Сьогодні 8 лютого: яке свято та день в історії

8 лютого 1587 року стратили королеву Шотландії Марію Стюарт. У 1837-му відбулася дуель між Пушкіним і Дантесом. У 1850-му народився археолог Вікентій Хвойка, який відкрив Трипільську культуру. У 1861-му створили Конфедеративні Штати Америки – об’єднання рабовласницьких штатів півдня, які вирішили відокремитися від США. У 1918-му більшовицькі загарбники взяли під контроль Київ.

Свята та пам’ятні дати 8 лютого

8 лютого – День нірвани, День пропозиції руки та серця та Міжнародний день шотландського віскі.

8 лютого в історії

8 лютого 1587 року в англійському замку Фотерінгей стратили королеву Шотландії Марію I Стюарт. Детальніше.

8 лютого 1837 року відбулася знаменита дуель між Олександром Пушкіним та Жоржем Дантесом.

До того як спровокувати останню у своєму житті дуель, російський поет, ім’я якого більше не носить вулиця в Харкові, ініціював ще 15 подібних зіткнень. З них сталося лише чотири, оскільки, як правило, друзі імпульсивного Пушкіна встигали залагодити конфлікти. Ще шість разів не Пушкін викликав опонентів, а вони його. У ситуації з Дантесом виклик був другим. Як відомо, причиною стали ревнощі. Дружина Пушкіна Наталя була світською жінкою. З Дантесом вона познайомилася у 1835 році, і в очах світського суспільства склалася картина, що Дантес закоханий у дружину ревнивого поета. “Доброзичливці” натякали Пушкіну на те, що між Наталією та Дантесом є зв’язок. Зокрема, у 1836 році Пушкін отримав анонімку, де йому “надавали патент на звання рогоносця”. Недовго думаючи, він надіслав Дантесу виклик на дуель. Але той за тиждень після виклику зробив пропозицію сестрі Наталії Пушкіної Катерині Гончаровій. Вона погодилася стати його нареченою, а там і дружиною, тому Пушкін з Дантесом стали “родичами”. І виклик довелося скасувати.

Проте стосунки між чоловіками це не покращило. Не вгамувалися й чутки. На адресу Пушкіна у світських колах лунали образливі жарти. Він знову зірвався та написав листа прийомному батькові Дантеса Луї Геккерну. Поет різко висловився на адресу як батька, так і прийомного сина та відмовив їм від дому. Текст було складено так, щоб максимально образити адресатів та довести таки справу до стрілянини. Так і сталося. Геккерн того ж дня передав Пушкіну повідомлення, що від його імені Дантес робить виклик поетові, а поєдинок має відбутися “якнайскоріше”. Пушкін прийняв жорсткі умови дуелі – вони не залишали шансів вижити обом учасникам. Дуелянти сходилися з відстані 20 кроків, а бар’єр становив десять кроків. Стріляти можна було з будь-якої відстані на шляху. Дантес вистрілив першим, не дійшовши до бар’єра одного кроку. Він влучив Пушкіну в живіт. Той упав, але все одно заявив, що йому вистачить сил зробити постріл. Дантес знову підійшов до бар’єра. І Пушкін влучив супернику в область грудей. Куля пробила руку, вдарилася в один із металевих ґудзиків мундира та продавила Дантесу два ребра. Існує безліч конспірологічних теорій щодо того, що суперник російського поета був під одягом у захисній кольчузі, проте жодна з них не доведена. У будь-якому разі Дантес вижив, а Пушкіна доставили додому, де він болісно вмирав ще протягом двох діб.

8 лютого 1850 року народився археолог Вікентій Хвойка, який відкрив Трипільську культуру.

Він походив із села Семин (зараз Чехія), народився у шляхетській родині. Під час навчання у Празі познайомився з українкою з родини Александровських і за нею 1876 року приїхав до Києва. Вони збиралися одружитися, але з’ясувалося, що дівчина страждає на серйозні душевні розлади. Хвойка так і не одружився з коханою, але й додому більше не повернувся. Залишився в Україні й так і прожив життя самотнім, присвятивши себе науці.

У Києві він працював учителем, займався сільським господарством, а на початку 1890-х захопився археологією. У 1893-му відкрив палеолітичну Кирилівську стоянку на київському Подолі, де знайшлося велике скупчення кісток мамонтів.

Потім провів розкопки, виявивши артефакти Зарубинецької та Черняхівської культур, міста Володимира в Києві. Також проводив розкопки на Замковій горі у Чигирині та в Запоріжжі.

“Головним його відкриттям стали пам’ятки Трипільської культури: (1896), знайдені в селах Трипілля, Жуківці, Стайки на Київщині, на київському березі Дніпра та поблизу міст Канева і Ржищева. Це були залишки прадавніх поселень першої половини IV тисячоліття до нашої ери: понад 50 залишків помешкань-землянок, 39 глинобитних жител, кількох гончарних печей, знаряддя праці, а головне – залишки яскраво розмальованої кераміки з чарівними та складними візерунками. Ці відкриття мали не менш сенсаційні результати, аніж розкопки Трої чи Мікен”, — повідомляє Український інститут національної пам’яті.

