Сьогодні 28 вересня: яке свято та день в історії

28 вересня 1066 року почалося норманське завоювання Англії. 1651-го Богдан Хмельницький уклав дуже невигідний для Гетьманщини Білоцерківський договір із поляками. 1864-го в Лондоні створили I Інтернаціонал. 1939-го СРСР та Німеччина підписали “Договір про дружбу та кордон”. А 1978-го помер Папа Римський Іван Павло І, який пробув на престолі лише 34 дні.

Свята та пам’ятні дати 28 вересня

28 вересня під егідою ООН проходять: Міжнародний день загального доступу до інформації, День свободи від голоду, Міжнародний день правових знань та Міжнародний день безпечного аборту.

Також у світі: Всесвітній день боротьби зі сказом, День “Пам’ятай мене” (його проводять в останній четвер вересня) та Всесвітній день моря.

28 вересня в історії

28 вересня 1066 року на англійському узбережжі неподалік міста Певенсі висадилися війська Вільгельма Завойовника. З цього моменту почалося норманське завоювання Англії.

Вільгельм був герцогом Нормандії. Титул отримав у 7 років – за заповітом батька, герцога Роберта I Диявола, хоч і був позашлюбним сином. Багато аристократів не визнавали права Вільгельма бути герцогом, проте іншої кандидатури, яка влаштовувала всіх, не знайшли. Уже в 15 років Вільгельм почав брати активну участь в управлінні Нормандією – після того, як король Франції посвятив юнака в лицарі. Герцог жорстко придушив два повстання, які організували проти нього спочатку двоюрідний брат, а згодом дядько. Крім того, Вільгельм завоював підтримку духовенства й самого Папи Римського, що стало йому в нагоді при завоюванні Англії.

Жодних “кровних” прав на англійський престол Вільгельм не мав. Король Англії Едуард Сповідник не залишив прямих спадкоємців. При цьому Вільгельм був його далеким родичем (але за лінією матері, а не батька-короля). Едуард деякий час своєї юності провів у родичів у Нормандії, тому був добре знайомий із Вільгельмом і в принципі активно залучав норманів до управління державою. Звідси веде початок історія, яку широко розповсюджували нормани під час вторгнення. Нібито саме Едуард обрав Вільгельма своїм спадкоємцем і навіть змусив наймогутнішого з англійських аристократів Гарольда Годвінсона дати клятву про вірність Вільгельму. Англійські хроністи все ж таки вважають, що насправді Едуард призначив спадкоємцем саме Гарольда – брата своєї дружини.

Хоч би як бачив престолонаслідування Едуард Сповідник, після його смерті це питання вирішували за допомогою зброї.

Спочатку англійці досить швидко обрали королем Гарольда Годвінсона і коронували його. Але його право на престол оскаржили одразу два претенденти: крім Вільгельма, правити Англією забажав Гаральд III Норвезький. Норвежці вторглися в Англію першими, тож король Гарольд Годвінсон боровся з ними (і переміг). Але паралельно в Нормандії Вільгельм готував своє вторгнення. Його репутація жорсткого правителя та людини, яка вміє досягати цілей, грала йому на руку. Повоювати під керівництвом герцога зголосилися не лише місцеві лицарі, але й воїни зі всієї Франції. Їх зібралося близько 7000 – величезне військо на той час. 27 вересня 1066 року ця армія, ще й із кіннотою, завантажилася на судна, а за ніч переправилася через Ла-Манш. 28 вересня вони висадилися на англійському березі. Вільгельм виступив у Гастінгс, де спорудив собі дерев’яний замок і став чекати на підхід англійської армії. Король Гарольд тільки-но здобув визначну перемогу – 25 вересня розбив норвежців поблизу містечка Стемфорд-Брідж. Норвезький король загинув у цій битві, а набіги вікінгів до Англії припинилися назавжди. Але сам переможець так і не зміг насолодитися цим визначним досягненням. Він був змушений одразу з однієї битви вирушати на іншу – ще й без підкріплення. Уже 13 жовтня він досяг позицій Вільгельма Завойовника. 14 жовтня норманські війська атакували англійців і розбили їх. Гарольда вбили у битві. Далі нормани оточили Лондон і змусили лідерів англосаксонської знаті підкоритися. Вільгельма визнали королем Англії і коронували 25 грудня 1066 року в ще недобудованому Вестмінстерському абатстві. 

28 вересня 1651 року Богдан Хмельницький підписав Білоцерківський мирний договір із Річчю Посполитою.

Це був вимушений крок після невдалої для війська Хмельницького Берестецької битви. Гетьман погодився на тяжкі умови. По суті Гетьманщина визнавала владу над собою поляків. Їм повертали маєтки у захоплених козаками та селянами воєводствах. Територію підпорядковану Хмельницькому обмежили єдиним – Київським – воєводством. Козаків позбавили будь-яких прав вести зовнішню політику, а військові союзи зобов’язали розірвати. Реєстрове козацьке військо потрібно було скоротити вдвічі. Проте все це виявилося не дуже важливим, адже Хмельницький використав договір лише як можливість для перепочинку та підготовки до нової військової кампанії проти Речі Посполитої. Військові дії розпочалися вже навесні 1652 року.

