Сьогодні 21 січня: яке свято та день в історії

21 січня 1506 року створили армію Ватикану. У 1793-му у Франції стратили короля Людовіка XVI. У 1796-му відкрито метод вакцинації від натуральної віспи. У 1934-му в експлуатацію ввели Харківський турбогенераторний завод (“Турбоатом”). У 1959-му створили Європейський суд з прав людини. У 1978-му здійснив самоспалення український дисидент Олекса Гірник.

Свята та пам’ятні дати 21 січня

21 січня – Міжнародний день обіймів, Всесвітній день снігу та Всесвітній день релігії.

21 січня в історії

21 січня 1506 року створили армію Ватикану – Папську швейцарську гвардію. По суті, це особиста охорона Папи Римського. І протягом історії швейцарці неодноразово доводили, що утримують їх не дарма. Найвідоміший епізод в історії боїв Папської гвардії – це битва біля стін Ватикану в 1567 році. Тоді Святий Престол зазнав нападу військ імператора Священної Римської імперії та короля Іспанії Карла V. Попри надзвичайну кількісну перевагу війська імператора, швейцарці не відступили. Зі 189 гвардійців 147 загинули. Але завдяки їхній жертві Папа Римський Клемент VII встиг сховатися від ворогів у неприступному замку. Другий не менш значущий епізод стався вже у XX столітті. Тоді Алоїс Естерманн 13 травня 1981 року закрив собою Папу Івана Павла ІІ від куль убивці. Естерманн отримав тяжке поранення, але вижив.

Зараз армію Ватикану вважають найдавнішою на планеті. При цьому вона й найменша, адже налічує лише близько сотні людей.

Вимоги до папського війська жорсткі: кожен кандидат у гвардійці має бути корінним швейцарцем віком від 18 до 25 років, католиком, законно народженим, неодруженим. Зріст Папських гвардійців – не менше 172,72 см. Служать у гвардії щонайменше два роки. За таких умов зарплата гвардійців – “смішна” як для європейської країни, лише близько 400 доларів на місяць. Але конкурс у гвардію – великий. Адже під час служби у Ватикані у чоловіків є можливість здобути блискучу освіту у найкращих вишах, а надалі – рекомендації, які відкривають виняткові кар’єрні перспективи.

21 січня 1793 року французькі революціонери стратили короля Людовіка XVI.

Монарха заарештували після штурму революціонерами королівського палацу Тюїльрі в серпні 1792 року. Його звинуватили в організації змови проти свободи нації та замаху на безпеку держави. А після цього судили. Смертний вирок винесли з перевагою лише один голос – 361 “за” та 360 – “проти”. Спершу планували дати відстрочку від виконання вироку, але 18 січня новим голосуванням Конвент відмовив. 21 січня 36-річний Людовік зійшов на ешафот. Його гільйотинували.

21 січня 1796 року відкрито метод вакцинації від натуральної віспи. Винайшов вакцину англійський лікар Едвард Дженнер. У XX столітті з її допомогою вірусу вдалося позбутися повністю. Детальніше.

21 січня 1934 року в експлуатацію ввели один із найпотужніших і найвідоміших промгігантів Харкова – Харківський турбогенераторний завод (“Турбоатом”). Детальніше.

21 січня 1959 року заснували Європейський суд з прав людини.

Його поява стала результатом більш як 10-річного шляху. Він розпочався з прийняття ООН Загальної декларації прав людини 10 грудня 1948 року. Ця декларація містила загальні норми, але не передбачала механізму їхнього забезпечення. Розробити такий механізм взялися 12 держав-членів Ради Європи. Вони напрацювали Європейську конвенцію з прав людини. Текст базувався на декларації, затвердженій ООН, але передбачав також створення судової інстанції, де громадяни могли б відстоювати свої права в разі, якщо їх порушує держава. Ті країни, які підписують конвенцію, зобов’язані виконувати рішення суду з прав людини. Датою заснування суду вважають день, коли Парламентська асамблея Ради Європи обрала його перших членів. На початку свого існування ця міжнародна судова інстанція була мало відомою. Перша справа, яку судді розглянули, датується 1968 роком.

21 січня 1978 року український дисидент та політв’язень Олекса Гірник здійснив самоспалення в Каневі – біля могили Тараса Шевченка. Так він протестував проти русифікації України.

