“Господи, не дай мені умерти, бо хто їх напоїть”: доля тварин у Харкові

У Харкові одним із наслідків повномасштабної війни стало різке збільшення кількості безпритульних тварин. Їх рятують волонтери, комунальні служби та небайдужі мешканці. Що відбувалося в перші дні війни і як справи з “хвостатим населенням” зараз – у матеріалі МГ “Об’єктив”.

“Найбільше мене вразила кількість покинутих котів. Їх лише в моєму районі сотні”, – каже письменниця і волонтерка Юлія Ілюха, яка нещодавно повернулася до міста, а до того понад рік не була в Харкові.

Її мікрорайон – та сумнозвісна Північна Салтівка, яка три місяці була лінією фронту між росіянами й українськими захисниками. Про це нагадують окопи, випалені та зруйновані будинки. І сила-силенна безпритульних котів. Хоча з котами така картина – по всьому місту.

Собаки, хом’ячки та навіть вовк

У перші тижні повномасштабного вторгнення тварини часто опинялися без опіки: власники тікали та поспіхом віддавали своїх улюбленців сусідам чи знайомим. А ті, коли їхали, залишали тварин абиде. Вівчарки, алабаї, хаскі ганяли прогонами будинків і просто вулицями, пригадує початок війни представниця громадської організації “Порятунок тварин Харків” Ярина Вінтонюк.

“Картина тих днів: біжить вівчарка і просто падає знесилена в калюжу, бо усюди шукає свого господаря. Таких випадків було чимало, у кожному куточку Харкова. Але навіть коли місто бомбили, були люди, які намагалися врятувати тварин. Ми виставляли повідомлення про загублену чи поранену собаку або кішку – і вже за хвилину була реакція від харків’ян. Люди під обстрілами забирали тварин з вулиць, брали до себе на перетримку”, – пригадує Ярина Вінтонюк.

Однією з таких небайдужих відчайдухів стала Наталія Пастернак з Північної Салтівки, яка у розбитому росіянами мікрорайоні дбала про покинутих господарями тварин. У будинку цієї жінки на Наталії Ужвій після потужних обстрілів залишилися дві людини. Вікна у квартирах від вибухів повилітали, тож мешканці спустилися жити до підвалу.

“І ця жінка годувала усіх котів, які звідусіль прибилися до її будинку. Ми передавали корм тваринам, а Наталя облаштувала у підвалі прихисток для чотирилапих – настелила їм із ковдр і пледів лежанки, лікувала, носила їм воду з джерела”, – розповіла Ярина Вінтонюк.

“Набирала воду у пляшку, бігла з нею під обстрілами та промовляла: “Господи, допоможи мені, не дай мені умерти, бо хто їх напоїть, якщо мене не стане”, – пригадує весну 2022-го року Наталія Пастернак.

Усього від початку війни ГО “Порятунок тварин Харків” евакуювала понад 10 тисяч тварин. Спочатку рятували в Харкові, потім – вже в Харківській області, на Донеччині та Луганщині. Після того, як підірвали дамбу, додалася Херсонщина.

Окрім котів і собак серед врятованих улюбленців близько 15% – це маленькі декоративні тварини та птахи. Їх було чимало у перші тижні війни, коли на Салтівці з зачинених квартир діставали шиншил, кроликів, морських свинок і папуг.

“Якось ми вовка евакуювали з П’ятихаток. Він виріс із людьми, і його неможливо було просто відпустити до лісу, він би загинув. І наші волонтери його вивезли, хоча і не відразу, бо навколо бігали російські ДРГ”, – розповідає Ярина.

До евакуаційного потягу не пускали з тваринами

Окрім районів, де росіяни намагалися прорватися, у перший місяць війни справжнім місцем болі став залізничний вокзал Харкова. Люди годинами, інколи цілий день чекали на евакуаційний потяг, і коли його нарешті подавали до перону, то виявлялося, що до вагона не пускали з тваринами.

“Тому, на жаль, багато тварин залишилося на вокзалі. Комусь відкрили клітку, когось залишили просто в переносці. А коли нас викликали на вокзал, аби ми забрали собак чи котів, наших хлопців-волонтерів не пускали на перон, як і усіх інших чоловіків, яким не дозволяли сідати до потягів”, – розповідає представниця громадської організації “Порятунок тварин Харків”.

У той час було досить важко вести облік, бо насамперед рятували тварин з вокзалу, каже Ольга Голубєва, речниця харківського міського КП” Центр поводження з тваринами”.

“Собак і котів забирали не лише ми, а небайдужі люди. Нам тоді вдалося врятувати з харківського вокзалу близько 20 собак і 15 котів”, – пригадує Ольга Голубєва.

