Сьогодні 5 листопада: яке свято та день в історії

5 листопада в Україні – День працівника соціальної сфери. У 1605-му в цей день розкрили Порохову змову у Великій Британії. 1895-го юрист Джордж Селден отримав патент на автомобіль, з яким вимагав гроші з усіх автоконцернів, поки не зіткнувся з Генрі Фордом. 1935-го випустили першу настільну гру “Монополія”. 1968-го політв’язень Василь Макух здійснив акт самоспалення в Києві. 1977-го в психіатричній клініці помер знаменитий “ударник” Олексій Стаханов. 2006-го Саддама Хусейна засудили до страти.

Свята та пам’ятні дати 5 листопада

5 листопада в Україні – День працівника соціальної сфери. Його відзначають щороку в першу неділю листопада.

У світі: Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему цунамі, Всесвітній день клоуна, Міжнародний день ромської мови, День нульових завдань та Міжнародний день менеджерів-волонтерів (відзначають у першу неділю листопада).

5 листопада в історії

5 листопада 1605 року у Великій Британії розкрили Порохову змову. Це була спроба католиків підірвати будівлю парламенту в день його відкриття, 5 листопада. У цей момент у будівлі мали перебувати парламентарі обох палат і протестант-король Яків І.

Яків був сином Марії Стюарт і успадкував престол після смерті споконвічної суперниці своєї матері – Єлизавети I. До цього він був королем Шотландії, тому після коронації об’єднав обидва престоли. На початку католики покладали надії на “релігійну відлигу”, яка розпочнеться після смерті королеви Єлизавети. Але цього не сталося. На цьому фоні й виникла змова з метою вбити Якова I і посадити на престол його малолітню дочку – з католицькими регентами. Змову склали п’ять осіб, пізніше до них приєдналося ще вісім. Найвідоміший із них – Гай Фокс, адже саме він мав підпалити порох, що був закладений під будинком парламенту.

Змовники розробили досить перспективний план. Вони взяли в оренду приміщення під залом засідань Палати лордів. Бочки з порохом туди переправляли Темзою – на човнах. Загалом у приміщенні склали 36 бочок – близько 2,5 тонни пороху. У приміщенні з бочками залишився Гай Фокс – він повинен був підпалити ґнот і втекти Темзою, а потім виїхати з країни. Інші учасники змови заздалегідь залишили Лондон і сховалися в графстві Ворикшир, де були сильні позиції католиків. Там вони мали намір розпочати народне повстання після вбивства монарха та парламенту. Завадила реалізації плану одна з найпоширеніших у таких випадках причин – витік інформації. 26 жовтня 1605 року католик лорд Монтігл отримав анонімний лист від одного зі змовників з рекомендацією не йти на церемонію відкриття парламенту. Монтігл показав листа держсекретарю Роберту Сесілу, а той — Якову I. У ніч із 4 на 5 листопада будівлю парламенту обшукали, і близько опівночі виявили Фокса в підвалі з порохом. Він мав годинник і сірники. Тож додаткових доказів провини було й не потрібно. Фокс у всьому зізнався і здав інших бунтівників. До 12 листопада всіх затримали. Надалі – судили та стратили.

5 листопада 1895 американський юрист Джордж Селден отримав патент на автомобіль.

При цьому жодного автомобіля він не мав. Він взагалі не був винахідником чи конструктором. Але дуже добре знався на юридичних тонкощах. Тому хитрий Селден подав заявку на патент ще 1879 року. Сама ідея прийшла до юриста 1876-го – коли він побачив на технічній виставці у Філадельфії двигун внутрішнього згоряння, створений Джорджем Брайтоном. У патентну заявку він вписав “вуличний локомотив із двигуном внутрішнього згоряння”. Добре розуміючи принципи патентного права, Селден 16 років тягнув із реєстрацією, постійно вдосконалюючи “свій винахід” (ідеї він підглядав на різних презентаціях інженерних новинок). І 1895-го таки зареєстрував патент на схематичний опис автомобіля.

