Ліній оборони проти наступу РФ у тилу України майже не існує – АР

Українська влада надто пізно розпочала будівництво оборонних споруд, які мали б укрити воїнів ЗСУ від атак армії РФ. Зараз ці споруди зводять в авральному режимі, і найчастіше бурхлива діяльність на папері не відповідає реальному стану справ, пише Associated Press.   

ХАРКІВ, Україна (АР) – У запеклих боях проти озброєніших військ РФ у підрозділу українського солдата Батяра мало варіантів.

Руйнівні російські авіаційні бомби, що планують ы можуть скинути до 1,5 тонн вибухівки за межі досяжності більшості засобів ППО України, руйнують позиції його людей.

Проте відступ не обіцяє безпеки: тилових оборонних ліній, покликаних забезпечити прикриття, практично не існує, сказав він.

Брак боєприпасів змушує українських солдатів відступати, залишаючи одне село за іншим.

“Необхідно збільшити темпи будівництва укріплень… щоб при відступі ми відходили на підготовлену позицію”, – сказав командир підрозділу Батьяр. “Цих укріплень недостатньо”.

Після падіння Авдіївки Україна поспішає будувати укріплені бетоном траншеї, окопи, вогневі позиції на лінії фронту. Але жорстокі російські обстріли, брак техніки та руйнівна бюрократія заважають будівництву на величезному 1000-кілометровому фронті, навіть попри те, що на горизонті маячить новий російський наступ.

Очікується, що довгоочікуваний пакет допомоги, ухвалений Конгресом США минулого місяця, допоможе Україні скоротити розрив у вогневій потужності. Але доти, доки не прибуде поповнення, що може зайняти тижні, РФ продовжуватиме атакувати Україну.

КОПАЙТЕ І БОРІТЬСЯ

Цього року Україна надала майже 38 мільярдів гривень (960 мільйонів доларів) на будівництво великої фортифікаційної мережі. Військові стверджують, що це потрібно було зробити ще минулого року, коли Україна здобула гору в бойових діях, а не в розпал битви зараз.

Крім траншей та інших барикад, багаторівнева система включає міни і протитанкові загородження, відомі як «зуби дракона». Готовність РФ виявилася під час невдалого контрнаступу Києва минулого літа, яке було сповільнене великими зміцненнями Москви.

Але Україна не поспішала наслідувати цей приклад, і тільки цієї весни, коли погодні умови покращилися, з’явився хоч якийсь реальний прогрес. У березні президент Володимир Зеленський оголосив, що Україна будує 2000 кілометрів укріплень за трьома лініями оборони.

«Була відсутність відповідальності… Люди не розуміли, що укріплення можуть урятувати життя, якщо зробити це заздалегідь», – розповів Олександр, заступник командира піхоти 47-ї бригади в районі Авдіївки.

«Багато хто думав, що нам не потрібно буде готувати їх. Вони не чекали на новий російський наступ».

На відміну від Росії Україна не має змоги змусити тисячі ув’язнених виконувати цю роботу. Це означає, що українські солдати на передовій мають не лише битися, а й копати окопи.

“Дуже складно зробити і те, і інше”, – сказав Олександр.

Будівництво другої лінії, на відстані 2–5 кілометрів за лінією фронту та в межах досяжності російської артилерії, є обов’язком погано оснащених інженерних сил України. Третя лінія, що знаходиться на більшій відстані від лінії фронту, будується компаніями за військовими контрактами.

Причини непідготовленості України – у роках після здобуття незалежності, коли вона почала скорочувати чисельність своїх збройних сил, оскільки не могла дозволити собі утримувати велику армію, успадковану від СРСР. Інженерні війська розформували, їх залишилася лише жменька. Обладнання, у тому числі екскаватори та плуги, такі необхідні зараз, розпродали.

“Ми вступили у війну ні з чим”, – сказав військовослужбовець інженерних військ України на умовах анонімності. Коли у жовтні він прибув будувати укріплення на сході України, все, що було у його підрозділі, — це старе обладнання 1960-х років та лопати.

