Сьогодні 14 листопада: яке свято та день в історії

14 листопада 1918 року гетьман Скоропадський власноруч прирік свій режим, проголосивши грамоту про федерацію Української держави з “білою” Росією. 1920-го Уряд УНР був змушений залишити Кам’янець-Подільський і надалі всю контрольовану більшовиками територію України. 1939-го Верховна Рада УРСР затвердила анексію західних областей України Радянським Союзом. 1940-го закінчилися невдачею радянсько-німецькі переговори про приєднання СРСР до альянсу фашистських держав.

Свята та пам’ятні дати 14 листопада

14 листопада – Всесвітній день боротьби із цукровим діабетом.

Також відзначають Міжнародний день логопеда, День операційної медичної сестри та Міжнародний день боротьби з незаконним обігом культурних цінностей.

14 листопада в історії

14 листопада 1263 року дорогою з Орди помер князь Олександр Невський. Попри створений у сучасній Росії “культ” Невського, в історичній реальності Новгородський князь все життя та князювання знаходився у повній васальній залежності від Золотої Орди. Про що свідчить той факт, що князь дозволив провести перепис населення Володимиро-Суздальської та Новгородської земель та обкласти їх обтяжливою даниною. По лінії матері Невський був правнуком половецького хана Котяна. За батьківською лінією – правнуком Юрія Долгорукого.

Він прославився завдяки перемогам у Невській битві та битві на Чудському озері. Образ Невського популярний у російських пропагандистів із часів Петра I. Помер князь не героїчно – від застуди, яку підхопив, повертаючись від господарів із Золотої Орди – з переговорів із ханом Берке.

14 листопада 1912 року народився український радянський поет Андрій Малишко. Частина його життя пов’язана із Харковом. А його творчість добре знайома сучасним українцям за піснями на вірші Малишка, наприклад, “Пісня про рушник” чи “Вчителько моя”.

Майбутній поет виріс у багатодітній родині (у нього було 10 братів та сестер). Здобув вищу освіту проти волі батька, який бачив сина шевцем. Він писав вірші з 12 років, а до 20 уже видав кілька збірок та написав слова до трьох пісень із кінофільму “Щорс” Олександра Довженка. На початку 1930-х нетривалий час працював викладачем та завучем у школі в Овручі, а потім служив у армії. Звідти він не повернувся до Овруча, а оселився в Харкові. Тут працював у низці радянських газет та журналів. Під час Другої світової війни став військком. А після неї одну за одною видавав поетичні збірки. Також написав близько 30 пісень у дуеті з композитором Платоном Майбородою. Помер 1970 року.

“Він був продуктом радянської епохи. Чотири рази поспіль обирався народним депутатом УРСР, двічі був лауреатом Сталінської премії, один раз – Шевченківської. Зберіглося багато відео радянських документальних пропагандистських фільмів з Малишком про щасливе життя й зустрічі з трудящими. І все ж йому вдалося уникнути поширеної в радянські роки практики знецінення української культури”, – оцінюють фігуру Малишка експерти Українського інституту національної пам’яті.

14 листопада 1918 року гетьман Павло Скоропадський сам підписав вирок своєму правлінню.

Хоча його перебування при владі вже було під великим питанням, адже захопив і зберігав її він за підтримки німецьких військ. Після капітуляції Німеччини у Першій світовій війні гетьман почав шукати спільної мови з переможцями – Антантою. Там же погоджувалися підтримати українську державу та гетьмана особисто лише в тому випадку, якщо буде проголошено курс на федерацію з “білою” Росією – тобто з Росією без більшовиків. Тому 14 листопада гетьман видав так звану “федеративну грамоту”, яка сколихнула українську громадськість. У тексті Скоропадський всіляко наголошував на “братських” відносинах з Росією і заявляв про необхідність повернення під ярмо, з-під якого Україна щойно вирвалася.

“Сьогодні перед нами – нове державне завдання. Держави Згоди (Антанти – Ред.) здавна були друзями колишньої великої і єдиної Російської держави. Тепер, після пережитих Росією великих заворушень, умови її майбутнього існування повинні, безумовно, змінитися. На федеративних принципах має бути відновлена давня могутність і сила Російської держави. У цій федерації Україні належить одне з чільних місць”, – зокрема, заявив гетьман у цьому документі та дав відповідні доручення своєму новосформованому (після низки відставок) уряду.

Але волі гетьмана не судилося втілитись у життя. У той час, коли Скоропадський складав свою грамоту, на таємному засіданні Української національної спілки його опоненти вже формували склад Директорії УНР. Заявою про “возз’єднання з великою Росією” Скоропадський допоміг Директорії прибрати себе якнайшвидше і з широкою народною підтримкою. Директорія зреагувала на рабські ініціативи гетьмана зверненням про те, що гетьман – “поза законом”. Симон Петлюра, перебуваючи в Білій Церкві, видав універсал до народу із закликом до повстання. Після місяця боїв повстанці взяли під контроль Київ. 14 грудня 1918 року Скоропадський зрікся та згодом виїхав із країни.

14 листопада 1920 року уряд УНР був змушений залишити свою останню умовну “столицю” – Кам’янець-Подільський, де перебував під час боїв із більшовиками. Польсько-радянська війна, в якій військо УНР виступало союзником поляків, припинилася з підписанням договору про прелімінарний (попередній) мир у Ризі 12 жовтня. Представників уряду УНР до участі у радянсько-польських переговорах не запрошували. Московити та поляки вкотре за довгу та складну історію взаємин розділили Україну між собою. Вони домовилися про лінію розмежування, якою розрізали територію України (через рік, після підписання Ризького миру, з деякими змінами, вона стане кордоном).

