Сьогодні 21 листопада: яке свято та день в історії

21 листопада в Україні – День Гідності та Свободи та День десантно-штурмових військ. 21 листопада 2004-го та 2013-го років на Майдані Незалежності в Києві розпочалися протести, які врешті-решт призвели до Помаранчевої революції та Революції Гідності. У 1806-му Наполеон оголосив “континентальну блокаду” Великої Британії. У 1918-му уряд ЗУНР залишив Львів – місто перейшло під контроль поляків. У 1920-му армія та уряд УНР залишили територію Української держави. У 1921-му цього дня більшовики розстріляли учасників Другого Зимового походу армії УНР.

Свята та пам’ятні дати 21 листопада

21 листопада в Україні – День Гідності та Свободи та День десантно-штурмових військ.

У світі: Всесвітній день телебачення, Всесвітній день привітань, Всесвітній день рибальства та День без музики.

21 листопада в історії

21 листопада 1783 року в небо вперше в історії піднялася повітряна куля, що була пілотована людиною. Це був так званий монгольф’єр – аеростат, наповнений гарячим повітрям.

Спроєктували його брати-винахідники Жозеф-Мішель та Жак-Етьєн Монгольф’є. А на борту були фізик Жан-Франсуа Пілатр Де Розьє та маркіз Франсуа Лорен д’Арланд. Вони піднялися над Парижем на висоту понад 1 км і літали близько 25 хвилин. Варто зазначити, що перш ніж запустити у повітря людей, брати спочатку підняли свою кулю без пасажирів (у червні 1783-го), а потім – із тваринами-пасажирами: бараном, півнем та качкою (у жовтні). Варіант повітряної кулі, яку спроєктували брати Монгольф’є, популярний досі.

21 листопада 1806 року французький імператор Наполеон видав Берлінський декрет – відомий як оголошення “континентальної блокади” Великої Британії.

На той час Наполеон перебував у підкореній столиці Пруссії, вибивши з неї короля Фрідріха Вільгельма III. Там імператор видав низку документів та планував свої подальші завойовницькі дії. Як відомо, Велика Британія давно не давала спокою Наполеону. Особливо імператору хотілося помститися за принизливу поразку свого та іспанського флотів у Трафальгарській битві 1805 року (коли союзники втратили 22 кораблі, а британці – жодного). Зрозумівши, що перемогти Британію в морській битві йому не під силу, Наполеон вирішив вдатися до того, що зараз назвали б “санкціями”. Він розумів, що могутність острівної держави спирається на її колоніальну політику, а також великі торговельні зв’язки з Європою, де реалізовували британські та колоніальні товари. Отже, французький правитель вирішив блокадою вдарити по економіці противника.

У першій частині свого декрету Наполеон звинуватив Велику Британію у порушенні міжнародного права та популярно розписав, у чому не мають рації британці. А у другій у 12 статтях виклав заходи проти британців. Їх прийняла спочатку Франція, а за нею її союзники та навіть низка противників. Зокрема, Наполеон скасував торгівлю та будь-яке сполучення з Великою Британією (аж до поштового), оголосив, що кожен британський підданий на території, що підвладна Франції, стане військовополоненим. Усі склади, товари та майно Британії та її підданих конфісковували тощо. Протягом 1807 року до цих заходів приєдналися Італія, Голландія, Іспанія, Данія, а згодом – розбиті наполеонівською армією в попередніх битвах Росія, Пруссія та Австрія. Наслідки континентальної блокади неоднозначні. По-перше, вона не досягла своєї головної мети – зруйнувати економіку Великої Британії не вдалося. По-друге, навіть сама блокада не вдалася повністю завдяки контрабанді та численним порушенням обмежень різними країнами. По-третє, економіка самої Франції зазнала істотних збитків. Дійсно, деякі галузі промисловості розвинулися на тлі відсутності британського імпорту, але ціла низка важливих галузей через розрив зв’язків із Туманним Альбіоном занепали – наприклад, суднобудування та всі суміжні галузі. Від скорочення торгівлі постраждали портові міста. А ціни на продукти харчування зросли у більшості країн Європи. Блокаду знімали в кілька етапів. Першою (після нападу Наполеона) від неї відмовилася Росія, поступово – й інші країни, що виходили з залежності від Франції разом із військовими поразками Бонапарта. Франція остаточно скасувала блокаду у 1814-му – із реставрацією Бурбонів.

21 листопада 1918 року уряд ЗУНР залишив Львів і переїхав спочатку до Тернополя, а згодом – Станіслава (сучасного Івано-Франківська). Влада в столиці республіки перейшла до поляків. Бої за Львів розпочалися з перших днів українсько-польської війни.

Вони йшли просто на вулицях міста зі змінним успіхом – до того моменту, коли поляки здобули перемогу в Перемишлі. Після цього прямою гілкою залізниці до Львова перекинули підкріплення. Щоб уникнути оточення, командувач українськими силами полковник Гнат Стефанів наказав українським частинам у ніч проти 22 листопада залишити Львів. Але війна за нього йшла й надалі – протягом усієї історії бойових дій військ ЗУНР проти поляків.

21 листопада 1919 року уклали “Договір між союзними державами та Польщею про Східну Галичину”. Він передбачав передачу Галичини до Польської республіки на 25 років – із забезпеченням для етнічних українських земель автономії. Через 25 років статус Східної Галичини, за договором, мало визначити шляхом демократичного волевиявлення місцеве населення. Такий варіант тимчасового вирішення “конфлікту” (з погляду переможців Першої світової, а насправді – повноцінної війни) між поляками та українцями просували країни Антанти. Вони були стурбовані загрозою переходу більшовиків за Збруч – на етнічні українські території колишньої Австро-Угорщини. Керівництво УНР змушене було погодитись на умови цього договору під тиском країн Антанти та поляків.

