Чому досі є “приватний кордон” на Харківщині під час війни і що з ним – ВВС

На третьому році повномасштабної війни з РФ значна частина українських земель біля кордон, у тому числі й на Харківщині, і досі перебуває в руках бізнесменів та місцевих мешканців. Десятиліттями чиновники заявляли, що розв’язують цю проблему, але до цього часу територія прикордоння повністю так і не належить державі. На Харківщині деякі ділянки біля кордону належать відомому бізнесмену Вадиму Слюсареву, повідомляє BBC Україна.

У лютому-березні 2024 року українська влада активно взялася за будівництво оборонних фортифікацій з боку Росії та Білорусі. Але нові реалії оголили стару проблему – наявність приватних земель вздовж українських кордонів.

Що таке “приватний кордон”

Протяжність сухопутного українського кордону – 5368 кілометрів. Майже 2 тисячі кілометрів – з РФ ще понад тисячу – з Білоруссю. До прикордонних земель відносять ще й землі шириною 30 – 50 м уздовж кордону, а біля кордону з Росією та Білоруссю – шириною до 2 км.

Але так сталося, що велика частина цих земель в попередні роки опинилися у приватній власності.

Це відбувалося практично за всіх урядів і президентів. Якісь рішення згодом оскаржували, на якісь – закривали очі, але поступово проблема “приватного кордону” набула загальнодержавного характеру.

Попри сільськогосподарське призначення цих земель, їхні власники не завжди займалися там городництвом. Так у 2015 році стало відомо, що на Закарпатті вздовж кордону з Угорщиною повноцінно функціонує “приватний кордон”. Земельні ділянки на лінії кордону загальною довжиною близько 150 км (для порівняння – протяжність кордону з Угорщиною 137 кілометрів) були оформлені на різних власників як землі сільськогосподарського призначення. Звичайно, на них ніхто не сіяв кукурудзу – це були пункти перетримки контрабанди. Починаючи від цигарок, зброї та наркотиків – закінчуючи нелегальними мігрантами.

Українські прикордонники не мали доступу до цих ділянок. “Приватники там встановили спостережні вишки, де діяла практично паралельна силова структура, яка працювала не на державу, а на власника земель. Часто там відбувалися конфлікти з прикордонниками, або самі ж прикордонники за хабарі починали працювати на них”, – розповідає прикордонник Сергій.

І хоча всі ті ділянки належали офіційно різним людям, це “велике господарство” правоохоронці приписували “королю контрабанди” Аттілі Горвату на прізвисько “Докі”. Його підозрювали у контролі за нелегальними потоками з Закарпаття до Угорщини.

У листопаді 2017 року українські силовики організували проти нього грандіозну спецоперацію. “Докі” затримували ефектно – з вертольотами, озброєним спецназом і публічністю в українських ЗМІ. Щодо нього почали кримінальне розслідування, у 2019 році справу передали в суд, хоча Аттіла Горват так і не опинився за ґратами. У квітні 2020 року він загинув у ДТП – розбився на трасі Київ–Чоп під Рівним. Землі, які контролював “Докі”, повернули державі.

Приватні ділянки Слюсарева у Дергачівському районі

Ще один скандал стосується “приватного кордону” на протилежній частині України – на Харківщині. Тут контроль за територіями біля КПП “Гоптівка” в Дергачівському районі приписують бізнесмену, колишньому начальнику управління внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби Вадиму Слюсарєву.

Низка ЗМІ називали Слюсарєва “тіньовим куратором” штабу президента Володимира Зеленського на Харківщині, а також повідомляли, що теперішні його фірми фігурували у розслідуваннях щодо контрабанди. І хоча бізнесмен досі не є навіть членом партії “Слуга народу”, він справді з’являвся на спільних заходах команди Зеленського у Харкові під час передвиборчої кампанії.

У 2021 році видання Kyiv Post та Проєкт, посилаючись на декларації румунської митниці, повідомили, що фірми, власником яких згодом став Слюсарєв, тривалий час займались контрабандою китайських сигарет в країни Євросоюзу. За даними журналістів, дві українські компанії – ТОВ Duty Free Odesa та ТОВ Travel Retail Ukraine, – співвласником яких є Слюсарєв, імпортували в Україну цигарки китайського бренду Regina.

Правоохоронці займалися цією справою, але факту причетності самого Слюсарєва до незаконних дій слідство так і не встановило.

Сам Слюсарєв всі ці звинувачення на свою адресу заперечує. Він подав позов проти журналістів і наприкінці минулого року виграв у цій справі. Суд першої інстанції визнав інформацію стосовно причетності Слюсарєва до контрабанди недостовірною. Журналісти-автори цього розслідування подали апеляцію, розгляд якої досі триває.

