Сьогодні 10 листопада: яке свято та день в історії

Цього дня рік тому ЗСУ звільнили Снігурівку та відкрили стратегічну дорогу на Херсон. 10 листопада 1494 року вважають “днем ​​народження” бухгалтерії. 1723-го московити заарештували гетьмана України Павла Полуботка – через рік він помре у в’язниці. 1764-го Катерина II скасувала гетьманство і надіслала в Україну “генерал-губернатора” Рум’янцева. 1982-го помер Леонід Брежнєв. 1993-го сектанти “Білого братства” оголосили “кінець світу” і захопили Софійський собор у Києві.

Свята та пам’ятні дати 10 листопада

10 листопада – Всесвітній день науки в ім’я миру та розвитку та Всесвітній день молоді.

У світі також: Міжнародний день бухгалтерії, Всесвітній день імунізації, Міжнародний день вишивальниць.

10 листопада в історії

10 листопада 1483 року народився Мартін Лютер – католицький священник, який склав 95 тез проти індульгенцій, став “батьком Реформації” та засновником Лютеранської церкви.

10 листопада 1494 року вважають датою, коли венеціанський математик Лука Пачолі видав книгу “Summa de Arithmetica, Geometria, Proportioni et Proportionalita” (“Усе про арифметику, геометрію, дроби, пропорції та пропорційності”).

Один із розділів цієї праці – “Трактат про обчислення та записи” – містив формулювання основних принципів сучасного бухгалтерського обліку (системи зведення дебету, кредиту, балансу, обліку активів, пасивів та капіталу тощо). Пачолі вважають “батьком бухгалтерії”, а 10 листопада згодом визнали Міжнародним днем ​​бухгалтерії.

10 листопада 1723 року за наказом російського імператора Петра I заарештували гетьмана Лівобережної України, чернігівського полковника Павла Полуботка. З-під арешту він уже не вийшов – помер у в’язниці, у Петропавлівській фортеці, 1724 року.

Павло Полуботок свого часу не підтримав перехід Івана Мазепи на бік шведів. З Мазепою він мав особисті рахунки – гетьман звинуватив Павла та його батька в державній зраді. Старшого Полуботка позбавили полковницького чину, частину майна конфіскували, і він так і помер знеславленим. А ось Павло поступово відновив своє становище, Мазепа навіть утвердив його на посаді полковника. Однак саме Полуботок одним із перших прибув за наказом Петра до Глухова після руйнування московитами Батурина. На Глухівській раді Павло Полуботок “балотувався” на гетьмана. Але булава дісталася Івану Скоропадському. Проте зрада Полуботком Мазепи не залишилася поза увагою російського імператора – Полуботку віддали села племінника Мазепи Івана Обідовського, а з часом – частину володінь самого Мазепи та гетьмана України у вигнанні Пилипа Орлика. Полуботок розбагатів і довго старанно виконував накази Петра I, якому завдячував своїм становищем. Однак після того, як козацька старшина обрала Полуботка наказним гетьманом, його стосунки з Петербургом погіршали. Петро істотно звузив права гетьмана, створивши так звану “Малоросійську колегію” на чолі зі Степаном Вельяміновим і розширивши в 1923 її повноваження за рахунок звуження повноважень гетьмана. Полуботок почав саботувати виконання розпоряджень колегії, вводив власні реформи, що йшли у розріз із баченням російських колонізаторів. Усе це очікувано призвело до того, що вже 22 травня 1723 року Полуботка зі старшиною викликали “на килим” до Петра I в Петербург. Проводити нові вибори гетьмана імператор заборонив, а з вересня 1723 року Полуботка почали допитувати в Таємній канцелярії. 10 листопада 1723 року Петро наказав кинути Полуботка, старшину і всіх, хто допомагав їм, у Петропавлівську фортецю. Помер гетьман у тюремній камері 29 грудня 1724 року – від хвороби.

10 листопада 1764 року Катерина II скасувала гетьманство та призначила в Україну “генерал-губернатора” Рум’янцева.

Цим рішенням російська імператриця “вбивала кількох зайців”. По-перше, вона позбавлялася ставленика своєї покійної свекрухи Єлизавети I – Кирила Розумовського, який на посаді гетьмана України почав розширювати автономію та проводити реформи. По-друге, знищувала останні ознаки автономії Гетьманщини. По-третє, відсилала подалі Петра Рум’янцева. У той період нова російська керівниця позбавлялася всіх, хто був близький до двору Єлизавети I – в основному відправляла у відставки, деякі діячі тікали за кордон. Але Рум’янцев був авторитетним полководцем та генералом. Позбутися його без скандалу було непросто. Тож Катерина відправила незручного придворного в “почесне заслання”. Його призначили “генерал-губернатором”, але, на відміну від незалежного Розумовського, новий призначенець чітко виконував усі вказівки з Петербурга, звітував туди та “прискореними темпами” знищував усе, що залишилося в Україні від волі та свободи. Так, у його часи скасували полковий устрій, на територію Гетьманщини поширилися російська адміністративна система та судочинство, а 1783 року відбулося закріпачення українського селянства. Така старанність, втім, була властива Рум’янцеву не весь час його перебування в Україні. Поступово він тут “пустив коріння”, налагодив зв’язки з місцевими автономістами, а в Росії – з опозиціонерами, які орієнтувалися на сина Катерини II Павла та протистояли її фавориту Потьомкіну. За це 1789 року імператриця усунула Рум’янцева з посади. Він не повернувся до Санкт-Петербурга, а так і залишився жити в Україні. Помер самотнім і похований у Києво-Печерській лаврі. Нащадки цього “генерал-губернатора” володіли маєтками на українській території до ХХ століття.

