Сьогодні 29 жовтня: яке свято та день в історії

29 жовтня – День автомобіліста та дорожника. У цей день Україна переходить на зимовий час. У 1618-му стратили авантюриста, капера, лицаря та фаворита Єлизавети I Волтера Релі. 1923-го Туреччину проголосили республікою. 1941-го німці захопили Чугуїв. 1998-го США запустили до космосу найстаршого астронавта – 77-річного Джона Гленна.

Свята та пам’ятні дати 29 жовтня

29 жовтня в Україні – День автомобіліста та дорожника, його відзначають в останню неділю жовтня. Також цього дня професійні свята у військових фінансистів Збройних сил України та працівників служби позавідомчої охорони МВС.

У ніч із 28 на 29 жовтня Україна переходить на зимовий час – о 4:00 годинник необхідно перевести на годину назад.

У світі: Всесвітній день боротьби з інсультом, Міжнародний день псоріазу та День відлюдника.

29 жовтня в історії

29 жовтня 1618 року стратили сера Волтера Релі – одну з найяскравіших персон часів правління англійської королеви Єлизавети I.

Релі досяг вершин в англійському суспільстві, але дорогою вгору зібрав повний “букет” заздрісників та смертельних ворогів. Він походив із родини збіднілого поміщика, та ще й був другою дитиною від третього шлюбу батька. Тож від народження хлопцеві не світило якесь успішне життя. Але в ті часи часто для досягнення успіху були потрібні тільки сміливість і вдача. А цього авантюристу Релі було не позичати. З 17 років він бився – причому брав участь у релігійних війнах у Франції на боці гугенотів. Він навіть особисто став свідком Варфоломіївської ночі та зміг її пережити. Далі воював проти ірландців, які виборювали свою незалежність, і грабував іспанські кораблі в Атлантиці.

Після придушення повстання Десмонда в Ірландії отримав у володіння частину земель, які конфіскували в учасників повстання. Як яскравий учасник цих подій був представлений Королівському двору. Досить швидко Релі привернув увагу незаміжньої англійської королеви Єлизавети I. Легендарною стала історія про те, як одягнений за останньою модою Релі кинув свій плащ у калюжу перед королевою, щоб та не забруднила туфлі. Чи цим вразив Єлизавету Релі, чи написанням для неї віршів та послань алмазом на склі кімнати в палаці, чи готовністю реалізувати будь-яку відчайдушну її ідею – результат це не змінює. Завдяки прихильності королеви Релі став одним із найбагатших людей в Англії. Він отримав монополію на олово, ліцензію на експорт вовняного сукна, згодом – лицарське звання, придворні посади. У дарунок від Єлизавети I фаворит отримав палац Дарем Хаус і маєток Шерборн. На балах перший танець королева віддавала Волтеру Релі, на королівському полюванні дозволяла їхати праворуч від себе. Успіхи у фаворита були не лише при дворі. Він продовжував успішні морські експедиції, атакував іспанський флот. А в 1580-х заснував першу англійську колонію в Америці – на острові Роанок (відому як Зникла (або Втрачена) колонія). У ній народилася перша англійська дитина в Америці – Вірджинія Дейр. На честь Релі названо столицю Північної Кароліни в США – місто Ролі. Також саме кораблі королівського фаворита вперше доставили до Англії тютюн і картоплю.

Зрозуміло, що зліт Релі дратував дуже багато родовитих дворян. Їхній шанс позловтішатися настав, коли фаворит впав у немилість через одруження на фрейліні королеви Єлизаветі Трокмортон. На той час королеві було вже майже 60 років, але вона не готова була погодитись на роль жінки, яку можуть залишити заради іншої. Дізнавшись про одруження фаворита, вона навіть вислала за ним корабель у бік Америки, куди той плив. А повернувши Релі до Англії, веліла кинути його в Тауер. Дружину Релі назавжди відлучили від двору. Згодом Єлизавета все ж таки змінила гнів на відносну милість, замінивши вирок для колишнього фаворита на заслання в Дорсетшир.

