Сьогодні 31 жовтня: яке свято та день в історії

31 жовтня – Гелловін. Цього дня 1517 року Мартін Лютер оприлюднив 95 тез проти індульгенцій. 1922-го Беніто Муссоліні став прем’єр-міністром Італії. 1941-го завершили спорудження найбільшої пам’ятки світу – чотирьом президентам США на горі Рашмор. 1984-го вбили прем’єр-міністерку Індії Індіру Ганді.

Свята та пам’ятні дати 31 жовтня

31 жовтня у світі відзначають Гелловін. Історію цього свята деякі дослідники ведуть з дохристиянських часів – від кельтського Саваня (свята збирання врожаю). Але останнім часом більш поширена версія походження все ж таки від католицького свята – Дня Всіх Святих. Спочатку його відзначали не в листопаді, а у травні. У VIII столітті 1 листопада Папа Римський Григорій III освятив у Римі каплицю в базиліці св. Петра на честь Усіх Святих. На цю дату він і переніс святкування в Римі Дня Всіх Святих. А в IX столітті папа Григорій IV ухвалив, що 1 листопада буде Днем Усіх Святих у всій церкві. Напередодні Дня Всіх Святих проводили передсвято, яке називалося “All Hallows Even” (“Вечір Усіх Святих”) – скорочено “Hallowe’en”. Головним символом свята є “ліхтар Джека” – гарбуз, на якому вирізають обличчя, а всередину вставляють свічку. Також у традиції – перевдягання в страшні костюми та похід у такому вигляді по сусідах за солодощами.

У світі сьогодні також: Всесвітній день міст, Міжнародний день економії, Міжнародний день Чорного моря, День чаклунства та День Реформації.

31 жовтня в історії

31 жовтня 1517 року католицький священник Мартін Лютер оприлюднив 95 тез проти індульгенцій.

Свій текст він прибив до дверей собору у Віттенберзі. Це стало точкою відліку в церковній Реформації. У своїх тезах Лютер жорстко розкритикував буллу папи Римського Лева Х про відпущення гріхів та продаж індульгенцій з метою “Сприяти побудові храму св. Петра та порятунку душ християнського світу”. Лютер критикував саму ідею можливості “списати гріхи” за гроші. Чутки про тези поширилися блискавично, і Лютера викликали в 1519 році на суд і Лейпцизький диспут. У ході диспуту “бунтівний священник” висловив сумнів у справедливості та непогрішності католицького папства. За це Лев Х наклав на Лютера анафему. Лютер публічно спалив буллу про анафему і написав звернення “До християнського дворянства німецької нації”. У ньому реформатор заявив, що боротьба з папським засиллям є справою усієї німецької нації. Заснована Лютером протестна течія в католицизмі швидко оформилася в окрему церкву, названу його ім’ям, – Лютеранську.

31 жовтня 1922 року Беніто Муссоліні став прем’єр-міністром Італії.

Король Віктор-Еммануїл пішов на це призначення під тиском “чорносорочників”, які провели “Марш на Рим”. До цього моменту Італійський союз боротьби, очолюваний Муссоліні, не досягав значних політичних успіхів. У 1919 році нечисленна на той момент партія програла свої перші вибори. 1921-го змогла таки провести до парламенту 38 депутатів, включаючи самого Муссоліні. Але до більшості було далеко. Однак фашисти в Італії пішли таким само шляхом, як і нацисти в Німеччині – почали формувати бойові загони. У Гітлера це були штурмові загони, у Муссоліні – “чорносорочники”. В обох випадках здебільшого до загонів вступали колишні військові, які не знайшли себе у мирному житті після завершення Першої світової. На початку чинний італійський уряд не відчув небезпеки для себе з боку бойовиків Муссоліні, їх навіть негласно підтримували у боротьбі проти місцевих соціалістів. Коли ж ця сила стала справді масштабною та забажала влади, виявилося, що протиставити “чорносорочникам” особливо нічого.

