Сьогодні 23 січня: яке свято та день в історії

23 січня 1556 року стався Великий китайський землетрус. У 1793-му Росія та Пруссія здійснили другий розділ Речі Посполитої. У 1891-му народився поет Павло Тичина. У 1921-му радянський агент убив композитора Миколу Леонтовича. У 1960-му люди вперше спустилися на дно Маріанської западини. У 2005-му відбулася інавгурація Президента України Віктора Ющенка.

Свята та пам’ятні дати 23 січня

23 січня – День почерку (День каліграфії), День виміру своєї ноги.

23 січня в історії

23 січня 1556 року стався Великий китайський землетрус у провінції Шеньсі. Від нього загинуло близько 830 тисяч людей. За кількістю загиблих це третя катастрофа за всю письмову історію людства та найтрагічніший із землетрусів. Причиною такої великої кількості жертв стало те, що більшість населення провінції Шеньсі жила в лесових печерах. Вони завалилися під час перших поштовхів, і поховали людей живцем. Тих, кому пощастило вижити в перші хвилини, потім убили потужні селеві потоки. Внаслідок НП деякі райони Шеньсі стали зовсім безлюдними, в інших загинуло близько 60% населення.

23 січня 1793 року Росія та Пруссія здійснили другий розділ Речі Посполитої.

У цей день угоду про поділ Польщі підписали російська цариця Катерина II та король Пруссії Фрідріх-Вільгельм II. У результаті 215 тисяч квадратних кілометрів польської території опинилися “під російським протекторатом”. Під владу російських царів перейшли 3,7 млн населення. Надалі (22 липня) під дулами загарбників польський сейм змушений був підписати трактат із Росією, яким Річ Посполита відмовилася від Мінського, Київського, Брацлавського та Подільського воєводств та частково територій ще кількох воєводств. Остаточно цей розділ затвердив Гродненський сейм, який тривав до 23 листопада 1793 року. Цей само сейм схвалив російсько-польський союзний договір, який поставив поляків у повну політичну залежність від росіян. Так, уряду Речі Посполитої заборонили вступати до будь-яких союзів або укладати міжнародні договори без згоди Росії, а польське військо скоротили до 15 тисяч воїнів. В останній день своєї роботи сейм затвердив нову конституцію. Передбачалося, що сам сейм збиратиметься раз на чотири роки, проте це засідання стало останнім – уже 1795 року Річ Посполиту остаточно ліквідували.

Другий поділ польське населення сприйняло вкрай важко – у країні відбулася справжня економічна катастрофа, різко зростали ціни, зазнала краху банківська система тощо. На цьому тлі польські патріоти й у країні, й поза її межами готували національно-визвольне повстання. Очолив його герой війни за незалежність США генерал Тадеуш Косцюшко. Початок повстання був вдалим – військо, очолюване Косцюшком, підтримали повстанці у Варшаві та Вільні (нинішньому Вільнюсі). Далі – під час пруссько-російської облоги Варшави – повстало й населення тих польських земель, які раніше увійшли до складу Пруссії. Фрідріх-Вільгельм II навіть наказав своїм військам відступити (а потім так само вчинили росіяни). Проте вже 10 жовтня росіяни завдали тяжкої поразки війську Косцюшка в Мацєйовіцькій битві. Він сам і багато командування опинилися в російському полоні, багато польських воїнів загинули. 4 листопада 1794 року військо Суворова захопило правобережну частину Варшави та влаштувало там страшну різанину. 9 листопада столиця Речі Посполитої капітулювала. Наслідком поразки цього повстання став третій і останній поділ Речі Посполитої у 1795 році, який на довгі роки позбавив поляків державності.

23 січня 1891 року народився поет Павло Тичина.

Він зростав у багатодітній родині на Чернігівщині. Майбутній пролетарський поет завершив Чернігівське духовне училище та Чернігівську духовну семінарію. Навчався разом і дружив із Василем Елланом-Блакитним. Пізніше разом із ним став членом молодіжної підпільної організації – Чернігівського братства самостійників. У 1916-му братство відправило Тичину до Києва – налагоджувати зв’язки з іншими групами самостійників. А під час окупації Києва у 1919-му Тичина та Еллан-Блакитний разом ховалися у склепі на Байковому цвинтарі. Саме там, за мало романтичних обставин, Тичина познайомився з майбутньою дружиною – Ліда Папарук приносила “підпільникам” їжу. Але одружився з дівчиною Тичина аж через 23 роки.

