Сьогодні 10 лютого: яке свято та день в історії

10 лютого 1258 року монголи захопили, а потім пограбували Багдад. У 1773-му народився Василь Каразін – засновник Харківського університету. У 1840-му вийшла заміж майбутня “бабуся Європи” королева Великої Британії Вікторія. У 1895-му народився Вільгельм Габсбург, відомий українцям як полковник легіону Українських січових стрільців Василь Вишиваний. У 1919-му пішов у відставку голова Директорії УНР Володимир Винниченко. У 1940-му створили Революційний Провід ОУН на чолі зі Степаном Бандерою.

Свята та пам’ятні дати 10 лютого

10 лютого – Всесвітній день кіно (його відзначають у другу суботу лютого), а також – Всесвітній день зернобобових.

Цього року 10 лютого – китайський Новий рік. Його символом є зелений дерев’яний дракон.

Читайте також: Як зустріти рік Дракона, щоб залучити удачу та багатство 

10 лютого в історії

10 лютого 1258 року монголи захопили, а потім пограбували та майже повністю знищили Багдад (тоді він був столицею Аббасидського халіфату, зараз – столиця Іраку). Облога прогресивного та освіченого східного міста ворожими ордами тривала 13 днів – з 29 січня. 10 лютого Багдад здався, а 13-го монголи увірвалися до міста. Детальніше.

10 лютого 1773 року народився Василь Каразін – засновник Харківського університету.

Каразін походив зі шляхетського роду. Його батько був військовослужбовцем у Російській імперії, а мати – дочкою козацького сотника. Він народився у селі Кручик Харківської області, де й зростав до десяти років. А за деякий час після смерті батька переїхав із матір’ю та братом до будинку вітчима Андрія Ковалевського у Пан-Іванівці. Нині це село Сковородинівка. Саме тут із 1790 до 1794 гостював у Ковалевського Григорій Сковорода. Тому юний Василь Каразін неодноразово спілкувався зі Сковородою, і той вплинув на хлопця.

Каразін однозначно був нетривіальною особистістю для своєї епохи. Він залишив військову службу, згодом переїхав до успадкованого маєтку в селі Кручик, де одружився з дівчиною-кріпачкою. Його мрією було виїхати за кордон, адже майбутній фундатор університету був переконаним прихильником європейських поглядів. Однак виїхати з Російської імперії було непросто – для цього був потрібний дозвіл самого імператора. Тож у 1798 році Каразін спробував просто втекти (невдало). Коли його спіймали і відправили донос імператору Павлу, Каразін зміг відправити відверте послання, яке випередило донос. У листі імператору він написав у тому числі таке: “Я вважав за краще позбавитися Вашого правління як надзвичайно жорстокого. Вільний спосіб мислення і жага науки були єдиною моєю провиною”. Як не дивно, замість того, щоб кинути нахабу до в’язниці, імператор Павло I призначив Каразіна на посаду в державній скарбниці. Після смерті Павла його син Олександр I спочатку наблизив до себе Каразіна. Той навіть запропонував свій проєкт розбудови імперії, а також започаткував Міністерство освіти. Результатом цього нетривалого зближення Каразіна до вищого керівництва держави стало й рішення про заснування університету в Харкові – невеликому на той час місті.

Однак “прихильність” імператора швидко пройшла. Каразін зі своєю прямотою та бурхливою діяльністю нажив собі впливових ворогів. Його відставили та відправили зі столиці. Він продовжував писати імператору листи та пропонувати проєкти, але вже не цікавив і навіть дратував главу держави. У 1820-1821 роках “порушника спокою” навіть ув’язнили до Шліссельбурзької фортеці. Після звільнення “підозрілий елемент” жив під наглядом поліції у своєму маєтку. Каразін помер у 1842 році, коли у віці 69 років відправився відвідати сина, який служив на Чорноморському флоті. У дорозі захворів та помер у Миколаєві 16 листопада. Там його й поховали у каплиці на міському цвинтарі.

10 лютого 1840 року заміж вийшла майбутня “бабуся Європи” – королева Великої Британії Вікторія.