Зрозуміло, що керівництво Західної області УНР (як називалося ЗУНР після укладання Акту Злуки) не могло на це погодитися. Ще 15 листопада диктатор ЗУНР Євген Петрушевич залишив тимчасову столицю УНР Кам’янець-Подільський, остаточно посварившись із Петлюрою. Петрушевич намагався вести переговори з європейськими дипломатами, але марно. Після того, як представники УНР у Варшаві 2 грудня підписали проєкт декларації, погодившись передати полякам Холмщину, Полісся, Підляшшя, Західну Волинь та Східну Галичину, офіційна дипломатична делегація ЗУНР звернулася до посольства УНР у Варшаві із заявою про денонсацію Акту Злуки. 20 грудня 1919 року Петрушевич скликав у Відні засідання уряду ЗУНР у вигнанні, на якому ухвалили рішення скасувати Акт Злуки в односторонньому порядку.

21 листопада 1920 року армія УНР, відступаючи під тиском більшовицької орди, перейшла Збруч, опинившись на території Польської держави, де українських воїнів інтернували.

21 листопада 1921 року більшовики у селі Базар почали розстрілювати учасників Другого Зимового походу армії УНР – тих, хто потрапив у полон до окупантів під час бою під Малими Міньками. Усього з 21 по 23 листопада стратили 361 українського воїна.

21 листопада 2004 року розпочалися акції на Майдані Незалежності, які згодом переросли в Помаранчеву революцію.

Цього дня пройшов другий тур президентських виборів, суперниками у якому були Віктор Ющенко та Віктор Янукович. На початку на Майдан люди вийшли, аби продемонструвати свою готовність захистити результат голосування. Уже 22 листопада – після оголошення перших результатів обробки частини протоколів – стало зрозумілим, що захищати волевиявлення доведеться. Розпочалися акції протесту, учасники яких викривали численні фальсифікації та вимагали чесного підрахунку голосів. Поступово протестний рух охопив найбільші міста України, а його серцем став Майдан Незалежності у Києві. У результаті протестів, які згодом увійшли в історію як Помаранчева революція, вдалося домогтися проведення повторного другого туру президентських виборів. За його результатами переміг Віктор Ющенко. У листопаді 2005 року новообраний Президент заснував у цей день свято – День Свободи. А в грудні 2011-го Янукович, ставши Президентом, “помстився” Майдану як міг – скасував День Свободи 21 листопада, об’єднавши його з Днем Соборності.

21 листопада 2013 року в Україні розпочався Євромайдан, який дав початок Революції Гідності. Перші протести, що переросли в революцію, виникли як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Таке рішення Кабмін ухвалив за кілька днів до Вільнюського саміту східного партнерства. У перший день Євромайдану на мітинг у Києві вийшли лише близько 1500 осіб. Активісти з Майдану Незалежності пройшлися до Адміністрації Президента України, а потім повернулися на Майдан та вирішили залишатися на ніч. Паралельно суд ухвалив рішення заборонити встановлення наметів, кіосків та навісів під час проведення акцій на Майдані Незалежності, Хрещатику та Європейській площі до 7 січня 2014 року. Наступного дня Майдан обгородили металевим парканом та терміново почали облаштовувати новорічні декорації. Міліція та “Беркут” перешкоджали протестувальникам, які намагалися встановлювати намети, а кількість протестувальників із кожним днем ​​зростала. Євромайдани почали відбуватись в інших містах України. Протести супроводжувалися “штовханинами” із правоохоронцями. Проте реальний вибух протестного руху стався після подій ночі 30 листопада – тоді в Києві вдалися до жорсткого силового розгону протестувальників. І це перетворило нечисленні протести за євроінтеграцію на народне обурення діями влади, що й переросло в Революцію Гідності.

13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ “Про День Гідності та Свободи”, призначивши це державне свято на 21 листопада.

Церковне свято 21 листопада

21 листопада за новим церковним календарем в Україні – свято Введення у храм Пресвятої Богородиці. За переказами, батьки Діви Марії Йоаким і Анна, молячись за те, щоб мати дитину, дали обітницю: якщо народиться дитя, присвятити його служінню Богові. Коли Марії виповнилося три роки, батьки вирішили виконати свою обіцянку. Зібравши родичів і знайомих, одягнувши Марію у найкращий одяг, зі співом священних пісень, зі запаленими свічками в руках її привели до Єрусалимського храму. У храм вели сходи з 15 високих щаблів – надто важкий шлях для дитини. Проте Марія, з Божою допомогою, швидко подолала сходи. Первосвященик ввів дівчинку у Святе святих, куди з усіх людей тільки раз на рік входив первосвященик з очисною жертовною кров’ю. Усі присутні в храмі дивувалися цій незвичайній події. Йоаким і Ганна, вручивши дитину волі Божій, повернулися додому. А Марія залишилася у храмі. Про її життя там немає відомостей. Є лише перекази, що виховували її в товаристві благочестивих дів. Марія старанно читала Святе Письмо, займалася рукоділлям і постійно молилася.

Народні прикмети

Якщо в цей день іде сніг з дощем, то весна буде з негодами.

Якщо сніг пішов уранці, то Великдень буде зі снігом.

Що не можна робити 21 листопада

Не можна займатися важкою працею.

Не можна займатися рукоділлям і домашньою роботою: шити, вишивати, прибирати, прати тощо.

Не можна вживати алкоголь і лаятися.