“Відповідно, саме такі траншеї ми й зробили”.

ЗАМІСТЬ ЗМІЦНЕНИХ ТРАНШЕЙ – ЯМИ

Відсутність адекватних оборонних ліній в Україні допомогла РФ досягти значних військових успіхів, а постійний ворожий вогонь перешкоджає будівництву.

П’ять командирів в Авдіївці та Часовому Яру, які зазнали нещадного наступу з боку РФ, заявили, що без добре підготовлених позицій вони не зможуть закріпитися на незнайомій місцевості та оборонятися, не зазнавши величезних втрат.

У Часовому Яру, стратегічному місті на вершині пагорба на Донбасі, відсутність укріплень зіграла на користь РФ.

У середині березня 67-а українська бригада була перекинута і зайняла позиції приблизно за 3 км від міста.

Військовослужбовець ЗСУ чекав бліндажів, лабіринту траншей та вогневих позицій, але побачив низку ям, які навіть не настільки  великі, щоб у них можна було сховатися під час артилерійських обстрілів.

Під вогнем «солдати вилазили з ям і починали копати в напрямку один одного, щоб між ними був хоч якийсь зв’язок», – розповів він. Грунт був настільки піщаним, що при попаданні снарядів вириті траншеї обсипалися.

Не маючи нагоди сховатися і не маючи змоги протистояти російським загородженням, вони відступили на 2 км назад. За його словами, понад 100 українських солдатів загинули чи зникли безвісти.

“Ми втратили командирів відділень, командирів взводів, командирів рот і сержантів”, – сказав він. – Тобто ми втратили весь кістяк бригади».

Виведення підрозділу на початку квітня привело до його розформування Генеральним штабом України. У втратах звинуватили бригаду, але командири заявили, що вони не мали ресурсів для успіху.

ЧАС, ГРОШІ, ТИСК

Щоб прискорити будівництво третьої лінії, будівельні компанії отримали контракти без звичайного тендеру.

“Не було часу”, – сказав харківський губернатор Олег Синєгубов.

Цей крок прискорив процес, але викликав стурбованість щодо можливої ​​корупції – занепокоєння, яке, за твердженням Синєгубова, було перебільшено. «Повірте, у нас так багато стримувань і противаг і державних органів, які контролюють будівництво, що неможливо щось вкрасти», — сказав він.

Ще однією проблемою став пошук компаній, які готові піти на ризик. Щоб отримати зарплату, вони стикалися з безліччю бюрократичних процедур, але перебували під величезним тиском, який вимагав працювати швидко.

Підрядник із Сумської області повідомив, що йому довелося зв’язатися з півдюжиною урядовців, щоб домогтися фінансування.

“Мало хто готовий цим займатися”, – сказав директор будівельної компанії в районі Мар’їнки Донецької області. За його словами, всі укріплення, на будівництво яких він уклав контракт, потрібно було збудувати ще у 2014 році, коли РФ вперше напала на Україну.

«Це все велике питання до нашого керівництва: чому вони не закупили обладнання, яке потрібне військовим інженерам для виконання своєї роботи? Чому вони чекали, поки нам його просто не віддадуть?” – сказав директор будівельної компанії.

Власник іншої компанії, яка постачає бетон для прифронтових укріплень, сказав, що деякі регіональні чиновники, змушені будувати їх швидко, перебільшують прогрес. “Я бачив цифри і, знаючи реальну ситуацію з постачанням, я впевнений, що вони не можуть бути правдою”, – сказав він.

А ще є російські атаки. Дрони стежать за будівельною діяльністю аж до третьої лінії та регулярно атакують робітників.

За словами Синєгубова, у Харкові за останній місяць загинули щонайменше четверо будівельників і було знищено 10 одиниць техніки.

“Ворог бачить все”, – сказав він.

Читайте також: Росіяни будують аеродром неподалік кордону з Харківщиною — ISW