На той момент дівчині було 20 років і вона відчайдушно хотіла позбавитися нав’язливої ​​опіки матері Вікторії Саксен-Кобург-Заальфельдської та її фаворита й особистого секретаря Джона Конроя. Батько королеви Вікторії принц Едуард помер, коли дівчинці було вісім місяців, а через шість днів після нього помер і дід – король Георг III. Хоча батько Вікторії мав трьох старших братів, з дитинства її вважали майбутньою королевою, адже ні у нового короля Георга IV, ні у двох принців дітей не було. Амбітна мати дівчинки тим часом уже бачила “королевою” Великої Британії себе. За допомогою Конроя вона виховувала дочку за Кенсінгтонською системою, яка мала зробити Вікторію не особливо розумною та повністю залежною від матері та керованою.

Але не так сталося, як гадалося. Вікторія зненавиділа й Кенсінгтонську систему, й матір із її коханцем. Королевою Вікторія стала у 18 років, тому регента вже не потребувала. Однак позбутися нав’язливої ​​опіки матері було не так просто. Виходом був шлюб. Тож королева почала підшукувати собі нареченого. Першим, ким вона захопилася, був імператор Олександр II. Але такий шлюб був неможливий, адже тоді королеві довелося б покинути свою країну. Згодом Вікторія звернула увагу на свого двоюрідного брата принца Альберта Саксен-Кобург-Готського, з яким танцювала на одному з балів. Пропозицію принцу робила сама королева. Це сталося 15 жовтня 1839 року. Чоловік Вікторії отримав титул принца-консорта, став її постійним супутником і радником.

А свою матір королева таки виселила з палацу. Згодом за посередництвом Альберта відносини між матір’ю та дочкою дещо покращилися. У королівському шлюбі народилося дев’ятьох дітей. У результаті Вікторія стала бабусею 42 онуків, а через їхні шлюби поріднилася майже з усіма королівськими домами Європи (звідки й узялося її знамените прізвисько “бабуся Європи”). Принц Альберт помер від тифу у 1861 році. А королева, яка набагато пережила чоловіка, до кінця життя носила по ньому жалобу.

10 лютого 1895 року народився Вільгельм Габсбург – нащадок королівської династії, ерцгерцог, який став полковником легіону Січових стрільців і Армії УНР. В історію України Вільгельм увійшов як Василь Вишиваний.

Із 12 років ерцгерцог жив у місті Живець у Західній Галичині. У своїх спогадах він писав : “Там я перший раз почув про Українців. Поляки називали їх “Русіни” і висказувалися про них, як про розбишаків, бандитів. Я свято вірив, що Українці, які так недалеко від Живця живуть, це дійсно розбишацьке плем’я. У 17-му році життя довелося мені поїхати в гуцульські гори. Їхав через Львів і Станиславів інкогніто. Вражіння з гуцульських гір мав  чудесне… У Ворохті зустрів гуцула-селянина… я замешкав у нього. Їздив скрізь, шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. Від тоді я зовсім змінився і до Живця вернув іншим, як виїхав”.

На фронті Першої світової війни Вільгельм, який до того закінчив військову академію, командував українською сотнею. А згодом – армійською групою, до складу якої входив легіон Українських січових стрільців. Поступово він закохувався в Україну. Вільгельм вивчив українську й чудово розмовляв нею. А своє українське прізвисько “Вишиваний” отримав за любов до вишиванок. Їх він носив під воєнною формою. Ставши членом сенату як член імператорської родини, й там Вільгельм спілкувався з українцями – зокрема, майбутнім головою ЗУНР Євгеном Петрушевичем. Нащадок Габсбургів лобіював утворення українського коронного краю в межах Австро-Угорської імперії. Його навіть розглядали як регента (а українці Австро-Угорщини – як майбутнього гетьмана) окремого українського утворення в рамках імперії. Вільгельм Габсбург брав активну участь у переговорах у Брест-Литовську, під час яких Австро-Угорщина разом із Німеччиною визнали незалежність УНР. Згодом вони надали військову допомогу у протистоянні з більшовиками. Після підписання договору Вільгельм разом із військами своєї країни передислокувався до України, де прийняв командування загонами Українських січових стрільців біля Херсона.