В один із таких днів волонтери отримали повідомлення від студента-іноземця, який поїхав з Харкова на евакуаційному потязі. Хлопець був у розпачі, бо його змусили залишити улюбленого пекінеса на пероні – просто не дозволили взяти улюбленця із собою в вагон. І він благав розшукати собаку, бо без догляду вона загине.

Волонтери усюди розміщували оголошення, і виявилося, що пекінеса знайшов військовий. Офіцер сідав у потяг, побачив розгублену собаку на пероні та забрав її з собою.

“Заявок на евакуацію більше, ніж на усиновлення”

Але таких чудових історій порятунку не так вже й багато, каже Ярина Вінтонюк.

“У нас більше заявок на евакуацію, ніж на усиновлення. Чимало людей, які самі поїхали з дому, не можуть орендувати житло з тваринами”, – пояснює дівчина.

Зараз у харківському притулку ГО “Порятунок тварин Харків” – більше тисячі тварин, переважно собаки та коти. Для порівняння – у муніципальному притулку КП “Центр поводження з тваринами” перебуває вдвічі менше тварин – близько 400 собак та 80 котів.

“Звичайно, люди зараз беруть в родини менше тварин, ніж у мирний час, але з кожним місяцем число прилаштованих хвостиків зростає. У 2022 році прилаштування відновилося лише у квітні, коли харків’яни почали повертатися додому. Котів і собак беруть у квартири та в приватний сектор. Часто наших тварин обирають саме мешканці області, бо наші собаки та коти стерилізовані та не буде проблем з небажаним потомством”, – розповідає Ольга Голубєва, речниця КП” Центр поводження з тваринами”.

Але серед чотирилапих мешканців муніципального притулку є не лише загублені тварини, а й собаки військових ЗСУ, які зараз боронять Україну.

“Пес Рекс пережив окупацію Балаклії, потім перебував на позиціях зі своїм власником, який служить в лавах ЗСУ. Там собаку було важко поранено, і наразі Рекс перебуває у нас на реабілітації після складної операції, поки його господар воює”, – знайомить з Рексом Голубєва.

Взагалі тварини з передової – часті гості притулків для тварин. Їх привозять якщо не волонтери, то військові. Кіт на прізвисько Бойкот пережив окупацію та до недавнього часу жив у бліндажі поряд із солдатами ЗСУ. Але від окопного життя та постійних обстрілів очі кота інфікувалися й тварина почала втрачати зір. І хоча військовий медик намагався допомогти коту, але не мав потрібних саме для чотирилапого ліків. Тож врешті решт у січні передав кота до Харківського міського притулку, щоб його врятували та знайшли родину бойовому товаришу. А вже в березні Бойкот поїхав до нових власників і навіть має тепер свою сторінку в інстаграмі.

Евакуйованим тваринам шукають родини за кордоном

А громадській організації, окрім земляків, у прилаштуванні активно допомагають іноземці. Ця традиція склалася ще у перші дні повномасштабної війни, коли довелося терміново евакуювати тварин з притулку.

“Наш притулок 7 березня 2022 року росіяни зруйнували ракетами. Тоді загинули сім собак, десять втекли через потрощені вольєри до лісу, але потім повернулися. І після атаки росіян на притулок військові ЗСУ сказали, що у нас є сім днів на евакуацію тварин. Ми тоді отримали допомогу від цілого світу – до нас приїхали англійці, допомогли частину собак транспортувати. Іноземці вивезли тварин переважно за кордон, іншу частину прийняли притулки в Дніпрі, Івано-Франківську, які стали нам друзями”, – пригадує представниця громадської організації “Порятунок тварин Харків” Ярина Вінтонюк.

Тепер міжнародна асоціація “Пета Дойчланд” з Німеччини регулярно допомагає харківським зоозахисникам грошима та кормами. Німці також познайомили харків’ян із притулками в Німеччині, куди можна було відвезти тварин. Польська організація також щомісяця забирає на прилаштування 10 котиків або песиків.

Щодо тих тварин, які постійно перебувають під опікою волонтерів, то їм знайшли “роботу”. Та ще й не аби яку.

“У нас є так званий Котячий центр, куди ми запрошуємо військових для реабілітації. Це взаємна реабілітація для військових, дітей і котиків, які також потребують спілкування з людиною. У цьому центрі також перебувають 500 акваріумних рибок, яких ми евакуювали з Костянтинівки”, – розповіла Вінтонюк.

Загалом і волонтери, і співробітники муніципального центру, і звичайні харків’яни визнають: допомога бездомним тваринам у Харкові буде потрібна в постійному режимі тривалий час, щоб хоча б повернути ситуацію до “довоєнної стадії” (хоча і тоді вона не була ідеальною). Однак оптимізму в місті не втрачають і наголошують: навіть кинуті господарями хвостаті не будуть самотніми.