спочатку до списку “міст-смертників” включили 17 назв. Його поступово скорочували, й 11 травня зупинилися на чотирьох назвах: Кіото, Хіросіма, Йокогама та Кокура. Згодом давню столицю Японії Кіото замінили містом Ніігата. З 28 травня військове командування США заборонило бомбардувати ці міста. Це зробили для забезпечення подальшої “чистоти експерименту” – щоб краще оцінити руйнування, які завдасть саме ядерна зброя. Тривала відсутність бомбардувань спровокувала те, що поступово в ці міста – потенційні епіцентри Армагеддону – почали переїжджати японці з інших місцин. Адже країною поширювалися чутки, що з незрозумілих причин авіація США “минає” ці міста. 14 червня 1945 року з переліку цілей вилучили Йокогаму, замінивши її на Наґасакі. Цей перелік став остаточним.

Наказ провести бомбардування Трумен віддав 25 липня 1945 року. З цього моменту чекали лише на сприятливу погоду. 2 серпня основною ціллю атаки визначили центр та промислові райони міста Хіросіма. Після підготовки та розвідувальних польотів 6 серпня о 1:45 з острова Тініан вилетів бомбардувальник “Енола Гей”, який ніс на своєму борту ядерну бомбу “Малюк”. Разом із ним летіли ще два бомбардувальники: один мав надалі описати потужність вибуху, другий – провести фотозйомку місця. До Хіросіми вони дісталися за шість із половиною годин. Дорогою, коли бомбардувальники пролітали над островом Сікоку, їх намагалися збити японські літаки (не знаючи, що за зброя на борту). Але безрезультатно. О 8:10 японці вирішили оголосити повітряну тривогу. Вона пролунала о 8:13. Але вже о 8:15 “Енола Гей” скинув бомбу.

Вона вибухнула за 43 секунди після скидання – на висоті 600 метрів. У 500-метровій зоні від епіцентру вибуху не вціліла жодна будівля та жива істота. У радіусі 1-2 км від потужного випромінювання люди отримали важкі опіки, які часто стали смертельними. 90% людей, які знаходилися в радіусі 1 км від місця вибуху, загинули. Подальша вибухова хвиля вибивала людям очі та розривала нутрощі. А за нею прийшов вогненний смерч. У радіусі 3 км від місця вибуху він випалив 90% усіх будівель. Останнім вбивчим чинником стала непомітна, але непереможна радіація. За різними оцінками, внаслідок бомбардування Хіросіми загинули одразу 70 – 80 тисяч людей. А наслідки вибуху – опіки та дія радіації – збільшили загальну кількість жертв до 200 тисяч.

Церковне свято 6 серпня

6 серпня православні вшановують пам’ять мучеників – благовірних князів Бориса i Глiба (у Хрещеннi Романа i Давида) та мучениці Христини.

Князі Борис і Гліб, сини Володимира Великого, стали першими руськими святими. Були вбиті своїм братом Святополком Окаянним, який прагнув позбутися конкурентів за престол. Борис був попереджений про намір брата вбити його. Але не став переховуватися. Він прийняв смерть за молитвою ранком у неділю 24 липня 1015 року у своєму наметі на березі річки Альти. Убивці пронизали Бориса списами. Але одразу він не помер, а, вийшовши з намету, став молитися, а потім звернувся до вбивць: “Підходьте, браття, закінчіть службу свою, і нехай буде мир братові Святополку і вам”. Після  смерті Бориса Святополк вислав дружинників назустріч його брату Глібу, який повертався з Мурома. Князь Гліб уже знав про смерть батька та вбивство Бориса. Глибоко сумуючи, він віддав перевагу смерті, ніж війні з братом. Зустріч святого Гліба з убивцями відбулася у гирлі річки Смядині, неподалік Смоленська.

Мучениця Христина жила у ІІІ столітті. Її батько Урван був правителем міста Тіра. Уже в 11 років дівчина вирізнялася красою, й багато хто хотів одружитися з нею. Але батько мріяв, щоб дівчина стала жрицею. Христина ж сама прийшла до віри в істинного Бога, зрозумівши, що ідоли, яким наказував молитися батько, самі створені руками людини. У вірі в Христа дівчину наставив ангел, який явився їй. Тоді Христина розбила всіх ідолів і викинула у вікно. Батько за це побив дівчину, а вона зізналася йому у вірі в християнського Бога. Тоді Урван наказав убити всіх рабинь, що прислуговували дочці, а Христину жорстоко бичували та кинули у в’язницю. Мати просила доньку зректися Христа, але та відмовилася. Батько сам судив Христину й віддав наказ мучити її. Але після знущань їй явився ангел та зцілив від ран. Тоді батько наказав втопити дочку в морі. Проте ангел і тут врятував дівчину – вона жива вийшла з води. Батько наказав стратити її, а тоді сам вночі несподівано помер. Тож знущання продовжив наступний правитель – Діон. Він мучив дівчину та кидав у в’язницю, але Христина залишалася непохитною, та ще й у в’язниці звернула до істинної віри близько 3000 людей. Стратив Христину третій за рахунком правитель – Юліан. Після того, як вона вижила в розпеченій печі, той наказав відрубати їй голову мечем.

Народні прикмети

Дощ зранку 6 серпня – до ясного дня.

Якщо ягоди калини вже дозріли, то осінь буде ранньою.

Що не можна робити 6 серпня

Дівчатам не можна ходити з розпущеним волоссям на вулиці.

Не можна рубати дерева та ламати гілки.

Не варто працювати в цей день у саду та городі.