Сьогодні 14 травня: яке свято та день в історії

14 травня в Україні – День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Цього дня в 1643 році королем Франції став Людовік XIV. У 1796-му вперше у світі зробили успішне щеплення від віспи. У 1940-му Нідерланди капітулювали перед Німеччиною у Другій світовій війні. У 1948-му Давид Бен-Гуріон проголосив Декларацію незалежності Ізраїлю. У 1955-му країни східної Європи та СРСР підписали Варшавський договір. У 1975-му “Динамо” (Київ) вперше завоював Кубок володарів кубків. У 1986-му очільник СРСР Горбачов виголосив телевізійну промову про аварію на ЧАЕС – вперше з моменту вибуху реактора на станції.

Свята та пам’ятні дати 14 травня

14 травня в Україні – День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

У світі: День поширення інформації про травми спинного мозку.

Також відзначають: День народження вазеліну, День танцю маленьких каченят, Міжнародний день шанування чихуахуа.

Свята та пам’ятні дати 14 травня

14 травня 1643 року від туберкульозу помер король Франції Людовік XIII. Трон успадкував його син Людовік XIV, якому ще не було п’яти років. За кілька місяців до смерті короля помер кардинал Рішельє. Тому в найближчі роки країною керувала як регентка мати Людовіка Анна Австрійська та наступник Рішельє – кардинал Мазаріні. З урахуванням періоду регентства Людовік XIV правив у Франції 72 роки та сто днів, “без опіки” – 54 роки.

Він був нащадком двох могутніх династій Європи цього часу: з боку батька – Бурбонів, з боку матері – Габсбургів. З народження мав титул Богоданий, адже протягом понад 20 років спадкоємців у короля Людовіка XIII не було – у королеви була велика кількість викиднів. Тож народження здорового хлопчика сприйняли, як справжнє диво. Слідом Анна Австрійська народила ще одного сина – Филипа. Початок правління Людовіка XIV був неспокійним – у країні почалися заворушення, підтримувані аристократією та Паризьким парламентом. Вони отримали назву Фронда, і згодом це слово стало номінальним. Людовік XIV відомий за своїм прізвиськом Король-Сонце. За часів його правління монархія у Франції досягла абсолюту. Цьому королю приписують фразу “Держава – це я!”, хоча історики не довели, що він справді таке казав. Ще однією з характеристик одного з найвідоміших королів Франції було те, що він багато воював та розширював підконтрольні країні території. З 54-х років свого одноосібного правління він 32 провів у різних війнах. Загроза, що походила від войовничого короля Франції, навіть змусила інші європейські країни створити Аугсбурзьку лігу для захисту. Король пережив свого сина, онука та старшого правнука. У результаті спадкоємцем став чотирирічний правнук – Людовік XV, за правління якого в країні почала наростати напруженість і вибухнула економічна криза. Помер Людовік XIV від гангрени у 1715 році. Перед смертю він викликав правнука і звернувся до нього з промовою, яку по-різному передають різні джерела. Достовірно відомо, що монарх сказав: “Я йду, але держава залишається назавжди”.

14 травня 1796 року британський хірург Едвард Дженнер вперше у світі зробив успішне щеплення від віспи восьмирічному хлопчику. Саме Дженнер став винахідником щеплення від натуральної віспи, яка була однією з найважчих хвороб свого часу та вбивала людей мільйонами.