Але справжні біди спіткали Релі після смерті Єлизавети I. Яків I Стюарт, зійшовши на престол, почав своє правління з репресій проти колишнього фаворита королеви. Він позбавив колишнього улюбленця долі доходів від монополій, потім відібрав у нього подарунок Єлизавети – палац. А 1603-го під тиском короля суд визнав сера Волтера винним у державній зраді – у сфабрикованій справі. Його засудили до страти через повішення, потрошення та четвертування. Але через великі заслуги Релі перед короною Яків все ж таки зволікав із втіленням у життя цього кровожерливого вироку. Сер Волтер провів 13 років у Тауері – в таких комфортних умовах, що навіть під час ув’язнення вдруге став батьком. Останній шанс ексфавориту король дав у 1616 році. Релі переконав Якова, що зможе роздобути для нього золото – в експедиції до Гвіани. Яків погодився за однієї умови: за найменші сутички з іспанцями сер Волтер відповідає головою. Сутичка таки сталася – не з вини Релі. У тій перестрілці вбили його старшого сина, після чого англійці розбили іспанців. Єдиним шансом авантюриста було назавжди залишитись по той бік океану, але його експедиція не мала успіху – золото не знайшли, з місцевим населенням відбувалися бої. Внаслідок цього його команда відмовилася виконувати накази командира. Тому Релі був змушений підкоритися волі більшості та повернутися до Англії – на вірну смерть.

Король виконав погрозу – за сутичку з іспанцями (і вже за наявності попереднього вироку суду) Релі обезголовили 29 жовтня 1618 року на Старому дворі біля Вестмінстерського Палацу.

29 жовтня 1923 року Туреччину проголосили республікою. Це стало наслідком поразки Османської імперії у Першій світовій війні, її окупації та визвольної війни турків проти країн Антанти. За умовами Мудорського перемир’я, яке Османська імперія уклала 30 жовтня 1918 року з Антантою, країна практично втрачала незалежність. Франція, Велика Британія та Італія окупували значну частину території імперії.

Початком активного опору окупації стало вбивство італійськими військовими кількох десятків турків під час заворушень 19 травня 1919 року. У країні почали формуватися партизанські загони, а паралельно відбувалися й політичні процеси. На турецькій території офіцери османської армії та лідери думок почали створювати “суспільства захисту прав”. Цей розрізнений партизанський і громадянський рух став оформлюватися в потужну силу влітку 1919 року, коли його очолив генерал османської армії Мустафа Кемаль. Він об’єднав невеликі організації в єдиний Національний рух, який проголосив за мету збереження суверенітету та цілісності Османської імперії.

Щоб “приборкати” повстанців Кемаля, англійці переконали султана піти на угоду з Національним рухом та провести вибори. Але результати цих виборів для окупантів і султана стали несподіванкою – більшість здобули саме кемалісти. Однак, до реальної перемоги було ще далеко. Попереду в Кемаля та його прихильників було кілька років протистояння одночасно окупантам та султанській адміністрації, яка була залежною від них. Починаючи з 1920 року, в Туреччині сформувалися два центри влади – кемалістський уряд (Великі національні збори Туреччини) та адміністрація султана Мехмеда VI Вагідеддіна. ВНСТ заявили, що султанська адміністрація перебуває під контролем “невірних” і що обов’язком кожного мусульманина є опір іноземному втручанню у справи Туреччини. Тим часом окупанти змусили султана підписати Севрський мирний договір – ще принизливіший, ніж попереднє перемир’я. Їм у турків відібрали більшу частину територій, у тому числі всі європейські. Кемалісти заявили, що не визнають умови Севрського мирного договору та перейшли до активних бойових дій. Переломним моментом стала битва за Анкару влітку 1921 року, коли турецька армія Кемаля розбила греків, що переважали за чисельністю. З цього почався так званий Великий турецький наступ, під час якого турецька армія звільнила практично всю континентальну частину країни. Протягом визвольної війни кемалісти підписували низку договорів про перемир’я з різними арміями окупантів. Фінальним став Лозанський мирний договір, який уклали 24 липня 1923 року між Османською імперією, Великою Британією, Францією, Італією, Румунією, Японією і Королівством сербів, хорватів і словенців. Згідно з ним Туреччина зберегла за собою території, які збиралися відторгнути за Севрським мирним договором. Захистивши суверенітет країни, того ж року, 29 жовтня, Мустафа Кемаль проголосив Туреччину республікою. Він сам став її першим президентом, прийнявши ім’я “Ататюрк” (“батько турків”).