Що стосується прикордонних земель, то Слюсарєв не заперечує, що має такі ділянки. Його адвокатка Олена Бардіна повідомила ВВС Україна, що її клієнт справді є власником земель біля державного кордону на Харківщині. Дві його фірми (ТОВ “Фронтера” та ТОВ “Тієра”) володіють територією в Дергачівському районі, які використовувались для господарської діяльності.

Але, наголошує юристка, з початком повномасштабної війни вказані земельні ділянки опинилися фактично в епіцентрі бойових дій, заклади, що там розміщувались, зруйновані, а власник – Вадим Слюсарєв – доступу до них не має.

А ще Слюсарєв наполягає, що держава не зверталась до нього щодо передачі цих ділянок.

Олена Бардіна запевняє: жодні державні органи, зокрема і прикордонна служба, не звертались до власників земель щодо цих прикордонних територій. “У разі наявності такої потреби компанії не матимуть жодних заперечень та готові забезпечувати зі свого боку будь-яке необхідне сприяння державі”, – повідомила юристка.

Скільки земель у приватних руках

Сьогодні проблема “приватного кордону” набуває ще гострішого значення. Після літнього контрнаступу, який не дав очікуваних результатів, українська влада затіяла масштабне будівництво оборонних споруд у прикордонні, зокрема на півночі і сході, щоб зірвати можливі агресивні плани РФ.

На зведення якісних бетонних систем фортифікацій та інженерних загороджень у 2024 році уряд виділив 20 млрд гривень. До цих робіт залучили всі регіони країни, в них беруть участь як цивільні, так і військові структури.

Ще до повномасштабного вторгнення, у серпні 2021 року РНБО на своєму засіданні доручила Кабміну провести інвентаризацію земель вздовж кордону та передати їх у постійне користування прикордонникам. Власникам цих ділянок мали запропонувати продати землі державі, а у випадку незгоди – примусово вилучити. Але з того часу фактично нічого не змінилося.

Станом на березень 2024 року необхідно відвести понад 23 тисячі гектарів землі біля кордону. Але виконано цю роботу лише на 25%.

“Відповідно до листів обласних військових адміністрацій, заходи з викупу та примусового відчуження земельних ділянок у 2022 році не проводилися у зв’язку із широкомасштабною збройною агресією РФ проти України та відсутністю фінансування з державного бюджету України”, – повідомили ВВС у відомстві. Не велися ці роботи і у 2023 році.

Найскладніша ситуація саме з приватними землями на кордоні. “Найбільшим непростим питанням залишаються ділянки, що перебувають в приватній власності, оскільки це обмежує можливість їх використання в інтересах охорони і захисту державного кордону”, – пояснює речник прикордонного відомства Андрій Демченко.

На приватній землі без дозволу власника неможливо встановлювати інженерні загородження та споруди, прокладати дороги для прикордонних нарядів, розміщувати засоби контролю та спостереження.

Що з цим робити

Крапку у цій “вічній” проблемі мав би поставити закон, ухвалений 24 лютого 2023 року. Його внесли 40 депутатів Ради на чолі з колишнім прикордонником Східного управління, а нині депутатом від “Слуги народу” Юрієм Здебським. Їхня ініціатива була проста і максимально ефективна в теорії – на час війни землю для потреб прикордонників можна забирати без дозволу землекористувачів.

Здавалося б, українські прикордонники отримали в свою руки всі необхідні інструменти, щоб нарешті взяти під контроль прикордонні землі шириною 2 км на сході та півночі (на кордоні з Росією і Білоруссю) та 30-50 м – на заході. Але на практиці виявилося не все так легко.

“Цим законом ми закрили кордон”, – запевняє ВВС Здебський. Він впевнений, що після скасування воєнного стану приватні землі повернуться своїм власникам. “Закінчиться війна – віддадуть їм ці території, зариють окопи і будуть собі там садити все, що хочуть”.

Але не скрізь ситуація спокійна. За даними ВВС Україна, в деяких регіонах вже зафіксовані випадки суперечок власників земельних ділянок з військовослужбовцями, які зводять оборонні фортифікації.

З “особливо незговірливими” землевласниками вже працює прокуратура. За деякими даними, вона отримала непублічну вказівку від влади активізувати це питання ще наприкінці минулого року. Останнім часом новини про вилучення прикордонних земель стали все частіше з’являтися на сайтах регіональних прокуратур.

Наприклад, Харківська обласна прокуратура повідомила 11 березня, що через суд домоглася повернення до держвласності 24,3 гектара, а 14 березня – ще 16 гектарів земель, розташованих вздовж україно-російського кордону.

Читайте також: На якому етапі зведення фортифікацій на Харківщині – відео Синєгубова