Сьогодні 21 жовтня: яке свято та день в історії

21 жовтня 1520 року Фернан Магеллан відкрив протоку між Атлантичним і Тихим океанами. 1672-го народився гетьман Пилип Орлик. 1879-го Томас Едісон закінчив роботу над лампочкою розжарювання з вугільною ниткою. 1933-го на знак протесту проти Голодомору ОУНівці вбили начальника канцелярії консульства СРСР у Львові. 1947-го розпочалася операція “Захід” – масова депортація українців до Сибіру.

Свята та пам’ятні дати 21 жовтня

21 жовтня в Україні – День працівників целюлозно-паперової промисловості. Його традиційно відзначають у третю суботу жовтня.

У світі: Всесвітній день йододефіциту, Міжнародний день начос, День балаканини або День базіки та два перехідні свята, які припадають на третю суботу жовтня – Міжнародний день археології та Всесвітній день співу. 

21 жовтня в історії

21 жовтня 1520 року Фернан Магеллан під час першого й останнього в житті навколосвітнього плавання відкрив, а надалі – пройшов протоку між Атлантичним і Тихим океанами.

Цього дня експедиція Магеллана досягла мису Вірхенес. Моряки дійшли висновку, що біля нього є протока, оскільки вода була солоною та глибокою. Магеллан наказав двом судам – ​​”Сан-Антоніо” та “Консепсьйон” вивчити протоку. Один із кораблів (“Сан-Антоніо”) не витримав прокладки шляху протокою, адже фарватер був важким для судноплавства. Корабель повернувся та самовільно залишив експедицію Магеллана, вирушивши до Іспанії. Інші кораблі флотилії подолали дистанцію 372 км і вийшли в південну частину Тихого океану. Саме Магеллан назвав його “Спокійним морем”, дуже помилившись в оцінках через спокій незнайомих вод на першому етапі подорожі.

21 жовтня 1672 року народився гетьман Війська Запорізького Пилип Орлик. Він походив із родовитої шляхетської родини. Батько Орлика загинув, коли синові був лише рік, і його виховувала мати. Майбутній гетьман здобув гарну освіту. Він знав вісім європейських мов, а також давньогрецьку та латину. Навчався в єзуїтській Віленській академії та Києво-Могилянській академії. Після закінчення навчання став писарем Київської духовної консисторії, а згодом на запрошення перейшов на роботу до Генеральної військової канцелярії до Батурина. 1702 року (за іншими даними – 1706-го) став Генеральним писарем Війська Запорізького. Був довіреною особою гетьмана Івана Мазепи та разом з ним об’єднався зі шведською армією проти московитів Петра I. Після розгрому в Полтавській битві Орлик емігрував до Османської імперії. Мазепа з представниками старшини та козаками виїхав до Бендер (зараз – територія Придністров’я в Молдові). Загалом Гетьманщину залишило понад 4,5 тисячі воїнів. Після смерті Мазепи вони обрали 5 квітня 1710 року Пилипа Орлика гетьманом України у вигнанні.

Сучасним українцям Орлик насамперед відомий як автор першої української Конституції, яка увійшла в історію як Конституція Пилипа Орлика. Насправді самого слова “конституція” в назві документа немає. Це була угода, яку новий гетьман, за традицією, уклав зі старшиною та запорожцями. Вона називалася “Договори та постанови прав і свобод Війська Запорізького”. Документ був дуже демократичним для тогочасного світу. У Конституції було прописано поняття “вільного народу”, основи правосуддя, антикорупційні та соціальні підвалини.

Орлик упродовж усього життя не полишав надії звільнити Україну з-під московської окупації. 1711 року він за підтримки Швеції та Османської імперії здійснив визвольний похід в Україну з 16-тисячним військом. Вони дійшли до Білої Церкви та почали її облогу, проте не змогли взяти місто через відступ татар, які входили до гетьманського війська. Дорогою татари почали грабувати українські села, тож козаки та селяни, які приєдналися до війська Орлика, також покинули службу, щоб рятувати домівки від колишніх союзників. У результаті в гетьмана залишилося лише 3000 воїнів, і він змушений був відступити до Бендер. Наступні 30 років він прожив у еміграції – в постійному пошуку союзників для визволення України серед європейських монархів. Помер гетьман 24 травня 1742 року.

21 жовтня 1879 року Томас Едісон закінчив роботу над лампочкою розжарювання з вугільною ниткою, яка стала одним із найбільших винаходів XIX століття. Головним досягненням відомого винахідника стала не сама ідея лампочки, а можливість її практичної реалізації та виробництва. У лампочці Едісона були міцна нитка розжарювання та стійкий вакуум. А той факт, що подібних лампочок одночасно можна було використати велику кількість, відкрив еру електричного освітлення.

21 жовтня 1933 року ОУНівці у Львові на знак протесту проти Голодомору вбили начальника канцелярії радянського консульства (та чекіста) Алєкєя Майлова. Атентат (політичне вбивство) скоїв молодий боєць ОУН Микола Лемик.

