Смерть в аптечках. Чому на фронті досі гинуть поранені бійці ЗСУ

Брак аптечок. Китайські турнікети, що рвуться, та оклюзійні наліпки, які не тримаються. З медичним забезпеченням військових – скандал за скандалом. Чому мовчить командування медичних сил ЗСУ, розбиралася LIGA.net.

“Боєць під Авдієвкою отримав поранення в сідницю. Була можливість накласти турнікет. Його наклали, але він не витримав”, – розповідає госпітальєрка Катерина Галушка.

Поруч наклали другий. Кровотеча поновилася. Третій – він також спрацював лише тимчасово. Всі турнікети були з аптечок бійців. Китайські – розтягуються. Кровотечу зупинити так і не змогли.

Евакуація тривала дуже довго через щільні обстріли.

Коли екіпаж госпітальєрки зміг забрати пораненого, він був уже на межі, каже Галушка: “Наклали ще один турнікет, вже нормальний. Кров нарешті зупинилась. У вкрай важкому стані боєць опинився просто через те, що ні у кого поруч в аптечці не виявилось нормального турнікета. Хлопець вижив, чи лишилась у нього нога – не знаю. Після такого – сумніваюсь”.

У однієї з її напарниць тривала евакуація закінчилась страшніше – накладений турнікет не витримав. Іншого не було. Боєць загинув.

Таких історій у бойових медиків – безліч. Засилля неякісних турнікетів. Брак аптечок. Жіночі тампони замість тампонади. Оклюзійні наліпки, які не тримаються на закривавлених грудях. “Золота година”, протягом якої поранений має отримати допомогу, може розтягнутись на добу.

LIGA.net попросила Командування медичних сил роз’яснити, що відбувається із медичним забезпеченням захисників, але відповіді на запит не отримала. Запити колег також залишаються без відповіді.

ШЛЯХ. ЯК ФОРМУВАЛИСЯ ПРОБЛЕМА

Після мобілізації та навчального центру військовий потрапляє до свого підрозділу. Там йому мають видати все необхідне для служби – зброю, бронежилет та каску, а головне – аптечки.

Аптечок не вистачає, каже голова одеського фонду “Корпорація Монстрів” Катерина Ножевнікова: “Багатьом бійцям вже у навчальних центрах дають список того, що вони мають придбати. Аптечку – серед іншого. Тобто боєць ще не доїхав до свого начмеда, який може виявитись адекватним, а йому вже кажуть, що аптечку він має купити сам”.

Бойовий медик ЗСУ Євген Лата розповідає, що його підрозділ від моменту формування у 2022 році пережив кілька ітерацій аптечок. Від зовсім жахливих, із неякісними оклюзійними наліпками та китайськими турнікетами – до американських, де все було дуже якісним. Окрім турнікетів. Вони чомусь все одно виявились китайськими, хоча у накладній значились як фірмові турнікети САТ.

У підрозділів Нацгвардії, які працюють у найгарячіших точках на півдні, ситуація з турнікетами аналогічна – сертифікованих в аптечках немає.

За словами бойового медика морської піхоти Івана Мужнюка, потреби його підрозділу він закривав завдяки досвіду, підтримці волонтерів та репутації, напрацьованій ще з 2014 року.

Здебільшого аптечки доукомплектовуються медиками самостійно, підтверджує LIGA.net бойовий медик одного зі штурмових підрозділів Марина: “Не завжди в аптечках є хороші турнікети у потрібній кількості. Бувають аптечки без маркерів або щитків для очей. Тобто того, що справді може знадобитися. Те саме стосується і пластирів: є звичайний маленький пластир, а не рулон або армований скотч”.

Залежність від волонтерського спорядження зберігається плюс-мінус всюди, зазначає LIGA.net експерт з тактичної медицини, співзасновник PULSE та FAST Федір Сердюк. Наскільки вона критична?

“Це залежить від виду та роду військ, від того, чи залучений підрозділ у бойових діях. Ті, хто створювався для участі в активних загальновійськових боях, забезпечені краще, ніж ті, кого адаптували під них. І насамперед це залежить від командира”.

Якщо командування підрозділу, начмед і бойовий медик “забивають” на свою роботу, починаються проблеми із забезпеченням, додає Лата.

“Краще щось, аніж нічого” – хибний підхід, пояснює він. Працює не завжди.

АПТЕЧКИ, ЩО ВБИВАЮТЬ

Коли Командування медичних сил (КМС) запевняє, що “близько 100%” військових частин, які виконують бойові завдання, забезпечені засобами тактичної медицини – це правда. Лише формально, каже Мужнюк.

Те, чим укомплектовані аптечки, часто низької якості:

“Є перелік засобів, які мають бути в індивідуальній аптечці бійця. Наприклад, написано: має бути “кровоспинний механічний засіб для зупинення кровотечі типу турнікет”. Він є. Але в Україні досі немає стандарту якості цього турнікету. Тому в аптечці може лежати і китайська підробка, і волонтерський самороб”.

Частково проблема засилля неякісних або саморобних турнікетів виникла на початку повномасштабного вторгнення, коли військові підрозділи ставили на облік величезну кількість неякісного такмеду, припускає бойовий медик одного з підрозділів тероборони Олексій.

