Заповідники Харківщини під час війни: «Ми не можемо оцінити масштаб трагедії»

Російська армія підпалила на Харківщині вікові ліси та унікальні степи, знищила цілу екосистему Оскільського водосховища. Через бойові дії рідкісні тварини й птахи гинуть мало не щодня. Про стан деяких заповідників ветеринари, зоозахисники та екологи зараз дізнаються лише за допомогою супутникових знімків – більшість територій або заміновані, або й досі є театром військових дій. Але з того, що вже вивчили, можна зробити висновок: на відновлення природи підуть роки, а інколи – десятиліття. Що зараз відбувається в заповідних зонах Харківщини та як переживають війну червонокнижні тварини й птахи – в матеріалі МГ «Об’єктив».

Те, що для людей «гучно», для кажанів – смерть

Ми не можемо оцінити весь масштаб трагедії, каже про долю кажанів у фронтовій зоні харківський ветеринар Анастасія Доманська.

Червонокнижні кажани масово гинуть на Харківщині. Те, що «гучно» для людей, для цих тварин – смерть. Адже рукокрилі мають дуже чутливий слух. В умовах постійних вибухів у прифронтовій зоні вони просто не можуть орієнтуватися, пояснює Доманська. Вона продовжує опікуватися кажанами в Центрі рукокрилих, куди їх час від часу привозять з фронту.

«Військові іноді знаходять поодиноких кажанів, тих, кого вони можуть побачити, адже це дуже невеличкі тварини. Зв’язуються з нами, щоб доставити їх до Харкова. Але це поодинокі особини, йдеться, звісно, не про колонії. Ми не зможемо оцінити масштаб трагедії, але я впевнена, що там дуже багато кажанів вже загинули і загинуть. Рукокрилі – це червонокнижні тварини, що орієнтуються на звук, дуже залежні від сили звука. Я можу собі уявити, як вони страждають від контузії, не можуть орієнтуватись», – з сумом пояснює Доманська.

Крім того, артилерія знищує ліси і будинки (приватні та багатоповерхові), де зазвичай живуть і зимують кажани.

У рідкісних птахів – контузії та травми від військового транспорту

Не краща ситуація і з дикими птахами. Їх також везуть із фронту з контузіями, зламаними крилами, травмованими лапами. Більшість – це великі хижі птахи.

«Це боривітери, канюки, хатні сичі, вухаті сови. Такі пацієнти у мене один-два рази на місяць. У них черепно-мозкові травми, політравми, поранення від вибухів. Дуже часто трапляються травми від саме бойових автівок, коли птаха не змогла під час польоту увернутися від машини, яка рухалася на високій швидкості. Більшість таких птахів уже не повернуться до природи, бо зазвичай не вдається врятувати лапу чи крило – у птахів дуже важкі травми, тож нам доводиться робити ампутацію. Тих, хто виживає після лікування, а це приблизно половина крилатих пацієнтів, ми передаємо до реабілітаційних центрів», – каже Доманська.

У національному природному парку «Дворічанський» ділянки унікального степу зміняться розсипами крейди

Так склалося, що в Харківській області під вогнем росіян опинилися найбільш мальовничі території та найкращі заповідники. Про їхній стан біологи поки що можуть довідатися лише за допомогою супутникових знімків – більшість територій або заміновані, або й досі є театром військових дій.

«Крейдянська лісова дача постраждала через мінування території, там були невеличкі займання. Ще вражена Савинська лісова дача – так само часткове мінування території, невеликі осередки пожеж на степових ділянках. Потім проектований Національний природний парк «Ізюмська Лука» і регіональний ландшафтний парк «Ізюмська Лука». У першому випадку в борах були невеличкі осередки займання, найбільш значущі – в штучних плантаціях сосни. Заказник Студенецький дуже сильно постраждав через рух техніки й обстріли», – перелічує Станіслав Вітер, експерт із дослідження та охорони біологічного різноманіття Української природоохоронної групи.

Має сильні мінування заказник на півночі області, у Вовчанському районі – природоохоронний парк на річці Вовча. А ще – заказники на ріках Мокрий і Сухий Ізюмець.

Але найбільших втрат зазнали регіональний ландшафтний парк «Великобурлуцький степ» і Національний природний парк «Дворічанський», які знаходяться саме на лінії зіткнення – від бойових дій, руху техніки, розривів снарядів.

«У Дворічанському парку на деяких крейдяних ділянках може бути неможливим відновлення рослинного світу, там буде заміна степових ділянок на якісь розсипи крейди», – зазначає Вітер.

Пугачі під загрозою, а тетеруки втекли від росіян на Харківщину

Не лише рослинний світ Дворічанського парку постраждав через війну. Внаслідок бойових дій могла суттєво зменшитися популяція пугачів – їх і до бойових дій було усього п’ять-шість пар. І дві ділянки, де жили ці птахи, опинилися безпосередньо на лінії зіткнення у Дворічанському парку, на річці Оскіл, розповідає Станіслав Вітер. Скільки вцілило і чи не полетіли птахи з небезпечного місця – зараз можна лише припускати.