Надалі юрист “полював” на автовиробників, вимагаючи з них гроші. Першим став виробник електрокарів Вільям Вітні. Він не ризикнув позиватися до досвідченого юриста й купив у нього патент. З цього моменту він мав перераховувати Селдену по 15 доларів за кожне продане авто (але не менше $5000 на рік). Сам потрапивши в пастку, Вітні запропонував юристу об’єднати зусилля: вони почали вимагати платню з усіх автоконцернів початку ХХ століття. Майже ніхто не чинив опір. Тоді Селден та Вітні створили Асоціацію ліцензованих автовиробників. Умовою членства в ній були відрахування з кожного проданого автомобіля – 1,25% його ціни.

Справи в парочки йшли вгору до того моменту, коли власник патенту зіткнувся з Генрі Фордом. Той взагалі був противником патентів, вважаючи їх шкідливими до прогресу. Щоб уникати необхідності платити власникам прав, він ставив завдання інженерам розробляти нові рішення, які вдосконалюють ті, що вже хтось встиг запатентувати. Вступати в Асоціацію ліцензованих автовиробників Форд не став. Тоді Селден пішов до суду. Цей процес прославив і Форда, і Селдена, адже тривав довго та активно висвітлювався пресою. На початку суд прийняв бік Селдена. Судді зобов’язали Форда виплатити штраф у розмірі $350 000 – нечувані гроші на той момент. Але промисловець подав апеляцію, він залучив до процесу фахівців із патентного права та технічних експертів. І 9 січня 1911 року виграв суд, довівши, що двигун його автомобілів працює за іншим принципом, ніж той, що описав у патенті Селден. На цьому етапі юрист здався. Побачивши, що позбутися ненависного власника патенту можливо, поступово всі промисловці вийшли з Асоціації ліцензованих автовиробників.

5 листопада 1935 року вийшла перша настільна гра “Монополія”.

Її створив підрозділ компанії “Hasbro” – “Parker Brothers”. У 1999 році цю гру внесли до Книги рекордів Гіннеса, адже лише за офіційною статистикою до цього моменту в неї зіграли рекордні 500 мільйонів людей. За різними оцінками зараз ця цифра вже перевищує 1 мільярд. “Монополія” ліцензована в 103 країнах (на території СРСР та в пострадянські часи в різних колишніх радянських республіках часто виходила без жодної ліцензії під різними назвами – наприклад, “Менеджер”). Починаючи з 1973 року, “Hasbro” щороку проводить всесвітній чемпіонат із гри в “Монополію”. А найдовша партія цієї гри, яку офіційно зафіксували, тривала 70 днів.

5 листопада 1968 року акт самоспалення в Києві вчинив політв’язень Василь Макух.

Так він протестував проти колонізації та русифікації України та проти радянського вторгнення до Чехословаччини. Макух був у минулому воїном УПА із псевдо “Микола”. НКВСники схопили його 1946-го. Після чого суд засудив Макуха на 10 років каторги в Сибіру (з 1955-го висланий на спецпоселення). Коли отримав дозвіл повернутися до України, оселився в Дніпропетровську, звідки родом була його дружина Лідія (теж засуджена, з якою Василь познайомився на спецпоселенні). Самогубство за допомогою самоспалення Макух скоїв на Хрещатику. Він біг центральною вулицею Києва, палаючи, і кричав: “Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна”.

“Розповідають, що коли Василь Макух уже помирав від отриманих опіків, лікар сказав, що тепер його діти лишаться сиротами, на що чоловік відповів: “Вони ще будуть пишатися батьком. А нині ми всі – сироти. Україна – сирота“, – пише Український інститут національної пам’яті.

Макух став першою людиною, яка здійснила подібний протест у новітній історії Європи. Але не останньою. Його приклад наслідували громадяни різних країн, які опинилися під радянським гнітом.

5 листопада 1977 року в психіатричній лікарні після інсульту помер знаменитий донбаський шахтар Олексій Стаханов.