Підписавши документ у такому вигляді, Польща по суті скасувала своє визнання УНР. Хоча Уряд Петлюри жодного миру не підписував, війська УНР також припинили бойові дії проти більшовиків. У цьому була об’єктивна необхідність: у виснаженого війська була нестача патронів, забезпечення та спорядження. Без підтримки союзників шансів проти більшовицької орди не було. Поляки завершили виведення своїх військ із районів, де все ще дислокувалася армія УНР, 8 листопада. Але Петлюра продовжував спроби вести дипломатичну боротьбу. Цього ж дня він написав листа Юзефу Пілсудському, заявивши, що українці мають тепер “вести дуже ризиковану боротьбу на очах у Європи, яка в позі Пілата дивитиметься на схід”. Окрім емоційної складової, лист містив і практичну – керівник УНР просив про підтримку якщо не військом, то бодай боєприпасами. Паралельно він закликав українських воїнів до “останньої битви”. Її планували на 11 листопада. Але 10-го в наступ перейшли більшовики. 12 листопада стало зрозуміло, що армія УНР не втримає навіть того невеликого клаптика території країни, який ще не заполонили загарбники. Тому вже 14 листопада уряд УНР залишив Кам’янець-Подільський. Звідти перебралися до “прикордонного” (згідно з невизнаним УНР Ризьким перемир’ям) Волочиська. Вночі 21 листопада уряд та військо УНР отримали від поляків дозвіл про перехід “кордону” через річку Збруч – і відступили до Галичини. При цьому армію УНР колишні союзники на тому березі річки роззброїли та інтернували.

14 листопада 1939 року Верховна Рада УРСР на позачерговій 3-й сесії затвердила закон про так зване “возз’єднання Західної України з УРСР”, а по суті – анексію Радянським Союзом західних областей України, які до того моменту входили до складу Польщі. За традицією, кричуще порушення міжнародного права та раніше власноруч підписаних договорів радянська версія росіян “прикрила фіговим листком” у вигляді “народного волевиявлення”. На територіях, які “ради” окупували під час спільного з нацистською Німеччиною нападу на Польщу, Червона армія та НКВС оперативно створили “тимчасові адміністрації” та “селянські комітети”. Далі на 22 жовтня призначили так звані “вибори” до Народних зборів. Усіх кандидатів “погодили і висунули” (випереджаючи темпи всіх “п’ятирічок” разом узятих) за чотири дні, з 14 до 17 жовтня включно. Зрозуміло, що випадкових людей серед них не було. Весь “виборчий процес” відбувся під чітким контролем НКВС. А запропонованих висуванців “підтримав” обов’язковий для максимальної гротескності заходу 91% виборців (з 93% тих, хто “взяв участь”). Як би “дивно” це не виглядало, але надалі Народні збори з 1484 депутатів одноголосно підтримали рішення подякувати Сталіну “за освобождение” та “попросили” включити території Західної України до складу УРСР.

На що “погодилися” у Москві. 1 листопада 1939 року V Позачергова сесія Верховної Ради СРСР ухвалила закон “Про включення Західної України до складу Союзу РСР з возз’єднанням її з УРСР”. А 14 листопада у Києві Верховна Рада УРСР ухвалила відповідний закон уже на своєму рівні.

14 листопада 1940 року закінчилися невдачею радянсько-німецькі переговори про приєднання СРСР до альянсу фашистських держав.

Після невдалих переговорів глава МЗС СРСР Молотов повернувся із Берліна до Москви. На переговорах обговорювали можливість приєднання СРСР до Пакту трьох держав (Третього рейху, фашистської Італії та Японської імперії) та підписання таким чином Пакту чотирьох держав. Договір мав передбачати не лише взаємодію та економічну підтримку, а й можливість ведення спільних військових дій проти інших країн. Але в процесі переговорів сторони не змогли погодити умови співпраці – всі мали територіальні претензії. Пропозиції СРСР щодо договору не влаштували інших учасників пакту, тому німецька сторона стала затягувати переговори, не відповідаючи нічого конкретного й на наступні (після від’їзду Молотова з Берліна) пропозиції. За деякий час військова розвідка СРСР почала інформувати Кремль про те, що керівництво Третього рейху готується до війни.

14 листопада 1999 року на посаду Президента України вдруге обрали Леоніда Кучму.

Церковне свято 14 листопада

14 листопада за новим церковним календарем в Україні вшановують пам’ять апостола Филипа. Він – один з 12 апостолів Ісуса Христа. Згаданий у всіх чотирьох Євангеліях та Діяннях апостолів. Найбільше інформації про Филипа до наших часів доніс Іван Богослов. За його інформацією, апостол був родом з  Віфсаїди Галілейської (там само народилися апостоли Андрій та Петро). Ісус випробував Филипа в розмові на початку чуда помноження хлібів. Після вознесіння Христа Филип проповідував у Галілеї. Пройшов Грецію, Сирію, Малу Азію, Лідію. Крім того, він мав дар творити чудеса. У Єраполісі за наказом правителя апостола схопили й розіп’яли на хресті.

Народні прикмети

Якщо 14 листопада день теплий, то такою буде й зима.

Якщо листя ще не опало з дерев, то зима буде довгою та суворою.

Якщо надворі брудно й вогко, то холод буде наприкінці січня.

Що не можна робити 14 листопада

Не можна відмовляти в допомозі.

Не можна сумувати та скаржитися на долю.