“Окопні очі” для ЗСУ в Харкові роблять за секретною технологією (сюжет)

Троє братів-волонтерів – Євген Соколець, Павло Брегель та Віктор Сарматицький майже від початку повномасштабної війни збирають перископи – «окопні очі», що допомагають зберегти життя українських захисників. У пригоді стають звичайні сантехнічні матеріали. Брати вже передали на фронт понад 3 тисячі приладів, проте зараз, констатують, благодійних пожертв на їхню діяльність значно поменшало. Про те, як вдалося створити перископ за 400 гривень і виконати при цьому побажання бійців, про охочих пропіаритися на чужій роботі та спроби продавати безкоштовні для війська прилади – волонтери розповіли кореспондентам МГ «Об’єктив».

Якщо ворог починає гатити, боєць, що сидить в окопі й користується перископом, має більші шанси залишитися неушкодженим і вберегти голову, пояснює Євген, один із братів-волонтерів. Базовий елемент перископа їхнього виробництва, як і в інших майстрів з народу, – це пластикова каналізаційна труба.

Павло підрахував: щоб зібрати один прилад, треба виконати 84 операції. Волонтери погоджуються показати лише деякі з них. Пояснюють, що мають вагому причину.

«Щоб ворог не перейняв цю технологію. Бо вважаємо, що вона важлива. Те, що це каналізаційна труба і кутки – це знає весь світ, мабуть. А от що далі з ним відбувається, як він стає таким, не хочеться розповідати», – аргументує Євген.

Вчилися брати у харківського майстра. А потім пішли своїм шляхом, аби створити оптимальну модель за співвідношенням якості, собівартості та часу. Зараз на один перископ витрачається 6-8 годин. Павло постійно вигадував, як вдосконалити прилад.

«Це вже майже 30-та модифікація. Ми дійшли до виробництва ось такого перископа, який влаштовує більшість військових, від яких ми мали зворотний зв’язок», – говорить Павло.

Наразі в Україні є 27 виробників перископів. Великих, що на цей час виготовили від п’ятисот одиниць, лише п’ять, розповідають брати.

На запитання, чи передбачає забезпечення українських військових надання їм перископів, Євген відповідає: «Така конструкція існує у військових. Хто її виготовляв і чи виготовляє зараз, я не знаю. Той перископ суперкращий. Він металевий, він важчий. А наш… Це як порівнювати автівку з танком».

Однак, за словами Євгена, «окопними очима» наразі військо забезпечують волонтери. При цьому, за його словами, їхній виріб – це «одноразова річ». Попри те, що вони подбали про захист і дзеркала не б’ються при падіннях та ударах. Волонтер розповідає, що вони виготовляють багато бюджетних приладів, аби військові не ризикували своїм життям і здоров’ям, намагаючись їх зберегти. Саме тому деякі підрозділи отримували перископи від братів по декілька разів.

«Якщо десь обстріл, військовому треба заховатися. Він не буде за перископом бігати. Я вважаю, це правильно. Бо бігати за 400 гривень, або життя…» – пояснює Євген.

Більшість перископів потрапляє на Бахмутський та Лиманський напрямки. Брати працюють за заявками – до них звертаються підрозділи або інші волонтери. За півтора року передали захисникам 3200 приладів. Безкоштовно, наголошує Павло. Нині брати мають заявку на 140 одиниць. Працюють здебільшого тут, у гаражі.

Павло зазначає, що більшість виробників перископів із пластикових труб використовують кутки, виготовлені за допомогою 3D-принтерів. Вони свідомо дотримуються іншої технології і поєднують з трубою каналізаційні кутки. Таким чином, пояснює волонтер, вони зменшують вагу спорядження. А це питання на фронті вкрай актуальне. Протягом історії виробництва було й декілька апгрейдів. Так, брати розробили власне стаціонарне кріплення, завдяки якому перископ можна зафіксувати на палиці чи лопаті і переносити в окопі з місця на місце. Пізніше прилад укомплектували моноклем, що збільшує зображення в сім разів.

«Це підробка японського монокля. Китайський виріб. Проте такої якості та збільшення на фронті цілком достатньо», – стверджує Павло.

