Сьогодні 20 вересня: яке свято та день в історії

20 вересня 1378 року обранням так званого “антипапи” почався Великий розкол у католицькій церкві. 1519-го Фернан Магеллан вирушив у перше кругосвітнє мореплавання в історії людства. 1946-го відкрився перший Канський кінофестиваль. А 1991-го Верховна Рада ліквідувала КДБ в Україні.

Свята та пам’ятні дати 20 вересня

20 вересня – День рекрутера (або День HR-менеджера) – його відзначають у третю середу вересня.

У світі також: Міжнародний день студентського спорту, Всесвітній день паельї, Всесвітній день рису, осінній день “Полюби домашню тварину” (такий день відзначають двічі на рік – у лютому та вересні).

20 вересня в історії

20 вересня 1378 року кардинали католицької церкви обрали “нового Папу Римського” (“антипапу”) – Климента VII.

Клименту вирішили віддати святий престол за наявності іншого живого Папи – Урбана VI. Це стало початком Великого розколу (схизми), який тривав майже 40 років. Глибинна причина цих подій була закладена ще до обрання обох Пап – за часів так званого “авіньйонського полону пап”. Насправді жодним полоном життя у французькому Авіньйоні замість Риму не було. Перенесення резиденції було обумовлено питаннями безпеки – під захистом французької корони було набагато комфортніше, ніж у нестабільному на той момент Римі. Проте попередник “двох Пап” Григорій XI вирішив повернути резиденцію до Ватикану та переїхав туди. Згодом, коли він помер, римський натовп змусив кардиналів на конклаві обрати “Папу-італійця”, щоб той знову не “втік” до Франції. Компромісною фігурою учасникам конклаву видався неаполітанець Бартоломео Пріньяно – майбутній Урбан VI. З одного боку він був італійцем за походженням, з іншого – жив у Неаполі, яким керувала французька династія Анжу. Це тимчасово влаштувало більшість кардиналів, які були французами. Однак новий Папа виявився норовливим. Спочатку він пішов проти кардиналів-неіталійців. Але згодом нажив собі ворогів і серед інших, засуджуючи їх за розкішне життя та вимагаючи припинити отримувати подарунки (а іноді й хабарі). За підозрою у зраді він позбавив низку діячів церкви духовного сану. Поступово кардинали просто відмовилися підкорятися Урбану та проголосили його хворим. А вибори, які самі ж і провели раніше, – незаконними через те, що відбувалися під тиском натовпу. Курія відлучила Урбана від церкви за “незаконне проголошення себе Папою”. А 20 вересня 1378 року “альтернативним” Папою обрали сина графа Женевського Роберта – він став Климентом VII. Очікувано резиденцією “антипапи” став Авіньйон. Папи наклали один на одного анафему. Віруючі ж і діячі церков розділилися: Урбана визнавали Священна Римська імперія, Угорщина, Польща, Англія та скандинавські країни, а Климента – Франція, Шотландія, Неаполь, Сицилія та країни Піренейського півострова.

20 вересня 1519 року почалося перше кругосвітнє плавання під керівництвом Фернана Магеллана.

Флот із п’яти каравелл вирушив із містечка Санлукар-де-Баррамеда. Ця експедиція коштувала Магеллану життя. При цьому португалець за походженням Фернан приніс славу Іспанії. Спочатку він намагався планувати “навколосвітку” в рідній Португалії. Однак раніше втратив довіру короля – через звинувачення в незаконній торгівлі та рапорт, який на нього написали під час служби у Марокко. План Магеллана король відкинув, і тоді мореплавець вирішив “перекинутись до конкурентів” – він вирушив до Іспанії, натуралізувався і домігся підтримки короля Іспанії. Навколосвітню експедицію спорядили за рахунок державної скарбниці. А метою мореплавців оголосили пошук “протоки до Південного моря”. Насправді ж іспанці розраховували не тільки знайти новий морський шлях “за спеціями”, а й отримати нові території, багатства та підданих. Останньому активно хотів перешкодити “старий знайомий” Магеллана португальський король Мануель I. Він навіть відправляв на переслідування мореплавців військово-морський загін. Але іспанці “вислизнули”. Під керівництвом Магеллана їм вдалося знайти протоку між Атлантичним і Тихим океаном на півдні, яка зараз носить ім’я мореплавця. Навколосвітнє плавання для більшості команди та самого Магеллана стало квитком в один кінець – із понад 260 осіб додому повернулися лише 18. А замість п’яти кораблів – один. Самого Магеллана вбили 27 квітня 1521 року під час боїв на острові Макатан, мешканці якого відмовилися платити данину іспанській короні.

20 вересня 1926 року стався зухвалий замах на одного з найвідоміших американських мафіозі – Аль Капоне.

