Сьогодні 25 грудня: яке свято та день в історії

25 грудня – Різдво Христове. Цього дня Різдво вперше відсвяткували у 336 році в Римі. До XI століття саме на цю дату призначали велику кількість важливих державних заходів – коронацій – у християнських країнах. 1741-го Андерс Цельсій вперше випробував свою шкалу вимірювання температури. 1979-го СРСР ввів війська до Афганістану. 1989-го розстріляли румунського диктатора Ніколае Чаушеску та його дружину Єлену. 1991-го у відставку подав президент СРСР Горбачов, а Союз остаточно розпався, США визнали незалежність України.

Свята та пам’ятні дати 25 грудня

25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво Христове.

25 грудня в історії

25 грудня 336 року в Римі вперше відсвяткували Різдво.

Це сталося за правління імператора Костянтина Великого. Рішення відзначати Різдво саме 25 грудня згодом (431 року) затвердили на Ефеському (Третьому Вселенському) церковному соборі. При цьому точна дата народження Ісуса Христа насправді не відома, вона не вказана у Святому Письмі (не лише дата, а й рік народження). Її визначали, виходячи з фактів, вказаних у Євангелії від Луки. Там, зокрема, міститься інформація, що в цей час відбувся перший перепис в Юдеї, а при владі був намісник римського імператора Октавіана Августа Квіріній. Вперше в історичних джерелах дату народження Христа 25 грудня вказано Діонісієм Філокалом у Хронографі 354 року. Він спирався на джерела часів Костянтина Великого – 336 року. Як вважають, до святкування Різдва за часів Костянтина християни не святкували день народження Ісуса окремо – тривалий час його відзначали разом зі святом Богоявлення (Хрещення) 6 січня. Грецьке слово “Епіфанія” або “Теофанія”, яким позначено це свято, означає “Явлення” або “Богоявлення”, і в перших християн воно означало не тільки появу Ісуса Христа при хрещенні, а й загалом його появу на Землі, тобто народження.

У різні ранньохристиянські роки – аж до XII століття – на Різдво призначали визначні державні події – коронації нових королів та імператорів. Так, в цей день у 498 році прийняв християнську віру король франків Хлодвиг. У 800-му році франкського короля Карла Великого Папа Римський коронував імператором (на той час це був другий імператорський титул у світі – після візантійського). У 1025 році Мєшко II Ламберт став королем Польщі, а в 1066-му Вільгельм Завойовник – королем Англії. У 1100-му Балдуїна I коронували королем Єрусалима.

25 грудня 1741 року шведський астроном Андерс Цельсій випробував свій винахід – шкалу вимірювання температури. Детальніше.

25 грудня 1979 року СРСР ввів війська до Афганістану. Рішення про вторгнення ухвалили 12 грудня 1979 року під час засідання Політбюро КПРС. А 25 грудня війська 40-ї радянської армії перетнули понтонним мостом річку Амудар’я. До складу контингенту увійшли чотири дивізії, п’ять окремих бригад, чотири окремих полки, чотири полки бойової авіації, три вертолітні полки, одна трубопровідна бригада, одна бригада матеріального забезпечення, а також частини забезпечення та обслуговування. Війна тривала до 15 лютого 1989 року.

25 грудня 1989 року в Румунії розстріляли диктаторське подружжя Чаушеску – Ніколае та його дружину Єлену.

Вони були при владі у своїй країні чверть століття. За цей час Ніколае Чаушеску від образу “одного з пристойних комуністів” (за словами Джорджа Буша) дійшов майже до стану “Кім Чен Ина”, поступово формуючи культ своєї особистості, посилюючи репресії та призначаючи родичів на керівні посади. До влади він прийшов 1965-го – після смерті лідера Румунії Георге Георгіу-Деж. На той момент Чаушеску було 47 років. Він одразу ж узяв курс на більшу незалежність у політиці від СРСР. Зокрема, не погоджувався з економічними рішеннями, які нав’язували з Москви, і навіть дозволив собі виступити 1968 року на захист чехословацького лідера Олександра Дубчека. На відміну від інших країн Варшавського договору, Румунія не вводила своїх військ до Чехословаччини для придушення Празької весни. Саме це на початку правління сформувало генсеку румунської компартії позитивний імідж у демократичному світі.

Але така “ліберальність” тривала недовго. Амбіції “короля Румунії” виявились у Чаушеску ще на церемонії проголошення його президентом країни у 1974 році, коли він демонстративно взяв до рук скіпетр. Далі подібні нахили прогресували. З одного боку, він посилював контроль над населенням країни, спираючись на “своє КДБ” – політичну службу безпеки “Секурітате”. Громадяни Румунії пережили майже те саме, що й громадяни СРСР за часів Сталіна: переслідування, репресії, тортури, страти. Чаушеску навіть місцями перевершив Сталіна, ввівши в країні заборону на розлучення та аборти, через що згодом у Румунії були переповнені дитячі будинки. З іншого боку Чаушеску впадав у “манію величі” – державна пропаганда зображувала його чи не богоподібним створенням та вождем нації.

