Сьогодні 10 серпня: яке свято та день в історії

10 серпня 843 року імперію Карла Великого розділили між його трьома онуками – сформувалися прообрази майбутніх Франції, Німеччини та Італії. 1792-го в Парижі відбувся кривавий штурм палацу Тюїльрі, що призвів до падіння монархії. У наступному році Лувр відкрили для публіки. 1907-го померла письменниця Марко Вовчок. А 1913-го підписано Бухарестський мирний договір за результатами Другої Балканської війни.

Свята та пам’ятні дати 10 серпня

10 серпня державні та професійні свята в Україні не відзначають.

Під егідою ООН відбувається Міжнародний день біодизеля.

У світі – Всесвітній день лева.

10 серпня в історії

10 серпня 843 року укладено Верденський договір. Згідно з ним колосальну імперію Каролінгів, яку створив Карл Великий, розділили три його онуки – сини імператора Людовіка I. Укладенню договору передували майже три роки громадянської війни та тривалі переговори. Імперію, що займала більшу частину сучасної Європи, розділили на три частини.

Старшому з онуків – Лотареві – дісталася центральна частина колишньої імперії – землі переважно на захід від Рейну. Це так зване Середньо-Франкське королівство виявилося найбільш недовговічним. Після смерті Лотаря у 855 році воно розпалося на три: Лотарингію, Прованс та Італію.

Середній брат – Людовік (або Людвіг) Німецький отримав східну частину імперії – на схід від Рейну. Східно-Франкське королівство стало прообразом Німеччини.

Молодший брат Карл Лисий отримав західну частину імперії. Західно-Франкське королівство стало предтечею Франції.

10 серпня 1792 року відбувся штурм палацу Тюїльрі 20-тисячним натовпом повстанців. Він став логічним продовженням подій Великої Французької революції та призвів до падіння монархії у Франції.

Між знаковою подією початку революції – взяттям Бастилії 1789-го – та реальним скиданням влади монарха у Франції минуло три роки. У цей час у народі зростало невдоволення половинчастими результатами революційних подій. Установчі збори отримали владу, але монарх був на місці (хоча його владу дещо обмежили). Феодальні повинності селян не скасували. Згодом ухвалили закон, яким заборонили робітничі організації та страйки. Обмежували виборче право, допускаючи до виборів лише “активних” громадян (визначаючи “активність” за майновим принципом). У вересні 1791 року ці “недореволюційні” перетворення закріпили в конституції, а в жовтні провели вибори за новими правилами до Законодавчих зборів. За результатами цих виборів один із лідерів партії, що виграла – мер Парижа Байї – заявив: “Революція закінчена”. Те саме на радостях проголосив і Людовік XVI: “Настав кінець революції”. Але французи із цим не погодилися.

Невдоволення піднімалося у найбідніших верствах населення. Першими почали бунтувати селяни – вже навесні 1792-го центр та південь країни охопили селянські повстання. Паралельно (у лютому 1792-го) вторгнення до Франції почали Австрія та Пруссія (офіційно – з метою “допомогти” Людовікові зміцнити владу). До літа їхні війська досягли Вердена. На цьому тлі дедалі популярнішими ставали вимоги повалити Людовіка XVI та ліквідувати монархію. При цьому командувач армії інтервентів герцог Брауншвейгський прямо погрожував, що у разі зазіхання на безпеку королівської родини Париж “буде відданий військовій розправі та повному руйнуванню”. Проте ефект від цих загроз виявився протилежним. Парижани повстали. Вже о 7 ранку 10 серпня перші загони повсталих (зокрема воєнізовані) наблизилися до королівського палацу Тюїльрі. Королівська родина втекла до будівлі Законодавчих зборів. А революціонери заповнили внутрішній двір. На початку кровопролиття намагалися уникнути. Але з вікон палацу пролунав залп – швидше за все, стріляли дворяни, які перебували в Тюїльрі. За ними вогонь відкрили швейцарці. Повстанців змогли відкинути, але згодом їхня кількість зросла до 20 тисяч людей, підтягнулася артилерія. Повсталі штурмували палац і увірвалися до нього опівдні. При цьому загинули та отримали поранення 366 учасників штурму. З боку захисників палацу втрати були більшими – близько восьмисот осіб. Наслідком штурму стало усунення Законодавчими зборами короля від влади та саморозпуск. Влада перейшла до революційної Комуни. Вона відправила королівську родину до замку Тампль – під сувору охорону. 

10 серпня 1793 року до роковин падіння монархії у Франції для публіки відкрили Лувр.