Вікентій Хвойка все життя прожив у Києві, помер від сухот 2 листопада 1914-го. У селі Трипілля йому встановили пам’ятник.

8 лютого 1861 року шість рабовласницьких південних штатів утворили Конфедеративні Штати Америки. Це були Південна Кароліна, Міссісіпі, Флорида, Алабама, Джорджія, Луїзіана. Згодом, 2 березня, до них приєднався Техас. Поступово кількість штатів у конфедерації сягнула 11.

По черзі вони заявляли про вихід зі складу США (першою це зробила Південна Кароліна ще в грудні 1860-го). Причиною розколу, як відомо, стало питання рабовласництва. Уся економіка південних штатів трималася на сільськім господарстві – насамперед вирощуванні бавовни. А воно, своєю чергою, було вигідне завдяки використанню рабської праці. Ці штати сприйняли як небезпечний виклик обрання президентом США Авраама Лінкольна (вибори проходили 6 листопада 1860 року). Лінкольн представляв Республіканську партію та виграв з істотним відривом через те, що у провідній на той час в демократичній партії США стався розкол на північну та південну фракції (у результаті від демократів на виборах було два кандидати, які конкурували й між собою).

Лінкольн насправді на етапі цих виборів не заявляв про необхідність повсюдного скасування рабства, але виступав проти подальшого його поширення. Ця, начебто, компромісна позиція однаково категорично не влаштовувала південні штати. У дев’яти штатах ім’я Лінкольна взагалі не значилося у виборчих бюлетенях. Результат виборів став останньою краплею у розколі між Півднем та Північчю, який надалі призвів до Громадянської війни в ​​США. Конфедерати оголосили про повернення владі штатів повноважень, які делегували за конституцією 1787 федеральному уряду. Тобто вирішили повернути собі контроль над військовими укріпленнями, портами та митницями, а також збирання податків. Коли ж Лінкольн склав присягу (це сталося 4 березня), у своїй інавгураційній промові він не визнав юридичної сили рішень, які ухвалили південні штати, та заявив, що США готові застосувати силу для збереження свого контролю над федеральною власністю та збором податків. До реальних бойових зіткнень справа дійшла трохи більше, ніж через місяць, коли відбувся бій за форт Самтер.

8 лютого 1918 року більшовицькі окупанти на чолі з Муравйовим взяли під контроль Київ. Захисники столиці розпочали відступ 7 лютого, тоді ж із міста до Житомира виїхала Українська Центральна Рада. Захопивши столицю України, Муравйов видав наказ знищувати всіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів та “ворогів революції”. Протягом трьох днів у Києві відбувалися пограбування, насильство та вбивства – причому, за російською традицією, до “ворогів революції” зараховували всіх, кого забажають. За різними даними, цими днями у Києві росіяни вбили від трьох до п’яти тисяч людей.

8 лютого 1992 року Україна встановила дипломатичні відносини з Ватиканом та Азербайджаном.

8 лютого 1994 року Україна приєдналася до програми НАТО “Партнерство заради миру”.

Церковне свято

8 лютого вшановують пам’ять великомученика Феодора Стратилата. Феодор жив у IV столітті. Уславився, вбивши величезного змія, який жив у прірві на околицях міста Евхаїт. Змій пожирав безліч людей і тварин, тримаючи в страху всю округу. За відвагу Феодора призначили воєначальником (стратилатом) у місті Гераклії. Він поєднував військове служіння з апостольською проповіддю Євангелія серед підлеглих-язичників. Незабаром майже вся Гераклія прийняла християнство. Але тоді почалися переслідування християн імператора Ліцинія. Загрозу язичництву Ліциній побачив у діяльності святого Феодора. Тоді той запросив імператора до Гераклії, пообіцявши принести жертву язичницьким богам. Для цієї пишної церемонії він побажав зібрати у своєму будинку всі золоті та срібні статуї богів, які були у Гераклії. Але, зібравши ідолів, Феодор розбив їх на шматки та роздав жебракам. За це його схопили та піддали жорстоким тортурам і нарешті прибили на ніч до хреста. Але Бог зцілив тіло мученика і зняв його з хреста. Царські воїни застали святого Феодора живим і неушкодженим. Побачивши диво, вони й самі прийняли хрещення. Святий же віддав себе в руки Ліцинія. Мученикові відрубали голову мечем.

Народні прикмети

Чим холоднішим буде 8 лютого, тим теплішим буде березень.

Якщо вранці мороз, то весна буде ранньою.

Що не можна робити 8 лютого

Не можна нікому заздрити.

Не можна відмовляти в допомозі.