Після обрання до парламенту Муссоліні спочатку намагався здобути владу політичними методами – протягом 1921 року він працював над створенням коаліції з іншими політичними партіями. Але марно. Уже в парламенті майбутній дуче трансформував Італійський союз боротьби в Національну фашистську партію. Поступово настрої шанувальників Муссоліні радикалізувалися, а протистояння із прем’єр-міністром Італії Луїджі Факта наростало. Мітинги, на яких Муссоліні демонстрував своє видатне красномовство, збирали дедалі більше людей. Стало зрозуміло, що нова партія вже має більшу підтримку в країні, ніж у неї є місць у парламенті. Тоді фашисти вирішили перейти до боротьби за владу на вулицях. На 60-тисячному мітингу в Неаполі 24 жовтня 1922 Муссоліні заявив: “Настав час фашистам зайнятися управлінням Італією. Вона або буде передана нам добровільно, або ми підемо маршем на Рим і самі захопимо його до своїх рук”. При цьому сам лідер фашистів участі у марші не взяв. Його організували чотири так званих квадрумвіри – чотири лідери маршу: Еміліо Де Боно, Італо Бальбо, Чезаре Марія Де Веккі та Мікеле Біянкі.

Після кількох днів зборів 27 жовтня “Марш на Рим” розпочався. Його чисельність оцінюють у не більше ніж 30 тисяч осіб. Дорогою до столиці вони озброювалися, захоплюючи гвинтівки на військових складах (часто військові самі передавали зброю “чорносорочникам”, підтримуючи рух). Масштаб проблеми прем’єр-міністр Факта усвідомив лише тоді, коли марш став наближатися до міста. Він зустрівся з королем і почав готувати наказ про введення надзвичайного стану та введення військ до Риму. Але вночі король Віктор-Еммануїл провів переговори з депутатами-фашистами та військовим керівництвом. Хоча генерали запевняли, що армія вірна короні, у тому, як поведуться військові, були великі сумніви. Тож король вирішив домовитися. Він відхилив запровадження надзвичайного стану та запропонував колишньому прем’єру Антоніо Саландарі сформувати новий уряд, включивши до нього Муссоліні та інших фашистських діячів. Однак Муссоліні вже бажав лише повної влади – він відхилив пропозицію та заявив, що вимагає посаду прем’єр-міністра. Під тиском натовпу, що вже критично наблизився до Риму, король 29 жовтня погодився призначити прем’єром Муссоліні. Той приїхав до Риму з Мілана вночі 30 жовтня. Одночасно загони фашистів увійшли до столиці. У таких умовах Муссоліні зустрівся з королем, представив склад свого уряду та вже наступного дня, 31 жовтня, офіційно обійняв посаду.

31 жовтня 1941 року завершили створення монумента чотирьом президентам США на горі Рашмор.

18-метрові голови Джорджа Вашингтона, Томаса Джефферсона, Теодора Рузвельта та Авраама Лінкольна висікали (з перервами) з 1927 по 1941 рік. Якщо слідувати початковій ідеї скільптора, слід вважати, що роботи 1941 року не завершили, а просто зупинили. Адже планувалося створити фігури до пояса. Цьому завадили щонайменше дві фундаментальні причини – смерть скульптора Джона Гутзона Борглума та Друга світова війна, що набирала обертів.

Ідею перетворити гору на монумент запропонував ще 1922 року історик штату Південна Дакота Доан Робінсон. У його поданні зі скель повинні були висікти постаті завойовників Дикого Заходу. Але Борглум, до якого в результаті звернулися задля практичної реалізації задуму, вирішив, що зображати на скелях ковбоїв не цікаво, і запропонував замінити їх видатними президентами США. Конгрес схвалив такий проєкт. Роботи почалися 1927-го й були справді титанічними. У них задіяли 400 шахтарів, скелелазів та скульпторів. Скелі підривали, а вже потім “допрацьовували” відбійними молотками та кувалдами. Загалом із будівельного майданчика вивезли 410 тисяч тонн гірської породи. Першим своєї нинішньої форми набув Джордж Вашингтон – його обличчя вирізали у 1934 році. Через два роки був готовий “скельний” Томас Джефферсон. Труднощі скульпторам своєю бородою створив Авраам Лінкольн, проте з ним впоралися до 1937 року. Обличчя Теодора Рузвельта в основних рисах оформилося 1939-го.

