Сьогодні 9 листопада: яке свято та день в історії

9 листопада в Україні – День працівників культури. Рік тому 9 листопада росіяни заявили про “непросте рішення” – тікати з Херсона. Також сьогодні – День Книги рекордів Гіннеса. 1799-го до влади у Франції прийшов Наполеон Бонапарт. 1938-го в ніч з 9 на 10 листопада в Німеччині стався масовий єврейський погром – “Кришталева ніч”. 1976-го створили Українську Гельсінську групу. 1989-го почалося “падіння” Берлінського муру.

Свята та пам’ятні дати 9 листопада

9 листопада в Україні відзначають День працівників культури та майстрів народного мистецтва.

Під егідою ООН проходить Міжнародний день проти фашизму та антисемітизму.

У світі також: День Книги рекордів Гіннеса, Всесвітній день лізингу, Всесвітній день курки, Всесвітній день якості та Всесвітній день юзабіліті.

9 листопада в історії

9 листопада 1799 року стався переворот у Французькій республіці, який став кінцем цієї республіки й початком імперії на чолі з генералом Наполеоном Бонапартом. У світовій історії ця подія називається “Переворот 18 брюмера” – за назвою дати у французькому “республіканському календарі”.

Ці події стали кінцем Французької революції. Перша спроба побудови демократії у Франції тривала лише 10 років. Вона починалася з ідей “рівності та братерства”, формування справжнього парламентаризму та утвердження прав і свобод людини. А далі перейшла до стадії “якобінського терору” – року масових вбивств без суду та слідства. Цей період завершився стратою самих організаторів терору – на чолі з Робесп’єром. На момент “Перевороту 18 брюмера” республіка вже летіла в прірву. Основні досягнення революції поступово скасовували, у країні наростала економічна криза, а народ масово бунтував. Усе більш вірогідним ставало повернення до влади Бурбонів – за підтримки Другої коаліції європейських країн, які на той час завзято билися з революційною Францією.

У таких умовах, щоб зберегтися при владі, Директорія (яка тоді правила країною) вирішила залучити на свій бік популярного в народі героя Єгипетського походу генерала Наполеона Бонапарта. Однак переворот, який спланувало керівництво Директорії, як часто буває, пішов не за планом. Замість того, щоб залишитися при владі за підтримки зброї, змовники досягли того, що війська Наполеона просто розігнали парламент. Внесені під тиском силовиків зміни до Конституції зробили Наполеона першим консулом у новому органі влади – Консулаті. А автори ідеї перевороту – Жозеф Сійєс та Роже-Дюко – отримали суто формальні ролі, хоча також називалися консулами. Поступово генерал Бонапарт повністю узурпував владу у Франції.

9 листопада 1938 року в Німеччині розпочався масовий єврейський погром, відомий як “Кришталева ніч” або “Ніч розбитих вітрин”.

Хоча нацисти ніколи не робили таємниці зі своїх антисемітських поглядів, а прийшовши до влади, почали впроваджувати політику дискримінації євреїв, до “Кришталевої ночі” такого відвертого масового насильства за національною ознакою в країні не відбувалося. Настрої в народі готували заздалегідь. Сам погром відбувався за активної організаційної участі керівництва країни. Але для нього все ж таки знайшли правдоподібний привід, щоб видати за “народний порив”. Цим приводом стало вбивство члена НСДАП та секретаря посольства Німеччини в Парижі Ернста фом Рата 17-річним єврейським підлітком – Гершелем Грюншпаном.

Він був польським євреєм, родину якого силоміць депортували з території Німеччини. Одразу після затримання Грюншпан заявив, що хотів помститися за приниження рідних. Нібито планував убити посла, але в результаті розстріляв секретаря посольства. Фом Рат отримав поранення 7 листопада, а помер 9-го. У 1942 році, вже у в’язниці, вбивця змінив свою версію з приводу мотивів і заявив, що познайомився з Ратом у середовищі паризьких гомосексуалів. Це змусило нацистів відмовитись від показового суду. Грюншпана, ймовірно, вбили в концтаборі.

