Сьогодні 7 листопада: яке свято та день в історії

7 листопада 1857 року народився відомий історик і ректор Харківського університету Дмитро Багалій. У 1917-му відбувся збройний Жовтневий переворот у Петрограді.  У 1928-му в Харкові відкрили будівлю Держпрому. У 1941-му німецька авіація потопила теплохід “Вірменія” біля Криму.

Свята та пам’ятні дати 7 листопада

7 листопада – Міжнародний день африканського письменника та Міжнародний день медичної фізики.

7 листопада в історії

7 листопада 1857 року народився історик Дмитро Багалій. Він походив із родини ремісника-лимаря. Здобував вищу освіту в Київському університеті, але за участь у студентському протесті на пів року був виключений – цей період провчився в Харкові. Після цього повернувся до Києва та отримав диплом там. Але своє життя пов’язав саме із Харковом.

1883 року став доцентом Харківського університету, згодом професором. А 1906-го рада університету обрала його ректором. Крім того, у 1914-1917 роках Багалій був міським головою Харкова (головою Харківської міської думи). У вересні 1917-го очолив харківську “Просвіту”. Він брав участь у створенні Української академії наук. З радянською владою спочатку порозумівся – працювати вченому не заважали. Тож у 1920-х Багалій викладав історію України в харківському та полтавському інститутах народної освіти. 1926-го став першим директором Науково-дослідного інституту Тараса Шевченка. 1929-го – головою першого історико-філологічного відділу Всеукраїнської академії наук. Попри успішну кар’єру (що за царя, що за комуністів) Багалій все ж таки не став винятком і зазнав утисків на початку 1930-х. Історико-філологічний відділ ВУАН, яким він керував, розформували. А в установах, де вчений обіймав посади, почалися нескінченні перевірки та “ідеологічні чищення”. Невідомо, чим усе це закінчилося б для самого історика – до піка репресій він просто не дожив, помер від запалення легенів 9 лютого 1932-го. Наукова спадщина Багалія налічує близько 600 публікацій, частина з них присвячена історії Харкова та Слобожанщини загалом.

7 листопада 1917 року стався більшовицький збройний переворот у Петрограді. Владу в колишній Російській імперії, що розпадалася, незаконним шляхом захопила група екстремістів на чолі з Владіміром Лєніним (Ульяновим).

Незадовго до цих подій Лєнін і низка його найближчих соратників прибули до Росії в “опломбованому вагоні” через територію Німеччини та за допомогою керівництва цієї країни. Німецька допомога більшовикам, звичайно, не була безкорисною – керівництво країни розраховувало вивести Росію з Першої світової війни, де вона воювала в складі Антанти проти Німеччини. У СРСР, природно, інакше представляли цей епізод біографії “вождя світового пролетаріату”, так само як і замовчували відсутність широкої підтримки більшовиків у народі на момент так званої “Великої Жовтневої революції”.

Державний переворот, який стався 25 жовтня за старим стилем, а за новим – 7 листопада, призвів до падіння Тимчасового уряду. Той керував Росією після зречення останнього імператора Миколи II у лютому 1917-го.

“Захопивши владу в Петрограді, Лєнін та його соратники розпочали боротьбу за контроль над Україною, – відзначають експерти Українського інституту національної пам’яті. – Їхньою суперницею була Центральна Рада, найорганізованіша на той момент сила, що мала високий авторитет у суспільстві й відкрито виступила проти незаконної узурпації більшовиками влади в Росії”.

Уже 20 листопада (7-го за старим стилем) 1917 року ЦР опублікувала 3-й Універсал, який проголосив Українську народну республіку. 13 грудня 1917 року Лєнін оприлюднив Маніфест, у якому нібито визнав УНР та “її право повністю відокремитися від Росії або вступити в договір з Російською республікою”. Однак такий “приступ демократичності”, звісно, ​​був нещирим. Більшовики розраховували перехопити владу під час Всеукраїнського з’їзду рад, що відбувся в грудні 1917 року у Києві. Але з’їзд висловив повну підтримку Центральній Раді та відмовився від переобрання її складу. Прихильників більшовиків на ньому виявилося лише 4%. Опинившись в абсолютній меншості, “революціонери” перебралися з Києва до Харкова, де провели свій з’їзд.

“Ширмою військової агресії більшовицької Росії проти України виступив маріонетковий уряд – Народний секретаріат. Його утворили на Всеукраїнському з’їзді рад, який відбувався у Харкові 24-25 грудня 1917 року. Бутафорний характер з’їзду у захопленому радянськими військами місті за участі в 10 раз меншої кількості депутатів, аніж у Всеукраїнському з’їздові рад у Києві, розуміли абсолютно всі сучасники. Декоративний український радянський уряд був зручним прикриттям для Раднаркому в Петрограді, бо відтепер агресія російських більшовиків трактувалась як внутрішній конфлікт між харківським Народним секретаріатом та київською Центральною Радою, тобто як громадянська війна в Україні”, – зазначають в УІНП.

Однак обійтися “громадянською війною в Україні” більшовикам так і не вдалося – довелося перейти до відкритого вторгнення та війни з Українською державою з метою її окупації.