Гірник походив із заходу України, ріс за часів польської окупації та з юності входив до ОУН, “Пласту” й “Просвіти”. У 1937-му польський суд засудив його до більш ніж п’яти років ув’язнення за держзраду. Такою судді визнали заклики до незалежності України та висловлювання проти польської влади. У 1939-го, під час німецького вторгнення до Польщі, Гірник втік із в’язниці. Але одразу потрапив з одного лиха до іншого. У листопаді на вокзалі в Стрию чоловік побачив, як НКВС із собаками заганяють поляків у товарні вагони, щоб висилати до Сибіру, й кинувся захищати жінок і дітей. У результаті його самого побили та затримали. Після низки допитів, так і не вибивши з нього жодної інформації про українське підпілля, радянські загарбники засудили Олексу за “зраду батьківщині”. Йому дали вісім років концтаборів на Уралі. Після повернення в Україну чоловік з’ясував, що його мати та молодша сестра померли під час війни, а брат загинув на фронті. Гірник влаштувався на роботу на цегельню, одружився з колишньою політичною ув’язненою, у подружжя народився син…

Якийсь час Олекса жив “добропорядним життям радянського громадянина”, але від боротьби за Україну в душі не відмовився. 1976-го він у своєму будинку прибудував другий поверх до літньої кухні та створив там схованку. У ній Гірник упродовж трьох років від руки писав листівки проти русифікації. Він написав близько тисячі таких листів. А в січні 1978-го поїхав із дому, взявши ці листівки із собою. Дружині повідомив, що їде на кілька днів до Львова. Але в результаті прибув до Канева. Там уночі він дістався Чернечої гори та розкидав навколо листівки так, щоб їх розносив вітер. А сам облився бензином та підпалив себе. Його тіло та розкидані листки наступного дня виявив постовий міліціонер. Більшість листівок вилучили співробітники КДБ. Вони заборонили розповсюджувати інформацію про цю подію. Але витік стався – від самих міліціонерів. Щобільше, збереглося кілька листівок, і їхній текст також люди цитували між собою. Його було кілька варіантів. Один із них: “Протест проти російської окупації на Україні! Протест проти русифікації українського народу! Хай живе Самостійна Соборна Українська держава! (Радянська, та не російська). Україна для українців! З приводу 60-річчя проголошення самостійної України Центральною Радою 22 січня 1918 р. – 22 січня 1978 р. на знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі!?”

21 січня 1990 року близько трьох мільйонів українців взялися за руки, поєднавши Івано-Франківськ, Львів та Київ напередодні Дня Соборності України.

21 січня 1992 року Україна встановила дипломатичні відносини із Монголією.

Церковне свято 21 січня

21 січня вшановують пам’ять преподобного Максима Сповідника. Він народився в Константинополі близько 580 року в християнській родині. Здобув гарну освіту та вступив на державну службу. Став першим секретарем імператора Іраклія. Але придворне життя обтяжувало Максима, тож він пішов у Хрисопольську обитель і прийняв чернечий постриг. З часом його обрали ігуменом монастиря. У 633 році на прохання майбутнього святителя Єрусалимського Патріарха Софронія преподобний Максим залишив обитель і поїхав до Олександрії, аби підтримати Софронія в боротьбі з єрессю. Дорогою до Олександрії побував на Криті, де й почав проповідницьку діяльність. Преподобний Максим послідовно боровся проти єресі монофелітів, проводячи проповіді й диспути, а також виступаючи на відповідних церковних соборах. Зрештою на Латеранському Соборі за участі Максима Сповідника монофелітство офіційно засудили, а його прихильників, Константинопольських патріархів Сергія, Павла та Пірра віддали анафемі. Через це прихильник єресі  константинопольський імператор Констанс II наказав схопити преподобного Максима. Через п’ять років після цих подій його таки схопили, звинуватили у зраді батьківщини та ув’язнили. Преподобний і два його учні зазнали жорстоких тортур: кожному відрізали язик і відсікли праву руку. А потім їх заслали до Колхіди. Але тут Бог створив диво: всі вони здобули здатність говорити та писати. Преподобний Максим передбачив свою смерть, яка настала 13 серпня 662 року. Максим Сповідник залишив велику богословську спадщину.

Народні прикмети

Якщо погода ясна, то весна буде гарною.

Якщо небо вдень чисте – чекайте заморозків.

Що не можна робити 21 січня

Не можна бажати комусь зла.

Не можна брати гроші в борг.

Не можна займатися важкою фізичною працею.

Не можна виходити надвір до світанку.