Сьогодні 25 жовтня: яке свято та день в історії

25 жовтня в Україні – День військового капелана. У цей день у 1921 році розпочався Другий зимовий похід армії УНР. У 1962-му під час Карибської кризи постпред США в ООН на засіданні Радбезу продемонстрував фотографії радянських ракет на Кубі. У 2015-му Україна офіційно припинила авіасполучення з РФ.

Свята та пам’ятні дати 25 жовтня

25 жовтня в Україні відзначають День військового капелана. Від початку саме цей день визначили для свята на честь святого Мартина Милостивого (єпископа Турського та засновника військового духовенства). Цього року в деяких громадах День військового капелана відзначили в день пам’яті Мартина Милостивого за новим церковним календарем – 12 жовтня. Але офіційно свято з 25 жовтня не переносили.

Також 25 жовтня в Україні – День маркетолога.

У світі: Міжнародний день боротьби жінок за мир, Всесвітній день опери, Міжнародний день поінформованості про карликовість, Європейський день юстиції, День панк-культури та Всесвітній день макаронів.

25 жовтня в історії

25 жовтня 1920 року в Криму народився український військовий льотчик, кримський татарин Султан Амет-Хан – двічі Герой Радянського Союзу.

У роки Другої світової війни Султан здійснив понад 600 бойових вильотів, особисто збив 30 ворожих літаків, а у складі групи – ще 19. Один із найвідоміших епізодів його бойового шляху – це таран німецького бомбардувальника “Юнкерс” у травні 1942 року. Тоді ліве крило радянського винищувача застрягло в палаючому літаку ворога. Цей факт використали у фільмі “Хайтарма”, присвяченому депортації кримських татар. Саме Амет-Хан став прототипом головного героя картини.

Льотчик отримав 15 бойових нагород, двічі – звання Героя Радянського Союзу. Але через свою національність після завершення Другої світової війни довгий час не міг влаштуватися на роботу льотчиком-випробувачем. Друзі радили Султану не вказувати в документах, що він татарин. Але він категорично відмовлявся від таких пропозицій. За допомогою бойових товаришів він усе ж таки влаштувався в Льотно-дослідний інститут під Москвою. Там протестував понад 50 типів літаків. Першим у СРСР здійснив автоматичне заправлення літака в повітрі та відпрацювання різних систем катапультування. Уже в післявоєнний час його представили до третьої Зірки Героя Радянського Союзу. Але нагородження Амет-Хана скасував особисто Сталін. Про це відомо із спогадів Лаврентія Берія. Той зацитував слова Сталіна так: “Як це татарина допустили до надсекретних випробувань?” Після смерті Сталіна Султан став одним із підписантів листа до ЦК КПУ про реабілітацію кримських татар та надання їм дозволу повернутися додому. Загинув герой 1 лютого 1971 року – під час чергового випробувального польоту.

25 жовтня 1921 року розпочався Другий зимовий похід армії УНР, який став набагато трагічнішим, ніж перший. Це була остання відчайдушна спроба повернути Україні втрачену державність. І хоча підготовка до Другого зимового походу проходила у вкрай несприятливих умовах, його командувач Юрій Тютюнник щиро вірив у успіх.

Похід проходив на тлі примирення поляків із росіянами. Коли польська армія (ситуативні союзники УНР) перестала воювати з більшовиками восени 1920-го, українська армія ще більше місяця продовжувала бойові дії. Але наприкінці листопада змушена була відступити на території, окуповані Польщею, і скласти там зброю. 15 тисяч вояків УНР роззброїли в Польщі та розмістили там у таборах для інтернованих. 18 березня 1921 року Польща уклала Ризький мир з РРФСР та УРСР. Вони поділили між собою українські та білоруські землі. Тож сподіватися воїнам УНР залишалося лише на себе – а також можливість підняти народне повстання. Саме це було метою походу – продемонструвати людям, що українська держава має силу, та підняти їх на боротьбу.

На той момент територію України окупувало радянське військо – понад 1,2 млн осіб. Тож з боку армії УНР могло йтися лише про напівпартизанські дії. Ще в січні 1921-го, розуміючи, до чого йдеться, українське командування сформувало Партизансько-повстанський штаб. Почалася підготовка до походу, командувачем якого Симон Петлюра призначив Тютюнника. Українці отримали певну підтримку з боку поляків: ті обіцяли допомогти постачанням штабу та дозволили використати для походу інтернованих старшин та козаків – випустити 2000 воїнів, які погодяться взяти участь у поході. Повстанський штаб формував в Україні підпільну мережу, об’єднуючи частини армії УНР, які залишалися на радянській території та перейшли до партизанської боротьби. Також проводилась агітація серед населення. Паралельно розробляли план походу, який мав стати сигналом для загального повстання. Через процедури погодження з поляками початок походу кілька разів переносили. Зрештою, у другій половині жовтня частину інтернованих воїнів (1200 осіб) перевезли до кордону. До них приєдналися добровольці та штабісти. На півдні приєднатися до бойових дій мала окрема група армії, яку створили на території Румунії – з воїнів армії УНР, що відступили на територію цієї країни. План передбачав наступ трьох груп: Південної (з Румунії), Подільської та Волинської з Польщі. Головну ставку робили на Волинську групу, якою командував особисто Тютюнник.