7 листопада 1928 року в Харкові офіційно відкрили будівлю Держпрому.

Звісно, ​​будівництво завершили раніше, але за традиціями радянського часу “присвятили” відкриття до роковин “Великої революції”. Держпром гордо називали “першим радянським хмарочосом”. І для свого часу він справді був високим, маючи 13 поверхів. Грандіозну пам’ятку архітектури у стилі конструктивізму збудували з перервами (через перебої у фінансуванні робіт) протягом 1925 – 1928 років. Висота будівлі Держпрому – 63 м. Разом із телевежею – 108 метрів. Площа приміщень – 60 000 кв. м. На зведення будівлі витратили 1315 вагонів цементу, 9000 тонн металу, 3700 вагонів граніту та 40 000 квадратних метрів скла.

Особливістю Держпрому є те, що його будували методом опалубки, що плаває. Уся будівля – це суцільний масив залізобетону, що забезпечує її надзвичайну міцність. Відомо, що спроба нацистів підірвати будівлю перед відступом під час Другої світової війни була марною – Держпром вистояв. Після початку повномасштабної війни РФ проти України та під час жорстоких обстрілів Харкова саме будівлю Держпрому зобразив на бойовому логотипі міста “Харків – Залізобетон” його автор Патрік Кассанеллі.

7 листопада 1941 року німецька авіація потопила теплохід “Вірменія” поблизу Криму.

За різними оцінками, на той час на борту було від 5000 до 7000 пасажирів. З них вижили всього вісім людей. 6 листопада теплохід прийняв на борт 300 поранених, а також співробітників кількох військово-морських шпиталів, працівників санаторіїв, чиновників та мешканців Севастополя. Серед пасажирів були й військові, а на теплоході – зенітні гармати, що не допустимо за правилами ведення війни для санітарного транспорту. Прийнявши пасажирів у Севастополі, теплохід уночі 7 листопада прибув до Ялти, де на нього сіли ще кілька сотень людей. З порту в Ялті “Вірменія” вийшла за денного світла – о 8-й годині ранку. Це робило теплохід легкою ціллю для німецької авіації. Об 11:25 “Вірменію” атакував поодинокий літак-торпедоносець. Одна з торпед влучила в носову частину плавзасобу, й теплохід потонув за чотири хвилини. Наразі теплохід “Вірменія” включений до переліку пам’яток підводної культурної спадщини України як братська могила близько 7000 осіб. При цьому знайти його на дні Чорного моря до окупації Криму РФ не вдавалося. Після захоплення ворогом півострова російські вчені у 2020 році заявили, що нібито виявили залишки “Вірменії” на глибині в 1,5 км, проте їхні заяви викликають сумніви, можлива фальсифікація наукових даних.

7 листопада 1944 року  Франклін Рузвельт став першим (і єдиним) в історії США президентом, обраним на четвертий термін.

7 листопада 1990 року в Києві востаннє в радянський період історії України намагалися відзначити річницю “Жовтневої революції”. Планам провести військовий парад на Хрещатику завадив Український студентський союз. Там попередили, що не пустять танки на центральну вулицю столиці. Тоді парад за рішенням Київської міської ради перенесли на площу Перемоги. Студенти намагалися пікетувати захід і там, через що відбулися зіткнення з міліцією. У них травм зазнали близько 30 пікетувальників. У сутичках взяв участь і народний депутат Степан Хмара. За що його затримали, а згодом колеги-депутати погодили позбавлення недоторканності. Справа Хмари набула значного резонансу. Він сам вийшов на волю лише у квітні 1991-го. У роки незалежності Хмару ще двічі обирали до ВР.

Церковне свято 7 листопада

7 листопада за новим церковним календарем в Україні вшановують пам’ять мучеників у Мелитині: Єрона та 32 воїнів. Святий Єрон був вихований у християнській вірі. Його хотіли взяти до військового загону, сформованого за дорученням імператорів Діоклетіана та Максиміана – для здійснення гонінь проти християн. Єрон відмовився від цього. Він із 18 однодумцями сховався в печері. Інші воїни загону не змогли взяти печеру штурмом. Тоді один із друзів Єрона домовився з командиром загону Лізієм, щоб той зняв облогу з печери, а сам умовив Єрона не чинити опір владі. Єрона разом з іншими новобранцями відправили до сусіднього міста. Там Лізій запропонував усім новобранцям принести жертву язичницьким богам. Єрон і за ним 32 воїни відмовилися це зробити і заявили про свою віру в Христа. Тоді Лізій наказав побити всіх, а Єрону відсікти руку. Після жорстокого побиття ледь живих мучеників кинули до в’язниці, а вранці обезголовили.

Народні прикмети

Якщо вранці туман, буде відлига.

Якщо листя до 7 листопада ще не опало, то зима буде суворою.

Якщо день сонячний, то весна буде ранньою.

Якщо погода суха, то зима буде з морозами та хуртовинами.

Що не можна робити 7 листопада

Не можна лінуватися.

Не можна сваритися та скандалити.