Свого часу він став справжньою зіркою в СРСР, встановивши в 1935 році рекорд видобування вугілля. Разом із двома кріпильниками вони видали на-гора 104 тонн вугілля за 6-годинну зміну, виконавши 14,5 норми. Пропаганда оголосила це “трудовим подвигом”, у країні почався рух “стаханівців”. Самого шахтаря просували на керівні посади у промисловості та Мінвугілля. Але згодом про нього таки забули. 1974 року Стаханов вийшов на пенсію. Щодо причин його смерті існує дві версії. Найпоширеніша – колишній герой пропаганди потрапив до психіатричної клініки через хронічний алкоголізм. Раніше він переніс інсульт, а в самій лікарні послизнувся на шкірці яблука, вдарився головою та помер, не приходячи до тями. Дочка Стаханова пізніше спростовувала цю інформацію, заявивши, що батько не був алкоголіком, а в клініці перебував, бо на її території розташовувалося відділення для хворих із ураженням судин головного мозку, – проходив реабілітацію після інсульту.

5 листопада 2006 року Вищий кримінальний трибунал Іраку визнав Саддама Хусейна винним у вбивстві 148 шиїтів у селищі Дуджейлі в 1982 році і засудив колишнього незмінного президента до страти через повішення. Історія кривавого правління Хусейна завершилася під час вторгнення США до Іраку. Війна розпочалася у березні 2003 року, а вже 14 грудня диктатора затримали.

Його самого та 11 топ-чиновників його режиму передали новій іракській владі. 1 липня розпочався суд, який тривав два роки. Стратили Хусейна 30 грудня 2006-го на світанку. Його повішення зняли на відео, яке згодом розповсюдили.

Церковне свято 5 листопада

5 листопада за новим церковним календарем в Україні вшановують пам’ять мучеників Галактiона та Єпистимiї.  Галактіон народився в багатій та знатній родині. Його батьки на початку були язичниками. Вони не могли мати дітей. Мати Галактіона Левкіппія  перейшла в християнство за порадою проповідника Онуфрія, якому подавала милостиню. Він запевнив жінку, що Бог допоможе їй. І дійсно, прийнявши хрещення, вона завагітніла. А уві сні Левкіппії  згодом відкрилося, що вона народить сина, який стане справжнім послідовником Христа. Жінка розповіла про своє хрещення чоловікові тільки після народження сина, й тоді батько Галактіона також хрестився. Син подружжя отримав гарну освіту, він прагнув стати ченцем. Але батько вирішив одружити його та знайшов синові наречену – Єпістимію. Спілкуючись із майбутньою дружиною, Галактіон навернув її в християнство. Разом із жінкою хрестився й один із її рабів – Євтолмій. Усі вони разом вирішили присвятити себе чернечому життю. Тож, так і не ставши подружжям, Галактіон і Єпістимія покинули місто та пішли в таємні монастирі на горі Публіон – чоловічий і жіночий. Однак через деякий час язичники дізналися про місцезнаходження цих монастирів. Туди послали загони, щоб схопити християн. Більшість ченців і черниць встигли сховатися в горах. Але Галактіон не захотів тікати. Він залишився в келії, читаючи Писання. Коли Єпістимія побачила, що воїни ведуть пов’язаного Галактіона, вона почала благати ігуменію відпустити її, бо хотіла прийняти муки разом зі своїм нареченим та вчителем. Ігуменія зі сльозами благословила Єпістимію на подвиг. Святі зазнали важких тортур. За наказом судді їх четвертували. Євтолмій, колишній раб Єпістимії, поховав тіла мучеників. Саме він написав їхні житія.

Народні прикмети

Якщо 5 листопада йде дощ, то наступний рік буде врожайним.

Якщо випав сніг, то після 22 листопада настане зима, вона буде не особливо морозною, але тривалою.

Що не можна робити 5 листопада

Жінкам не можна займатися важкою фізичною працею.

Не можна викидати залишки хліба.

День не підходить для кардинальних змін у житті.