Вони плакали – шведський доброволець, що воював під Куп’янськом, про полонених

Доброволець Іноземного легіону Патрік Діаз приїхав на війну, не маючи бойового досвіду. Він сам оплатив своє навчання у Польщі, щоб стати бойовим медиком та допомогти захисникам України.

“Друзі думали, що я божевільний, і казали, що треба ще подумати”, – поділився в інтерв’ю в етері нацмарафону Діаз.

У Швеції в нього залишилася сім’я та маленькі діти. Їм Патрік не зізнався, що їде “на нуль”. Сказав просто: “Я їду допомагати людям”. При цьому добровольцю, який ніколи не бував на фронті, спочатку знадобилося навчання. Щоб вирушити захищати Україну, він сам оплатив навчання у Польщі, де набув базових навичок тактичної медицини.

“У мене не було досвіду, я жодного разу не був на війні. Це було дуже нове для мене, але треба було якось починати. Я був у Куп’янську військовим медиком у легіоні”, – розповів Патрік.

У Куп’янську та в Сумській області, він навчав українських бойових медиків. І, звичайно, спілкувався з місцевими жителями.

“Я іноді намагався не спілкуватися з ними занадто багато, тому що завжди людям цікаво, особливо іноземці. Вони задавали дуже багато запитань, і можливо, не можна було давати на них відповіді. Але так, ми будували там певні стосунки. “Мама Катя” – вона особлива жінка. Вона доглядала за нами, коли я був у регіоні Суми. Вона прала мої речі, годувала – не тільки мене, а весь наш загін”, – поділився легіонер.

Читайте також:  Армія РФ досягла обмежених успіхів під Куп’янськом — ISW

Мовний бар’єр при спілкуванні йому “знімав” гугл-перекладач, хоч іноді переклад і виходив смішним. “Але я якось викручуюсь”, – зазначив Патрік.

Безумовно, легіонерові довелося побувати й у бойових умовах. Він чесно зізнається – було страшно.

“Я завжди боюся. Я думаю, це добре – завжди мати якийсь страх. Тому що, коли ти маєш страх, ти подумаєш  двічі перед тим, як щось робити. Аби не робити ніяких незважених вчинків, я завжди думаю два рази. Напевно, через те, що я дійсно боявся, це допомогло мені залишитися живим“, – вважає доброволець.

На Херсонщині легіонери здебільшого займалися пошуком російських колаборантів та самих окупантів, які не встигли втекти під час контрнаступу. Шведський легіонер розповів про реакцію загарбників на зустріч із тими, ким їх лякали – нібито “натовськими найманцями”.

“Здебільшого вони говорили про те, наскільки їм страшно. Вони плакали. Їм було дуже страшно через те, що їх упіймали. Вони не питали, хто ми”, – поділився Патрік Діаз.