У день замаху на фом Рата нацистська газета розмістила заклик до погрому: “Сотні тисяч євреїв контролюють цілі сектори в німецькій економіці, радіють в своїх синагогах, в той час як їхні одноплемінники в інших державах закликають до війни проти Німеччини і вбивають наших дипломатів”, – писало видання. Смерть секретаря посольства стала сигналом для початку “Кришталевої ночі”. А наказ про погроми, за найпоширенішою версією істориків, віддав особисто Гітлер. За одну ніч переважно “гітлерьюгенд” убив 91 єврея, ще сотні отримали поранення та каліцтва. Близько 3500 євреїв заарештували та доставили до концтаборів Заксенгаузен, Бухенвальд та Дахау. У Німеччині спалили та розгромили 267 синагог, 7500 підприємств, власниками чи співвласниками яких були євреї, а також сотні житлових будинків. Погроми в тому чи іншому вигляді відбувалися не лише цієї ночі. Перші розпочалися 7 листопада, а тривали вони до 13-го. За цей час понад 30 тисяч євреїв кинули до концтаборів, а сотні – вбили.

9 листопада 1951 року домовилися вважати “днем народження” Книги рекордів Гіннеса.

Насправді чіткої дати не існує. Відомо лише, що ідея створення такого проєкту виникла у виконавчого директора пивоварної компанії “Гіннес” Х’ю Бівера в листопаді 1951-го. Він був на полюванні з друзями. Як розповідав сам Бівер, у них виникла стандартна мисливська дискусія – про те, який з птахів літає найшвидше. Мисливці шукали відповіді у різних довідниках, але так і не знайшли. Бівер вирішив, що потрібно створити книгу, в якій було б зафіксовано всі рекорди. Назвати видання він запропонував на честь компанії, де працював. Першими упорядниками книги стали співробітник “Гіннес” Кріс Чатевей та його університетські друзі – брати Макуайртери. 12 вересня 1954 року в Королівському парку в Лондоні вони провели презентацію майбутнього видання для ради директорів компанії. Ті схвалили концепт та надали кошти на створення книги. На початку до неї вносили лише науково підтверджені дані. Тому роботу розпочали з надсилання листів сотням вчених із усього світу. Усі отримані відповіді впорядкували та видали. Перший випуск Книги рекордів Гіннеса вийшов 27 серпня 1955 року. А День Книги рекордів відзначають 9 листопада з двох причин: через близькість дати до знаменитого полювання Бівера та вихід саме цього дня 100-мільйонного екземпляра видання.

9 листопада 1976 року відомий поет та прозаїк Микола Руденко оголосив про створення Української Гельсінської групи. Аналогічна правозахисна організація вже існувала у Москві (створена у травні 1976-го). Її організували після підписання СРСР Гельсінських угод (або Гельсінського заключного акту) у 1975 році. Цей документ, серед іншого, містив зобов’язання щодо прав людини та забезпечення основних свобод. Текст угод оприлюднили в СРСР. І це наштовхнуло дисидентів на думку щодо можливості легалізувати правозахисний рух. Інтереси українських правозахисників у московській групі представляв розжалуваний у рядові генерал Петро Григоренко. Але цього українським діячам було замало. Вони вирішили започаткувати власне об’єднання. На початку підписи під створенням УГГ поставили 10 засновників.

Очолив організацію Микола Руденко. Він же заявив про створення УГГ на пресконференції в Москві 9 листопада (захід проходив на квартирі в Олександра Гінзбурга).

“Коли вони сказали, що хочуть створити Гельсінську групу в Україні, я похолола, – цитує спогади голови Московської Гельсінської групи Людмили Алєксєєвої Український інститут національної пам’яті. – На теренах усього Радянського Союзу найжорстокіше карали в Україні. Ми просили західних журналістів писати якомога частіше про Українську групу, про кожну її людину. Бо це камікадзе. Перші арешти відбулися саме в УГГ. Терміни українцям давали найбільші. І найбільше загиблих у таборах було саме серед членів УГГ”.

Перші каральні акції щодо членів УГГ розпочалися вже в грудні 1976 року. А влітку 1977-го за сфальсифікованими звинуваченнями на 12 та 15 років таборів засудили Миколу Руденка та Олексу Тихого. Далі ув’язнювали й інших членів групи, але на зміну тим, “хто вибував”, постійно приходили нові учасники. Тож знищити всю організацію радянській владі так і не вдалося.

9 листопада 1989 року почалося “падіння” Берлінського муру.

