Сьогодні 17 грудня: яке свято та день в історії

17 грудня 1790 року вчені виявили найзнаменитішу реліквію ацтеків – Камінь Сонця. 1897-го в Харкові випустили перший український паротяг. 1903-го Орвілл Райт здійснив перший у світі політ літаком. 1908-го в Харкові народився відомий мовознавець Юрій Шевельов. 1917-го в Києві розпочався Всеукраїнський з’їзд робітничих, солдатських та селянських депутатів, на якому більшовики розраховували захопити владу в країні, але залишилися ні з чим.

Свята та пам’ятні дати 17 грудня

17 грудня в Україні – День працівника державної виконавчої служби.

У світі – Міжнародний день боротьби з насильством щодо секс-працівників.

Також відзначають: День братів Райт, День кленового сиропу.

17 грудня в історії

17 грудня 1790 року знайшли Камінь Сонця – реліквію ацтеків, що містить інформацію про космологію та культ цієї цивілізації.

Камінь часто помилково називають “ацтекським календарем”. Насправді ж він, ймовірно, є ритуальною судиною або вівтарем для жертвоприношень. Докладніше.

17 грудня 1897 року в Харкові випустили перший український паротяг. Його виготовив Харківський паротягобудівний завод, який зараз відомий харків’янам зовсім за іншою продукцією – як танковий завод ім. Малишева. Докладніше.

17 грудня 1903 року один із двох братів Райт – Орвілл здійснив перший у світі політ літаком.

До того, як конструкція піднялася в повітря, брати-винахідники випробували близько 200 різних моделей літаків. Першим покладені на нього надії виправдав моторний аероплан “Wright Flyer”. Саме на ньому Орвілл зміг пролетіти перші 37 метрів за 12 секунд. Того ж дня він перевершив цей результат, протримавшись у повітрі 59 секунд і подолавши при цьому 260 метрів. Докладніше.

17 грудня 1908 року в Харкові народився майбутній відомий мовознавець та педагог Юрій Шевельов (Шерех). Усе своє життя він присвятив вивченню української мови та був ненависний радянській владі через те, що науково довів різницю між українською, російською та білоруською мовами.

Шевельов походив із сім’ї етнічних німців. При цьому його батько був російським військовим генерал-майором імператорської армії. Юрій здобув вищу освіту в Харкові, вже за радянських часів завершивши Педагогічний інститут професійної освіти. Він викладав у Харківському інституті журналістики (1938–1939) та Харківському університеті (1939–1943). А 1944-го емігрував до Німеччини, де працював в Українському вільному університеті в Мюнхені (1946-1949). Потім переїхав до США, де продовжував роботу в низці університетів, у тому числі в Гарварді та Колумбійському університеті. Шевельова двічі обирали президентом Української вільної академії наук. Також він редагував журнал “Сучасність”. З 1991 року став іноземним членом Національної академії наук України.

Одна з найвідоміших робіт Шевельова – “Історична фонологія української мови”, в якій, за оцінкою Українського інституту національної пам’яті, науковець “довів, що після розпаду праслов’янської мови у VІ столітті на теренах східного слов’янства сформувались п’ять діалектних зон – києво-полоцька, галицько-подільська, полоцько-смоленська, новгород-тверська, муромо-рязанська, з яких у ХІ столітті й постали українська, білоруська та російська мови. Чим завдав потужного удару по теорії походження слов’янських мов Олексія Шахматова з його “загальноруською єдністю” та “загальноруською прамовою”.

Шевельов помер 2002 року в США. У Харкові багатьом його ім’я, на жаль, стало відомо не через наукову славу, а через тривалу скандальну історію навколо встановлення та демонтажу меморіальної дошки мовознавцю. 2013 року таку дошку розмістили на будинку на вул. Сумській, 17, де родина Шевельових жила з 1915 по 1943 рік. Але міська та обласна влада (тоді це були Михайло Добкін і Геннадій Кернес) виступили проти увічнення пам’яті мовознавця. Добкін взагалі у своїх соцмережах назвав Шевельова “посібником фашистів”. Згодом Харківська міська рада скасувала дозвіл топонімічної комісії на встановлення меморіальної дошки, та вже за пів години дошку знищили невідомі, розбивши її сокирою. При цьому самі вандали представилися співробітниками комунальних служб, але міський голова Харкова Кернес це заперечував. Далі розгорнулася судова боротьба за право увічнити в Харкові пам’ять мовознавця. Справедливості вдалося досягти після розгляду справи двічі у судах першої інстанції, двічі – в апеляційних судах, а також один раз – у Вищому адмінсуді. Точку в розгляді поставили у грудні 2014-го – вже після подій Революції Гідності та початку російсько-української війни. А саму дошку в Харкові встановили вже після смерті Кернеса, який наполегливо протидіяв цьому процесу. Нову дошку відкрили в День соборності, 22 січня 2022 року, вона зроблена з антивандального матеріалу, щоб її не можна було розбити.

