Сьогодні 5 жовтня: яке свято та день в історії

5 жовтня 1883 року народився полковник армії УНР Петро Болбочан, який вибив більшовиків із Криму. 1933-го з харківського театру “Березіль” звільнили режисера Леся Курбаса. 1962-го відбулися одразу дві знакові прем’єри – вийшов перший фільм “бондіани” – “Доктор Ноу” та перший сингл гурту “The Beatles” “Love me do”.

Свята та пам’ятні дати 5 жовтня

5 жовтня під егідою ООН відбувається Всесвітній день вчителів.

Також у світі: День боротьби з менінгітом, День енергоефективності, Міжнародний день боротьби з проституцією та Міжнародний день Джеймса Бонда.

5 жовтня в історії

5 жовтня 1883 року народився майбутній полковник армії УНР Петро Болбочан.

Військову освіту він здобув у Харківській області – в Чугуївському юнкерському училищі. Був учасником Першої світової війни, а з початком Української революції 1917-1921 рр. займався організацією українських військових частин.

“На початку 1918-го сформував Республіканський курінь, реорганізований у 2-й Запорізький піший курінь. “Запорожці” Петра Болбочана стали одним з найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР: відіграли ключову роль у звільненні Києва в лютому 1918-го та під час визволення від більшовиків Лівобережжя та Південно-Східної України, блискуче провели Кримську операцію у квітні 1918-го. Мав незаперечний авторитет серед підлеглих, а більшовики обіцяли за його голову 50 тисяч золотих рублів“, — повідомляє про Болбочана Український інститут національної пам’яті.

Однак подальша доля полковника склалася трагічно. На початку його зняли з командування Запорізьким корпусом після відступу з Лівобережжя на початку 1919 року. Війська під його командуванням відступили спочатку від Харкова до Полтави, а потім здали Полтаву. Щодо справедливості усунення Болбочана, ступеня його вини у відступі та реальної можливості відбити більшовицьку навалу, думки істориків розходяться. Декілька днів після усунення Болбочан провів під арештом, а потім ще кілька місяців – у Станіславі (сучасному Івано-Франківську) під наглядом місцевої влади. Там сталася історія, що призвела до звинувачення Болбочана у зраді та подальшого розстрілу. Полковник зробив невдалу спробу захопити командування своїм Запорізьким корпусом.

При цьому сучасні історики вважають, що його просто використовували місцеві чиновники та військові, метою яких була протидія Симону Петлюрі.

“Він не розібрався в ситуації, оскільки не був політичним та військовим стратегом, не розібрався у політичних інтригах, які розгорнулися в 1919 році. Саме десь після квітня 1919-го політичні інтриги дуже розвинулися, як в уряді та Директорії УНР, так і в ЗУНР. Думаю, він став саме жертвою цих інтриг”, – висловила думку історикиня Валентина Піскун в інтерв’ю “Радіо Свобода”.

Полковника заарештували та засудили до смертної кари за підозрою в намірах здійснити державний переворот (усунути від влади Головного отамана Симона Петлюру).

“Завдяки великій симпатії у військах, мав змогу втекти. Однак не зробив цього, бо прагнув довести, що за ним немає жодної провини. Перед стратою його закатували до божевілля. Попри численні звернення до Симона Петлюри з проханням про помилування, розстріляний 28 червня 1919-го на станції Балин на Хмельниччині. Слідство продовжувалося і після страти, але не знайшло ніяких підтверджень державної зради та підготовки заколоту”, – зазначили в Українському інституті національної пам’яті.

