Сьогодні 7 серпня: яке свято та день в історії

7 серпня 1819 року народився український письменник та автор першого українського правопису Пантелеймон Куліш. А 1876-го – уславлена ​​шпигунка Мата Харі. 1932-го в СРСР ухвалили “головний закон Голодомору”, відомий як “Закон про п’ять колосків”.

Свята та пам’ятні дати 7 серпня

7 серпня видатні державні та міжнародні дати не відзначають.

7 серпня в історії

7 серпня 1819 року народився український письменник Пантелеймон Куліш – один із товаришів Тараса Шевченка та засновників Кирило-Мефодіївського товариства.

Куліш найбільш відомий сучасним українцям за своїм романом “Чорна рада” та “кулішівкою” – першою українською абеткою. При цьому фігуру письменника оцінюють неоднозначно через його схильність у певний період біографії до так званого “москвофільства”.

1847-го Куліша заарештували за приналежність до Кирило-Мефодіївського товариства, але, на відміну від Шевченка, який отримав суворе покарання, Куліш “покаявся” й обійшовся двома місяцями ув’язнення та трирічним засланням до Тули. Розроблений Кулішем фонетичний алфавіт української мови згодом був заборонений Емським указом, але надалі став основою сучасного українського правопису. Також саме він першим переклав на українську Біблію та зробив велику кількість перекладів творів світових класиків, у тому числі Шекспіра, Байрона, Міллера.

Сучасників Куліша налаштувало проти нього тритомне дослідження його авторства “История воссоединения Руси”, що містить ідею згубності народно-визвольних рухів. При цьому пізніші дослідники його творчості та біографії акцентували увагу на тому, що Куліш “виводив всі літературні традиції, на яких можна розбудувати мову, з часів Київської Русі… Йому треба було довести, що українська мова починається із ХІІ-ХІІІ століття, як мінімум; все, що в нас забрали носії російської мови або новорущини – це наше, українське. Їхня мова – це просто відгалуження від того стовбуру літературних традицій, які ми можемо знайти ще за київських часів”.

7 серпня 1876 року в Нідерландах народилася Маргарета Гертруда Целле, яка стала відома світу під сценічним псевдонімом Мата Харі. Маргарета росла в сім’ї успішного бізнесмена, проте батько збанкрутував, а мати померла. Тож із певного моменту життя у дівчини почалася “чорна смуга”. У 18 років вона невдало вийшла заміж – за капітана Рудольфа Маклеода, який був удвічі старший за неї. Рудольф був алкоголіком, бив дружину й утримував коханок.

Попри це вона народила від нього двох дітей. Син помер малюком через ускладнення сифілісу, який він одержав від батьків. Дочка дожила до 21 року (причиною смерті вважають ускладнення сифілісу). Ще під час подружнього життя майбутня танцівниця почала вивчати індонезійські традиції та цікавитися східними танцями. А 1897-го вперше згадала свій артистичний псевдонім – Мата Харі (дослівно “око дня” – тобто сонце по-малайськи). З чоловіком вона розлучилася у 1903 році, і він відібрав у дружини право на виховання дочки.

Опинившись у злиднях, Маргарета почала виступати в Парижі, щоб заробити гроші на життя. На початку була цирковою вершницею, а з 1905-го уславилася “східними танцями”, які насправді були прообразом сучасного стриптизу. Наприкінці номера танцівниця залишалася майже повністю оголеною. Танці супроводжувалися стосунками з високопоставленими клієнтами – військовими, політиками та бізнесменами з різних країн. Серед її коханців було чимало впливових осіб із Франції та Німеччини. Це і призвело куртизанку до загибелі. Сучасні історики висловлюють обґрунтовані сумніви в тому, що Мата Харі була такою висококласною шпигункою, як її зобразили у багатьох подальших книжках та екранізаціях. “Якби її не стратили, вона не стала б славою мученицею і ніхто б навіть не чув про неї”, – зокрема, висловився з цього приводу підполковник британської та голландської контррозвідок Орест Пінто.

