Сьогодні 23 грудня: яке свято та день в історії

23 грудня – День військовослужбовців оперативного контролю всіх рівнів в Україні. Цей день 1583 року можна вважати “днем народження” Української греко-католицької церкви. У 1588-му за наказом короля Франції Генріха III вбили його головного суперника Генріха де Гіза. У 1873-му у Львові заснували Літературне товариство імені Тараса Шевченка. У 1947-му американські вчені Волтер Браттейн і Вільям Шоклі продемонстрували свій винахід — транзистор. У 1948-му за вироком міжнародного трибуналу стратили прем’єр-міністра та міністра оборони Японії у 1941-1944 роках Хідекі Тодзьо.

Свята та пам’ятні дати 23 грудня

23 грудня в Україні відзначають День військовослужбовців оперативного контролю усіх рівнів в Україні (День штабних спеціальностей та військ спеціального зв’язку).

У світі: Всесвітній день сноуборду, День внутрішнього світла та День різдвяного кіномарафону.

23 грудня в історії

23 грудня 1583 року Папа Римський Климент VIII формально прийняв Українську православну церкву під своє керівництво. Цю подію можна вважати “днем народження” Української греко-католицької (або Уніатської, як її спершу називали) церкви. Детальніше.

23 грудня 1588 року за наказом короля Франції Генріха III вбили герцога Генріха (Анрі) де Гіза.

Де Гізи – Генріх та його молодший брат-кардинал Людовік – на той момент були найвпливовішою родиною у Франції. І без того заможні та родовиті, вони особливо піднялися під час релігійних воєн, згодом очоливши Священну (або Католицьку) лігу. Протиборство Генріха де Гіза з королем Франції Генріхом III почалося саме на релігійному ґрунті. Після смерті організатора Варфоломіївської ночі короля Франції Карла IX його молодший брат Генріх ІІІ спробував “зменшити напругу” в суспільстві. Він пішов на поступки гугенотам, чим швидко налаштував проти себе католиків. Радикалізація настроїв спричинила створення Ліги, лідером якої став Анрі де Гіз. Щоб приборкати Лігу, король вирішив вступити до неї сам. Але це не допомогло. Ситуація загострилася після смерті від туберкульозу молодшого брата короля Франсуа в 1584 році. Генріх III не мав дітей і більше не мав братів. Тому постало питання престолонаступництва в разі його передчасної смерті. Наслідувати Генріху III повинен був король Наварри Генріх Бурбон – лідер гугенотів.

І Генріх III погодився із цим. Але, звісно, ​​впливові брати де Гізи були категорично проти. Вони отримали підтримку короля Іспанії та просували свого кандидата – теж Бурбона, але католика – дядька Генріха Наваррського Карла, архієпископа Руанського. Через велику популярність Ліги та особисто де Гізів у ​​Парижі Генріх III постійно змушений був йти їм на поступки. Так, щоб довести свою вірність католицтву, під тиском Ліги в 1585 році, він узяв зобов’язання “вигнати єретиків з королівства” і почати війну з Генріхом Наваррським. Цей період увійшов до історії Франції як “війна трьох Генріхів”.

Навіть під час цих подій позиція короля здавалася радикальним католикам невпевненою та хиткою, і проти нього склали змову за участю Ліги та короля Іспанії. У результаті Генріха III мало не викрали. Після розкриття змови король заборонив Анрі де Гізу з’являтися у Парижі. Але той порушив заборону та з’явився 12 травня 1588 року. Парижани, серед яких лідер Ліги був дуже популярним, зустрічали його як короля, а сам король злякався перевороту й викликав до міста швейцарців. На цьому фоні виникли чутки про арешт де Гіза. Усе це спровокувало повстання в Парижі проти короля – так званий День барикад. Генріх III був змушений тікати зі своєї столиці. Де Гіз надалі допоміг утихомирити повсталих, а Генріх ІІІ тому змушений був піти на чергові поступки та призначити небезпечного для себе герцога генерал-лейтенантом королівської армії (по суті, підкоривши супернику всі війська). Далі під тиском Ліги король скликав Генеральні штати, щоб отримати гроші на продовження війни з гугенотами. Він також підписав едикт, яким заборонив протестантизм у Франції та позбавив права наслідування престолу Генріха Наваррського. Генріх III добре розумів, що його влада тане просто на очах, і поступово дійшов висновку, що єдиний варіант відновити позиції – це позбутися де Гіза. Він особисто запросив герцога до свого кабінету в замку Блуа, де проходило чергове засідання Генеральних штатів. Дорогою від зали, де проходила нарада, до кабінету короля на де Гіза напали вісім воїнів особистої гвардії Генріха III, відомої як “Сорок п’ять”.

Його вбили тридцятьма ударами кинджалів, а потім ще й встромили в тіло меч. Людовик де Гіз, який почув крики брата, прибіг на місце вбивства, де його і заарештували. Наступного дня його також убили в камері. Тіла обох братів де Гізів спалили, а прах розвіяли над Луарою.