За приблизними підрахунками з VI по XX століття хвороба призвела до смерті щонайменше 1 млрд людей. Дженнер застосував для щеплення людям вірус коров’ячої віспи. Свої дослідження він проводив із 1791 року. А в 1796-му отримав згоду від свого садівника на те, щоб зробити експериментальне щеплення його синові – Джеймсу Фіппсу. Дженнер узяв гній із пухирів коров’ячої віспи на руках доярки Сари Нельмес. І зробив щеплення восьмирічному Джеймсу в обидві руки. У дитини виникла лихоманка, але симптомів віспи не було. Провівши низку експериментів із ще більш ніж десятком щеплених, Дженнер подав звіт до Королівського товариства, в якому описав своє відкриття та досліди. Однак спочатку члени Королівського товариства відмовили досліднику в публікації його роботи. Рада Королівського товариства заявила, що описане ним “неможливо” і взагалі: “Йому краще не оприлюднити таку дику ідею, щоб це не зашкодило його стабільній репутації”. Однак Дженнер не зупинився – у 1798-му він за свій рахунок опублікував книгу на 75 сторінках, описавши вже 23 випадки щеплень, які провів – в тому числі, він уже вакцинував власного сина Роберта. Однак це видання зустріло хвилю критики. Проти ідей колеги виступали численні медики. Згодом його відкриття все ж таки оцінили, але популяризувати вакцинацію вдалося вже послідовникам – хірургу Генрі Клайну та лікарям Джорджу Пірсону та Вільяму Вудвілу (при цьому Пірсон намагався приписати відкриття щеплення від віспи собі). Повністю позбутися натуральної віспи вдалося лише у ХХ столітті – завдяки масовій вакцинації. Нині цей вірус не існує в природі.

14 травня 1940 року в Другій світовій війні капітулювали Нідерланди. Це сталося на п’ятий день німецького вторгнення до країни, яке розпочалося 10 травня. До вторгнення німців голландці були не дуже добре готові. Вони почали збільшувати оборонні бюджети з 1936 року, коли Німеччина ввела війська до Рейнської демілітаризованої зони, але мобілізацію збройних сил розпочали лише незадовго до оголошення Великою Британією та Францією війни Німеччини (у вересні 1939-го). Переозброєння провести не встигли. У 1939-му, з початком Другої світової війни, Нідерланди оголосили про свій нейтралітет, але це їм не допомогло. Німеччині потрібно було відвернути увагу французьких і британських військ від обходу лінії Мажино через Арденни, а також отримати у розпорядження аеродроми на узбережжі Північного моря. Попри недостатню готовність до відбиття наступу, голландці змогли уповільнити просування військ Вермахту. Також вони повністю провалили спробу німців висадити десант з метою захоплення королівської родини та уряду: більшість із 1500 десантників знищили, а тих, хто вижив, взяли в полон і переправили до Великої Британії. Також знищили значну частину німецьких транспортних літаків (загалом у Нідерландах Люфтваффе втратило понад 500 літаків). Капітулювати Нідерланди змусило масоване бомбардування Роттердама.

Через нього загинули майже 1000 людей, а центр міста перетворився на руїни. Королівську родину та уряд Нідерландів евакуювали до Великої Британії. Рішення про капітуляцію головнокомандувач голландської армії генерал Вінкельман ухвалив 14 травня. 15-го армія Нідерландів склала зброю.

14 травня 1948 року в Тель-Авіві Давид Бен-Гуріон (згодом перший прем’єр-міністр Держави Ізраїль) проголосив Декларацію незалежності Ізраїлю.

Наразі цю дату відзначають як День незалежності Ізраїлю. Проголошенню незалежності передувало затвердження Генеральною Асамблеєю ООН резолюції №181 (29 листопада 1947 року). Резолюція передбачала припинення дії британського мандата в Палестині до 1 серпня 1948 року та створення на цій території незалежних єврейської та арабської держав. Міста Єрусалим та Віфлеєм мали стати територією під міжнародним контролем. Світова арабська спільнота одразу не сприйняла це рішення, вимагаючи створення єдиної держави на території Палестини. Тож одразу після проголошення незалежності Ізраїлю – 15 травня 1948 року – розпочалася Перша арабо-ізраїльська війна. У ній Ізраїль відстояв своє право на існування, а от арабську державу в Палестині так і не створили.

14 травня 1955 року підписали Варшавський договір, який остаточно розділив мир на два протиборчі табори, які зберігалися протягом усієї “Холодної війни” (другим табором були країни НАТО). Договір називався “про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу соціалістичних країн”, проте здебільшого стосувався саме військової співпраці.

