Сьогодні 9 лютого: яке свято та день в історії

9 лютого 1667 року Річ Посполита та Московське царство уклали Андрусівське перемир’я, розділивши Україну. У 1861-му обрали першого та єдиного президента Конфедеративних Штатів Америки. У 1893-му відбувся перший у світі сеанс стриптизу. У 1895-му придумали волейбол. У 1918-му підписали Берестейський (Брест-Литовський) мирний договір, яким європейські країни визнали незалежність УНР. У 1923-му сталося повстання засуджених до страти отаманів Холодноярської республіки в Лук’янівській в’язниці. У 1942-му нацисти в Києві заарештували групу ОУНівців, у тому числі поетесу Олену Телігу.

Свята та пам’ятні дати 9 лютого

9 лютого – Міжнародний день стоматолога, Міжнародний день піци та День народження волейболу.

9 лютого в історії

9 лютого 1667 року в селі Андрусово (біля Смоленська) Річ Посполита та Московське царство уклали перемир’я, яким завершилася війна між ними них 1654 – 1667 років. Детальніше.

9 лютого 1861 року південні штати США, які проголосили себе Конфедеративними Штатами Америки, обрали свого президента. Ним став Джефферсон Девіс, який хоч і погодився брати участь у виборах, проте був дуже не радий такому результату.

Девіс походив із фермерської південної сім’ї та з дитинства зростав на бавовняних плантаціях, де використовували працю рабів. Він був військовим, учасником Американо-Мексиканської війни та послідовним прихильником рабовласництва. При цьому, маючи значний досвід і в політиці, і у військовій справі, він добре розумів усі слабкості південних штатів у порівнянні з північними. Тому сам із самого початку виступав проти відвертого сепаратизму. У політиці на момент обрання першим і єдиним президентом Конфедерації він був уже 20 років. За цей час став сенатором, балотувався у губернатори Міссісіпі (невдало) та був військовим міністром США за часів президентства Франкліна Пірса. Досвід на цій посаді дозволяв Девісу добре усвідомлювати, що в разі війни Півдня з Північчю південним штатам не вистачить сухопутних та військово-морських сил, щоб захистити себе.

Однак, коли процес відокремлення південних штатів уже запустили, Девіс підтримав земляків. День, коли він отримав офіційне повідомлення від рідного штату Міссісіпі про його відокремлення від США, Девіс називав “найсумнішим днем ​​свого життя”. Це було 21 січня 1861 року. Потім майбутній президент Конфедерації виступив з останнім зверненням у Сенаті США та подав у відставку. Повернувшись до Міссісіпі, він звернувся до губернатора штату зі словами: “Вирішуйте, де я потрібен для Міссісіпі, і призначайте мене туди”. Його одразу призначили генерал-майором збройних сил Міссісіпі. А потім його кандидатуру висунули на пост президента. На виборах, що відбулися 9 лютого, суперником колишнього сенатора був Роберт Тумбс з Джорджії. Девіс легко виграв ці вибори і 18 лютого обійняв посаду.

Як пізніше писала дружина президента Конфедерації Варина, про своє обрання він повідомляв їй таким тоном, ніби розповідав про смертний вирок. Як відомо, сумні прогнози Девіса справдилися. Війну з Північчю Конфедерація програла, а самого президента заарештували. Його звинуватили у держзраді та два роки протримали у в’язниці. Однак після цього звільнили. За результатами Громадянської війни в США жодну людину не засудили за держзраду – керівництво країни дійшло висновку, що це перешкоджатиме повоєнному примиренню. Після звільнення Девіс переїхав до Канади, де мешкав у Монреалі із родиною.

9 лютого 1893 року відбувся перший у світі сеанс стриптизу. Його влаштували в Мулен Руж у Парижі під час студентської вечірки. Проходив імпровізований конкурс краси. І одна з учасниць – модель під сценічним псевдонімом Мона – скинула одяг. За це її заарештували та виписали штраф у 100 франків. У тому ж 1893 стриптиз з’явився і в Чикаго, де оголилася танцівниця кабаре.

9 лютого 1895 року винайшли гру у волейбол.

Її правила запропонував керівник Молодіжної християнської організації з фізпідготовки зі США Вільям Морган. Перший матч пройшов у місті Холіок у штаті Массачусетс. Вигадуючи волейбол, Морган змішав елементи баскетболу, бейсболу та гандболу. Першу волейбольну сітку запозичили в тенісистів. Її ідейний натхненник гри розмістив приблизно в 196 см від підлоги – вище за голову будь-якого з учасників. Суть гри на той момент полягала в тому, щоб перекидати м’яч над сіткою, не даючи йому торкнутися підлоги. А кількість учасників була необмежена. На початку гру назвали зовсім не волейболом, а “mintonette”. Проте ця назва протрималася дуже ненадовго. Уже під час першої демонстрації гри широкому загалу професор Альфред Хальстед запропонував перейменувати “mintonette” на “волейбол”, що в перекладі означає “м’яч, що літає”. За межі США гра вийшла в 1900-х роках і швидко набувала популярності у світі. В Україні у волейбол уперше зіграли 1925 року. Новий вид спорту до країни привіз харківський професор Володимир Блях. За допомогою учнів та колег буквально за кілька днів він створив у Харкові перші волейбольні майданчики, де розпочалися масові змагання. Поступово волейбольні команди створювалися й у інших містах, і вже 1927 року в Харкові пройшов перший чемпіонат України, де змагалися спортсмени з 11 міст.