23 грудня 1873 року у Львові започаткували Літературне товариство імені Тараса Шевченка. Його виникнення стало можливим завдяки збігу політичних обставин у двох сусідніх імперіях, до складу яких входила територія України. Поки в Російській імперії все посилювали репресії проти українців, політика Австро-Угорщини була набагато ліберальнішою. Тому письменники та меценати Наддніпрянщини об’єднали зусилля із західними українцями. Ініціатором процесу став письменник Олександр Кониський. В організації взяв участь педагог Дмитро Пильчиков. А фінансування на організацію надала відома меценатка Єлизавета Мілорадович-Скоропадська (тітка майбутнього гетьмана Української Держави Павла Скоропадського). При цьому статутними членами та засновниками товариства вони не стали. Офіційно до організації вступили лише галичани – громадяни Австро-Угорщини. Першим, що зробило новостворене суспільство, стало започаткування власної друкарні, де видавали книжки українською мовою – твори українських письменників. Робити це на окупованій росіянами території України було неможливо. Твори письменників із захопленої Росією частини України видавали в Австро-Угорщині. Поступово суспільство розширило свою діяльність – воно трансформувалося в Наукове товариство імені Тараса Шевченка та стало, по суті, першою (хоч і не державною) академією наук України. Розквіту НТШ досягло за часів, коли ним керував Михайло Грушевський (1897—1916 роки). А 1940 року, захопивши Галичину, радянська влада розгромила суспільство. Музеї та колекції розділили між іншими установами, багатьох вчених репресували. 1947 року організацію відновили за кордоном. В Україну суспільство повернулося 1989 року.

23 грудня 1947 року в “Bell Laboratories” американські вчені Волтер Браттейн і Вільям Шоклі продемонстрували свій винахід – транзистор.

Це стало початком епохи цифрових технологій, адже зараз транзистори (звісно, ​​суттєво вдосконалені) є неодмінним елементом усієї сучасної електроніки. Спочатку демонстрація роботи транзистора була закритою лише для колег-вчених. Широкій публіці про цей винахід повідомили лише 30 червня 1948 року – на відкритій презентації у Нью-Йорку. А 1956-го винахідники отримали за своє відкриття Нобелівську премію.

23 грудня 1948 року за вироком Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу стратили через повішення японського воєначальника та політика Хідекі Тодзьо.

Його ім’я в Азії має таку ж похмуру славу, як у Європі імена Гітлера та перших осіб нацистської Німеччини. Тодзьо був прем’єр-міністром Японії протягом усіх ключових років Другої світової війни – з 1941 по 1944 рік. Він також поєднував цю посаду з посадою міністра армії, яку обійняв у 1940 році. Генерал, рід якого походив із самураїв, був ідеологом союзу з Німеччиною та Італією. До призначення військовим міністром Хідекі Тодзьо був у 1935-1937 роках командувачем військової поліції Квантунської армії, а згодом – начальником її штабу. Всупереч законодавству одночасно обіймав посади міністра армії (1940-1944) та голови Генерального штабу армії (1944). Після поразки Японії у Другій світовій війні спробував застрелитись, але його врятували. 12 листопада 1948 року Міжнародний військовий суд визнав його винним у численних воєнних злочинах – прямо та опосередковано він винний у загибелі близько чотирьох мільйонів людей. Серед злочинів, у яких його визнали винним, — вбивства мирних жителів у завойованих Японією регіонах (зокрема Нанкінська різанина в Китаї), марші смерті військовополонених, створення мережі “жінок для розваг” у Східній Азії (де жінок підкорених Японією країн перетворювали на секс-рабинь). На момент страти Хідекі Тодзьо було 64 роки.

23 грудня 1972 року врятували 16 людей, які вижили під час авіакатастрофи літака рейсу “571 Air Force” в Андах. До цього 73 дні вони змогли протриматися на сніговому високогір’ї Анд. Ті, які вижили, змушені були вдаватися до канібалізму. Про цю катастрофу та історію виживання пасажирів літака знято відомий фільм Френка Маршалла “Живі”. Детальніше.

23 грудня 1991 року незалежність України визнали Казахстан, Ліхтенштейн, Швейцарія та Коста-Рика.

Церковне свято 23 грудня

23 грудня за новим церковним календарем в Україні – субота перед Різдвом Христовим. У цей день вшановують пам’ять мучеників на Критi: Феодула, Саторнина, Євпора, Геласiя, Євникiана, Зотика, Помпiя, Агафопуса, Василiда та Євареста. Десять святих мучеників Критських постраждали за Христа у III столітті за часів імператора Деція. Правитель Крита переслідував місцеву церкву. Одного разу перед ним постали 10 християн з різних міст Криту, які заявили про свою віру в Христа. Їх катували протягом 30 днів, але вони це витримали. Тоді мучеників обезголовили.

Народні прикмети

Якщо 23 грудня ясна погода, то будуть морози.

Якщо немає опадів, буде посушливе літо.

Сильний снігопад – до гарного врожаю.

Що не можна робити 23 грудня

Не можна веселитися та порушувати правила посту.

Не можна лихословити.

Не можна ображати тварин.