Сьогодні 21 травня: яке свято та день в історії

21 травня 1831 року в Харкові вийшов перший в Україні альманах. У 1864-му росіяни розпочали депортацію та геноцид черкеського народу. У 1904-му в Парижі заснували ФІФА. У 1944-му жителі Ісландії підтримали відділення від Данії. У 2005-му в Києві пройшов фінал Євробачення. У 2006-му відбувся референдум про незалежність Чорногорії від Сербії.

Свята та пам’ятні дати 21 травня

21 травня у світі – Всесвітній день культурної різноманітності для діалогу та розвитку.

Також відзначають: Міжнародний день чаю, День заплати, День музи та натхнення, Всесвітній день медитації, День динозавра (третій вівторок травня).

21 травня в історії

21 травня 1831 року в Харкові опублікували перший в Україні альманах – “Український альманах”. Детальніше.

21 травня 1864 року завершилася російсько-кавказька війна та почався геноцид черкеського народу. Детальніше.

21 травня 1904 року в Парижі заснували Міжнародну федерацію футбольних асоціацій (ФІФА).  Детальніше.

21 травня 1944 року жителі Ісландії абсолютною більшістю голосів підтримали відокремлення держави від Данії. Детальніше.

21 травня 2005 року в Києві пройшов фінал 50-го Євробачення. Детальніше.

21 травня 2006 року відбувся референдум щодо незалежності Чорногорії від Сербії. Більшість населення (55,5%) проголосували за відділення, і цим завершили процес розпаду Югославії, що почався ще в 1991-му.

З червня 1991-го до квітня 1992-го чотири з шести республік, що входили до складу Югославії, проголосили незалежність (Хорватія, Словенія, Боснія та Герцеговина й Македонія). Лише Сербія та Чорногорія, де при владі був Слободан Мілошевич та його політична сила, залишилися у складі спільної держави. На той час вона називалася Союзна Республіка Югославія. ООН та значна кількість країн світу (включно зі США) відмовлялися визнати СРЮ правонаступницею Югославії, тому ця старе-нове державне утворення вступило до ООН лише у 2000 році – як новий член, а не правонаступник Югославії.

А вже 2002 року Сербія та Чорногорія напрацювали нову союзницьку угоду та вирішили відмовитися від старої назви. 4 лютого 2003 року федеральний парламент проголосив створення нової конфедеративної держави – Державного Союзу Сербії та Чорногорії. Тоді ж ухвалили конституційну хартію Сербії та Чорногорії. 60-та стаття цього документа передбачала можливість виходу з союзу, але не раніше, ніж через три роки після ратифікації конституції. Умовами виходу була підтримка такого рішення на всенародному референдумі та визнання нової незалежної країни світовою спільнотою (зокрема, шляхом подання заявки на вступ до ООН).

2 березня 2006 року чорногорський парламент одноголосно ухвалив закон про всенародний референдум. Цьому голосуванню, звісно, ​​передувала тривала дискусія. Опозиція спочатку в принципі виступала проти самої ідеї проведення референдуму та відділення Чорногорії. Але Євросоюз запропонував країні своє посередництво. За участю спецпредставника ЄС Мирослава Лайчака опозиція та влада Чорногорії дійшли домовленостей щодо умов проведення референдуму. Найдовше дискутували про більшість, яка необхідна для ухвалення рішення. У результаті замість традиційних 50%+1 голос домовилися, що потрібно 55% при явці вище за 50%, і на цих умовах ЄС визнає незалежність Чорногорії. Результат був “на межі” – 55,5%. Вже до 23 травня результати референдуму визнали всі країни – постійні члени Ради Безпеки ООН. 31 травня результати оприлюднили, а 3 червня 2006 року парламент Чорногорії офіційно опублікував декларацію про незалежність. Правонаступницею Державного Союзу Сербії та Чорногорії стала Сербія.

Церковне свято

21 травня вшановують пам’ять рівноапостольного царя Костянтина та його матері цариці Олени. Імператор Костянтин у всесвітню історію увійшов як Костянтин Великий. Батько Костянтина був співправителем Римської імперії (її західної частини). Він не переслідував християн, адже його дружина Олена була християнкою. Водночас його співправитель Максиміан Галерій у східній частині імперії проводив жорстокі переслідування. Ставши імператором після смерті батька, Костянтин не тільки не відновив переслідувань, а, навпаки, утверджував християнську віру на підвладній території. Максиміан ненавидів Костянтина і навіть замислював його вбивство. Але Костянтин випередив задуми зловмисників і розбив їх у низці воєн. Під час цих битв імператор просив Бога дати йому знамення, яке надихнуло б його військо хоробро битися, і той явив йому на небі сяючий знак Хреста з написом “Цим перемагай”.

У 313 році Костянтин Великий видав Міланський едикт про віротерпимість. 323-го він став єдиним імператором усієї Римської імперії – і тоді поширив дію едикту на східну частину. Саме за часів Костянтина припинилися переслідування християн, які тривали понад 300 років. Столицю імперії Костянтин переніс із Риму до Візантії, що отримала нову назву – Константинополь. Імператор усіляко підтримував церкву. Костянтин хотів знайти Життєдайний Хрест, на якому був розіп’ятий Ісус Христос. З цією метою він направив до Єрусалиму свою матір – царицю Олену. Вона змогла здобути Хрест у 326 році. Паралельно цариця багато зробила корисного для церкви в Палестині. Життєдайний Хрест Олена віддала на зберігання патріарху в Єрусалимі, а частину взяла із собою для вручення імператору. Повернувшись до Константинополя, цариця невдовзі померла – у 327 році. А Костянтину ще довелося протистояти єресям. За наказом імператора скликали в 325 році Перший Вселенський Собор у місті Нікеї, на якому засудили брехню Арія і склали Символ віри.

Народні прикмети

Якщо вранці небо червоне – чекай дощу.

Якщо погода ясна – грибів не буде, якщо пішов дощ – до врожаю грибів.

Що не можна робити 21 травня

Не можна свататися – шлюб буде нещасливим і недовгим.

Не бажано одягати темний одяг – це до печалі в домі.