«Це найвищий джихад». Навіщо ХАМАС потрібна війна з Ізраїлем?

Атака терористів ХАМАС звела нанівець нормалізацію відносин між Ізраїлем і Саудівською Аравією. Але після того, як уляжеться пил, регіональні держави Близького Сходу – Саудівська Аравія й Об’єднані Арабські Емірати, ймовірно, вирішать об’єднатися, щоб протистояти зростаючій мережі терористів і бойовиків Ірану і його союзників – ХАМАСу, Хезболли, хусітів в Ємені і шиїтів в Іраку, пише видання Foreign Affairs. 

Автор статті – Меттью Левітт, директор Програм розвідки та боротьби з тероризмом Вашингтонського інституту Близького Сходу.

Напад ХАМАСу 7 жовтня застав зненацька майже всіх – і особливо Ізраїль, який щосили намагався відреагувати, коли сотні бойовиків рушили через кордон із сектора Газа, щоб розв’язати кампанію терору. Але за кілька місяців до нападу ХАМАС фактично попередив, що конфлікт може статися.

Наприкінці серпня Салех аль-Арурі — один із лідерів угрупування ХАМАС, що базується в Бейруті, — заявив ліванським новинам, що політика ізраїльського уряду, зокрема, захоплення земель на Західному Березі та зіткнення між євреями та арабами у мечеті Аль-Аякса можуть призвести до регіональної війни.

«Ми готуємось до тотальної війни. Ми уважно обговорюємо перспективи цієї війни з усіма зацікавленими сторонами», – сказав він.

У квітні цього року делегація ХАМАС зустрілася в Бейруті з Хасаном Насраллою, лідером ліванського терористичного угруповання «Хезболла», щоб обговорити співпрацю між двома організаціями як «вісь опору» Ізраїлю. Зустріч була не першою. Представники ХАМАСу, “Хезболли” та іранського спецпідрозділу «Кудс» уже багато років регулярно зустрічаються в Ірані та Лівані. Після ракетної війни між ХАМАС та Ізраїлем у травні 2021 року редактор ліванської газети, пов’язаної з «Хезболлою», повідомив, що ХАМАС, «Хезболла» та Іран координували бойові дії з «об’єднаного військового штабу» у Бейруті.

ХАМАС не повідомляв про те, що нападе на Ізраїль, але для будь-кого, хто спостерігав, його наміри були цілком очевидними. Після того, як ХАМАС захопив владу в Секторі Гази у 2007 році, деякі стверджували, що угруповання стане помірнішим, поки перебуває при владі. Але думка про те, що ХАМАС змінить свою політику, завжди була видаванням бажаного за дійсне. 7 жовтня ХАМАС ясно дав зрозуміти, чого він насправді хоче.

Хоча різанину планували, мабуть, місяці, вирішили її провести, щоб зірвати нормалізацію відносин між Ізраїлем та Саудівською Аравією.

Коли Арурі заговорив про перспективу регіональної війни, насильство на Західному Березі досягло рекордно високого рівня. Число палестинських обстрілів ізраїльтян зростало, а ізраїльські сили провели там одну з наймасштабніших контртерористичних операцій за останні роки. У Єрусалимі палестинські віруючі та ізраїльські сили безпеки зіткнулися в мечеті Аль-Аякса, одному з найсвятіших місць в ісламі та на місці Храмової гори, одного з найсвятіших місць в юдаїзмі.

Після того як ізраїльські сили штурмували мечеть у квітні, заарештувавши та побивши палестинців, ХАМАС скористався ситуацією та закликав палестинців «вжити заходів для захисту мечеті Аль-Аякса». Після 7 жовтня Мохаммед Дейф, командувач військового крила ХАМАС, виправдав напади на ізраїльських мирних жителів захистом Аль-Аякса.

Заклик захистити мечеть Аль-Акса – це хороша пропаганда, але це лише привод, а не провокуючий фактор для війни, яку розв’язав ХАМАС.

Насправді, саме перспектива нормалізації відносин Ізраїлю з Саудівською Аравією більше, ніж будь-що інше, спонукала ХАМАС розпочати атаку.

Така ескалація, як підрахували лідери терористів, завадить цим новим дипломатичним зусиллям, які, на їхню думку, назавжди підірвуть позиції палестинської справи серед арабських та мусульманських країн. Більше того, нормалізація зміцнить альянс проти Ірану та його довірених осіб, включаючи ХАМАС та Хезболлу. Таким чином, Іран та «Хезболла» не лише посилили свою запальну риторику, а й, зважаючи на все, брали участь у стратегічному плануванні нападу ХАМАС. Заступник радника з національної безпеки США Джонатан Файнер заявив, що Іран був «широко замішаний» у нападі з огляду на його багато років фінансування, навчання та озброєння ХАМАС.

Планування різанини в Хамасі почалося щонайменше рік тому. Таке оперативне планування зачіпає основну природу ХАМАС, який завжди був відданий ідеї знищити Ізраїль та виступав проти вирішення проблеми двох держав. Регіональна нормалізація відносин із Ізраїлем дала ХАМАСу привід напасти прямо зараз.

Лідери ХАМАС, Хезболли та Ірану за останні кілька тижнів кілька разів засудили нормалізацію стосунків із «сіоністським ворогом». Вони розглядали встановлення дипломатичних відносин між Ізраїлем та Саудівською Аравією як перетворюючу подію. Це створить де-факто оборонний альянс проти Ірану і фактично покладе край палестинському вето на миротворчі відносини арабів та мусульман з Ізраїлем. 2 жовтня Насралла виступив проти угоди: «Будь-яка країна, яка підписує угоду про нормалізацію, має бути засуджена. Це дуже небезпечний крок та удар у спину палестинському народу, мечеті аль-Акса та відмова від Палестини». Лідери ХАМАСу виступили з аналогічними заявами.