Він прийшов у консульство як людина, яка нібито планує переїзд до радянської України. Зареєструвався у книзі відвідувачів під вигаданим ім’ям. Лемик домагався зустрічі з консулом, але натомість його провели до кабінету, де замість консула здійснював приймання “нібито секретар”, а насправді “службіст” Майлов. Почавши розмову з радянським агентом, Лемик лівою рукою (оскільки був шульгою) вихопив з кишені пістолет і двічі вистрілив у Майлова – в голову та серце. При спробі залишити консульство нападник поранив кур’єра, який намагався заблокувати двері приймальні. Кур’єр через вікно почав кликати поліціянтів на допомогу. ОУНівець дочекався появи польської поліції та здався без опору. Надалі судовий процес він використав для того, щоби зробити публічні політичні заяви. Зокрема, заявив, що мотив скоєного ним вбивства – це протест проти дій радянської влади, яка “силою загарбала українську державу, нищить українську культуру і терором та голодом нищить українську націю”. Лемика засудили до смертної кари, але через молодий вік (йому було 19) замінили вирок на довічне ув’язнення. Він все ж таки не сидів у в’язниці все життя – зміг вирватися на початку Другої світової війни, восени 1939 року, коли німецька авіація бомбила Польщу й зокрема в’язницю, де перебував Лемик. Вирвавшись, він зміг дістатися Кракова, де знову приєднався до національно-визвольної боротьби.

21 жовтня 1947 року в СРСР розпочалася операція “Запад” – одна з наймасовіших депортацій населення України до Сибіру та Казахстану.

Насамперед таким чином радянська влада хотіла відправити якнайдалі сім’ї ОУНівців та знищити будь-яку базу для національно-визвольного руху в окупованій країні. Підготовку до депортації розпочали з літа. 22 серпня 1947 року вийшов наказ міністра держбезпеки СРСР № 00430 “Про виселення сімей засуджених, убитих, тих, хто перебуває на нелегальному становищі, активних націоналістів та бандитів із території західних областей України”. Уже 10 вересня з’явилася й відповідна ухвала Ради міністрів СРСР. План заходів розробили та погодили до 10 жовтня. Керував операцією “Запад” оперативний штаб із депортації, створений у Львові на чолі із заступником міністра МВС УРСР Дятловим. У процесі задіяли понад 50 тисяч військових, співробітників МДБ, МВС тощо. Операцію готували цілком секретно, на місцях про неї дізналися десь за два-три дні до реалізації, а десь просто під час виконання наказів. На схід відправляли мешканців Волинської, тодішніх Дрогобицької та Станіславської, Львівської, Рівненської, Тернопільської та Чернівецької областей. Ідея полягала в тому, що близько 150 тисяч людей хотіли депортувати одним днем ​​– 21 жовтня. У будинки до українців вдиралися з 2-ї ночі до 6-ї години ранку. Але не скрізь це вдалося – на сучасній Івано-Франківщині та в Чернівецькій областях планам окупантів завадив високий сніговий покрив – до двох метрів. Через необхідність його розчищати депортацію довелося відкласти до 23 жовтня. Але це був виняток.

Надалі людей, діставши просто з ліжок і не давши зібрати будь-які речі, вантажили на потяги на 87 залізничних станціях. Перший ешелон рушив 22 жовтня 1947 року о 6 годині 38 хвилин. Він прямував зі станції Ковель до станції Усяти Томської області. Останній ешелон “завантажили” 26 жовтня. На цьому вигнання із рідних будинків сотень тисяч українців було завершено. Їх привозили для виконання важких робіт на підприємствах вугільної промисловості на сході СРСР.

Так званих “активних українських націоналістів” відправили під конвоєм до Омської області – працювати у сільському господарстві.

“Операція “Запад” стала однією з наймасовіших депортацій українців, організованою комуністичним режимом. За своїм масштабом вона є злочином співмірним із депортаціями кримських татар у 1944 році чи виселенням українців у рамках акції “Вісла”, організованою польською комуністичною владою”, – наголошують в Українському інституті національної пам’яті.

21 жовтня 1950 року набули чинності Женевські конвенції про захист жертв війни.

Церковне свято

21 жовтня за новим церковним календарем в Україні – Димитрівська поминальна субота. У цей день також вшановують пам’ять преподобного Іларiона Великого. Це ранньохристиянський святий і чудотворець. Він жив у ІІІ – ІV століттях. Іларіон народився поблизу міста Газа в Палестині. У віці 15 років жив зі святим Антонієм два місяці в пустелі. Після смерті батьків роздав успадкований маєток убогим, а сам повернувся в пустелю біля міста Маюма. Іларіон заснував перший у Палестині монастир. У 65 років святий відлюдник відправився до Єгипту. Там він знов-таки оселився в пустелі – неподалік Афродитополя. У часи правління імператора Юліана Відступника язичники знищили  монастир Іларіона, а його самого хотіли вбити. Але він врятувався та згодом переселився до Сицилії. Там творив чудеса, зокрема врятував місто від затоплення. Помер Іларіон у поважному віці – 80 років – на Кіпрі.

Народні прикмети

Якщо 21 жовтня ясний день – буде швидке похолодання.

Якщо сонце червоне – чекайте на мороз.

Якщо 21 жовтня тепло, то надалі буде відлига.

Що не можна робити 21 жовтня

Не можна піднімати нічого з підлоги та землі – знайдена річ не принесе щастя.

День не підходить для того, щоб вирушати в дальню дорогу.