Знести мур ще 1987-го закликав очільника СРСР Горбачова президент США Рональд Рейган. Але заклик став дійсністю вже в останні роки “життя” Союзу. У цей момент з-під радянського гніту одна за одною звільнялися країни Східної Європи. У травні 1989-го Угорщина знесла укріплення на кордоні з Австрією, а 11 вересня угорці заявили про відкриття кордонів із сусідами. Після цього лише за три дні через Австрію та Угорщину до ФРН переїхало 15 тисяч громадян НДР. Тож практичне значення Берлінський мур втратив. Але ще залишалося “символічне”. Позбутися цього сумного символу багаторічної окупації та розірваності вимагали громадяни, які вийшли на масові демонстрації. У ніч із 9 на 10 листопада відкрили пункти пропуску між двома частинами Берліна. Це вважають “падінням Берлінського муру”. Але насправді пропускний режим діяв до літа 1990-го. Фізично розбирати стіну почали 13 червня, а завершили 30 листопада 1990-го, вже після офіційного об’єднання ФРН та НДР . Шість фрагментів конструкції залишили на місці – як пам’ятник, а частини стіни надалі продали на аукціонах.

9 листопада 1995 року Україну прийняли до Ради Європи. Цього дня відбулася урочиста церемонія вступу України до РЄ, у якій взяла участь делегація на чолі із прем’єр-міністром України.

9 листопада 2022 року російський “генерал Армагеддон” Суровікін (нині репресований) оголосив про “непросте рішення” – виведення окупаційних військ з Херсона та з правого берега Дніпра в цілому. Розіграну на камери сценку між Суровікіним та міністром оборони РФ Шойгу опублікували російські пропагандисти. Суровікін намагався пояснити “непросте рішення” необхідністю “рятувати місцеве населення” нібито від обстрілів та загрози підриву ЗСУ греблі Каховської ГЕС. На практиці, щойно вийшовши з Херсона, росіяни почали знищувати його обстрілами та авіабомбами у щоденному режимі, а на світанку 6 червня 2023-го самі підірвали Каховську греблю. Щодо справжніх причин “непростого рішення”, то відступати ворога змусили ЗСУ, зруйнувавши логістику та здійснюючи постійний тиск на армію загарбників. Збройні сили України увійшли до Херсона 11 листопада.

Церковне свято 9 листопада

9 листопада за новим церковним календарем в Україні вшановують ікону Божої Матері «Скоропослушниця». Це також день пам’яті преподобної Матрони. Вона жила в Малій Азії  в V столітті. Була дружиною заможного чоловіка на ім’я Дометіан, мала дочку Феодотію. З родиною 25-річна Матрона переїхала до Константинополя, де часто відвідувала храми та молилася. У храмі познайомилася з благочестивими старицями й почала наслідувати їх приклад, упокорюючи своє тіло стриманістю та постом, за що зазнавала нападок з боку чоловіка. Нарешті Матрона вирішила залишити сім’ю та, видавши себе за чоловіка, піти до монастиря, де Дометіан не зміг би її знайти. Дочку Матрона віддала на виховання одній зі стариць. У монастирі жінка видала себе за євнуха Вавилу, і її прийняли до братії. Вона перебувала в постійному мовчанні та багатьох працях. Однак приховати той факт, що вона – жінка Матроні не вдалося. Ігумену монастиря, де знаходилася Матрона, і ігумену сусіднього монастиря наснилися однакові сни-одкровення про те, що чернець Вавила – жінка. Її допитували, навіщо вона проникла в монастир (чи не для розбещення ченців). Матрона ж зі сльозами розповіла про своє життя та переслідування чоловіка. Переконавшись, що її наміри були чистими, ігумен благословив Матрону та відправив до жіночого монастиря в місті Емес. Там вона прожила багато років, а коли померла ігуменя, черниці обрали Матрону настоятелькою. Слава про чесноти та дар зцілення Матрони розлетілася далеко за стіни монастиря. Почув про це і її чоловік і прийшов до монастиря, щоб побачити дружину. Однак Матрона втекла – й оселилася в покинутому язичницькому храмі. Поступово біля житла преподобної стали селитися жінки та дівчата, і незабаром утворився новий монастир. Але й там Матрона не залишилася – за велінням Бога, явленим у видінні, вона вирушила до Константинополя, де дізналася, що чоловік її помер. У Константинополі Матрона заснувала жіночий монастир, куди переїхали й сестри із заснованої нею Беритської обителі. Померла Матрона у віці ста років.

Народні прикмети

Ранковий туман віщує швидке потепління.

Якщо на деревах іній – до швидких заморозків.

Якщо вранці чути спів птахів, погода буде гарною.

Що не можна робити 9 листопада

Не можна робити стрижку, манікюр і педикюр.

Не можна давати обіцянки, якщо не переконані, що зможете їх виконати.

Не можна брати гроші в борг та оформляти кредити.