“Конкуруюча” банда з Норт Сайду в Чикаго рознесла з автоматів весь перший поверх готелю “Хоуторн”, бо там, у ресторані, обідав Капоне. Стріляли на ходу з десятка автомобілів, що проїжджали повз будівлю. Аль Капоне вижив завдяки професіоналізму свого охоронця, який кинув гангстера на підлогу та накрив собою. Декілька людей отримали поранення. Після цього інциденту Аль Капоне наказав покрити свій “Кадилак” бронею, поставити куленепробивне скло, спеціальні шини та поліцейську сирену. Коли гангстера таки відправили до в’язниці, цей автомобіль конфіскували. Пізніше його використовував президент США Франклін Рузвельт. А банді з Норт Сайду гангстер, звичайно ж, помстився, влаштувавши знамениту “Різню на День святого Валентина”.

20 вересня 1946 року відкрився перший Каннський кінофестиваль.

Його створювали ще до Другої світової війни як альтернативу “підкореному фашистам” Венеціанському кінофестивалю. Остаточне рішення ухвалили після того, як у Венеції у 1938 році віддали головний приз фестивалю документальному фільму про XI літні Олімпійські ігри в Берліні – “Олімпія” Лені Ріфеншталь. Вважаючи, що адміністрація Гітлера втрутилася в рішення журі фестивалю, британська та американська делегації залишили форум. А французи вирішили створити власний фестиваль – із незалежним журі. Місцем проведення обрали Канни. А президентом погодився стати “батько кінематографа” – Луї Люм’єр. Відкриття першого Каннського кінофестивалю мало відбутися 1 вересня 1939 року. Однак у цей день Німеччина вдерлася до Польщі, розпочавши Другу світову війну. Тож фестиваль відклали на невизначений час – як з’ясувалося надалі, на сім років. 1946-го він тривав з 20 вересня по 5 жовтня, а зараз традиційно проходить у травні.

20 вересня 1991 року Верховна Рада ухвалила постанову “Про створення Служби національної безпеки України” (майбутньої СБУ). Першим пунктом цієї ухвали депутати ліквідували Комітет державної безпеки (КДБ) УРСР.

Церковне свято 20 вересня

20 вересня за новим церковним календарем православні в Україні вшановують пам’ять Великомученика Євстафiя Плакиди, його дружини Феопистiї та їхніх синів Агапiя та Феописта. Євстафій був воєначальником при двох римських імператорах. При цьому мав добре серце, помагав нужденним і бідним. Після чудесних знамень, які були самому Плакиді та його дружині  Феопистії, вони звернулися до християнського пресвітера та прийняли хрещення разом із дітьми. Але далі на родину чекали тяжкі випробування. Померли всі слуги та худоба Євстафія, він був розорений. Але зрозумів, що це – випробування його сили духу й віри. Він разом із родиною покинув від і відплив до Єгипту. Але в дорозі капітан зсадив Євстафія та його синів на берег, а дружину залишив у себе, спокусившись її красою. Синів Євстафій теж втратив: переходячи бурхливу річку вбрід, він переносив дітей по черзі, й поки ніс одного, іншого схопив на березі лев і уніс в пустелю. Коли ж батько кинувся рятувати сина, другого на іншому березі потягнув у ліс вовк. Євстафій не зневірився, він молився Богу, 15 років провів у безперервній праці. А потім його за наказом імператора розшукали його ж воїни. Плакида повернувся в Рим і знову став воєначальником. Він і не знав, що серед новобранців, які прийшли до нього, – його сини. Вони обоє врятувалися, але до певного часу не впізнавали одне одного й батька. Лише, розговорившись, хлопці поділилися історіями свого викрадення дикими тваринами, й зрозуміли, що вони – брати. Цю розмову почула жінка, біля будинку якої загін у поході встановив намет. Це була дружина Євстафія та мати хлопців, яка також дивом врятувалася від капітана корабля. Вона не відрилася синам, але вирішила піти до їхнього командира, щоб попросити дозволу слідувати за його військом. Прийшовши, Феопистiя впізнала в командирові свого чоловіка та повідомила йому про синів. Родина возз’єдналася. Проте щастя було не тривалим. Після перемоги у війні Євстафій повернувся до Риму. Там імператор Адріан влаштував язичницьке свято із жертвоприношенням. Коли ж головний винуватець свята – полководець – не з’явився та не приніс жертву – його розшукали, й Плакида зізнався, що вірить у Христа. Тоді його звільнили та віддали під суд разом із родиною. Ніхто з них не зрікся віри. Тож Євстафія, його дружину й синів після тривалих тортур живими кинули в розпечену бочку. Вони померли, але їхні тіла залишилися неушкодженими.

Народні прикмети

Якщо шишки широко розкриті, то буде потепління. А якщо закриті, то скоро похолодає.

Чим вище на хвойних деревах ростуть шишки, тим пізніше настане зима.

Що не можна робити 20 вересня

Не можна грубо поводитися з дітьми та кричати на них.

Не варто свататися.

День невдалий для збору винограду.