У планах була ще ціла низка робіт. Виконати їх Борглум не встиг – він помер у березні 1941-го, тож завершенням проєкту керував син сульптора. Від продовження фігур до пояса відмовилися. За задумом Борглума, за головою Лінкольна у скелі мав розташовуватися історичний архів – для зберігання оригіналів державних документів США. Цю ідею частково реалізували лише 1998 року. Тоді в печері за скелею-Лінкольном створили титанове сховище, де знаходиться скринька з 16 емальованими дощечками. На них вигравірувано Декларацію незалежності, Конституцію США, біографію чотирьох президентів і скульптора, а також історію Сполучених Штатів. Прикриває сховище гранітна плита вагою 544,3 кг.

31 жовтня 1984 року прем’єр-міністерка Індії Індіра Ганді загинула від рук своїх охоронців. Це сталося у Нью-Йорку. Убивство здійснили брати Беант і Сатвант Сингхи. Як з’ясувалося, вони мали тісні зв’язки з групою сикхських екстремістів. Ті ж поклялися помститися Ганді за осквернення “Золотого храму” під час операції “Блакитна зірка”, яку провів уряд Ганді проти сепаратистів. Беант Сингх тричі вистрілив у прем’єрку з пістолета, а Сатвант – прошив її тіло автоматною чергою.

31 жовтня 1999 року в Україні відбувся перший тур виборів президента, за результатами якого чинний президент Леонід Кучма зміг вивести до другого туру найвигіднішого з можливих кандидатів – комуніста Петра Симоненка. Кучма в першому турі отримав 36,49%, Симоненко – 28,03%. Реальну конкуренцію Кучмі міг скласти Євген Марчук, якого на початку висунули єдиним кандидатом від так званої “Канівської четвірки” (у ній був сам Марчук, два спікери Верховної Ради різних часів Олександр Мороз та Олександр Ткаченко та мер Черкас Володимир Олійник). Але вже після висунення Марчука Мороз публічно відмовився від домовленостей та вирішив іти у президенти самостійно. Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Симоненка, Олійник – на користь Марчука. У результаті жоден із “Канівської четвірки” у другий тур не вийшов, і українцям традиційно довелося обирати “з двох лих”.

31 жовтня 2022 року армія РФ вдарила п’ятьма ракетами С-300 по об’єктах інфраструктури в Харкові та Чугуївському районі. У результаті без електроенергії опинилися 50 тисяч абонентів у Харкові та близько 90 тисяч – в області. У місті почалися перебої зі світлом, зупинилося метро та електротранспорт.  Також виникли проблеми з водопостачанням. Надвечір ситуацію вдалося стабілізувати.

Церковне свято 31 жовтня

31 жовтня за новим церковним календарем в Україні вшановують пам’ять апостолів вiд 70-ти: Стахія, Амплiя, Урвана, Наркиса, Апелiя та Арістовула. Про них відомо наступне. Святий апостол Андрій Первозванний висвятив Стахія в сан єпископа Візантійського, яким він був протягом 16 років, навертаючи язичників до християнської віри. Святий Амплій був єпископом у місті Діосполі; святий Урван – у Македонії. Святили вони також з благословення Андрія Первозванного. За проповідь Євангелія були віддані мученицькій смерті юдеями та язичниками. Святий Наркісс був святителем у Афінах. Святий Апеллій святительствував в Іраклії. Святого апостола Арістовула апостол Павло поставив на єпископа, він багатьох звернув до Христа, за що зазнав гоніння з боку язичників.

Народні прикмети

Якщо птахи сидять насупившись – буде затяжна негода.

Якщо зранку йде сніг, то зима буде теплою та прийде нескоро.

Що не можна робити 31 жовтня

Не можна лінуватися.

Не можна давати гроші в борг.

Не можна відмовляти людям у допомозі.