Основна версія шпигунської історії Мата Харі така. Вона справді надавала певну інформацію німецькій резидентурі ще задовго до Першої світової війни. А коли на неї звернула увагу французька контррозвідка 1916-го, то танцівниця сама з’явилася до французьких спецслужб і запропонувала свої послуги їм. Французи вирішили її перевірити та відправили з незначною місією до Мадрида. Звідти отримали перехоплення радіообміну німецького агента – той зазначив, що перевербований французами агент H-21 прибув до резидентури в Іспанії й отримав вказівку повернутися до Парижа. Одразу після повернення до Парижа, 13 лютого 1917 року, її заарештували. 24 липня судили, а наступного дня визнали винною у шпигунстві. Розстріляли Маргарету 15 жовтня 1917 року, а тіло, оскільки ніхто з родичів за ним не звернувся, передали до Музею анатомії в Парижі.

7 серпня 1932 року в СРСР ухвалили “головний закон Голодомору” – постанову ЦВК та РНК СРСР “Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперацію та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності”. Вона відома як “Закон про п’ять колосків”. Авторство цього документа приписують особисто головному кату СРСР Йосипу Сталіну. Закон став провісником найстрашніших подій Голодомору 1932-1933 років в Україні.

Документ передбачав розстріл на місці за розкрадання колгоспного майна. При цьому таким розкраданням вважалася навіть спроба зірвати з колгоспного поля кілька колосків. Вирок могли “полегшити” – до 10 років ув’язнення у таборах. Причому за законодавством на той час за навмисне вбивство давали 10 років, а за крадіжку чужого майна – до трьох місяців примусових робіт.

“Закон “про п’ять колосків” не мав прецедентів у світовій історії. В тогочасних умовах він фактично забороняв людям розпоряджатися їжею. Українці опинилися у смертельній пастці: фантастичні плани хлібоздачі (а простіше – плани конфіскації зерна) прирікали селян на голодну смерть. Будь-які спроби врятуватися і приховати продукти загрожували конфіскацією всього їстівного (за невиконання хлібоздачі) або розстрілом”, – пояснюють в Українському інституті національної пам’яті.

У тому числі за “крадіжку майна колгоспів” – тобто їжі – карали й дітей. Жертвами геноциду українського народу – Голодомору 1932-1933 років – стали кілька мільйонів українців. А закон “про колоски” діяв до 1947-го – за ним людям виносили вироки й під час повоєнного голоду 1946-1947 років.

7 серпня 1998  року посольства США в Кенії та Танзанії атакували терористи. Одночасно перед двома посольствами підірвали начинені вибухівкою автівки. У Найробі (столиці Кенії) загинули 213 людей. Причому більшість – місцеві жителі, які знаходилися на вулиці чи жили в домах поруч з епіцентром вибуху. Ще понад 4000 були поранені. У Дар-ес-Саламі (в Танзанії) загинули 11 людей і поранення дістали 85. Будівлі обох посольств були суттєво пошкоджені. Серед загиблих були 12 громадян США, усі інші – місцеві. Відповідальність за теракти взяла на себе раніше невідома організація “Ісламська армія визволення святих місць”. Масові вбивства присвятили восьмій річниці прибуття перших американських військових підрозділів до Саудівської Аравії під час агресії Іраку проти Кувейту. Проте американські розвідники дійшли висновку, що за терактами стоїть “Аль-Каїда”. Саме після цих вибухів лідера “Аль-Каїди” Усаму бен Ладена внесли до списку десяти найбільш розшукуваних ФБР злочинців. Він отримав прізвисько “терорист №1”. При цьому він сам не підтверджував, але й не спростовував свою участь в організації цих терактів.

Церковне свято 7 серпня

7 серпня православні відзначають Успіння праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. Анна була дочкою священника Матфана та його дружини Марії. За переказами, вона померла мирно в Єрусалимі у віці 79 років, ще до Благовіщення Пресвятої Діви Марії. За часів царя Юстиніана в Девтері був збудований на її честь храм, а імператор Юстиніан II оновив храм, тому що праведна Анна з’явилася його вагітній дружині. Тіло праведної Анни та її покривало перенесені до Константинополя.

Народні прикмети

Якщо капуста вже стигла на городі, то скоро розпочнеться осіння погода.

Якщо ніч з 7 на 8 серпня холодна, то зима буде ранньою та сніжною.

Якщо день дощовий, то пора збирати моркву.

Що не можна робити 7 серпня

Не можна рахувати гроші, бо матимете фінансові проблеми.

Не можна ображати тварин.