На той час колишній королівський палац уже давно не служив місцем перебування монарха та його двору. Поступово у ньому збиралася солідна колекція творів мистецтва та історичних артефактів. Збирати її почав ще король Франциск I на початку XVI ст. Після того, як “король-сонце” Людовік XIV переніс резиденцію з Лувру до Версалю, до будівлі колишнього царського палацу пустили художників та ремісників. А потім тут розмістилася Королівська Академія живопису та скульптури. З 1725 року проводили щорічні виставки художників. Однак, починаючи з середини століття палац почав занепадати, були навіть ідеї знести його. Проте Велика Французька революція змінила долю Лувру. Революціонери вирішили перетворити його на публічний музей. Після скинення 10 серпня 1792 року короля Людовіка XVI колекцію Лувру, що належала монарху, оголосили національним надбанням. Протягом року її впорядкували, а до роковин повалення монархії відкрили музей – доступ був вільним три дні на тиждень. На початку колекція Лувру налічувала 537 картин та 184 витвори мистецтва. Надалі на поповнення колекції Французька Республіка щорічно виділяла 100 тисяч ліврів. Але найбільше поповнила її армія Наполеона, яка “трофеїла” твори мистецтва усюди, де воювала, і звозила до Парижа.

10 серпня 1907 року померла Марія Вілінська – письменниця, відома під псевдонімом Марко Вовчок.

Вона була родом із Росії та не мала українського коріння. Але вийшла заміж за українця Опанаса Маркевича – одного з учасників Кирило-Мефодіївського товариства. З чоловіком переїхала в Україну та досконало вивчила життя, культуру та мову українського народу. Марію вважають фундаторкою української дитячої прози. Її повість “Маруся” стала улюбленою дитячою книгою у Франції та видавалася 20 разів. Ряд її творів присвячений трагічній долі жінок за часів кріпацтва. Сама ж письменниця на трагічну долю поскаржитися не могла. Їй цілком виправдано приписували романи з популярними чоловіками її часу – письменниками, серед яких Пантелеймон Куліш, Іван Тургенєв, Олександр Герцен та критик Дмитро Писарєв.

10 серпня 1913 року було підписано Бухарестський мирний договір, який завершив Другу Балканську війну. Війна тривала лише місяць. Участь у ній брала низка новостворених (після відокремлення від Османської імперії) балканських країн та сама Османська імперія. Вважається, що спровокували війну австро-угорські та німецькі дипломати, бажаючи послабити Балканський союз та персонально Болгарське царство. За наслідками війни територію, яку Болгарське царство захопило під час Першої Балканської війни, розділили країни-переможниці.

Внаслідок цього територія Сербії збільшилася до 87 780 квадратних кілометрів. Греція розширилася до 108 610 квадратних кілометрів (у тому числі Греції відійшов Кріт). Румунія додала до своєї площі 6960 квадратних кілометрів. Болгарія, втім, не залишилася зовсім ні з чим – вона додала собі відвойовану в Османської імперії центральну частину Фракії (понад 25 тисяч квадратних кілометрів). При цьому значна кількість територіальних питань на Балканському півострові так і залишилася невирішеною. Крім того, успіх у війні призвів до суттєвого національного підйому в Сербії. Це не влаштовувало Австро-Угорщину – і, зрештою, призвело до загострення відносин між цими країнами, з чого й почалася Перша світова війна.

Церковне свято 10 серпня

10 серпня християни вшановують пам’ять апостолів вiд 70–ти: Прохора, Никанора, Тимона i Пармена. Вони були першими дияконами християнської церкви. 12 апостолів обрали їх на дияконське служіння. І пам’ять їхню вшановують в один день, хоча померли диякони в різний час та в різних місцях. Святий Прохор супроводжував апостола Петра та був ним поставлений єпископом у Нікомедії. Згодом Прохор був супутником Іоанна Богослова та разом із ним перебував у засланні на острів Патмос. Там він записав одкровення, яке відкрилося Іоанну – про кінцеву долю світу (Апокаліпсис). Після повернення до Нікомедії Прохор проповідував християнство серед язичників і прийняв мученицьку кончину в Антіохії. Святий Никанор постраждав у той день, коли був побитий камінням святий першомученик архідиякон Стефан та безліч інших християн. Святий Тимон був єпископом в Аравії та постраждав від юдеїв і язичників – помер розіп’ятим на хресті. Святий Пармен проповідував у Македонії. Помер від хвороби (за іншою версією, мученицьки загинув у часи гонінь імператора Траяна).

Народні прикмети

Якщо груші вже стиглі, то осінь буде ранньою.

Якщо хмари пливуть високо, то погода буде ясною та сухою.

Що не можна робити 10 серпня

Не бажано проводити фінансові операції.

Не можна міняти, продавати або віддавати свої речі – з ними піде удача.