У різні часи до виробництва окрім братів долучалося до 13 осіб, які допомагали з окремими процесами. Деякі деталі Євген, який працює інженером, бере з собою на роботу.

«Мої колеги мені допомагають. Тобто я їм залишаю, і вони ще деякі операції роблять. Було таке, що я залишав – хтось робив. Я приїжджав, а воно готове. Я казав: «Дякую всім». А кому саме, не знаю. Зараз вже знаю».

Створення оптимального забарвлення перископа стало для Павла ще одним викликом, але й до нього він підійшов творчо. Від балончиків відмовився. Каже: довго, а результат зовсім не імітує зовнішнє середовище. Тож фарбує пензлем, щонайменше у три шари.

«Я брав із собою декілька викрасів перископів. Робив їх навмисно різними. На природі розкидав у траві, у посадках. І дивився, який менш помітний. І потім з них обирав найменш помітного. Деякі навіть загубив, тому що не знайшов», – посміхається Павло.

Але ж сезони мають різні фарби, тож і забарвлень декілька. Навіть на літо їх три, бо кольори зелені змінюються. Ще є весна, осінь та зима. Тому труби, які більше не забезпечують маскування, військові здають на перефарбування. Замість них отримують ті, що відповідають порі року.

Фарби брати купують власним коштом. Як і моноклі, які їм постачають з Одеси. Це найдорожчий елемент конструкції, за нього платять 200 гривень. За трубами на початку ходили на ринок, де їм робили знижку. Зараз їх безкоштовно надає виробник з Харківської області. А нарізають  інші небайдужі. Безплатно отримують і дзеркала, вже необхідної форми.

«Один перископ коштує близько 400 гривень. Але якщо не враховувати вартість деяких матеріалів, які нам надходять безкоштовно, то виходить десь 300 гривень. З них 200 гривень – це монокль», – каже Павло.

Брати купують комплектуючі за донати. Павло та Євген мають акаунти у фейсбуці, де публікують банківські реквізити. Констатують: зараз добровільних пожертв значно поменшало. Тож все більше грошей на виробництво Павло, який до війни виготовляв меблі, а нині заробітку не має, виділяє з допомоги двоюрідних братів, що живуть у США.

«Усі втомилися від цієї війни. Я гадаю, що в декого просто закінчуються гроші. У фейсбуці основна маса, які донатять, це мої знайомі з минулого. Одні й ті ж люди, які звичайно мені донатять щомісяця. Спочатку була одна сума. А потім менше, менше, менше і зовсім щезає», – констатує Павло.

Трапляються й інциденти. Так, братам зателефонували з одного з підрозділів і заявили, що хочуть купити в них перископи. З цього Павло зробив висновок, що хтось продавав їхні вироби, які вони передають на фронт безкоштовно. Двічі інші організації використовували перископи для власного піару.

«Люди, яких ми  знаємо, взяли наші перископи начебто для військових, потім до них приїхав телеканал, і вони зняли інтерв’ю. Показали наші перископи і сказали, що це вони їх виробляють. А нічого вони не виробляють», – обурюється Євген.

Тож аби схожих прикрих історій більше не виникало, тепер брати маркують свої вироби. На кожному з приладів – напис, що розшифровується як «Харків, брати Брегель».

За свою діяльність волонтери отримали купу подяк та шевронів від різних підрозділів, а на почесному місці в їхньому гаражі висить прапор від оперативного угруповання військ “Харків”. Своїм досвідом брати охоче діляться з виробниками з інших регіонів України. Павло згадує, що проводив майстерклас по відеозв’язку.

«Але не все, що ми виробляємо, хочуть чи можуть робити інші. Тому що це довго. І це, напевно, основне питання», – каже Павло.

Євген додає, що будь-хто, хто хоче опанувати їхні технології та допомагати українському війську, може до них звертатися за роз’ясненнями.

«Нехай з нами зв’яжуться, і ми із задоволенням все розповімо, всі подробиці. Можемо майстеркласи провести. Показати, навчити, якщо вони цього хочуть», – каже Євген.

Матеріал підготовлений за підтримки  ГО «Інтерньюз-Україна»

Відповідальний за дистрибуцію Малєвська Н.О.

Читайте також: У Харкові волонтери безплатно надають в оренду інструменти для ремонтів. Сюжет