А нещодавні політичні та соціальні потрясіння в Ізраїлі переконали Насраллу, що Ізраїль «слабший за павутину».

Поки що рано говорити, яку пряму роль Іран та Хезболла могли зіграти у плануванні чи підготовці до атак. Але операція ХАМАС витікає прямо зі сценарію “Хезболли”, якому ізраїльські військові роками готувалися протистояти на північному кордоні. Частково шок був викликаний знайомою тактичною операцією — захопленням ізраїльських поселень, вбивством та викраденням мирних жителів, а також зйомкою відео бойовиків, які утримують територію Ізраїлю, щоб пробити гігантську дірку у почутті безпеки та стримування Ізраїлю, але на іншому кордоні.

РОЗПАЛЮВАННЯ ВІЙНИ

У заяві, опублікованій 7 жовтня, Ісмаїл Ханія, високопоставлений політичний лідер ХАМАС, високо оцінив «велику перемогу» та «сліпучий тріумф» свого угруповання. Він привітав його «благочестивих і мужніх борців» і виступив проти «пораженців» — арабських лідерів, які прагнуть нормалізації відносин із Ізраїлем. Потім Ханія пообіцяв поширити бойові дії на Західний Берег і далі до Ізраїлю та закликав «усю арабо-мусульманську громаду» приєднатися до битви, наскільки вони можуть. Ціль? Звільнити в’язнів ХАМАСу із ізраїльських в’язниць, а потім «звільнити» мечеть Аль-Аякса та всю історичну Палестину; іншими словами, знищити Ізраїль.

Ефектно прориваючи оборону Ізраїлю, ХАМАС не тільки прагнув спонукати інших зробити те саме, але й хотів переконати Саудівську Аравію та інші арабські та мусульманські держави відмовитися від планів нормалізації відносин із Ізраїлем.

Деякі арабські країни, можливо, прислухаються до попередження Ханії, але коли вляжеться пил, їх найбільш ймовірний висновок з цієї війни буде протилежним.

Регіональні держави, такі як Саудівська Аравія і Об’єднані Арабські Емірати, ймовірно, прийдуть до висновку, що їм слід об’єднатися, щоб протистояти зростаючій мережі терористів і бойовиків Ірану та його союзників, клубу, до якого входять не тільки Хамас і Хезболла, а й хусіти в Ємен і шиїтські ополчення в Іраку. Для країн Перської затоки уроки цієї війни стосуватимуться Ірану та його проксі-мережі у ширшому розумінні, а не лише ХАМАС.

Однак не можна заперечувати, що принаймні у короткостроковій перспективі різанина ХАМАС порушила перспективи нормалізації ситуації. Ізраїльські офіційні особи ясно дали зрозуміти, що повернення до довоєнного статусу ХАМАС, який зберігає владу в секторі Газа, не може бути й мови.

Ізраїль не може миритися із ситуацією, коли ХАМАС продовжує утримувати близько 150 заручників, включаючи дітей та іноземців, у тому числі невідому кількість американців. Нормалізація на даний момент не обговорюється, оскільки Ізраїль входить у боротьбу з ХАМАСом у секторі Газа, а палестинські громадяни страждають від трагічних наслідків війни.

Решта світу також може, нарешті, усвідомити, що весь ХАМАС – це терористичне угруповання і до нього слід ставитися відповідно. Мирних жителів щонайменше з 25 країн, крім Ізраїлю, було вбито, взято в полон або зникли безвісти внаслідок нападу ХАМАС. Білий дім оголосив 10 жовтня, що щонайменше 14 американців убито і ще як мінімум 20 зникли безвісти.

ХАМАС розумів, що Ізраїль жорстко відреагує на його напад, особливо з огляду на кількість заручників, які він узяв у Газі. І це цілком могло бути частиною плану терористів із втягування Ізраїлю у бомбардування по будинках у секторі Газа, де ХАМАС побудував тунелі та великі міські оборонні споруди.

Але терористи ХАМАС, ймовірно, відчули сміливість провести таку масштабну операцію, бо мали підтримку «Хезболли» та, можливо, інших іранських довірених осіб. «Хезболла» вже випустила ракети по Ізраїлю, спробувала вдарити по єврейських громадах на ізраїльській стороні кордону та здійснила атаки безпілотників через кордон. Якщо ізраїльські сухопутні війська увійдуть у сектор Газа, «Хезболла» може відкрити другий чи навіть третій фронт, атакувавши ізраїльських солдатів з Лівану та з контрольованою Сирією частини Голанських висот. Згадайте серпневу заяву Арурі про те, що ХАМАС обговорює перспективи регіональної війни «з усіма зацікавленими сторонами».

Хамас робить ставку на можливість горизонтальної ескалації на інші фронти. Навіть єменські хусити та шиїтські ополченці Іраку приєдналися до них зі своїми погрозами.

Використовуючи Сектор Гази як притулок, ХАМАС набрав та навчив чимало бойовиків, а також створив можливості для виробництва власних ракет і мінометів та копання складних тунелів. Замість того, щоб дотримуватися довгострокового перемир’я, яке дозволило б мешканцям Гази працювати в Ізраїлі та розвивати свою економіку, ХАМАС вважав за краще розпочати війну, яка, за словами його політичного керівництва, має лише один кінець.

«Це найвищий джихад», — кричав Ханія, коли розігралася атака 7 жовтня, — «виходом якого може бути лише перемога чи мучеництво».

Читайте також: Ізраїлю загрожує війна на п’ять фронтів