5 жовтня 1933 року з харківського театру “Березіль” звільнили керівника – режисера Леся Курбаса. Це сталося одразу після прем’єри п’єси “Маклена Граса” (23 вересня). Вже до цього моменту до Курбаса та його творчого колеги – драматурга Миколи Куліша у радянської влади та так званих “критиків” накопичилися претензії. Їхні постановки були надто “модерновими” та “не радянськими”. Рішення про звільнення Курбаса ухвалила колегія Народного комісаріату УРСР. У протоколі засідання наголосили, що Курбас зайняв позицію “українського націоналіста”, а театр під його керівництвом “не зміг посісти відповідне місце у створенні українського радянського мистецтва”. На захист Курбаса, ризикуючи не лише кар’єрою, а й життям, під час засідання виступили чотири актори: Іван Мар’яненко, Йосип Гірняк, Борис Балабан та Роман Черкашин. Однак ні від звільнення, ні від подальших репресій Курбаса вони не могли врятувати. Його заарештували вже 25 грудня за абсурдними звинуваченнями в участі в “контрреволюційно-терористичній Українській військовій організації” та намірі вбити другого секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева.

Далі з арештанта вибивали зізнання. А ґрунтуючись на них, 9 квітня 1934 року суд виніс вирок: п’ять років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Режисера заслали на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу. Навіть там, у таборі, він поставив кілька п’єс. Коли 1936-го Курбаса перевели до Соловецького табору, там він також створив театр і поставив “Аристократів” Миколи Погодіна та “Учня диявола” Бернарда Шоу. Він творив до останніх днів життя, поставивши “Маленькі трагедії” за Пушкіним уже на засланні на острові Анзер. А 9 жовтня 1937 року ім’я Курбаса потрапило до списку засуджених до розстрілу в’язнів Соловецького табору.

Список із 1825 осіб затвердила особлива трійка управління НКВС Ленінградської області РРФСР. Його розстріляли 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох разом із Миколою Кулішем, з яким він створив легендарний харківський “Березіль”.

5 жовтня 1962 року відбулася світова прем’єра першого з фільмів майбутньої “бондіани” – “Доктор Ноу”.

Джеймса Бонда зіграв Шон Коннері. За перший фільм про Бонда актор отримав гонорар у 125 тисяч доларів. При цьому спочатку погодився на 17 тис. доларів і відсоток від касових зборів. Взагалі вся творча команда першої стрічки супер успішної саги ділилася спогадами про те, як на всьому доводилося економити. Адже кіностудія “United Artists” виділила на фільмування лише 1,1 млн доларів. Успіх фільму був разючим, і загалом про Бонда зняли 27 фільмів: 25 з них – “класична бондіана”, випущена компанією “EON Productions”. Ще два фільми зняли без участі “EON Productions” – “Казино Рояль” (1967) та “Ніколи не кажи ніколи” (1983). Як правило, до списку фільмів “бондіани” їх не включають.

5 жовтня 1962 вийшов перший сингл британської групи “The Beatles” – “Love Me Do”.

Він одразу досяг 17-го місця у хіт-параді Великої Британії. А після релізу в США через два роки зайняв перший рядок хіт-параду “Billboard Hot 100”. Авторство пісні, як у багатьох хітів “The Beatles” – колективне. На початку її склав ще у 16 ​​років Пол Маккартні, коли прогулював заняття у школі. А потім Джон Леннон трохи доопрацював мотив.

Церковне свято 5 жовтня

5 жовтня за новим церковним календарем вшановують пам’ять мучениці Харитини. Свята мучениця Харитина у дитинстві залишилася сиротою. Її виховав як рідну доньку християнин Клавдій. Дівчина була прекрасна зовні, розумна та палко вірила в Христа. Вона привела до християнства багатьох язичників. Загинула мученицькою смертю у 304 році – після жахливих тортур за часів гонінь проти християн імператора Діоклетіана.

Народні прикмети

Якщо клен та черемха вже скинули листя – скоро прийде зима.

Якщо в повітрі ще є павутиння, тепло протримається довго.

Тепла погода – до снігової та морозної зими.

Якщо на дорогах багнюка, то до 7 грудня сильних холодів не буде.

Що не можна робити 5 жовтня

Не можна носити темні речі. Вони можуть спричинити невдачі.

День невдалий для того, щоб робити пропозицію, свататися чи гуляти весілля.

У жодному разі не можна підіймати будь-які речі та гроші із землі.