Але навесні 2022 року орнітологи помітили, як групи птахів мігрували областю. Через бої налякані журавлі, які зазвичай гніздяться в Ізюмських лісах, полетіли вглиб Харківщини.

«І протягом травня-червня ми спостерігали по 7 – 10 особин, які кочували територію колишнього Зміївського району, вздовж річки Мож. Благо журавлі гучні, їх можна почути, і не обов’язково по мінним полях лазити, щоб дізнатися, є вони чи ні», – пояснює Вітер.

Потім харківські орнітологи протягом 2022 року зустрічали пари червонокнижних скоп, які гніздилися, й пари чорних лелек біля Змієва.

«Були у нас випадки появи тетерука в Харківській області, які зазвичай для нас не характерні. Тетеруки мігрували до нас з Росії перед війною – їх зігнав рух колон російських військових», – розповідає Вітер.

Після підриву греблі Оскольського водосховища більшість риби загинула

Оскільське водосховище, дамбу якого росіяни підірвали перед втечею з Харківщини 2022 року, стало «репетицією» ворога перед екологічним терактом у Херсонській області.

Територія, що до вторгнення росіян була Оскільським водосховищем, – одне з небагатьох місць, де харківські екологи змогли зафіксувати збитки від російської агресії. Катастрофою без перебільшення називає побачене восени минулого року Олександр Коростельов, заступник начальника відділу державного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів – старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Харківської області. Якщо птахи та тварини так-сяк ще могли тікати від війни, то риби й земноводні Оскільського водосховища були приречені на загибель після підриву дамби. Тоді без води залишилася площа 4000 га Червонооскільського регіонального ландшафтного парку.

«Частина риби пішла за течією, але дуже небагато, а вся інша загинула. Постраждало не лише водосховище, а вся екосистема», – кваліфікує побачене Коростельов.

Шкоду від масового знищення водних живих ресурсів на території Оскільського водосховища екологи оцінили в 287 млн 325 тис. 500 грн. А знищення власне водосховища разом із усім його водним світом, обстріл заповідної території регіонального ландшафтного парку, яка була багато років домівкою для червонокнижних птахів і диких тварин, – у 2 млрд 982 млн 420 тис. грн.

Шкоду, якої росіяни завдали іншим харківським заказникам і заповідникам, наразі екологи підрахувати не можуть – через бойові дії або рясне мінування.

Деяким лісам України знадобиться до 60 років на відродження після війни

Вплив війни на ліси та водойми зоологи помічають уже сьогодні. І він не завжди негативний.

«Наразі браконьєри не ризикують ходити зі зброєю, бо у нас ліси періодично патрулюють військові, тому тварини стали менш лякливими. Час від часу виходять до людей у місцях відпочинку косулі й кабани», – відзначає Вітер.

А ще біолог каже, що поки немає такої території, про яку можна було б сказати, що там росіяни завдали непоправної шкоди або якийсь вид зник чи може зникнути внаслідок бойових дій.

«Як показує досвід будь-яких воєн, навіть ядерних полігонів, військовий вплив не призводить до катастрофічних, непоправних, незворотних наслідків. За результатами досліджень, навіть на ядерних полігонах в Оренбурзькій області степи відновилися повністю за 10 років після випробування ядерних бомб. Бойові дії можуть знищувати окремі невеличкі поселення, але вони не завжди знищують цілу популяцію. До повного вимирання на території призводять тільки інтенсивна господарська діяльність людини та несприятливі кліматичні фактори», – наголошує Вітер.

Щодо небезпеки для тварин і людей внаслідок мін, то вона зникне з останньою знятою розтяжкою.

«Вплив мін може бути відтермінований, як ми бачимо по Африці, по Цейлону, де багато слонів страждає від мін. Для відновлення популяції великих тварин, які не страждають від мінування, необхідно два-три роки максимум», – зазначив Вітер.

Навіть багатостраждальний Ізюмський ліс не перетворився на суцільне попелище – у цьому можна пересвідчитись, проїхавши вздовж нього по трасі.

«Там є ділянки, де були осередки пожеж. І це досить невеликі ділянки, особливо в порівнянні зі згарищами, які були в 1990-ті роки, у 2008-му, коли згорало по 900, 1200, 1500 гектар, і коли палали старі ліси. Якщо брати понівечений Кремінський ліс в Луганській області, який зараз називають «Українським В’єтнамом», йому потрібно десь років 50-60 для повного відновлення, щоб можна було лише по вирвах сказати, що так, дійсно, тут була колись війна. Там вже вікових дерев не буде, але лісовий масив як екосистема відродиться», – запевняє біолог.

Для відродження харківських лісів, як екосистем, потрібно менше часу. Степам знадобиться для відновлення п’ять-шість років, тим, що сильно постраждали, до 10 років.

Матеріал підготовлений за підтримки ГО «Інтерньюз-Україна»

Автор: Оксана Якушко

Читайте також: Оскільське водосховище після теракту: червонокнижні птахи і нові екосистеми