17 грудня 1917 року Українська Центральна Рада отримала урядову телеграму – ультиматум від Ради народних комісарів із Петрограда. З одного боку, в тексті “нова влада Росії” заявила, що “визнає Українську народну республіку, її право повністю відокремитися від Росії… зараз же, без обмеження та безумовно”. Але водночас комісари вимагали пропустити більшовицькі війська територією УНР – на південний фронт для боротьби з Каледіним. Також вони пред’являли українцям вимоги не пропускати білогвардійські війська, що рухаються на Дон і Урал, і припинити роззброєння Червоної гвардії. 20 грудня цей ультиматум був відкинутий, що і стало початком українсько-радянської війни (якої, втім, неможливо було уникнути, адже росіяни не збиралися насправді давати УНР жодної незалежності).

17 грудня 1917 року розпочав роботу Всеукраїнський з’їзд робітничих, солдатських та селянських депутатів. Він тривав у Києві до 19 грудня. Був скликаний з ініціативи більшовицьких організацій. Вони розраховували під час з’їзду переобрати склад та керівництво Української Центральної Ради й так захопити владу в Україні. Але із понад 2000 делегатів ідеї більшовиків підтримали лише близько 150. З’їзд підтримав Українську Центральну Раду та її курс, проголошений в ІІІ універсалі. Також з’їзд прийняв ухвали: “Про ультиматум” (про відповідь на телеграму з Петрограда); “Звернення до народів Росії”; “Про Центральну Раду”. Більшовики, опинившись в абсолютній меншості, вирішили залишити з’їзд – вони переїхали з Києва до Харкова, скликали власний фейковий з’їзд рад, який згодом ухвалив необхідні більшовицьким окупантам рішення щодо створення радянського уряду України. Саме прикриваючись рішеннями цього псевдоуряду, радянські загарбники розпочали війну проти УНР.

Церковне свято 17 грудня

17 грудня за новим церковним календарем в Україні вшановують пам’ять пророка Даниїла та трьох отроків: Ананiї, Азарiї та Мисаїла. Вони жили за 600 років до Різдва Христового. У цей час Єрусалим був завойований вавилонським царем, безліч ізраїльського народу опинилося в полоні. Серед бранців знаходилися знатні юнаки Даниїл, Ананія, Азарія та Мисаїл. Цар Вавилона Навуходоносор розпорядився виховати їх у розкоші при своєму дворі. Але юнаки зберігали свою віру та вели суворий спосіб життя. За свій аскетизм Даниїл отримав від Бога здатності передбачати й тлумачити сни. Завдяки його дару передбачення та мудрості Навуходоносор наблизив Даниїла до себе, а згодом призначив начальником Вавилону. Незабаром цар наказав спорудити свою статую, якій належало віддавати почесті. Ананія, Азарія та Мисаїл відмовилися робити це й були кинуті в палаючу піч. Але вони вціліли в полум’ї, яке охолодив ангел. Тоді Навуходоносор дозволив їм вийти й повірив у Бога. За перського царя Дарія святого Даниїла обмовили вороги, через що його кинули в яр з голодними левами. Однак вони не чіпали святого, він залишився неушкодженим. Святий Даниїл клопотав за свій народ перед наступником Дарія – царем Кіром, який дуже його цінував, і оголосив бранцям свободу. Сам же Даниїл та друзі його Ананія, Азарія та Мисаїл дожили до глибокої старості й померли в полоні. Є свідчення, що всі ці святі були обезголовлені за наказом перського царя Камбіза.

Народні прикмети

Якщо вітер дме зі сходу – похолодає.

Якщо 17 грудня мороз – холоди будуть тривалими.

Червоний захід сонця – до потепління.

Що не можна робити 17 грудня

Не можна займатися рукоділлям (вишивати, шити, в’язати).

Не можна лихословити й лаятися.

Не можна відмовляти людям у допомозі.