Число українських біженців, які бажають повернутися додому, впало до 65% – ООН

Частка біженців, які сподіваються повернутися додому, знизилася до 65% із 77%, внутрішньо переміщених осіб (ВПО) – до 72% із 84%, повідомило Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) за підсумками опитування у січні-лютому 2024 року, порівнявши його з опитуванням у квітні-травні 2023 року, повідомляє Інтерфакс-Україна.

Якщо менше ніж рік тому 14% біженців та 15% ВПО повідомили про плани повернутися на постійне проживання додому в найближчі три місяці, то тепер лише 6% біженців та 5% ВПО говорять про такі плани протягом 12 місяців.

Число біженців, які не мають ні плану, ні надії повернутися, збільшилося за цей час майже вдвічі – з 6% до 11%, ВПО – з 12% до 15%, а тих, хто не вирішив, чи повертатися в майбутньому, відповідно 18% до 24% та з 6% до 12%.

“Наміри щодо повернення залежать від кількох факторів, зокрема: близькість країн, що приймають (для біженців); ситуація в місцях походження (наприклад, родичі та/або майно, що залишилося в Україні), демографічні характеристики/уразливості (зокрема коефіцієнт залежності) та перспективи соціально-економічної інклюзії в країнах, що приймають, або районах переміщення (наприклад, участь на ринку праці)”, – наголошують у дослідженні.

Зокрема, більше планів і надій повернутися у біженців, розміщених у сусідніх з Україною країнах (75%) порівняно з тими, хто живе в інших європейських країнах (62%); родом із Чернігівської, Херсонської чи Сумської областей (понад 76% у кожній) на відміну від Полтавської, Закарпатської чи Київської (60% або менше у кожній); у тих, чий чоловік та/або сини/дочки все ще знаходяться в Україні (72%) порівняно з тими, хто не має найближчих родичів (57%) і у тих, хто має цілий або частково пошкоджений будинок у місці свого походження ( 67%) порівняно з тими, хто не має житла (60%).

Домогосподарства, які складаються тільки з людей похилого віку (79%) або мають понад двоє утриманців на дорослого (76%) на відміну від тих, хто не має утриманців (61%); що не працюють у країні свого поточного перебування (77%) порівняно з тими, що працює або хто шукає роботу (62%).

Згідно з опитуванням, серед тих, чиї попередні плани повернутися назавжди не здійснилися, переважна більшість (81% біженців та 76% ВПО) вказали, що основною причиною було погіршення ситуації з безпекою в Україні та/або в місці їхнього походження. Іншими причинами, про які повідомляли, – частіше біженці, ніж ВПО – були занепокоєння щодо економічних можливостей в Україні (18% та 6% відповідно) та пошкоджене або недоступне майно (20% та 7% відповідно).

Серед тих, хто раніше сподівався одного разу повернутися, але зараз не визначився або повідомив про відсутність надії на повернення, невизначеність щодо завершення повномасштабної війни була одним із головних факторів (65% біженців та 41% ВПО) разом із ймовірним погіршенням ситуації з безпекою в Україні та /або у місці їх походження (47% та 52% відповідно). Іншими причинами, про які часто повідомлялося (особливо серед біженців), було погіршення економічних можливостей в Україні (37% біженців та 17% ВПО), їхнє занепокоєння про відсутність достатньої підтримки або ресурсів для повернення (27% та 7% відповідно) та з- через те, що їхня власність була пошкоджена або недоступна (23% та 12% відповідно).

При цьому багато біженців та ВПО остаточно повернулися б до України, якби повномасштабна війна закінчилася протягом наступних 12 місяців (35% біженців та 43% ВПО). Більшість (58% і 49% відповідно) посилається на певну невизначеність, вказуючи на те, що рішення про повернення також залежить від інших факторів чи обставин.

На додаток до закінчення повномасштабної війни основними факторами або умовами, що вплинуть на рішення повернутися, було названо, зокрема, доступ до роботи (42% біженців та 18% ВПО), закінчення окупації (34% та 28% відповідно) та доступ до свого майна чи альтернативного житла (23% та 26% відповідно). Наявність достатніх ресурсів або підтримки для повернення (18% біженців та 4% ВПО) та можливість возз’єднатися з родичами (17% та 8% відповідно) також входять до п’ятірки факторів для повернення.

Основні перешкоди чи причини, про які повідомляють ті, хто не повернеться, навіть якщо повномасштабна війна закінчиться, також пов’язані з занепокоєнням щодо економічних можливостей у районах повернення (49% біженців та 20% ВПО) та занепокоєнням щодо продовження окупації території (21% та 23) % відповідно). Для ВПО також важлива перешкода – занепокоєння щодо свого майна чи житла в районах походження (зруйнованих чи недоступних): 34% проти 12% серед біженців.

Згідно з дослідженням, основні причини, які біженці називають визначальними для планування повернення в найближчому майбутньому, подібні до попередніх раундів: бажання повернутися у своє культурне середовище (55%) та бажання возз’єднатися з родичами (35%). Для ВПО основною причиною повернення є турбота про своє майно (28%) та бажання возз’єднатися з родичами (21%).

У випадку, якщо повномасштабна війна триватиме наступні 12 місяців, значна частина біженців (60%) зазначає, що вони можуть бути змушені повернутися, навіть якщо це не буде їх першим вибором, якщо вони зіткнуться з проблемами доступу до прав та послуг у країнах, що приймають, зокрема, пов’язаних з невизначеністю правового статусу або відсутністю можливостей працевлаштування. Серед ВПО таких менше чверті (23%), якщо вони зіштовхнуться з труднощами в районах переміщення, зокрема пов’язаними з проблемами пошуку стабільного житла або відсутністю можливостей працевлаштування.

Згідно з оновленими даними УВКБ ООН, кількість українських біженців у Європі на 15 лютого цього року оцінювалась у 6,004 млн, а загалом у світі – у 6,480 млн, що відповідно на 29 тис. та 30 тис. більше, ніж на початок року.

У самій Україні, за даними ООН на 6 листопада, було 3,674 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у порівнянні з колишньою оцінкою 5,088 млн. Нова базова цифра чисельності населення, яка використовується для екстраполяції оцінок ВПО, тепер враховує відсутність близько 6,2 млн біженців з України, які більше не перебувають у країні”, – пояснює УВКБ ООН.

Читайте також: Найбільше українських біженців працюють у Данії, Чехії та Польщі