Перші вірші Тичини опублікували з подачі Михайла Грушевського ще 1912 року. У подіях Української революції 1917–1921 років поет активної участі не брав. А в 1923-му переїхав до Харкова, який на той час був столицею УРСР і де зібралася вся “літературна тусовка” тих часів. Тичина, як і поети майбутнього Розстріляного відродження, входив до спілок письменників “Гарт” і ВАПЛІТЕ. Біографи письменника вважають: після арешту в 1923-му його брата Євгена, якого вдалося врятувати дивом, Павло зрозумів, що в радянській реальності треба бути лише “ідеологічно вірним”. Тому надалі його творчість чітко відповідала “лінії партії” – настільки, що колеги навіть публічно дорікали йому (наприклад, це зробив 1928-го Олександр Олесь віршем “І ти продався їм, Тичино”). Переломною у творчості поета вважається збірка 1931 року “Чернігів”, пише Український інститут національної пам’яті. Це видання продемонструвало остаточний перехід поета до лав “придворних бардів”. Поки його колег та друзів заарештовували, катували й убивали, Тичина будував кар’єру: 1929-го він став дійсним членом Академії наук УРСР, очолював Інститут літератури АН УРСР, став доктором філології, був депутатом та головою Верховної Ради, міністром освіти УРСР. Також Тичина став автором гімну УРСР, який був офіційним із 1949 по 1991 рік. Помер 16 вересня 1967 року у Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

23 січня 1921 року агент ВНК убив українського композитора Миколу Леонтовича – автора музики знаменитого “Щедрика”. Детальніше.

23 січня 1960 року люди вперше досягли найглибшої точки Світового океану – дна Маріанської западини. На глибину 10 916 метрів (а за даними сучасних досліджень – 10 994 м) спустилися швейцарський учений Жак Піккар та американець Дон Волш на батискафі “Трієст”.

Сконструював батискаф отець Жака – швейцарський винахідник та інженер Огюст Піккар. Свою назву апарат отримав на честь італійського міста Трієст, де його створювали. Спуск у “Безодню Челленджера” тривав 4 години 48 хвилин, а підйом – 3 години 15 хвилин. На самому дні океану Волш і Піккар пробули близько 20 хвилин. За цей час вони виміряли температуру води за бортом та радіаційний фон. Також на глибині майже 11 км відчайдухи з’їли по шоколадці.

Пізніше Піккар видав книгу “Глибина 11 тисяч метрів”, в якій описав усі події – від побудови “Трієста” до подробиць занурення. Наступного разу людина спустилася до “Безодні Челленджера” аж у 2012 році. Це був режисер Джеймс Кемерон.

23 січня 1950 року парламент Ізраїлю, попри рішення ООН, проголосив західну частину Єрусалиму столицею держави Ізраїль. Ізраїль і Палестина досі офіційно вважають Єрусалим своєю столицею та не визнають претензії іншої сторони. У Єрусалимі знаходяться всі урядові структури Ізраїлю, хоча суверенітет держави над східною частиною міста не визнаний ні ООН, ні значною частиною міжнародної спільноти.

23 січня 1992 року Україна встановила дипломатичні відносини із В’єтнамом.

23 січня 2005 року відбулася інавгурація третього Президента України Віктора Ющенка. Він прийшов до влади внаслідок Помаранчевої революції та проведення переголосування у другому турі виборів Президента. Окрім традиційних урочистостей у Верховній Раді, заходи провели також на Майдані Незалежності. Там зібралося близько 500 тисяч людей.

Церковне свято 23 січня

23 січня вшановують пам’ять священномученика Климента, єпископа Анкирського, і мученика Агафангела. Климент народився в родині християнки та язичника. Батько його помер рано, а матір замучили за її віру, коли хлопцю було 12 років. Климента всиновила християнка Софія і виховувала у своїй вірі. Климент швидко робив “церковну кар’єру”, і уже в 20 років став єпископом Анкірським. Климента піддали тяжким мукам під час гонінь на християн, влаштованих імператором Діоклетіаном. Святого вішали на дереві, різали тіло гострим залізом, били палицями та камінням, крутили на колесі і палили на повільному вогні. Але Бог щоразу зцілював мученика. Тоді Климента відпривили в Рим – особисто до Діоклетіана. Той, побачивши абсолютно здорову людину, не повірив, що Климента піддавали тортурам. І учинив нову серію розправ, а потім ув’язнив святого. Багато з тих, хто бачив, як мучили святого, та його зцілення, увірували в Христа. Багатьох із них згодом стратили. А Климента Діоклетіан відправив до Нікомедії до свого співправителя Максиміана. Дорогою, на кораблі, до святого приєднався його учень Агафангел, який уникнув страти з іншими сповідниками і бажав постраждати і померти за Христа разом з єпископом Климентом. Імператор Максиміан віддав святих Климента та Агафангела правителю Агрипіну, який піддав їх нелюдським катуванням. Навіть язичники, які дивились на це, не витримали й побили камінням мучителів. Так святі отримали свободу, але згодом їх знову схопили та відправили на батьківщину, в місто Анкір. Климента та Агафангела переправляли з міста до міста, від намісника до намісника, й піддавали все новим і новим тортурам. А Бог зцілював їхні рани. Після смерті імператора Максиміана святому Агафангелу відсікли голову. А Климента звільнили анкірські християни з в’язниці та відвезли до печерного храму. Там він провів літургію, після якої сповістив віруючим про швидке закінчення гонінь і свою смерть. Дійсно святого мученика незабаром вбили воїни, які увірвалися до храму.

Народні прикмети

Якщо 23 січня голосно щебечуть птахи, то прийдуть морози.

Якщо білка стрибає по деревах — почнеться відлига.

Яка погода після обіду, таким буде січень у наступному році.

Що не можна робити 23 січня

23 січня заборонено пити алкоголь.

Цей день не можна проводити на самоті.