За відсутності стандартів, методики та системи перевірки якості аптечок (та їх наповнення), які передають Силам оборони, це спровокувало кризу.

Зокрема – через недосвідченість медиків та начмедів, небажання провокувати конфлікти із командуванням фразою: “Я це не прийму”.

“Користуватись всім цим не можна, воно вбиває. Замінити турнікети на якісні від волонтерів ми можемо. Але їх також потрібно ставити на баланс, – розповідає Олексій. – Що робити із неякісними турнікетами, які вже стоять на обліку – незрозуміло. Списати їх просто так – неможливо”.

Баласт неякісного такмеду створює багато додаткових проблем, вирішення яких потребує часу і нервів. Якщо посадовці підрозділу до цього не готові, особовий склад продовжує користуватися тим, що вже є.

Турнікет – це перше, за що хапається боєць, у разі чого, на полі бою, каже Мужнюк. З китайських турнікетів, які йому доводилось зрізати з поранених і загиблих на полі бою, “можна розвісити окрему стіну плачу”.

В Україні і досі відсутні стандарти якості елементів індивідуальної аптечки, наголошує Мужнюк. Зрозуміти, чи якісним є, наприклад, китайський турнікет до того, як боєць використає його на полі бою, практично неможливо. Це лотерея ціною в життя.

Якщо ж медик постійно не працює із бойовими травмами, він дійсно може не розуміти різниці. “У нас є багато підрозділів, які не беруть активної участі у бойових діях. Там особовий склад може мати аптечку або рюкзак медика і ніколи його не використати”, – говорить Лата.

МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – НЕ ЛИШЕ АПТЕЧКИ

Перша допомога на полі бою – це складна система, в якій перебуває поранений від власне моменту поранення і до стабілізаційного пункту.

“Це і аптечки, і вміння ними користуватися, наявність і рівень навичок медиків, кількість і якість евакуаційного транспорту, його оснащеність, – перераховує Ірина Гук. – Це ціла низка дуже дорогих спецзасобів вже для медика, а не бійця: вузлові турнікети, внутрішньокісткові доступи, лінійка нош, засобів інтубації та зігрівання рідин і пораненого. Це питання можливості вливання крові, це проблема часу евакуації”.

Під час роботи у напрямку села Вербове (Запорізька область), за словами медиків, “золота година”, протягом якої мають отримувати допомогу поранені військові, іноді тривала від 6 до 24 годин.

Медичне керівництво підрозділу перед кожною бойовою задачею займається медичною розвідкою та медичним плануванням, розповідає Мужнюк. План евакуації погоджується з командуванням.

Та реальність часто суперечить попереднім планам.

“Вийшли, виявили, що на позицію треба йти вузесенькою стежечкою. Ноги на ширині плечей поставити не можна. Крок в сторону – вибух: все щільно усипано мінами, лежать як камінчики на дорозі, – розповідає один з медиків на умовах анонімності. – Стежка йде вгору-вниз, через ярки, засипані бліндажі, повалені дерева. Іти по ній – три кілометри. По цій дорозі нам треба евакуювати людей. А це нереально”.

Якщо під час штурму підрозділ просувається вперед, відстань евакуації збільшується ще на кілька кілометрів, які потрібно долати під постійними обстрілами. Часто – навіть без евакуаційного транспорту.

Не можна розраховувати лише на один план, на війні він постійно змінюється під впливом факторів, які не залежить від КМС, каже Мужнюк. “Єдине, на що КМС має впливати – передавання техніки підрозділам. Броньованої насамперед”, – каже він.

Поки що ж медевак у розумінні медичних сил – це машина, розповідає Лата. Але тоді це виходить не медевак, а таксі.

СИТУАЦІЯ ПОКРАЩУЄТЬСЯ, АЛЕ НАДТО ПОВІЛЬНО

Позиція Командування медичних сил – що у них все гаразд і що на шляху пораненого від поля бою до стабпункту – теж все гаразд, вважає Ірина Гук: “Насправді ситуація тривожна. Помирають поранені. Зокрема – через неякісні засоби першої допомоги. Елементи аптечки тут – взагалі верхівка айсбергу, яку ми обговорюємо, бо це хоч трошки зрозуміло широкому загалу”.

Командування медичних сил визнає, що є проблеми, додає Ножевнікова. Минулого тижня відбулась онлайн-зустріч представників КМС з волонтерами. На ній обговорювали багато проблемних питань, зокрема й аптечок. Має запрацювати робоча група, яка пророблятиме рішення.

Медики на передовій та керівництво в тилу – два різні світи, між якими прірва, каже Ножевнікова. Але діалог хоча би зсунувся з мертвої точки. Ситуація повільно покращується. Однак особливих сподівань немає.

Потрібне перезавантаження управлінської структури, вважає Сердюк.

“У 2014 році ми мали успадковану від Радянського союзу систему управління. Потім перейшли на J-структуру об’єднаних штабів, створили Командування медичних сил, – нагадує експерт з тактичної медицини. – Тепер є керівники медслужб у кожному командуванні військ, на кожному напрямку і у кожній частині. Де багато няньок, там дитя – каліка”.

Читайте також: Бійці ЗСУ можуть загинути на передовій від неякісних китайських турнікетів