Сьогодні 30 грудня: яке свято та день в історії

30 грудня 1903 року сталася масштабна пожежа в новому театрі в Чикаго, загинули 602 особи. 1922-го цього дня створили СРСР. 1975-го помер сотник армії УНР Іван Липовецький. 2006-го стратили Саддама Хусейна.

Свята та пам’ятні дати 30 грудня

30 грудня у світі – День глобального планування.

Також відзначають День соди та День бекону.

30 грудня в історії

30 грудня 1903 року сталася пожежа в театрі “Ірокез” у Чикаго.

Займання сталося буквально за кілька тижнів після відкриття театру, який позиціювали як “той, що не згорить”. Питання небезпеки вогню в Чикаго було болючим, адже саме тут 8 жовтня 1871 сталася пожежа, що стала наймасштабнішою в історії країни. Тому новий театр будували нібито за всіма вимогами безпеки. У ньому була азбестова театральна завіса та велика кількість виходів. Однак на практиці це не допомогло. Пожежа почалася під час музичної вистави “Синя борода”. На той момент у будівлі перебувало близько 2000 осіб – зокрема діти, яких привели зі шкіл на святковий захід. Азбестова завіса нічим не допомогла, а люди в залі виявилися замкненими, бо двері були з перемичками, щоб не пропустити відвідувачів без квитків. У результаті 602 особи загинули.

30 грудня 1922 року відбувся І з’їзд рад СРСР, на якому делегати від РРФСР, УРСР, Білоруської СРР та Закавказької СФРР затвердили проєкти декларації та договору про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Ці документи набули чинності після наступного обговорення – через пів року. Але саме 30 грудня було заведено вважати днем ​​заснування СРСР. Хоча формально, за всіма документами, країна була союзом кількох національних республік, на практиці вона була унітарною диктатурою з однією партією та максимально централізованим керівництвом.

30 грудня 1975 року помер сотник УНР та активний діяч української еміграції Іван Липовецький.

Він був ветераном Першої світової війни, завершивши свою службу в армії Російської імперії у званні прапорщика. З кінця 1919 року служив у корпусі Січових стрільців дієвої армії УНР, був членом редколегії журналу “Український Стрілець”. Надалі Липовецький керував друкарнею та видавництвом 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З 1923 року мешкав на еміграції у Варшаві. Там він працював у польській Головній статистичній управі, був членом редколегії журналу “На чужині”. З 1944-го переселився до Західної Німеччини. На еміграції Липовецький видавав журнали “Наше життя”, “Юні друзі”, “Господарсько-кооперативний журнал” тощо. З 1952 року мешкав у Канаді, де очолював Союз колишніх воїнів-українців. Помер і похований у Торонто.

30 грудня 2006 року стратили Саддама Хусейна.

П’ятий президент та диктатор Іраку офіційно керував цією країною майже чверть століття, а не офіційно – ще довше, понад 30 років. За цей час він встиг розв’язати низку воєн, здійснити геноцид курдів, дати наказ на застосування хімічної зброї та стати винуватцем цілого ряду воєнних злочинів та злочинів проти людства. До приходу до влади в Іраку Хусейн, починаючи з 1957 року, був учасником революційних рухів та підпільних організацій країни. Він брав участь у невдалій спробі повстання проти короля Фейсала, а потім у замаху на диктатора Абдель Керіма Касема. Був засуджений до страти, проте втік до Сирії, а потім Каїра, де навчався у виші. Повернувшись до Іраку, невеликий проміжок часу був слідчим у таборі, проте після зміни влади сам опинився у в’язниці.

До влади Саддам прийшов у 1968 році, ставши членом Ради революційного командування. До 1979 року офіційно Хусейн був “другою людиною” у державі після президента Ахмеда Хасана аль-Бакра (до речі, родича Саддама). Проте насправді вважають, що й у ці роки Хусейн правив країною. І свої злочини проти людства Саддам розпочав ще в ті часи – у 1970-х він керував операціями з депортації 250-300 тисяч мешканців іракського Курдистану та спалення близько 250 курдських сіл. 1979 року президент Іраку пішов у відставку, а Хусейн зайняв його місце. Своє правління диктатор розпочав у стилі, властивому йому протягом усього часу – з репресій. Причому репресував він усіх своїх міністрів та найближче оточення, завдяки якому прийшов до влади. Надалі Саддам розв’язав війну проти Ірану, під час якої війська диктатора застосували хімічну зброю – газ іприт. Далі намагався анексувати Кувейт, чим об’єднав проти себе всіх сусідів із Перської затоки. Історія кривавого правління диктатора завершилася війною зі США. Сполучені штати поставили собі за мету повалити режим Хусейна і досягли цього менше, ніж через рік. Війна розпочалася в березні 2003 року, а вже 14 грудня диктатора затримали. 30 червня 2004 року Саддама та 11 управлінців його режиму передали новій іракській владі. 1 липня розпочався суд, який тривав два роки й очікувано завершився визнанням Хусейна винним у численних воєнних злочинах та злочинах проти людства. 30 грудня 2006-го на світанку іракці стратили Саддама Хусейна через повішення. Його страту зняли на відео – мобільним телефоном.

Церковне свято 30 грудня

30 грудня за новим церковним календарем в Україні – субота після Різдва Христового і перед Богоявленням. Вшановують пам’ять мучениці Анисiї. Вона жила в місті Солуні (Фессалоніки) у 285 – 305 роках. І постраждала під час гонінь на християн імператора Максиміана. Після смерті батьків, які виховали її щирою християнкою, Анисія роздала майно бідним, а сама жила в пості та молитві. У ті часи імператор Максиміан видав едикт, за яким кожен мав право безкарно вбити християнина. Одного разу, коли Анисія йшла до храму, її зупинив воїн-язичник і зажадав, щоб вона пішла на язичницьке свято сонця. Свята ввічливо відмовилася, але воїн схопив її та намагався зірвати з голови покривало. Дівчина відштовхнула його, плюнула в обличчя і сказала: “Так заборонить тобі Господь мій Ісус Христос!” Воїн в люті витягнув меч і вбив Анисію. Християни поховали мученицю поблизу міських воріт, а над її могилою спорудили молитовний будинок.

Народні прикмети

Якщо 30 грудня дерева вкриті інеєм, то морозів найближчим часом не буде.

Яка погода 30 грудня – таким буде й травень.

Що не можна робити 30 грудня

Не можна займатися рукоділлям, шити та в’язати.

Не можна ображати інших і відмовляти в допомозі.