Одразу створили об’єднане командування збройними силами. Країнами-учасницями ОВД (Організації Варшавського договору) стали Албанія, Болгарія, НДР, Польща, Румунія, СРСР, Угорщина та Чехословаччина. Зрозуміло, що першу скрипку грав СРСР. Підписання договору стало відповіддю соціалістичного табору на приєднання ФРН до НАТО (що трапилося 6 травня 1955 року). Варшавський договір набув чинності 5 червня. Його термін дії був розрахований на 30 років, і в 1985-му його продовжили ще на 20. Але поступово країни виходили з нього – у міру позбавлення залежності від СРСР. Цей процес повністю завершився із розпадом СРСР. Історики зазначають, що ОВД стала унікальною тим, що під час свого існування жодного разу не воювала з “потенційним противником”, але регулярно вводила війська на територію своїх країн-членів для придушення протестів місцевого населення проти комуністичної влади. Найвідоміші випадки такого застосування військ країн Варшавського договору – введення їх до Угорщини у 1956-му та Чехословаччини – у 1968-му.

14 травня 1975 року футболісти “Динамо” (Київ) вперше здобули Кубок володарів кубків.

Це була та сама легендарна “команда Лобановського”. 34-річний Валерій Лобановський очолив “Динамо” у 1973-му. До роботи також приєднався Олег Базилевич, який після закінчення кар’єри футболіста тренував “Шахтар”. У тандемі вони працювали до 1976 року. До штабу команди у 1974-му також увійшов Анатолій Пузач. Уже в 1975-му їхня робота дала приголомшливі результати. Київська команда здобула одразу два ключові європейські футбольні трофеї — Кубок володарів кубків та Суперкубок УЄФА. У фіналі 14 травня 1975 року динамівці грали з угорським “Ференцварошем” у Базелі та виграли 3:0. Дубль зробив Володимир Онищенко, один гол забив Олег Блохін.

14 травня 1986 року очільник СРСР Михайло Горбачов нарешті вирішив звернутися до населення країни з інформацією про аварію на Чорнобильській АЕС. Попри тривалість цієї промови, глядачі точно не могли зробити з неї правильні висновки щодо масштабу трагедії.

“Як повідомляють фахівці, у період планового виведення з роботи четвертого блоку потужності реактора раптово зросли. Значне виділення пари та подальша реакція призвели до утворення водню, його вибуху, руйнування реактора і пов’язаного з цим радіоактивного викиду… Ми вперше зіткнулися з такою надзвичайною подією, коли потрібно було швидко приборкати небезпечну силу атома, що вийшов з-під контролю, і гранично обмежити масштаби аварії”, – розповідав Горбачов.

При цьому генсек запевняв: “Завдяки вжитим ефективним заходам сьогодні можна сказати – найгірше позаду. Найбільш серйозним наслідкам вдалося запобігти”.

Церковне свято 14 травня

14 травня вшановують пам’ять мученика Ісидора. Він жив у III столітті на острові Хіос. Служив у полку воєначальника Нумерія. Ісидор був християнином, беріг цноту та уникав язичницьких звичаїв. Проте указ імператора Декія наказував усім воїнам поклонялися римським богам і приносити їм жертви. На Ісидора Нумерію доніс сотник. На допиті святий зізнався, що вірить у Христа та відмовився принести жертву ідолам. Тоді його віддали на муки. Воєначальник велів відрізати святому язик, але той і після того продовжував чітко вимовляти слова молитви. Тоді Нумерій з жахом упав на землю і сам втратив мову. Піднявшись за допомогою воїнів, він знаками зажадав собі дощечку і на ній написав наказ відсікти голову святому Ісидору. Це сталося 251 року.

Народні прикмети

Якщо 14 травня погода похмура погода, то урожай буде поганий.

Ясний день – до хорошого врожаю.

Якщо день холодний, таким буде й літо.

Що не можна робити 14 травня

Не можна сваритися.

Не можна думати про погане.

Краще не вирушати в цей день у дорогу.