9 лютого 1918 року підписали Берестейський (Брест-Литовський) мирний договір між Українською Народною Республікою та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією.

У цей момент УНР переживала надскладні часи – напередодні столицю молодої республіки захопили більшовицькі війська на чолі з Муравйовим. Центральна Рада була змушена евакуюватися до Житомира. Делегація радянської Росії також була присутня у Брест-Литовську та вела свої переговори, вимагаючи визнати українські території своїми. Проте Німеччина рішуче підтримувала право українського народу на незалежність. Згодом позиція Німеччини таки перемогла – вже 3 березня, підписуючи капітуляцію Росії у Першій світовій війні, радянська делегація змушена була визнати незалежність УНР. Проте тримала своє слово, як завжди, недовго. На відміну від мирного договору з Росією, Брестський мир між Україною та Четверним союзом не включав принизливих пунктів. Сторони відмовилися від взаємних претензій на відшкодування збитків, обмінялися військовополоненими та зобов’язалися відновити економічні відносини. При цьому УНР зобов’язувалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2,75 млн пудів м’яса в першій половині 1918 року, а також іншу сільськогосподарську продукцію. Натомість Україна отримала військову підтримку для вигнання окупантів зі своєї землі. Це було особливо актуально з огляду на те, що, попри підписані угоди, росіяни аж ніяк не поспішали забратися геть із захоплених територій.

9 лютого 1923 року в Лук’янівській в’язниці в Києві повстали полонені отамани Холодного Яру, яких більшовицька влада засудила до розстрілу.

Більшість отаманів Холодноярської Республіки більшовицькі агенти заарештували 29 вересня 1922 року, влаштувавши для них пастку – фейковий “з’їзд” у Звенигородці Черкаської області. Їх утримували в камері №1 тюремного підвідділу Лук’янівської в’язниці – фактично у підвалі. Слідство тривало до 2 лютого 1923 року, і всіх засудили до страти. Оскільки втрачати їм було вже нічого, засуджені вирішили дати останній бій більшовикам. Під час ранкової роздачі окропу їм вдалося захопити бак із окропом, вилити на тюремного наглядача та заволодіти його револьвером. Після цього повстанці дісталися канцелярії в’язниці, де захопили 14 рушниць та патрони. Вони відкрили інші камери та закликали виходити тих, хто хоче боротися. Далі отамани Холодного Яру і ті, хто долучився до них, забарикадувалися у в’язниці та відкрили вогонь по вартових. Потім підпалили приміщення, щоби втекти під прикриттям димової завіси. Проте вирватися повстанцям не вдалося – в’язницю оточили. Усіх 38 сміливців убили при спробі втечі. Серед них були не лише холодноярці, а й старшини армії УНР та галицькі сотники Січових стрільців.

9 лютого 1942 року в Києві нацисти заарештували членів ОУН (М), у тому числі – поетесу Олену Телігу та її чоловіка.

Теліга та значна кількість ОУНівців, яких заарештували в лютому 1942 року, прибули до Києва вже під час Другої світової війни. Вони вважали, що матимуть змогу використати війну для відновлення незалежності України. Теліга в Києві очолила Спілку українських письменників та редколегію літературного додатку під назвою “Літаври” до газети “Українське слово”. Але національне піднесення тривало дуже недовго. Уже 12 грудня німці заарештували редакцію “Українського слова”, а “Літаври” заборонили. Теліга не дослухалася до порад друзів залишити Київ. 9 лютого 1942 року Олену та її чоловіка Михайла заарештували. Він представився письменником, щоб розділити долю із дружиною. У камері №34 гестапо на стіні залишився останній автограф поетеси: тризуб та напис: “Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга”. 21 лютого 1942 року її та Михайла розстріляли в Бабиному Яру.

9 лютого 2018 року американський телеканал CBS із посиланням на джерела в Пентагоні повідомив, що в Сирії під авіаудар міжнародної коаліції під командуванням США потрапили російські найманці ПВК “Вагнера”. Детальніше.

Церковне свято 9 лютого

9 лютого вшановують пам’ять мученика Никифора з Антіохії Сирійської. Никифор дуже дружив із пресвітером Саприкієм, який жив також в Антіохії. Проте їх посварили та стосунки дійшли до ненависті. Через деякий час Никифор розкаявся і вибачався – і через друзів, і особисто. Але Саприкій не захотів його пробачити. У цей час імператори Валеріан та Галлієн влаштували гоніння на християн. Саприкій постав перед судом одним із перших, його катували та засудили до смерті. Коли Саприкія вели страту, Никифор зі сльозами благав про прощення, називаючи його святим мучеником. Але пресвітер Саприкій навіть перед смертю не захотів пробачити Никифора. За це Бог відійшов від Саприкія, він втратив силу волі та в останній момент зрадив свою віру й погодився принести жертву язичницьким ідолам. Никифор зі сльозами вмовляв Саприкія не втрачати себе і заявив катам, що сам християнин і попросив стратити себе замість Саприкія. Тоді правитель наказав Саприкія відпустити, а Никифору відсікти голову мечем, що й зробили.

Народні прикмети

Якщо 9 лютого погода тепла, слід очікувати холод.

Якщо дерева в лісі шумлять – до потепління.

Якщо сніг пішов, скоро потеплішає.

Що не можна робити 9 лютого

Не можна лаятись.

Не можна заздрити.

Не можна лінуватися.