У країні навіть в умовах економічної кризи реалізовували помпезні будівельні проєкти, зокрема, знесли більшу частину старого Бухареста, щоб збудувати палаци та проспекти для прославлення диктатора. Окремо громадян Румунії дратувала родина Чаушеску, а особливо його дружина Єлена. За часів правління чоловіка зі співробітниці текстильної фабрики без вищої освіти вона перетворилася на першого віцепрем’єра уряду, входила до складу ЦК РКП та Політбюро РКП. Але найдивовижніша деталь її біографії – те, що жінка, яка покинула, не довчившись, сільську школу та мала лише одну гарну оцінку – за рукоділля – очолила Академію наук Румунії та найбільшу хімічну компанію країни – ICECHIM. Та ж пропаганда старанно ліпила Єлені образ “світила науки”, який не приживався до неї.

Таке становище в країні, звісно, ​​розпалювало громадську думку та вело до вибуху, якому потрібний був лише каталізатор. Ним стали одразу два фактори: демократичний рух в інших країнах Варшавського договору та Радянському Союзі та катастрофічна економічна ситуація у самій Румунії. Через падіння видобутку нафти та імпорту західних товарів та необхідності виплачувати борги Чаушеску запровадив жорсткий режим економії. У результаті почався такий дефіцит продовольства, що люди були реально на межі голоду. Крім того, у 1980-ті в країні були масові відключення електро- та теплопостачання, навіть у люті морози 1985-86 років. При цьому початком революції в Румунії стали не економічні, а релігійні протести. Чаушеску усунув з посади та виселив з дому угорського пастора Ласло Текеша. Він був одним із лідерів руху за автономію угорців, за що його й репресували. Отже, протести почалися проти цього рішення спочатку в Тімішоарі, де жив Текеш, а далі пішли антикомуністичні та економічні гасла. Правоохоронці спробували придушити повстання, але це спричинило бунти вже по всій країні. Їх спробували придушити за допомогою “Секурітате”, відкривши вогонь на враження. Спроба провести мітинг на підтримку Чаушеску в Бухаресті завершилася вибухом у натовпі, який також призвів до жертв. 20 грудня 1989 року армія у Тімішоарі перейшла на бік революціонерів. А 22 грудня повідомили, що міністр оборони Василе Міля наклав на себе руки, хоча майже одразу стало відомо, що його вбили за відмову стріляти по протестувальниках. Це остаточно спричинило перехід усієї армії на бік народу. Опівдні того ж дня Ніколае та Єлена Чаушеску спробували втекти. Вони вилетіли з Бухареста вертольотом, а потім пересіли в автомобіль, який разом зі своїми кількома прихильниками захопили біля міста Тирговіште. Але у самому місті їх зустріли градом каміння. Увечері втікачів затримали військові. При цьому бої у Бухаресті між “Секурітате” та революціонерами тривали навіть після того, як диктатор покинув столицю.

24 грудня Йон Ілієску – лідер протестів, колишній діяч компартії та міністр, відсторонений Чаушеску, ухвалив рішення про створення Надзвичайного військового трибуналу. До його складу увійшли два військові судді, два полковники та три “народні судді”. Цей суд 25 грудня засудив подружжя Чаушеску до страти. Їх розстріляли того ж дня і поховали у безіменній могилі на цвинтарі на околиці Бухареста. Надалі влада перейшла до Фронту національного порятунку, який очолив Ілієску. Саме він став згодом президентом Румунії та був ним із 1990-го по 1996-й і з 2000-го по 2004 рік.

25 грудня 1991 року у відставку подав президент СРСР Михайло Горбачов. Це сталося після укладання Алматинської декларації про створення СНД. О 19:00 Горбачов востаннє звернувся до народу – в прямому етері. Він оголосив про припинення своєї діяльності “з принципових міркувань”. Того ж вечора Горбачов підписав указ про складання повноважень Верховного Головнокомандувача радянськими Збройними Силами та передав право на управління стратегічною ядерною зброєю президенту РФ Борису Єльцину (той, правда, на цю церемонію не з’явився). О 19:30, коли Горбачов покинув Кремль, над ним спустили радянський прапор та підняли російський триколор.

25 грудня 1991 року Президент США Джордж Буш у зверненні до американського народу заявив, що Сполучені Штати визнають незалежність України (та інших країн, що постали на руїнах СРСР). Також США висловили готовність налагодити з Україною дипломатичні відносини. Цього ж дня незалежність України визнали Вірменія, Ізраїль, Іран, Мексика, Таджикистан, Туніс.

Церковне свято

25 грудня за новим церковним календарем в Україні відзначають Різдво Христове.

Народні прикмети

Якщо 25 грудня яскраве сонце, то Новий рік буде ясним і морозним.

Якщо дерева покриті інеєм, а погода похмура — чекайте на Новий рік тепло.

Похмурий ранок означає, що весна прийде рано.

Що не можна робити 25 грудня

Не можна важко фізично працювати.

Жінкам не можна займатися рукоділлям.

Не можна прибирати та виносити сміття.

Не можна вдягати чорний одяг.