29 жовтня 1941 року німецькі війська окупували Чугуїв, а також Липці та Старий Салтів. З часів окупації Чугуєва залишилося багато свідчень про встановлений режим кривавого терору. Розстріли місцевих жителів проводили в яру на околиці Зачугівки. Перша спроба вигнати окупантів із Чугуєва успішно завершилася 10 лютого 1943 року, проте місто перейшло під контроль радянської армії ненадовго. За тимчасовим звільненням відбулася повторна окупація та чергові розправи. Крім того, посилилися заходи щодо вивезення населення до Німеччини. За час повторної окупації, за інформацією чугуївських краєзнавців, із міста вивезли 1310 осіб – переважно чоловіків. Тих, хто чинив опір, розстрілювали. Вдруге – і вже остаточно – нацистських загарбників із Чугуєва вигнали 11 серпня 1943 року. Це відкрило радянським військам шлях для наступу на Харків.

29 жовтня 1998 року США запустили до космосу найстаршого астронавта – Джона Гленна.

На момент польоту йому було 77 років та 103 дні. При цьому Джон Глен побував у космосі не вперше. Він узагалі легендарна особистість для американської авіації. Гленн служив у морській піхоті США з 1943 року. Під час Другої світової здійснив 59 бойових вильотів. А потім брав участь у Корейській війні. Після цього став льотчиком-випробувачем. Йому належить рекорд швидкості трансконтинентального перельоту, встановлений 1957 року. 1959-го увійшов до першої групи американських астронавтів, яка готувалась до космічних польотів за програмою “Меркурій”. Вперше до космосу він полетів 20 лютого 1962-го, ставши першим американським астронавтом, який здійснив орбітальний космічний політ. Гленн тоді тричі облетів земну кулю. Загін астронавтів він залишив у 1964-му та зайнявся бізнесом. Потім став сенатором США від штату Огайо й обирався до Сенату постійно – з 1974 по 1999 роки. 1983-го він став кандидатом у президенти США. Але космос Гленна не відпустив. 1998-го 77-річний сенатор став фахівцем із корисного навантаження на космічному кораблі “Діскавері”. Його другий політ у космос тривав значно довше першого – не кілька годин, а понад тиждень – із 29 жовтня до 7 листопада.

Церковне свято 29 жовтня

29 жовтня за новим церковним календарем в Україні вшановують пам’ять преподобномучениці Анастасiї Римлянки.  Анастасія жила у ІІІ столітті. У дитинстві вона втратила батьків. Дівчинку виховувала настоятелька жіночого монастиря Софія. Звісно, ​​Анастасія виросла віруючою християнкою. Коли почалися гоніння на християн імператора Деція, градоначальник Пров, за велінням імператора, наказав привести Анастасію. Вона вийшла назустріч озброєним воїнам. Пров, побачивши красу дівчини, намагався умовити її зректися віри в Христа і врятувати так своє життя, проте вона твердо відхилила такі пропозиції. Тоді дівчину піддали жорстоким тортурам, у тому числі їй відрізали язик. Народ обурився таким знущанням з Анастасії, тоді тортури припинили, а мученицю обезголовили. Тіло Анастасії кинули на корм диким звірам. Але її вихователька Софія знайшла тіло та поховала дівчину.

Народні прикмети

Якщо на траві та деревах іній – очікуйте на потепління.

Якщо дощ пішов вранці, то швидко закінчиться, а якщо ввечері – триватиме довго.

Якщо вітер південний – погода погіршиться надовго.

Що не можна робити 29 жовтня

Не можна залишати дітей без нагляду.

Не можна сперечатися з близькими та згадувати старі образи.

Краще не планувати на цей день важливі справи, не здійснювати великих покупок і не вести справ із незнайомцями.