Василь Вишиваний був дуже популярним серед українців – настільки, що це турбувало гетьмана Скоропадського. Він бачив у нащадку Габсбургів конкурента та навіть скаржився на нього до Німеччини. І недаремно, у південних областях України військо всерйоз обговорювало варіант зміни гетьмана на Вишиваного. Через скарги Скоропадського ерцгерцога навіть відкликали до Відня, а УСС хотіли розформувати. Проте Вільгельм зміг відстояти стрільців та повернутися до України, щоб знову очолити їх. Після повалення гетьманату Скоропадського Вишиваний почав співпрацювати з урядом Директорії та отримав звання полковника армії УНР. Він формував мережу військових шкіл для УНР. Однак співпраця була нетривалою. Вільгельм негативно поставився до Варшавської угоди, яку у квітні 1920-го Петлюра уклав із Польщею, і на знак протесту подав у відставку.

Він виїхав за кордон, а потім у Відні опублікував антипольську статтю, де засуджував союз УНР із Польщею. Цим текстом Габсбург розгнівав свого батька – прихильника поляків – настільки, що той відповів також публічною статтею, де фактично зрікся сина. В еміграції Василь Вишиваний брав активну участь у житті української діаспори та взагалі до кінця життя вважав себе українцем. Співпраця Вільгельма Габсбурга з українськими націоналістами привернула увагу радянських спецслужб. Після завершення Другої світової війни за ним встановили стеження. А 1947 року у Відні його заарештував “Смерш”. Нащадка імператорської родини доправили до Лук’янівської в’язниці Києва. Його звинуватили у шпигунській діяльності та зв’язках з ОУН та засудили до 25 років таборів. Вільгельм Габсбург помер від туберкільозу у в’язниці в Києві. Його поховали на Лук’янівському цвинтарі.

10 лютого 1919 року пішов у відставку голова Директорії УНР Володимир Винниченко. Детальніше.

10 лютого 1940 року у Кракові радикальна частина ОУН створила Революційний провід на чолі зі Степаном Бандерою. Детальніше.

10 лютого 1992 року Україна встановила дипломатичні відносини із Республікою Корея.

Церковне свято 10 лютого

10 лютого вшановують пам’ять священномученика Харалампія і з ним мучеників Порфирія і Вантоса та трьох мучениць. Харалампій був єпископом фессалійського міста Магнезії. Його в дуже поважному віці (за твердженнями церковних джерел, Харалампію було 113 років) піддали тортурам за християнську віру за наказом правителя області. Святий при цьому звертався до мучителів: “Дякую вам, браття, ви відновили дух мій!” Побачивши терпіння старця, два воїни – Порфирій і Вантос повірили в Христа, за що їм відразу відсікли голови мечем. Три жінки, які були при стражданнях єпископа Харалампія, також стали прославляти Христа й негайно були замучені. Воєначальник Лукій кинувся сам терзати мученика, але в нього віднялися руки. Правитель Лукіан плюнув у обличчя святого – і голову Лукіана розвернуло назад. Тоді Лукій почав молити Харалампія про пощаду, й за молитвою святого обидва мучителі зцілилися. Багато свідків цих чудес повірили в Христа. Серед них був і Лукій. Лукіан же доніс про всі події імператору, й той розпорядився привести Харалампія до себе. За наказом імператора, мученика піддали ще жорстокішим тортурам, проте він залишався неушкодженим. Споглядаючи за цим, у Христа повірила навіть дочка імператора Галина, яка двічі зруйнувала ідолів у язичницькому храмі. Під час тортур стався землетрус. Тож навіть імператор повагався у своїх язичницьких переконаннях, але все ж наказав відсікти голову мученику. Проте Харалампій помер мирно – до страти. А дочка імператора – блаженна Галина поховала тіло мученика з великою честю.

Народні прикмети

Якщо всю ніч йшов сніг, то до кінця лютого ще буде багато сніжних днів.

Якщо різко похолодало, то весна буде ранньою.

Сніг або дощ 10 лютого –  до гарної риболовлі.

Що не можна робити 10 лютого

Не можна їсти раків і морепродукти.

Не можна лінуватися, але й займатися важкою фізичною працею не варто.

Не можна виходити на вулицю вдягненим не по погоді.