28 вересня 1864 року в Лондоні заснували Міжнародне товариство робочих. Самі засновники назвали його Міжнародний Інтернаціонал, звісно, не передбачаючи, що він стане “легендарним” (принаймні у радянському світогляді) Першим Інтернаціоналом.

Участь у зборах, де проголосили про створення “того самого Інтернаціоналу”, брав особисто прабатько подальшої комуністичної утопії Карл Маркс. Він же увійшов до Генеральної Ради – керівного органу нового Міжнародного товариства. При цьому слід зазначити, що він не був єдиним і головним ідеологом для соціалістичного руху свого часу. До товариства увійшли представники різних угруповань, які мали іноді протилежні уявлення про “світову пролетарську революцію” та соціалізм взагалі. Інтернаціонал через різницю поглядів досить швидко розколовся на три гілки, а надалі (1876-го) організацію розпустили.

28 вересня 1939 року міністри закордонних справ СРСР та Німеччини Молотов і Ріббентроп доповнили перелік документів, якими ділили Європу. Вони підписали “Німецько-радянський договір про дружбу та кордон”. Ним закріпили за фактом поділ захопленої двома країнами-агресорками Польщі.

Звичайно ж, загарбники на папері запевнили один одного, що їхнє завдання на окупованій території – “відновити мир і порядок”, а ще – “забезпечити народам, які там живуть, мирне існування, яке відповідає їхнім національним особливостям”. Кордон на території розірваної Польщі провели річками Західний Буг і Нарев (Нарва). У спільній заяві загарбники стверджували, що “підписаним сьогодні договором остаточно врегулювали питання, що виникли внаслідок розпаду польської держави, і таким чином створили міцний фундамент для тривалого миру у Східній Європі”. Вони також заявили: “відповідальність за продовження війни” нестимуть Англія та Франція. А в разі, якщо ці країни, що вступилися за Польщу, продовжать воювати, то уряди Німеччини та СРСР “консультуватимуться один з одним про необхідні заходи”. Ріббентроп після підписання договору зробив окрему заяву, де зокрема підкреслив: “німецько-радянська дружба тепер встановлена ​​остаточно”.

28 вересня 1978 року помер Папа Римський Іван Павло I (Альбіно Лучані).

Він пробув на престолі всього 34 дні (менше очолював Католицьку церкву лише Лев XI у 1605 році – 27 днів). Іван Павло I був першим Папою, який узяв собі подвійне ім’я – на честь двох своїх попередників. Він також відмовився від середньовічної церемонії коронації, замінивши її урочистою месою на паперті Базиліки Святого Петра. Як поганий знак сприйняли трагедію під час інтронізації Івана Павла I. Просто під час прийому нового Папи від інфаркту помер голова делегації РПЦ – митрополит Никодим (Ротов). Сам Іван Павло I трохи більше, ніж за місяць помер також від інфаркту в досить молодому для понтифіка віці – 65 років.

Церковне свято 28 вересня

28 вересня за новим церковним календарем християни вшановують пам’ять преподобного Харитона Сповiдника. Він постраждав в Іконії під час гонінь на християн. Харитон твердо сповідував віру в Христа та викривав на судилищі язичницьких богів. За це зазнав жорстоких тортур, проте, за божою волею, залишився живим. Він провів певний час у темниці, а коли переслідування вщухли, Харитона звільнили. Усе своє життя він присвятив служінню Богу. Чудом урятувався, потрапивши в полон до розбійників дорогою в Єрусалим. У печеру, куди розбійники кинули Харитона з наміром надалі вбити, заповзла змія, вона отруїла своєю отрутою вино. Розбійники напилися його та всі померли. А Харитон вирішив оселитися на місці свого чудового порятунку. Награбоване розбійниками золото роздав жебракам і в монастирі, а в печері влаштував церкву, навколо якої згодом утворився монастир – знаменита Фаранська Лавра. З часом Харитон, прагнучи до усамітнення, пішов далі в пустелю та поступово заснував ще дві обителі – Єрихонську та Сукійську, що зветься Старою Лаврою. Наприкінці життя трудився в печері на горі, поблизу Сукійської обителі. Помер мирно в глибокій старості. Похований, за його заповітом, у церкві, що побудована на місці розбійницької печери.

Народні прикмети

Погожий день 28 вересня – до холодної та сніжної зими.

Якщо в цей день холодний вітер, то наступне літо буде теплим.

Що не можна робити 28 вересня

Не можна займатися домашніми справами та прибиранням.

Не бажано виходити у двір і навіть за поріг.

Не можна ділитися планами та перераховувати гроші.