24 жовтня 1921 Симон Петлюра видав наказ про початок операції. Першою в похід вирушила Подільська група – вона перетнула кордон із території Польщі в ніч з 25 на 26 жовтня. Ця група досягла успіху – з боями подолала території Хмельницької, Вінницької та Житомирської областей та вийшла до району, де мала з’єднатися з Волинською групою. Однак саме на цю, головну силу українського війська, чекала справжня трагедія. Воїни на чолі з Тютюнником перейшли кордон 4 листопада. Вони навіть захопили частину Коростеня – вокзал та склад зі зброєю, випустили політичних в’язнів, розстріляли чекістів та розігнали радянську міліцію. Але утримати місто не змогли. Війська рушили вглиб України – на з’єднання з Подільською групою. Проте потрапили в пастку – червоноармійці оточили групу Тютюнника біля села Малі Міньки на Житомирщині. У нерівному бою загинуло понад 400 українських солдатів, ще 537 потрапили в полон. З оточення змогли вийти лише 120 старшин та козаків, у тому числі сам Тютюнник. З 443 полонених, що не померли від поранень, 361 радянські окупанти розстріляли. Інших, які в якийсь період життя служили в Червоній армії, відправили до Києва на додаткові допити. Але їхня доля була нічим не кращою, ніж у побратимів – більшість або загинула у в’язниці, або також була розстріляна.

За таких обставин не досягла успіху й Південна група походу. Вони взагалі перетнули кордон Румунії лише 17-18 листопада, а з’ясувавши обстановку, буквально одразу повернулися назад. Подільська група, дізнавшись про долю Волинської, повернулася до Польщі. Частина бійців Армії УНР залишилася в Україні та продовжила партизанити. Партизанський рух продовжувався в Україні до кінця 1923 року. Найвідомішою його силою стала Холодноярська республіка в Черкаській області.

25 жовтня 1962 року відбулася чергова знакова подія часів Карибської кризи. Постійний представник США в ООН Едлай Стівенсон на засіданні Ради безпеки продемонстрував фотографії радянських ракет на Кубі. Тоді відбулася одна із найзнаменитіших сцен між представниками США та СРСР в ООН – діалог між Стівенсоном та радянським постпредом Зоріним.

Стівенсон вимагав від Зоріна визнати очевидне: радянська ядерна зброя на Кубі є. Він запропонував радянському представнику відповісти просто: “Так чи ні”. А Зорін відповів: “Я не перебуваю в американському суді! І тому не хочу відповідати на запитання, яке задається в прокурорському плані. Свого часу ви отримаєте відповідь!” Тоді помічники Стівенсона внесли до зали Ради безпеки плакат зі збільшеними аерофотознімками пускових установок радянських ракет на Кубі. Цього ж дня до Кремля надійшов лист президента США Кеннеді, в якому він заявляв, що радянська сторона порушила обіцянки щодо Куби. І Хрущов “дав задню”. Погодивши це рішення з партійною верхівкою, керівник СРСР продиктував листа Кеннеді, в якому пообіцяв вивезти ракети в обмін на американську обіцянку невтручання у політичну ситуацію на Кубі. Через два дні після цього Хрущов вирішив додати ще одну умову – про виведення американських ракет “Юпітер” із Туреччини, що знову затягнуло кризу.

25 жовтня 2015 року Україна офіційно припинила авіасполучення з РФ. Передумовою закриття авіасполучення стала запроваджена Україною заборона на польоти в країну для тих авіакомпаній РФ, які здійснювали рейси до Криму, порушуючи повітряний простір України. У відповідь у Москві вирішили заборонити усі рейси з України. Тоді Україна “підвищила ставки”, повідомивши, що якщо РФ не скасує своє рішення, то заборона на польоти в Україну стосуватиметься всіх російських авіакомпаній, а не лише до тих, що здійснювали авіарейси до Криму. Наступні переговори були безрезультативними. Авіасполучення остаточно припинилося о 0:00 у неділю, 25 жовтня. Останній рейс із Києва до Москви вилетів 24 жовтня о 20:40 з аеропорту Бориспіль.

Церковне свято 25 жовтня

25 жовтня за новим церковним календарем в Україні вшановують пам’ять мучеників Маркiана i Мартирiя. Святі мученики служили у Константинопольському соборі. Маркіан був читцем, а Мартирій іподіаконом; обидва вони несли послух як нотарії, тобто секретарі патріарха Павла Сповідника. Єретики вигнали і таємно стратили патріарха Павла, а кафедру передали єретику Македонію. Маркіана та Мартирія загарбники намагалися залучити на свій бік лестощами, але марно. Тоді їх почали залякувати тортурами та смертю. Але це не допомогло. Маркіана та Мартирія засудили до смерті. Перед смертю мученики піднесли до Господа молитву та схилили голову під меч. Їхні тіла поховали православні християни. Пізніше, за вказівкою єпископа Іоанна Золотоуста, мощі святих мучеників перенесли до спеціально збудованої церкви.

Народні прикмети

Якщо 25 жовтня гримить грім, то зима буде сніжною й теплою.

Якщо зірки вночі яскраві – скоро буде мороз, а якщо тьмяні – потепління.

Що не можна робити 25 жовтня

Не можна пліткувати, брехати й обманювати.

Не можна відмовляти в допомозі та милостині.