10 листопада 1982 року помер Леонід Брежнєв – генсек, який керував СРСР із 1966 року.

Хоча часи Брежнєва часто називають і відлигою, і застоєм, а сам він був героєм численних анекдотів і пародій, слід пам’ятати, що саме під його керівництвом 1968 року радянські війська влаштували криваву драму в Чехословаччині, а 1979-го вторглися до Афганістану. Вперше питання щодо психічного здоров’я цього радянського керівника виникли ще 1968-го. Тоді 18 серпня у Москві відбулася зустріч лідерів СРСР, НДР, Польщі, Болгарії та Угорщини. На ній погоджували введення військ до Чехословаччини (яке й здійснили 21 серпня). Під час цієї наради, за свідченням його учасників, Брежнєв поводився неадекватно, розмовляв загальмовано, втрачав лінію розмови. Насамкінець у нього порушилася дикція. Після тих подій він все ж таки відновився. Але на початку 1976-го переніс клінічну смерть. З цього моменту Брежнєв не завжди вірно оцінював реальність. У нього була астенія та атеросклероз мозкових судин. При цьому він продовжував працювати – не більше двох годин на добу, в інший час відпочивав, часто вживаючи снодійне – нембутал, від якого мав залежність. Зрозуміло, що за таких умов країною керувала “група товаришів”. Є свідчення рідних Брежнєва, що той хотів піти у відставку – на пенсію, але його переконували залишатись, адже такий “статус-кво” влаштовував партійну верхівку. Востаннє на публіці генсек з’явився 7 листопада 1982 року – він кілька годин, стоячи на трибуні, приймав парад з нагоди “Великої Жовтневої революції”. О 9-й ранку 10 листопада його тіло виявила охорона на державній дачі. Але громадянам СРСР ще добу крутили по телевізору “Лебедине озеро”, не повідомляючи офіційно про смерть Брежнєва. Про це заявили лише о 10-й ранку 11 листопада. Після чого в СРСР сталася так звана “п’ятирічка в три труни” – смерті одного за іншим ще двох літніх керівників – Андропова та Черненка.

10 листопада 1993 року сектанти “Білого братства” на чолі з “Марією Деві Христос” (Мариною Цвігун) та “Іоанном Свамі” (Юрієм Кривоноговим) оголосили про “кінець світу”. Група фанатиків захопила Софійський собор у Києві та планувала самознищення. Але замість “кінця світу” за ними прийшла міліція. Цей епізод завершив історію “Білого братства”, яке було популярне на території колишнього СРСР. Ряд фанатичних послідовників секти наклали на себе руки. Саму ж Цвігун перевірили на психічне здоров’я, визнали осудною та засудили до чотирьох років позбавлення волі.

Але вона їх не відсиділа – 13 серпня 1997 лідерку секти достроково звільнили. Вона повернулася до рідного Донецька, вийшла заміж і на якийсь час перестала стверджувати, що є “месією”. А потім перебралася до Москви, взяла псевдонім Вікторія Преображенська та зайнялася езотерикою. Колишня “Марія Деві Христос” є фанаткою “русского мира” та “Новороссии” й логічно вписується в загальний психологічний ландшафт російських пропагандистів.

10 листопада 2004 року ЦВК України оголосила результати першого туру виборів Президента. У другий тур вийшли Віктор Ющенко та Віктор Янукович. При цьому опозиційний Ющенко набрав більше голосів, ніж провладний кандидат – 11 125 395 (39,87%) проти 10 969 579 (39,32%). Другий тур голосування призначили на 21 листопада 2004 року.

10 листопада 2022 року воїни ЗСУ заявили про звільнення Снігурівки – міста біля адмінкордону Миколаївської та Херсонської областей.

Церковне свято 10 листопада

10 листопада за новим церковним календарем в Україні вшановують пам’ять апостолів вiд 70-ти: Ераста, Олiмпа, Родiона, Сосипатра, Кварта i Тертiя. Святий Родіон, родич апостола Павла, залишив єпископську кафедру в Патрах, щоб йти до Риму зі святим апостолом Петром. Святий апостол Олімп також був супутником апостола Петра. Обох апостолів від 70-ти обезголовили в той само день і годину, коли розіп’яли апостола Петра. Святі апостоли Ераст, Сосипатр, Кварт та Тертій були учнями святого апостола Павла. Сосипатр був єпископом Іконії, де й помер. Апостол Ераст був спочатку дияконом Єрусалимської Церкви, а потім єпископом у Панеаді. Святий апостол Кварт звернув до Христа багато язичників, страждав за віру, але помер своєю смертю, будучи єпископом міста Берита. Святий апостол Тертій, який записав послання апостола Павла до Римлян, був другим єпископом Іконії і помер на цій посаді.

Народні прикмети

Якщо листя з вишні не опало, то тепло протримається довго.

Якщо біля місяця – світле коло, чекайте на бурю.

Що не можна робити 10 листопада

Не можна лихословити та лаятися.

Не можна відмовляти в допомозі та милостині, але при цьому – не давати гроші в борг.