Оптимістичні промови Зеленського ведуть до розколу у суспільстві – FT

Українці дедалі більше сумніваються у «рожевих» промовах президента Володимира Зеленського. Колишні і нинішні радники взагалі кажуть, що відсутність реалізму в щоденних посланнях президента підриває довіру суспільства, пише Financial Times.

Понад 650 днів поспіль президент Зеленський виступав як мінімум із одним відеозверненням до нації, вихваляючи свої війська, відзначаючи просування вздовж лінії фронту та підтверджуючи рішучість перед російською агресією.

За словами трьох людей, знайомих із комунікаційною стратегією, послання завжди звучить так: «Ми рухаємося вперед» з метою зберегти оптимізм усередині країни та за кордоном. Ця політика застосовується на всіх державних рівнях, від міністерств та місцевих адміністрацій до військового командування, і включає сувору цензуру поганих новин, таких як кількість українських втрат чи успішні російські удари.

Але оскільки цього року в України небагатьох військових досягнень, а підтримка Заходу слабшає, комунікаційна стратегія створює розкол між Офісом президента та військовим керівництвом, кажуть представники ЗСУ, колишні співробітники президента та комунікаційні стратеги.

«Нам потрібно додати більше реалізму, і ми маємо виявляти в цьому таку ж сміливість, як і 24 лютого 2022 року», — сказала людина, пов’язана з президентською комунікаційною стратегією, маючи на увазі день, коли РФ розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.

Політичні суперники почали відкрито критикувати Зеленського: мер Києва Віталій Кличко нещодавно звинуватив президента в авторитаризмі та навіть порівняв його з російським лідером Володимиром Путіним.

Тим часом військові лідери стверджують, що розрив між офіційними заявами та ситуацією на місцях більше не є переконливим і, отже, не мотивує українців чи західних партнерів країни.

Але Зеленський розглядає оптимістичне послання як єдиний спосіб заспокоїти тих, хто сумнівається в Україні на Заході, і зміцнити довіру українського бізнесу, який є життєво важливим джерелом податкових надходжень для військових потреб.

“Якщо ми налаштовані песимістично, ми можемо очікувати, що люди перестануть розвивати свій бізнес в Україні і перестануть платити податки, і ми не матимемо достатньо грошей, щоб продовжувати боротьбу”, – сказав чиновник.

Розбіжності стали очевидними минулого місяця, коли головний український генерал Валерій Залужний заявив журналу The Economist, що сухопутна війна зайшла в «патову ситуацію» — табуйоване слово у Києві, хоча лінії фронту на сході України майже не зрушили з того часу, як у країні почалася війна.

За словами чиновника, відвертість Залужного здивувала багатьох українців, а деякі західні лідери навіть зателефонували до Києва, щоби запитати, що це означає і чи є переговори зараз пріоритетом.

Ірина Золотар, радник та керівник відділу комунікацій колишнього міністра оборони України Олексія Резнікова, сказала, що стратегія оптимізму спочатку спрацювала, допомагаючи українцям повірити в себе та свою здатність протистояти вторгненню.

Але тепер це створило заплутану історію, в якій «очікування завищені та не відповідають реальному стану справ», сказала Золотар. За її словами, статті у ЗМІ, які описують ситуацію як «не так добре», як офіційна,  вважаються помилковими. Натомість уряду необхідно було продемонструвати «збалансований реалізм».

“Щоб суспільство не будувало повітряних замків і зняло рожеві окуляри, необхідно перестати боятися говорити правду”, – сказала вона. «Ця перемога прийде насилу, це марафон, довгий і виснажливий».

Золотар сказала, що нинішня стратегія змусила аудиторію на Заході поставити питання, чому вони мають вкладати гроші своїх платників податків, якщо Україна завжди «майже перемогла».

Інші радники зі зв’язків із громадськістю кажуть, що ця стратегія підриває довіру.

«Іноді бійка розповідає про те, що відбувається насправді більше, ніж просто красива фотографія», — сказав один колишній високопоставлений співробітник.

Прикладом може бути часте використання Україною «контрпропаганди» під час 10-місячної битви за Бахмут, сказав колишній співробітник. Це відображало російську тактику, спрямовану на підтримку іміджу успіху, тоді як західні партнери говорили Києву, що Бахмут не вартий величезних втрат.

Офіційні канали в Telegram та інших соцмережах називали оборону такими гаслами, як «Фортеця Бахмут» та «незламний» Бахмут, але вони зникли за кілька днів до того, як РФ оголосила про свою перемогу в травні. Зеленський ніколи офіційно не визнавав відступу України з Бахмута, а в червні міністерство оборони представило українські атаки, що продовжуються з околиць міста як доказ того, що воно не програло битву.

Пакет повідомлень приховував «неймовірний рівень виснаження, страждання тисяч сімей, величезну кількість щоденних смертей, напругу та сумніви», сказав колишній співробітник. Через замовчування поганих новин з-за кордону склалася думка, що «два пропагандисти борються з пропагандистськими наративами».

Новини про війну дійшли до української громадськості через соціальні мережі та з вуст в уста, незважаючи на цензуру, каже Оксана Романюк, директор Українського інституту масової інформації, організації моніторингу ЗМІ.

«Майже кожен в Україні має родичів чи друзів, які воюють або безпосередньо постраждали від війни», — сказала Романюк. “Якщо не буде негативної інформації, це вб’є довіру до уряду”.

Романюк вказала на скорочення аудиторії українського національного «Телемарафону» — схвалених урядом інформаційних бюлетенів, які транслюються основними каналами, — а також на недавнє опитування, проведене Міжнародним республіканським інститутом, що базується в США, яке показало зниження підтримки Зеленського.

Читайте також: Нелюбов Зеленського до Залужного почав розвивати Єрмак навесні 2022 року — УП